Постанова

від 11.01.2023 по справі 149/1099/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1099/22

Провадження № 22-ц/801/111/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 рокуСправа № 149/1099/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Медвецького С. К.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., представника пози-вача Вінницької обласної прокуратури прокурора відділу Моніч Л. В., розгля-нувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спроще-ного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтере-

сах держави в особі Хмільницької міської ради Вінницької області до Голов-

ного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Фермерського гос-

подарства «Щербич і К», ОСОБА_1 про визнання

незаконним, скасування наказу, витребування земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хміль-ницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Хмільнику Вінницької області за головування судді Робак М. В., повний текст якого складений 28 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2022 року керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Кандзьоба М. С. в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради Вінницької області звернувся у Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області з позовом до Головного управління ( далі - ГУ ) Держгео-кадастру у Вінницькій області, Фермерського господарства ( далі - ФГ ) «Щербич і К», ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування наказу, витребування земельної ділянки. Позов мотивований наступними обставинами. Хмільницькою окружною прокуратурою Вінницької області під час реалізації власних повноважень виявлено порушення інтересів держави у сфері дотриман-ня земельного законодавства при наданні Головним управлінням Держгеока-дастру у Вінницькій області земельних ділянок державної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Хміль-ницької міської об`єднаної територіальної громади Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 вересня 2017 року № 6-6134/14-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджений проект з відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної влас-ності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського при-значення площею 2,00 га з кадастровим номером 1820885200:03:000:7065 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Берди-чівського району за межами населених пунктів Райгородоцької сільської ради. Державним реєстратором Бердичівської районної державної адміністрації Жи-томирської області 23 квітня 2018 року на вказану земельну ділянку зареєс-троване право власності за ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,00 га з кадастровим номером 0522487400:02:000:0259, розташовану на території Хмільницької міської об-єднаної територіальної громади Вінницької області ( колишньої Шевченківсь-кої сільської ради Літинського району Вінницької області ). У клопотанні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_1 зазначив, що правом безоплатної приватизації по даному виду цільового вико-ристання він не скористався. Державним реєстратором Літинської районної державної адміністрації Вінницької області 22 жовтня 2018 року на вказану зе-мельну ділянку зареєстроване право власності за ОСОБА_1 . Згідно з укла-деним ОСОБА_1 29 жовтня 2018 року договором оренди цю земельну ділянку орендує ФГ «Щербич і К» строком на двадцять років.

ОСОБА_1 на час отримання у власність згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг земельної ділянки уже використав своє право на безоплатне отримання в особисту власність такої державної власності та одного виду у Жи-томирській області. Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, видаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення осо-бистого селянського господарства та порушило вимоги земельного законодав-ства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності. Від-чуження Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 усупереч нормам Зе-мельного кодексу України не може розцінюватися як вираження волі держави.

Відповідно до пункту двадцять четвертого Перехідних положень Земель-ного кодексу України з дня набрання ним чинності, яким є 27 травня 2021 року, землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад крім конкретно визначених законом земель. Теперішнім власником спірної земельної ділянки повинна бути Хмільницька міська об`єд-нана територіальна громада Вінницької області в особі Хмільницької міської ради Вінницької області. Проте остання упродовж тривалого часу, майже року, жодних заходів щодо повернення у комунальну власність переданої ОСОБА_1 земельної ділянки не вжила. На звернення прокуратури з цього питання Хмільницька міська рада листом від 13 квітня 2022 року № 12/01-19 відповіла, що самостійно звертатися до суду за скасуванням наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та поверненням земельної ділянки у ко-мунальну власність не планує і звертається до окружної прокуратури з клопо-танням звернутися в суд в інтересах міської ради з метою захисту інтересів те-риторіальної громади по цьому факту. Звернення прокуратури в суд з даним по-зовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності з вирішення суспільно значимого питання щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, вчинене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Про порушення чинного законодавства, що призвело до незаконного ви-буття земельної ділянки із державної власності і набуття усупереч норм ЗК України на неї права приватної власності ОСОБА_1 прокурору стало відомо лише після опрацювання інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 січня 2021 року № 0-2-0.61-377/2-22, а Хмільницькій міській раді лише 27 травня 2021 року з повідомлення прокуратури. Тобто, строк позовної давності для звернення в суд з даним позовом пропущений з поважних причин. Керівник Хмільницької окружної прокуратури просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення в суд з даним позовом та поновити цей строк; визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджений проект із земле-устрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогос-подарського призначення площею 1,00 га з кадастровим номером 0522487400:02:000:0259, розташовану на території Хмільницької міської об`єд-наної територіальної громади Вінницької області ( колишньої Шевченківської сільської ради Літинського району Вінницької області ); витребувати у ОСОБА_2 та ФГ «Щербич і К» на користь Хмільницької міської об`єднаної тери-торіальної громади Вінницької області в особі Хмільницької міської ради Він-ницької області зазначену земельну ділянку; розподілити судові витрати у справі.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року позов керівника Хмільницької окружної прокуратури Він-ницької області в інтересах Хмільницької міської ради Вінницької області задо-волений. Визнаний незаконним та скасований наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ді-лянки у власність», яким затверджений проект землеустрою та надано у влас-ність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,00 га з кадастровим номером 0522487400:02:000:0259, розташовану на території Хмільницької міської об`єднаної територіальної громади Вінниць-кої області ( колишньої Шевченківської сільської ради Літинського району Він-ницької області ). Витребувана у ОСОБА_1 та ФГ «Щербич і К» на користь Хмільницької міської об`єднаної територіальної громади Вінницької області в особі Хмільницької міської ради Вінницької області земельна ділянка сільсь-когосподарського призначення площею 1,00 га з кадастровим номером 0522487400:02:000:0259, розташована на території Хмільницької міської об`єд-наної територіальної громади Вінницької області ( колишньої Шевченківської сільської ради Літинського району Вінницької області ). Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ФГ «Щербич і К» та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 4962,0 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим 24 жовтня 2022 року рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 оскаржує йогов апеляційномупорядку,про-ситьдане рішеннясуду скасувати,ухвалити новерішення провідмову узадо-воленніпозовних вимогпрокурора.Скаржник посилаєтьсяна безпідставність,на йогодумку,поновлення позивачустроку позовноїдавності черезвходження Шевченківськоїтериторіальної громадиЛітинського районуВінницької областідо Хмільницькоїтериторіальної громадиВінницької області,незалучення доучасті усправі Літинськоїрайонної ради,не витребуванняпояснень Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобласті таБердичівської район-ноїради Житомирськоїобласті. Крім цього, ОСОБА_1 піддає сумніву пра-вомочність позивача стосовно його звернення у суд з позовом в інтересах орга-ну місцевого самоврядування, зазначає про своє звільнення від сплати судового збору.

Визначеним цивільнимпроцесуальним законодавствомправом,забезпече-нимухвалою апеляційногосуду від12грудня 2022року,на поданнявідзиву наапеляційну скаргускористалися позивачта відповідач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У відзиві керівника Хмільницької окружної прокуратури на скаргу зазна-чено, що рішення суду першої інстанції законне, обгрунтоване, натомість апе-ляційна скарга ОСОБА_1 безпідставна, задоволенню не підлягає. Стосовно доводів скаржника про безпідставне поновлення судом строку позовної давнос-ті прокурор підкреслює, що позовна давність тривалістю у три роки обчислю-ється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушен-ня свого права або про особу, яка його порушила. Велика Палата Верхового Су-ду зробила висновок, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних пов-новажень (прокурора) відлік строку для звернення до суду Кодекс пов`язує з виникненням підстав, які надають йому право на таке звернення. Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16. Ураховуючи, що про порушення інтересів держави про-курору стало відомо після опрацювання інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 січня 2022 року, а Хмільницькій міській раді про порушення інтересів територіальної громади лише з 27 травня 2021 року, суд дійшов правильного, законного висновку, що строк звернення до суду з вимогою про визнання наказу від 01 жовтня 2018 року недійсним пропу-щений з поважних причин. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 17 лютого 2021 року № 40 Хмільницька окружна прокуратура Він-ницької області розпочала свою роботу 15 березня 2021 року, її юрисдикція не поширюється на територію Літинського району. Необхідності у залученні до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Літинську районну раду Вінницької області, Бердичівську районну ра-ду Житомирської області не було, оскільки вони не відносяться до кола суб`єк-тів, чиї інтереси зачіпаються наявними у справі правовідносинами. Прокурор у відзиві наголошує, що скаржником не спростовуються висновки суду стосовно вибуття спірної земельної ділянки із державної власності унаслідок незаконно-го використання ним права на повторну безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання, тобто, поза волею власника цих земельних ділянок - держави.

У відзиві на апеляційну скаргу повноважний представник Головного управлінняДержгеокадастру уВінницькій областіЧорний Р.О.виклав перебігобставин,що малимісце зпитання наданняу власність ОСОБА_1 земель-ноїділянки площею1,0га,розташованої натериторії Шевченківськоїсільської радиЛітинського районуВінницької області,та зазначив,що усвоєму клопо-танніпро наданняйому земельноїділянки ОСОБА_1 вказав,що правомбез-оплатноїприватизації земельноїділянки поданому видуцільового призначеннявін нескористався. У відзиві текстуально викладені норми земельного законо-давства, які регулюють повноваження Держгеокадастру та порядок надання у власність громадян земельних ділянок, зроблений висновок про прийняття оспорюваного, наразі, наказу Головним управліннмяДержгеокадастру уВін-ницькійобласті виключно у межах та у спосіб, передбачені чинним законодав-ством. Посилаючись з незрозумілих причин на норму КАС України, представ-ник наголошує на закінченні строку дії наказу, про скасування якого йдеться, його виконанням, одноразовою реалізацією, тому з огляду на вчинення держав-ним реєстратором реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 підстави для скасування наказу відсутні. Вдавшись до обгрунтування положень віндикаційного та негаторного позовів, представник відповідача вва-жає, що прокурором обраний неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові. Крім цього, прокуратура могла дізнатися про існування оскар-жуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у передбачені законодавством строки, тому пропуск позивачем строку позовної давності теж є підставою для відмови у задоволенні позову. ОСОБА_3 про-сить апеляційний суд задоволити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмо-ву у задоволенні позову прокурора.

26 грудня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшла в електронній формі заява Хмільницького міського голови Юрчишина М. В., у якій підтриму-ються викладені в оскаржуваному рішенні доводи та міркування суду першої інстанції, підтримується позиція Хмільницької окружної прокуратури Вінниць-кої області відповідно до доводів позовної заяви. Міський голова просить у за-доволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, залишити без змін рі-шення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, розгляд справи здійснити без участі представника міської ради.

11 січня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла в електронній формі заява повноважного представника відповідача ФГ «Щербич і К» адвоката Сільченка О. В., де викладене клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача ФГ «Щербич і К» та його представника. Вимоги апеляційної скарги адвокатом підтримуються повністю.

У судове засідання апеляційного суду 11 січня 2023 року учасники справи не з`явилися окрім прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури Моніч Л. В. Ураховуючи клопотання Хмільницького міського голови Юрчишина М.В., представника відповідача ФГ «Щербич і К» адвоката Сільченка О. В. про розгляд справи по суті апеляційного оскарження за їхньої відсутності, те, що відповідач ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та скаржник ОСОБА_1 завчасно повідомлені про місце, день та час розгляду справи, про що в ній міс-тяться відповідні докази ( а. с. 216 - 219 ), у відповідності до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у відсутності тих її учасників, котрі не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прокурора Моніч Л. В., ураховуючи висловлені у відзивах на скаргу позиції інших учасників справи, а також доводи позивача, наведені у відповіді на відзив представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Чорного Р. О., ретельно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у су-купності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскар-жуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволен-ню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриман-ням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підста-ві повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішеннясуду першоїінстанції повністювідповідає зазначе-нимвимогам,воно єправильним,обгрунтованим,об`єктивним тасправедли-вим,ухваленим назахист інтересівдержави узв`язку збезпідставним,відверто незаконнимнаданням увласність фізичнійособі тареєстрацією занею прававласності нанерухоме майно,земельну ділянку державноївласності сільсько-господарськогопризначення площею1,00га зкадастровим номером0522487400:02:000:0259,розташовану натериторії Хмільницькоїміської об`єд-наноїтериторіальної громадиВінницької області(колишньої Шевченківськоїсільської радиЛітинського районуВінницької області).

У даній справі мають місце наступні фактичні обставини.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 20 вересня 2017 року наказом Голов-ного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 вересня 2017 року № 6-6134/14-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджений проект землеустрою що-до відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особис-того селянського господарства на території Бердичівського району за межами населених пунктів Райгородецької сільської ради та надано останньому у влас-ність земельну ділянку загальною площею 2,00 га.

На задоволення клопотання ОСОБА_1 від 13 вересня 2018 року, де він вказав, що правом безоплатної приватизації по даному виду цільового викорис-тання він не скористався, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг «Про затвер-дження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджений розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 і надано йому у власність земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Шевченківської сільської ради Літинського району Вінницької області ( тепер Хмільницької міської об`єднаної територіальної громади Він-ницької області ) площею 1,0 га із кадастровим номером 0522487400:02:000:0259 ( код цільового призначення - 01.03 ). Згідно з інфор-мацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за відповідачем ОСОБА_1 22 жовтня 2018 року зареєстроване право власності на вказану земельну ді-лянку. Також 17 січня 2019 року за ФГ «Щербич і К» зареєстроване право орен-ди цієї земельної ділянки строком дії договору оренди у двадцять років. З листа Хмільницького міського голови Юрчишина М. В. убачається, що Хмільницька міська рада не має фінансової можливості звернутися у суд за захистом своїх порушених майнових прав.

Задовольняючи позовкерівника Хмільницькоїокружної прокуратуриВін-ницькоїобласті Кандзьоби М. С.,заявлений вінтересах державив особіХміль-ницькоїміської радиВінницької області,суд першоїінстанції,достеменно вста-новившита дослідившифактичні обставинисправи,представлені сторонамидокази надоведення своїхаргументів тапозицій звирішуваного спору,зазначив,що позовні вимоги керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області є обгрунтованими та доведеними. Керуючись нормами ста-тей 41, 55, 131-1 Конституції України, статті 321, частини першої статті 393 ЦК ЦК України, статей 78, 81, 22, частин першої - четвертої статті 116, пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України, частини третьої статті 56 ЦПК України, беручи до уваги роз`яснення Конституційного Суду України, викладені у рі-шенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, правові позиції Великої Палати Вер-ховного Суду, наведені у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц ( провадження № 14-104цс19 ), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 ( провадження № 14-350цс19 ), суд першої інстанції дійшов виснов-ку, що у даній справі прокурором дотримані вимоги положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у поданому суду позові належним чином обґрун-тована наявність підстав для представництва інтересів держави у суді в особі місцевого органу самоврядування, яким є Хмільницька міська рада Вінницької області. Крім цього, суд окремо наголосив, що набуття права на землю громадя-нами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність грома-дян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель дер-жавної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визна-чених цим Кодексом, і провадиться вона один раз по кожному виду викорис-тання. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 706/1685/16-ц.

Для ведення особистого селянського господарства передача земельних ді-лянок здійснюється у розмірі не більше 2,0 гектара. Порядок безоплатної прива-тизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою що-до відведення таких земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

На підставі наведених обгрунтувань та норм чинного законодавства Украї-ни суд першої інстанції зробив висновок, що виданий 01 жовтня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області області наказ № 2-12913/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передання земельної ділянки у власність» суперечить вимогам частини четвертої статті 116, статті 121 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 на час отримання у власність за вказаним наказом спірної земельної ділянки уже використав на території Житомирської області надане йому державою право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду вико-ристання ( 2,0000 га ), тому оспорюваний, наразі, прокурором наказ відповідача має бути визнаний незаконним та скасований.

Як результат, суд першої інстанції задоволив позов керівника Хмільниць-кої окружної прокуратури Вінницької області Кандзьоби М. С. в інтересах дер-жави в особі Хмільницької міської ради Вінницької області у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 24 жовтня 2022 року, позаяк вони є законними, об`єктивними та безсумнівними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи дер-жавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`яза-ні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про Державний зе-мельний кадастр» Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно з пунктом п`ятим якого до складу Держгеокадастру та його територіаль-них органів входять державні кадастрові реєстратори. Статтею 30 цього Закону визначено, що для державних кадастрових реєстраторів інформація з Держав-ного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, безсумнівно правильним є висновок суду першої інстанції про наявність реаль-ної можливості у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у межах своєї компетенції перевірити дійсне право у ОСОБА_1 на без-оплатне отримання у власність спірної земельної ділянки, не допустити пору-шень вимог частини четвертої статті 116 ЗК України та запобігти незаконному вибуттю земельної ділянки з державної власності. Апеляційний вважає необхід-ним зауважити, що виконання викладених вище дій жодним чином не було б незаконним чи порушувало б права претендента на безоплатне отримання у власність землі державної власності. Навпаки, такі дії свідчили б про держав-ницьку позицію органу, уповноваженого державою, зокрема, на розпорядження її землею. Нажаль, у даному випадку неможливо стверджувати про правиль-ність і законність дій у цій справі ГУ Деоржгеокадстру у Вінницькій області, а мотиви відзиву на апеляційну скаргу представника цього учасника справи на увагу не заслуговують.

Проте окремо необхідно зупинитися на доводах відзиву представника ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області, що викладені в унісон із доводами у цій частині апеляційної скарги, про пропуск, нібито, прокурором строку позовної давності для звернення в суд із цим позовом. Щодо цього питання, то апеляцій-ний суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду з даного при-воду, яка зводиться до того, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень ( у даному випадку прокурора ) відлік строку для звернення до су-ду ЦК України пов`язує з виникненням підстав, які надають йому право на таке звернення ( позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/13768/13-ц ). Ураховуючи, що про допущені пору-шення законодавства під час передачі землі у власність ОСОБА_1 прокуро-ру стало відомо лише після опрацювання інформації ГУ Деоржгеокадстру у Вінницькій області від 20 січня 2022 року № 0-2-0.61-377/2-22, то суд абсолют-но об`єктивно зробив висновок про те, що пропуск позивачем строку звернення до суду мав місце з поважних причин. Як наслідок, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині та відзиву ГУ Держгеокадстру у Вінницькій облас-ті є надуманими, безпідставними.

Крім цього, дійсно, звертає увагу та обставина, що відзив представника ГУ Деоржгеокадстру у Вінницькій області містить доводи, які свідчать про вихід за межі змісту самої апеляційної скарги, тому аргументи такого відзиву є необ-грунтованими та безпідставними.

Стаття 80 ЗК Українизакріплює суб`єктний склад власників землі, визна-чаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності; територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі дер-жавної власності.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, статей 1-3 ЗК України, статті 324 ЦК України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах та спосіб, визначений Конституцією та За-конами України. Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського наро-ду, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, у тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом ( стаття 13Конс-титуціїУкраїни ) або конкретну територіальну громаду правомочностей влас-ника землі у тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України ( статті14,19Конституції України ). Пунктом двадцять четвертим Розділу Х Перехідних положень ЗК України визначено, що землями комунальної власнос-ті територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташова-ні за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Рішення суду першої інстанції щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг «Про затвердження документації із зем-леустрою та передання земельної ділянки у власність», яким затверджений про-ект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільсь-когосподарського призначення площею 1,00 га з кадастровим номером 0522487400:02:000:0259, розташовану на території Хмільницької міської об`єд-наної територіальної громади Вінницької області ( колишньої Шевченківської сільської ради Літинського району Вінницької області ) не викликає жодних сумнівів у його законності й обгрунтованості.

Згідно зістаттею 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокре-ма, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і май-но перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійс-ного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросо-вісного набувача ( у даному випадку - від ФГ «Щербич і К» ), з підстав, перед-бачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за від-платним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач ), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістомстатті 388ЦК України випадки витребування майна влас-ником від добросовісного набувача ( стосується орендаря ФГ «Щербич і К» ) обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або осо-би, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросо-вісного набувача.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з воло-діння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шля-хом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем май-на не існує жодних юридичних відносин. Велика Палата Верховного Суду не-одноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Такий же правовий висно-вок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листо-пада 2018 року у справі № 183/1617/16 ( провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86 ), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 ( провадження № 12-97гс19, пункт 38 ), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 ( прова-дження № 14-125цс20, пункт 74 ).

Відповідач ОСОБА_1 , протизаконно набувши у власність спірну зе-мельну ділянку, порушивши вимоги статей 116, 118, 121 ЗК України, незакон-но, знову ж таки, надав безпідставно придбане майно у довгострокову ( на двад-цять років ) оренду відповідачу ФГ «Щербич і К» за таким же видом вико-ристання.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням положень чинного за-конодавства, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктом права власності на вказану земельну ділянку є відповідна територіальна громада, то саме територіальна громада Хмільниць-кої міської ради Вінницької області незаконно позбавлена правомочностей власниці землі, які підлягають поновленню. З урахуванням тієї обставини, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади у власність ОСОБА_1 , який, не маючи права розпорядження і володіння нею, надав цю земельну ділянку в оренду ФГ «Щербич і К», а Хмільницька міська рада Вінницької області не діяла на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на захист прав та майнових інтересів територіальної громади, колегія суддів дійшла висновку, що вказана земельна ділянка вибула із володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Витребуваннямайна, яке належало до власності територіальної громади Хмільницької міської ради Вінницької області, що вибуло з власності поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги ( балансу ) між її інтересами та інтересами орендаря ФГ «Щербич і К», адже останнє набуло у довготривале користування спірну земельнуділянкувід особи, яка не вправа була нею ні володіти, ні розпоряджатися, тому відповідно до пункту третього частини першої статті 388 ЦК України законний власник має право на витре-бовування цього майна як від ОСОБА_1 , так і віддобросовісного набувача, яким є ФГ «Щербич і К».

Як вірно послався в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, відповід-но до пункту десятого постанови Пленуму Верховного суду України від 06 лис-топада 2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду щодо задоволення позову про повернен-ня майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чу-жого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації майна за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Таким чином, через незабезпечення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій об-ласті законності надання у власність спірної земельної ділянки, що призвело до повторного безпідставного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка є предметом спору, тому вимога прокурора в інтересах держави в особі місцевого органу самоврядування про витребування земельної ділянки у власність Хміль-ницької міської ради Вінницької області є обгрунтованою.

Апеляційний суд убачає доцільним виокремити наступне.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями державної, ко-мунальної власності ( перехід до них володіння цими землями ) усупереч вимо-гам Земельного кодексу Україниє неможливим як виникнення приватного власника, а отже і нового володільця. Тому протиправне зайняття земельної ділянки державної, комунальної власності, реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним ( у даному випадку орендарем ) земельної ділянки, вчинені з по-рушеннямЗК України, не призводять до заволодіння порушником такою ділян-кою. Наслідком таких незаконних дій є непозбавлення володіння права влас-ності держави.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєс-трація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння. Тобто, суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права влас-ності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності у суб-єкта і права володіння цим майном ( як складової права власності ). Отже, осо-ба, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володіль-цем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності ( включаючи права володіння, користування та розпорядження ) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові, у цій справі - Хмільницькій раді Вінницької області. Остання, в інтересах якої діє прокурор, має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим май-ном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності ( права володіння, користування та роз-порядження ) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавиливолодіннянерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачаєправо володін-нянерухомим майном. Така інша особа унаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає лише його фактичним володільцем ( бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому останній має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної право-вої підстави, ним заволоділа.

У цій справіволодіння відповідачами нерухомим майном, яке посвідчене державною реєстрацією права власності, є неправомірним ( незаконним ). На-томість право володіння як складова права власності неправомірним ( незакон-ним ) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 намагається обгрунтувати неналежність позивача у справі. Однак, суд першої інстанції детально, ретельно, обгрунтова-но умотивував правомочність прокурора на звернення в суд у цій справі вик-лючно на захист прав, інтересів держави в особі міської ради, підкресливши, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами. Ураховуючи вищевикладене, доводи апеля-ційної скарги відповідача ОСОБА_1 є необгрунтованими, рішення суду як законне й обгрунтоване у повному обсязі підлягає залишенню без змін.

Щодо неефективності способу захисту порушених майнових прав держави, визначеного позивачем як визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 жовтня 2018 року № 2-12913/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передання земельної ділянки у власність», то убачається доцільним зазначити, що така позовна вимога визначена позивачем, який користується своїми невід`ємними процесуальними правами щодо визначення вимог звернення до суду, які він вважає необхідними для нього. Застосування конкретного способу захисту ци-вільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звер-нулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Задоволення останнього не порушує законного інтересу позивача, але має на-слідком визначеність у правовідносинах учасників процесу, призведе до віднов-лення порушених прав позивача в особі Хмільницької міської ради та, врешті, держави, виключить необхідність повторного звернення до суду для конкрети-зації та логічного і безповоротного вирішення спірного питання, тим паче, з огляду на незаконність виданого державним органом наказу. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (прова-дження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Апеляційний суд акцентує увагу, що позов у цій справі поданий проку-рором в інтересах держави у зв`язку з незаконним заволодінням відповідачами земельною ділянкою державної власності. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово нагадувала, що набуття особою володіння неру-хомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права влас-ності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне неру-хоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування ( стягнення ) від цієї особи нерухо-мого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володін-ня майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника воло-діння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про дер-жавну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі ( особам ). Рішення суду про витребування з володіння від-повідачів нерухомого майна саме по собі уже є підставою для внесення до Дер-жавного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєс-трацію за позивачем в особі міської ради права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно заре-єстроване саме за даним відповідачем, а не за іншою ( іншими ) особою ( осо-бами ). Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц ( провадження № 14-256цс18, пункти 95-98 ), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ( провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115 ), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 ( провадження № 12-158гс19, пункт 10.29 ), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 ( прова-дження № 14-125цс20, пункти 63, 74 ) та інших.

Разом з тим, ухвалення судом першої інстанції рішення з конкретним за-безпеченням його належного виконання, забезпечення, крім цього, неможли-вості для відповідачів розпоряджатися у подальшому будь-яким способом наяв-ними у них правовстановлюючими документами, не визнаними незаконними та не скасованими цим рішенням суду, може спричиняти певні негативні наслідки для законного власника нерухомого майна, реалізації ним права власності на це майно. Тому зазначення у судовому рішенні задоволення усіх позовних вимог прокурора не є перешкодою для визнання такого рішення законним, об`єктив-ним і справедливим.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров про-ти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці дока-зів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке дове-дення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлу-мачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різ-ною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ). Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення на-ціонального суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не да-ють підстав визнати це рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. З урахуванням такого висновку суду апеляційної інстанції, у відповідності до норм статті 141 ЦПК України, колегія суддів не знаходить законних підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, стягнутого судом на користь позивача, оскільки норми Закону України «Про судовий збір» не передбачають відповідних підстав відносно ОСОБА_1 . Зрештою, й він сам не посилається у скарзі на законодавчу норму, за якою він є особою, звільненою від сплати у дохід держави судового збору.

Керуючись статтями 141, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмільницькогоміськрайонного судуВінницької областівід 24жовтня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 січня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

С. К. Медвецький