Ухвала

від 17.01.2023 по справі 344/13508/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13508/22

Провадження № 2/344/816/23

У Х В А Л А

17 січня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката - Тимофєєвої Лілії Андріївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

27.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

16.01.2023 року представником позивача ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0855 га. кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування чи зміну державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з вказаними вище кадастровим номером та площею; заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав щодо зазначеної земельної ділянки, в період розгляду судового спору до набрання рішенням законної сили. В обґрунтування заяви зазначила, що у разі, якщо під час розгляду справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 здійснять відчуження своєї частки на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, на користь третіх осіб, що у свою чергу зумовить реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншими особами, або розроблять Технічну документацію щодо поділу земельної ділянки, на підставі якої відбудеться формування нових земельних ділянок абз. 2 ч.2 ст.79-1 Земельного Кодексу, то земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, припинить своє існування як об`єкт цивільних прав.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування п.1; п.22; п.22.1. Додаток 1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.06.2003 року за № 276 «Про затвердження матеріали міського відділу земельних ресурсів» щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно Додатку 1 №26, список громадян, яким передані у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0860 га, гр. ОСОБА_8 ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ІФ №086313 виданий 17.09.2003 року ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2008 року №7069 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан M.B.; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, площею 0,0860 га, у Державному земельному кадастрі України.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Представник позивача звертаючись до суду із вищезазначеною заявою про забезпечення позову просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0855 га. кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування чи зміну державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з вказаними вище кадастровим номером та площею; заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав щодо зазначеної земельної ділянки, з метою унеможливити відчужити, поділити або об`єднати земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022, оскільки у випадку відчуження відповідачами своєї частки земельної ділянки земельна ділянка перестане існувати як об`єкт цивільних прав. Крім того, представником позивача зазначено, що у разі поділу або об`єднання земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:08:003:0022 виконати рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивача, щодо скасування державної реєстрації в ДЗК буде неможливо.

Вивчивши матеріали справи, суд не погоджується з доводами представника позивача про необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

В той же час, варто звернути увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

В заяві про забезпечення позову не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того суд зазначає, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Рішення суду на наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Такі ж висновки сформовані у Постанові Верховного Суду, справа № 361/6799/14-ц провадження № 61-16714св21 від 10.11.2021 року.

Враховуючи не співмірність способу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та недоведеність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, суд приходить до переконання, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тимофєєвої Лілії Андріївни про забезпечення позову в даній справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-150,152, 153, 260 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тимофєєвої Лілії Андріївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Татарінова О.А.