Постанова

від 20.02.2007 по справі 3/92-9/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/92-9/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        м. Полтава                                                                             Справа № 3/92-9/73

Дата прийняття постанови: 20.02.2007

Час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Суддя  К.В. Тимошенко

Секретар судового засідання  О.П. Шевченко

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного підприємства "Профіт плюс", м. Полтава  

до  1. Державної податкової інспекції у м.Полтаві

2. Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, м. Полтава  

про  визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.07.04 № 0000302305/0 та стягнення 1 547 887,80 грн. (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16.02.2007р. вих. № 25-ВІ)

Представники :

від позивача:        Соколов О.В., директор, посв. від 08.02.2003р.

від відповідача1:    Перцева О.Л., дов. № 9/10-044 від 16.02.2007р.         Тур Н.І., дов. № 52/9/10-044 від 09.01.2007р.

від відповідача2:    Віхоть Н.В., дов. № 04/16/4019 від 14.11.2006р.

Справа прийнята до провадження суддею Тимошенко К.В. на підставі ухвали голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А. від 25.12.2006р.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000302305/0від 21.07.2004р. про зменшення заявленого бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в частині 1547887,80грн (1051280,80грн. – за вересень 2001р. та 496607грн. за червень 2002р.) та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за вересень 2001р. в сумі - 1051280,80грн та за червень 2002р. в сумі - 496607грн. (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16.02.2007р. вих.25-ВІ).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2005р. рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2004р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.10.2004р. у справі № 3/92 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд з огляду на те, що судами не було з'ясовано чи відбувалася фактична поставка придбаних за договорами ТМЦ, що було б підставою для видачі податкових накладних, відповідно до абз. 4 підпункту 7.2.3 Закону, та чи відбулась оплата придбаного товару.

Відповідач1 позов не визнає, посилаючись на законність та обґрунтованість спірного рішення і неправомірність позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості.

Відповідач2 в частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ позов не визнає, посилаючись на відсутність висновку податкового органу щодо здійснення бюджетного відшкодування, що унеможливлює здійснення такого відшкодування Позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши всі обставини та докази, що стосуються предмету спору, з урахуванням виявлених недоліків Вищим господарським судом при касаційному розгляді справи при попередньому розгляді справи, суд                  в с т а н о в и в :

16.07.2004р. ДПІ у м. Полтаві здійснило додаткову позапланову перевірку Позивача, за результатами якої було складено акт "Додаткової позапланової документальної перевірки ТОВ КП "Профіт плюс" код за ЄДРПОУ 31495393 правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за вересень 2001р., червень 2002р. Перевіркою було встановлено не підтвердження суми ПДВ, які були невідшкодовані станом на 16.07.2004р. в розмірі:

- за вересень 2001р. в розмірі 1 681 410,42 грн.;

- за червень 2002р. в розмірі 496 607 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 21.07.2004р. ДПІ у м. Полтаві винесла податкове повідомлення - рішення № 0000302305/0, яким було визначено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2 178 017 грн., у т.ч. за червень 2002р. в сумі 496 607 грн.

При цьому, підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ Позивачу за вересень 2001р. для ДПІ стало наступне. Так, в ході перевірки було встановлено, що Позивачем було придбано у даному періоді товарно-матеріальні цінності без фактичної сплати їх вартості. Відповідач1 посилається на те, що Позивачем було передано прості векселі (а.с. 85-86 т.1) на суму 7 963 677,7 грн. своєму безпосередньому контрагенту - ТОВ "Белоу і МакГрегор". Враховуючи вищезазначене, Відповідач1 посилається на відсутність факту надмірної сплати податку Позивачем. Крім цього, Відповідач1 посилається на те, що четвертий постачальник (ПП "Травень-21", код 31410550, іпн. 314105526046) в ланцюзі постачальників до виробника товару, що був предметом договірних зобов'язань між Позивачем та його постачальником ТОВ "Белоу і МакГрегор", має ознаки фіктивності, свідоцтво про державну реєстрацію визнано недійсним й податковим органом факт сплати податку на додану вартість не встановлено.

Суд з позицією Відповідача1 погодитись не може, оскільки в ході проведення зустрічних перевірок безпосереднього контрагента (ТОВ Белоу і МакГрегор) стосовно фактичного надходження ПДВ до бюджету по господарським операціям із Позивачем, порушень виявлено не було. Факт неможливості підтвердження сплати ПДВ був встановлений стосовно постачальника по четвертому ланцюгу до виробника товару. Позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, яка була виписана особою, що має на це право відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон "Про ПДВ") (т.2 а.с. 33). Правомірність складання податкової накладної постачальником Позивача - ТОВ "Белоу і МакГрегор" - ДПІ у м. Полтаві не оспорюється.

Фактична сплата податку ТОВ "Белоу і МакГрегор" у розмірі, віднесеному Позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується довідкою "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Белоу і МакГрегор" з питань взаємовідносин з ТОВ КП "Профіт плюс" за період: вересень 2001 року" (т. 2 а.с.105-106), відповідно до якої жодних порушень стосовно прямого постачальника Позивача встановлено не було.

Суд при відхиленні доводів Відповідача1 в зазначеній вище частині, виходить із наступного. Право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з дати здійснення першої з подій:

    або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ – відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання державної податкової інспекції –Відповідача на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість четвертим підприємством в так званому ланцюгу постачання, з яким Позивач не мав господарських відносин, суд не оцінює як суттєві.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентом постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Профіт плюс" до відповідальності у вигляді виявлення завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон “Про ПДВ”, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

В частині доводів Відповідача стосовно завищення бюджетного відшкодування Позивачем за вересень 2001р. у зв'язку із частковим здійсненням розрахунків Позивачем зі своїм прямим постачальником шляхом видачі векселів, то суд виходить із наступного. Векселі Позивачем були видані на суму, що відповідає вартості товару з врахуванням ПДВ. При цьому, Позивачем було надано суду належні докази часткового погашення векселів на загальну суму 4 182 900 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

-№ 100 від 17.05.02 р. на суму 200000,0 грн.;

-№ 101 від 21.06.02 р. на суму 200000,0 грн.;

-№ 103 від 16.08.02 р. на суму 225000,0 грн.;

-№ 102 від 05.02.02 р. на суму 250000,0 грн.;

-№ 106 від 09.10.02 р. на суму 185000,0 грн.;

-№ 108 від 26.11.02 р. на суму 50000,0 грн.;

-№ 105 від 12.09.02 р. на суму 3072900,00 грн.  (т. 2 а.с. 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30).

Таким чином, сума фактичної сплати Позивачем ПДВ у вересні 2001 р. становить: з урахуванням погашення векселів - 697 150 грн. та з урахуванням сплачених грошових коштів - сума ПДВ 1 682 720,36 грн. В частині сплати Позивачем податку, що був нарахований на підставі векселів, які не були погашені Позивачем за даною господарською операцією, Позивач зменшив позовні вимоги в цій частині, а отже  зазначені суми завищення Позивачем бюджетного відшкодування не становлять предмет спору, а тому не досліджуються.

Крім цього, додатковою позаплановою перевіркою стосовно відшкодування ПДВ позивачу за червень 2002р. було встановлено не підтвердження суми ПДВ за червень 2002р. в розмірі 496 607 грн. Відповідач1 посилається на те, що в перевіряємому періоді постачальником Позивача було ТОВ "Енергогазозабезпечення" (код 31517909, м. Київ). При цьому, постачальником постачальника Позивача в ланцюгу постачання є ТОВ "Інтер-Бізнес-Соф" (код 31107909) (т.1 а.с. 37). Відповідно до письмових пояснень Відповідача 1 (вих. № 2577/9/10-044 від 13.02.2007р. - у матеріалах справи), Відповідач1 визнає факт складання прямим контрагентом Позивача - ТОВ "Енергозабезпечення" (код 31517909, м. Київ) податкової накладної від 03.06.2002р. № 3 на суму 3 072 909,00 грн., у т.ч. ПДВ - 512 151 грн. уповноваженою на це особою відповідно до положень Закону "Про ПДВ". Відповідач1 посилається на те, що при здійсненні зустрічних перевірок постачальників по ланцюгах - від постачальника до виробника продукції не має можливості підтвердити факт сплати ПДВ ТОВ "Інтер-Бізнес-софт" по зазначеній операції, оскільки підприємство не звітує та має ознаки фіктивності. Відповідно до цих же пояснень, Відповідач1 посилається на те, що постановою господарського суду м. Києва від 08.09.2003р. ТОВ "Інтер-Бізнес-софт" визнано банкрутом. При цьому Відповідач1 в письмових поясненнях зазначає, що дане підприємство в червні 2002р. в декларації з ПДВ задекларувало податкове зобов'язання в сумі 7 544 914 грн., суму податкового кредиту - 8 247 882 грн. Від'ємне значення по декларації з ПДВ склало 702 968 грн.

Отже, Відповідач1 зменшив суму бюджетного відшкодування безпідставно, вмотивовуючи своє рішення виключно на припущенні порушень податкового законодавства одним з підприємств в ланцюгу постачання, з яким Позивач не мав господарських відносин.

При цьому, Відповідачем1 не взято до уваги наступне. Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентом постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Профіт плюс" до відповідальності у вигляді виявлення завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Судом на виконання вимог Постанови Вищого господарського суду України від 17.03.2005р. було досліджено також питання щодо фактичної поставки придбаних за договорами товарно-матеріальних цінностей, що були підставою для видачі податкових накладних та встановлено, що факт поставки підтверджується, довідкою від 04.07.2003р. № 1293/23-4/0403/20040585 (т. 2 а.с. 105-106), актом приймання - передачі товару№ 1 до договору № 27-07-02 від 03.06.2002р. від 03.06.2002р. (т. 2 а.с. 7), видатковою накладною № 103-06/2002 (т. 2 а.с. 8).

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000302305/0 від 21.07.2004р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ Позивачу в сумі 1 547 887,80 є неправомірним, необґрунтованим та підлягає визнанню недійсним. Позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 1 547 887,80 грн. (у т.ч. за вересень 2001р. в сумі 1 051 280,80 грн. та за червень 2002р. в сумі 496 607 грн.) є законними, обґрунтованими, належним чином доведеними, а тому, з урахуванням усього вищезазначеного, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000302305/0 від 21.07.2004р. про зменшення заявленого бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в частині 1547887,80грн

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю комерційного підприємства „Профіт плюс” (м.Полтава, вул..Жовтнева,43, оф.611, р/р26006710233040 в у Полтавській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, м.Полтава, МФО 331014, ідентифікаційний код 31495393) бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 1547887,80грн. (в т.ч. за вересень 2001р. в сумі - 1051280,80грн та за червень 2002р. в сумі - 496607грн.)

Видати виконавчий лист в порядку, встановленому ст. 258 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.

           Суддя                                                                             К.В. Тимошенко

повний текст постанови складено: 26.02.2007р.