Постанова

від 17.01.2023 по справі 185/3320/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2032/23 Справа № 185/3320/22 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу директора Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Шаповалової І.С.) у цивільній справі №185/3320/22 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він працював у відповідача та 01 серпня 2021 року був звільнений з роботи. У день звільнення відповідач не виплатив всіх належних сум в розмірі 18917,40 грн заробітної плати, 76579,50 грн- компенсації за невикористані щорічні відпустки.

Просив стягнути з відповідача на його користь зазначені суми, а також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 року по 30.04.2022 року у сумі 80999,73грн та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 18917,40 грн, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 76579,50 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 02.08.2021 року по 30.04.2022 року у сумі 80999,73 грн, моральну шкоду 5000 грн, судові витрати - 1984,80 грн, а всього: 183481,43 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Павлоградськогоміськрайонного суду Дніпропетровськоїобласті від 02листопада 2022року взадоволенні заяви ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона» про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі директор ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та прийняти нове по суті позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не враховано,що на зазначені вимоги розповсюджується трьохмісячний строк для звернення до суду. Крім того,суд першої інстанції порушив право відповідача на участь у судовому розгляді,не забезпечив йому можливості надати докази та навести доводи.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є трудовою та малозначною, ціна позову складає 226496,63 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 21.07.2006 року по 01.08.2021 року на посаді директора, що підтверджується копією трудової книжки. Наказом від 01серпня 2021 року його було звільнено з роботи за згодою сторін.

У день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку.

Згідно довідки ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона» заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 30.07.2021 року складає за травень-липень 2021 року у сумі 18917,40 грн; компенсація відпускних при звільненні 73121,00 грн (2013-2020 роки), невикористані дні відпустки за 2021 рік-3458,50 грн, а всього 95496,90 грн..

Стягуючи заборгованість по заробітній платі,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те ,що в порушення вимог ст.116 КЗпП України з позивачем не було проведено повного розрахунку у день звільнення, що тягне за собою застосування положень ст.117 КЗпП України.

Відповідач не заперечував про наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а навпаки підтвердив її наявність, надавши про це відповідну довідку.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлюєстаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені устатті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбаченийзакономстрок усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив із середньої заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням у розмірі 428,57 грн., а також з того, що за період з 02.08.2021 року по 30.04.2022 року кількість робочих днів становить 189. Такий розрахунок відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року N100 зі змінами.

Відповідачем свої розрахунки не приведені та зазначені судом першої інстанції розрахунки нічим не спростовані.

Період затримки розрахунку було визначено в межах позовних вимог. В цій частині рішення суду позивачем не оскаржувалося.

Оскільки відповідач має заборгованістьпо заробітнійплаті передпозивачем усумі 95496,90грн., періодзатримки (прострочення)виплати такоїзаборгованості становитьбільше рокуі заборгованістьстягнута зазначенимрішенням,то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в 80999,73 грн. є співмірним із заборгованістю по заробітній платі.

Доводи про те, що судом першої інстанції не застосовано строк, передбачений статтею 233 КЗпП України є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях закону.

УРішенні КонституційнийСуд Українивід 22лютого 2012року №4-рп/2012дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не розрахувався з позивачем і на момент ухвалення рішення.Тобто підстави для застосування строку в даному випадку щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відсутні.

Посилання на те, що відповідач був позбавлений можливості надати докази та навести свої доводи не може бути прийнятим до уваги,оскільки спростовується встановленими обставинами.

27.05.2022 року до суду першої інстанції надійшла заява за підписом директора ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона» про відкладення розгляду справи (а.с.22).

Відповідно до ч.13 ст.128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно розписки відповідачеві направлялося смс-повідомлення про розгляд справи 29.06.2022 року(а.с.25)

Відповідачем 28.09.2022 року на адресу суду було направлено заяву про перегляд заочного рішення. До заяви не було додано ніяких доказів, які б могли бути враховані судом при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

При подачі апеляційної скарги відповідачем також не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Доводи апеляційної скаргине спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як спір у справі трудового характеру, а ціна позову складає 226496,63 грн, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, як рішення у малозначній справі із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст.368,369,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» залишити без задоволення.

Заочнерішення Павлоградськогоміськрайонного суду Дніпропетровськоїобласті від29червня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття таоскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3ст. 389 ЦПК України.

Судді: