Рішення

від 17.01.2023 по справі 910/11310/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/11310/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловежські двері"

про стягнення 168794,05 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біловежські двері" про стягнення 168794,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про транспортно-експедиторське обслуговування № GRC-140122 від 14.01.2022.

Ухвалою суду від 31.10.2022 відкрито провадження у даній справі за вказаними позовними вимогами, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

28.11.2022 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на його подання. Клопотання про поновлення строку мотивоване стабілізаційними та екстреними відключеннями світла, повітряними тривогами та загальною дезорганізаціє роботи відповідача через воєнний стан. У відзиві зазначено, що частково заборгованість відповідачем оплачена на суму 33000,00 грн, проте через помилку у призначенні платежу вказана сума не врахована позивачем при визначенні суми боргу та нарахуванні штрафних санкцій. Також відповідач заперечує проти нарахування штрафу, оскільки, його нарахування та стягнення суперечить закону. Як зазначає відповідач, позивачем не доводено строк виникнення у позивача обов`язку з оплати, а тому санкції нараховані безпідставно.

30.11.2022 у системі "Електронний суд" відповідачем сформовано клопотання про долучення доказів, до якого долучено лист повідомлення позивача про помилку у призначенні платежу в платіжних дорученнях на суму 33000,00 грн.

03.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що дійсно оплата у сумі 33000,00 грн не було ним врахована в погашення заборгованості, в зв`язку з помилкою відповідача у призначеннях платежу. За таких умов позивач просить закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 33000,00 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору. Також, позивач з огляду на зазначені обставини здійснив перерахунок штрафних санкцій та просить закрити провадження в частині стягнення пені у розмірі 198,63 грн та 3% річних у розмірі 11,92 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору. Щодо решти заперечень, викладених у відзиві, позивач їх спростовує та вважає не обгрунтованими. Судовий збір у повному обсязі позивач просить покласти на відповідача. Також позивач просить поновити йому строк на подання відповіді на відзив через воєнний стан, повітряні тривоги, вимкнення світла і не заперечує проти поновлення строку на подання відповідачем відзиву.

Суд відзначає, що клопотання про поновлення строків подання заяв по суті спору обґрунтовані сторонами практично ідентичними обставинами.

Відповідно до ст. 118, ч. 1 ст. 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає доводи сторін обгрунтованими та поновлює позивачу та відповідачу строки на подання заяв по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Біловежські двері" (замовник) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № GRC-140122.

Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг у внутрішньому та міжнародному сполученні, пов`язаних з дорожнім перевезенням та митним оформленням вантажу у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках та/або додаткових угодах до даного договору, і які є невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язується оплачувати надані експедитором послуги.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 Договору послуги щодо кожного окремого перевезення надаються експедитором на підставі укладеної сторонами заявки та/або додаткової угоди. За фактом надання послуг сторони складають та підписують Акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 4.1.8 договору у термін 5-ти робочих днів з моменту виконання своїх зобов`язань експедитор надає замовнику два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру на оплату наданих послуг. Надісланий замовнику акт приймання-передачі наданих послуг має бути підписаний останнім та надісланий експедитору протягом 10 робочих днів з дати його надіслання замовнику. У випадку відсутні у вказаний термін підписаного замовником акту приймання-передачі наданих послуг, такий акт вважається підписаним замовником, а послуги по ньому виконані експедитором належним чином та в повному обсязі.

Пунктом 4.2.5 договору замовник зобов`язується виконати завантажувально-розвантажувальні роботи та митне оформлення вантажу протягом терміну нормативного простою транспортного засобу, передбаченого цим договором або заявкою.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи заявок на митне оформлення і вивантаження дається 48 годин на території України.

Відповідно до п. 6.2 Договору платежі здійснюються замовником в національній валюті України протягом 10 календарних днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури, але в будь-якому випадку не пізніше дати вивантаження вантажу в пункті призначення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 14 січня 2023 року (п. 9.1 договору).

До матеріалів справи долучено заявки на перевезення № DSV0002 від 27.01.2022 та № DSV0003 від 08.02.2022.

На виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними CMR: № 001603 та № 11, копії яких додано до позовної заяви.

Як вбачається з CMR № 001603 вантаж під розвантаження прибув 16.02.2022, а згідно CMR № 11 вантаж під розвантаження 23.02.2022.

Позивач зазначає, що за результатами надання послуг ним були виставлені рахунки на оплату та передані відповідачу разом актами приймання-передачі наданих послуг. Рахунок № 1312 та акт здачі-приймання робіт № 2724 від 16.02.2022 на суму 68500,00 грн рахунок № 1546 та акт здачі-приймання робіт № 3174 від 23.02.2022 на суму 33145,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не було оплачено виставлені йому рахунки за надані послуги на суму 101645,00 грн, що стало підставою для направлення претензії №4334 від 23.06.2022 (докази направлення в матеріалах справи).

Відповідачем надано відповідь від 11.07.2022 № 11/07-1, в якій товариство погодилося з існуванням заборгованості та повідомило про намагання виконати зобов`язання добровільно без передачі на розгляд суду.

Відповідачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення на загальну суму 33000,00 грн: № 3007 від 16.09.2022 на суму 5000,00 грн, № 3027 від 06.10.2022 на суму 4000,00 грн, № 3034 від 17.10.2022 на суму 5000,00 грн, № 3068 від 11.11.2022 на суму 6000,00 грн, № 3077 від 18.11.2022 на суму 6000,00 грн, № 3085 від 25.11.2022 на суму 7000,00 грн. В призначеннях платежу вказано про оплату згідно рахунку № 353. Однак, як зазначає відповідач, заборгованість за вказаним рахунком у нього відсутня, а ним було допущено помилку у призначенні платежу, в зв`язку з чим оплати були здійснені за рахунками № 1312 від 16.02.2022 № 1546 від 23.02.2022.

До матеріалів справи долучено лист відповідача, адресований позивачу від 28.11.2022, в якому повідомлено про допущену помилку в призначеннях платежу та висловлено прохання зарахувати платежі в погашення заборгованості по актах та рахунках, що є предметом розгляду у даній справі.

Позивач у відповіді на відзив підтвердив, що грошові кошти на підставі долучених платіжних доручень у сумі 33000,00 грн були ним отримані, однак, через помилку у призначенні платежу не були враховані в частині оплати здійсненої до звернення в суд при визначенні ціни позову. Позивач визнав обставини, що грошові кошти у сумі 33000,00 грн, були зараховані ним в погашення заборгованості, що є предметом розгляду у даній справі та просив закрити провадження в цій частині позовних вимог, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач здійснив перерахунок 3% річних та пені з урахуванням сплачених відповідачем 16.09.2022 та 06.10.2022 коштів (зменшив базу нарахування на 9000,00 грн), в зв`язку з чим за твердженням позивача сума пені зменшилась на 198,63 грн, а сума 3% річних зменшилась на 11,92 грн. А тому позивач просив також закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 198,63 грн та 3% річних у розмірі 11,92 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату боргу у сумі 33000,00 грн, що призвело до зменшення пені на суму 198,63 грн та 3% річних на суму 11,92 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги викладене, суд закриває провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 33000,00 грн та в частині пені у сумі 198,63 грн, та в частині 3 % річних у сумі 11,92 грн.

Наразі після закриття провадження у справі в частині позовних вимог предметом розгляду у даній справі лишаються сума основного боргу у розмірі 68645,00 грн, штраф у розмірі 30493,50 грн, пеня у розмірі 23679,17 грн, 3% річних у розмірі 1940,64 грн та втрати від інфляції у розмірі 10825,19 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що на підтвердження наданих транспортно-експедиторських послуг до позовної заяви позивачем додано вказані вище рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані та скріплені печаткою виконавця та міжнародні товарно-транспортні накладні, на яких міститься підпис та печатка замовника.

Відповідач жодними доказами не спростував факт наявності у нього боргу на суму 68645,00 грн. Також суд відзначає, що відповідач не заперечував обставини щодо надання йому послуг позивачем їх якості та вартості.

Щодо заперечень відповідача про невірно визначену позивачем дату виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 Договору платежі здійснюються замовником в національній валюті України протягом 10 календарних днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури, але в будь-якому випадку не пізніше дати вивантаження вантажу в пункті призначення.

Отже, таке поняття як дата вивантаження обумовлено сторонами не лише в п. 6.2 договору, але й в заявках та інших розділах договору, обов`язок з вивантаження покладено на відповідача та визначено норми своєчасного вивантаження, за умов дотримання якого до замовника не будуть застосовані санкції. Проте, сторонами не надано суду доказів чи пояснень з приводу того, коли саме був вивантажений товар, що доставлявся позивачем. На твердження відповідача, викладені у відзиві щодо дати вивантаження товару, позивачем у відповіді на відзив не було надано заперечень чи пояснень.

Отже, сторонами суду не було надано докази того, що вивантаження товару в пункті призначення мало місце раніше дати виставлення рахунку, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що для визначення дати виникнення у відповідача зобов`язань з оплати наданих послуг слід керуватись першою частиною п. 6.2 договору, яка визначає, що платіж має бути здійснений відповідачем протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, з приводу не доведення позивачем дати отримання відповідачем рахунку, оскільки, п. 6.2 договору не пов`язує початок перебігу строку на оплату саме з отримання рахунку відповідачем, а датою його виставлення є дата складання рахунку.

Отже, обов`язок оплатити рахунок № 1312 від 16.02.2022 мав бути виконаний відповідачем у строк до 28.02.2022 (прострочення з 01.03.2022), а обов`язок оплатити рахунок № 1546 від 23.02.2022 відповідач мав виконати до 07.03.2022 (прострочення з 08.03.2022).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, про що вказано у ст. 253 ЦК України.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Строк оплати був визначений судом з урахування приписів ст. 253, 254 ЦК України.

Отже, відповідачу було надано послуг на суму 101645,00 грн, з яких оплачено було 33000,00 грн.

За наведених вище обставин суд встановив, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором оскільки не здійснив оплату замовленого перевезення у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 68645,00 грн.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у сумі 68645,00 грн, то вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 30493,50 грн, пеню у розмірі 23679,17 грн та 3% річних у розмірі 1940,64 грн за період з 17.02.2022 по 10.10.2022 та втрати від інфляції у розмірі 10825,19 грн за період з березня - травень 2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було зазначено судом вище, прострочення оплати на суму 68500,00 грн настало з 01.03.2022, а прострочення оплати на суму 33145,00 грн - з 08.03.2022. Позивачем невірно було визначено період нарахування штрафних санкцій. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних за загальний період з 01.03.2022 по 10.10.2022 (з урахуванням здійснених часткових оплат) у розмірі 1840,39 грн.

Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж нарахована позивачем. Оскільки, суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог згідно приписів ст. 237 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 10825,19 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як вказано у п. 5.6 Договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30 % від сум заборгованості за користування цими коштами.

Положення ч. 6 ст. 232 ГК України надають сторонам право обумовити інший строк нарахування пені, ніж визначено у статті. Як вбачається з пункту 5.6 договору, сторони обумовили, що термін нарахування пені не обмежується шістьма місяцями.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 01.03.2022 по 10.10.2022, згідно якого з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 23010,82 грн.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. З відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 30493,50 грн

Суд не вбачає, що обумовивши в договорі стягнення штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами, сторони порушили приписи законодавства і що стягнення штрафу суперечить публічному порядку. Заперечення відповідача в цій частині є необгрунтованими.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд відзначає, що відповідачем не було надано доказів в підтвердження того, що саме введення воєнного стану перешкодило йому виконати своє грошове зобов`язання.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі №910/11310/22 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 33000,00 грн., в частині пені у розмірі 198,63 грн та в частині 3% річних у розмірі 11,92 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловежські двері" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72; ідентифікаційний код 39137637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (03134, м. Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) заборгованість у сумі 68645 (шістдесят вісім тисяч шістсот сорок п`ять) грн 00 коп., інфляційні втрати у сумі 10825 (десять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 19 коп., 3 % річних у сумі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн 39 коп., пеню у сумі 23010 (двадцять три тисячі десять) грн 82 коп., штраф у сумі 30493 (тридцять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 50 коп. та судовий збір у сумі 2517 (дві тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 56 коп.

4. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 100,25 грн та пені у розмірі 668,35 грн - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко