Постанова

від 18.01.2023 по справі 470/720/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.01.23

22-ц/812/105/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 470/720/21

Провадження № 22-ц/812/105/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Лященко В.Л. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні2021року ОСОБА_1 звернувся доБерезнегуватського районногосуду Миколаївськоїобласті зпозовом довідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог Березнегуватськадержавна нотаріальнаконтора про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

В позовнійзаяві зазначав,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померлайого мати, ОСОБА_4 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серії НОМЕР_1 ,виданим виконкомомВисунської сільськоїради Березнегуватського району Миколаївської області від 04.01.2010 року, актовий запис №3.

Позивач є сином померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Второвською сільською радою Камешковського району Владимирської області (Російська Федерація) 11.06.1974 року, запис №20.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,41 га, що розташована в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, кадастровий номер земельної ділянки 4821180700:06:000:0215, що належала матері на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №604243, виданого Березнегуватською районною державною адміністрацією 22.04.2007 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010600802071.

За свого життя 31 грудня 2009 року мати склала на ім`я позивача заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області С.В. Левченко, який зареєстровано в реєстрі за №107.

Про наявність заповіту він дізнався від знайомих матері лише в 2021 році, коли під час перебирання речей в будинку померлої було знайдено оригінал заповіту на його ім`я, посвідчений секретарем виконавчого комітету Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області С.В. Левченко та зареєстрований в реєстрі за №107.

Згідно довідки виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради Миколаївської області №846 від 28.09.2021 року на день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою були зареєстровані: співмешканець померлої, ОСОБА_5 , мати померлої - ОСОБА_6 , онуки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Мати померлої, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області від 15.04.2013р., актовий запис №6.

Крім того, в померлої є син ОСОБА_2 , та донька ОСОБА_3 .

З метою досудового врегулювання спору, 09.11.2021 року позивач звернувся до Березнегуватської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак нотаріусом було надано роз`яснення №430/01-16 від 09.11.2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він пропустив установлений законом 6-ти місячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, а тому в силу ст.1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину. Окремо нотаріус рекомендував йому звернутись до суду для захисту свого порушеного права.

Таким чином, на сьогоднішній день не має іншого способу, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, щоб захистити своє порушене право.

Посилаючись на положення ст. ст. 15, 16, 1216, 1270, 1272 ЦК України, п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», лист Пленуму ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., постанову Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, в якій зазначено, що поважною причиною пропуску строку визнається, зокрема, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, просив визнати поважними причини пропуску для прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволені.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Висунськ, Березнегуватського району, Миколаївської області, про що складено актовий запис № 3, строком в 2 (два) місяці, перебіг якого починається з часу набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, наслідком чого є неправильне вирішення справи.

В апеляційній скарзі вказує, що позивачем неправильно визначено суб`єктивний склад учасників справи, оскільки ним вказано відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і суд першої інстанції погодився з цим, проте відповідачем у справі має бути інша особа - відповідна територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Посилається, що судом першої інстанції не було встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про те, що вони на день смерті ОСОБА_4 проживали з останньою за однією адресою та про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_9 подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Отже, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не повинні відповідати за даним позовом оскільки вони не прийняли спадщину і питання порушене ОСОБА_1 в позові, не стосується їхніх прав та обов`язків. Предмет спору як результати його вирішення судом, стосуються прав і обов`язків відповідного органу місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна, зокрема, такий орган зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою в силу ст. 1277 Цивільного кодексу України.

Тому апелянт вважає, що суд першої інстанції, під час розгляду справи, не виконав свого обов`язку щодо встановлення належності відповідачів та не вказав на належного відповідача.

Відповідні роз`яснення містяться в постанові Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 619/2796/ 19-ц, але суд першої інстанції їх не врахував під час розгляду справи.

Апелянт зацікавлений насамперед в тому, щоб судове рішення по справі було законним.Тому вважає, що рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2022 року слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Правом на подачу відзиву відповідачі не скористались.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, при ухваленні рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до свідоцтва про народження від 11.06.1974 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якого записана ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть від 04.01.2010 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Висунськ, Березнегуватського району, Миколаївської області, про що складено актовий запис № 3.

Зажиття 31грудня 2009року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за № 107, на користь ОСОБА_1 , яким заповідала земельну ділянку площею 4.41 га, розташовану в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку площею 4.41 га серії ЯГ №604243 від 22.04.2007 року, виданого на підставі розпорядження Березнегуватської райдержадміністрації №325 від 02.06.2006 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010600802071, розташованої в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, вказана земельна ділянка належала матері позивача ОСОБА_4 .

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради від 28.09.2021 року №846, разом з ОСОБА_4 на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: співмешканець - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 та онуки - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть від 15.04.2013 року серії НОМЕР_3 , мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Висунськ, Березнегуватського району, Миколаївської області, про що складено актовий запис №6.

З інформаційної довідки, наданої на вимогу суду завідувачем Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області Нікурадзе Т.В. вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відсутня, тобто ніхто із спадкоємців з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.

Згідно роз`яснення завідувача Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з питанням оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_4 однак у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини, нотаріусом було рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом.

Проаналізувавши зазначені обставини, а також положення ст. ст. 1217, 1216-1218, ч.1 ст. 1222, ст. 1269,1270 ЦК України, суд дійшов висновку, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, натомість позивач протягом шести місяців з часу відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся, на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживав. Тобто, з огляду на вимоги ч.1 ст.1272 ЦК України, позивач вважається таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови Пленуму ВСУ №7 Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року).

Закон не містить переліку таких причин, тому обставини, на які посилається позивач, оцінюються судом з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та наданих ними доказів.

Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що він дізнався про наявність заповіту, складеного на його користь, тільки в 2021 році, то не зміг вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи зазначені обставини, правовий висновок, який містяться у постанові ВС від 30.07.2020 року по справі № 172/888/18, суд першої інстанції вважав, що строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивачем пропущено з поважних причин через необізнаність про наявність заповіту, а тому враховуючи дані обставини, а також відсутність у відповідачів заперечень з приводу заявлених позивачем позовних вимог, поважність причин пропуску строку позивачем для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визначення позивачу додаткового строку тривалістю в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом 6-місячний строк для прийняття спадщини після смерті його матері з поважних причин, а також з того, що належними відповідачами у справі є інші діти їх померлої матері, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Однак, приймаючи рішення по справі, суд не дав належної правової оцінки тому, що відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Положення даної статті кореспондується наряду з іншим також у те, що позови повинні заявлятися до належних відповідачів.

Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими позовними вимогами.

Як убачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідноп.24постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування»

особа,яка неприйняла спадщинув установленийзаконом строк,може звернутисядо судуз позовноюзаявою провизначення додатковогостроку для прийняттяспадщини відповіднодо ч.3ст.1272ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину ( ч.2 ст.1272 ЦК України), а також за відсутності

інших спадкоємців,які моглиб датиписьмову згодуна поданнязаяви донотаріальної конторипро прийняттяспадщини.Відповідачами утакій справіє спадкоємці,які прийнялиспадщину.При відсутностіінших спадкоємцівза заповітомі зазаконом,усунення їхвід правана спадкування,неприйняття нимиспадщини,а такожвідмови відїї прийняттявідповідачами єтериторіальні громадив особівідповідних органів місцевого самоврядування замісцем відкриттяспадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Місцем відкриття спадщини згідно ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Спадкоємцями за заповітом і за законом відповідно до положень ст. 1222 ЦК України можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини . Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин ( ст.2 цього Кодексу).

Відповідно довимог ст.1223ЦК України правона спадкуванняза заповітоммають особи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Крім того, заповідач згідно ст. 1254 ЦК України має право у будь-який час скасувати заповіт , а також скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Право власності на земельну ділянку переходить згідно ст.1225 ЦК України до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права відповідачами у справі за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини перш за все є спадкоємці, які прийняли спадщину. У разі ж відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, довідки виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради від 28.09.2021 року №846, разом з ОСОБА_4 на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , проживали: співмешканець - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 та онуки - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1182 від 29.12.2021 ОСОБА_10 з 04 липня 2003 року проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1183 від 29.11.2021 ОСОБА_2 з 30 травня 1991 року проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Отже відповідачі, які є дітьми померлої ОСОБА_4 , на день її смерті не проживали з матір`ю, яка є спадкодавцем, за її місцем проживання.

Відсутнів матеріалахсправи такождані проте,що вониу визначенийзаконом 6-місячнийстрок звернулисядо нотконториз заявамипро прийняттяспадщини післясмерті ОСОБА_4 .

Аналіз зазначених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_10 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, отже вони не є належними відповідачами у справі. Належними відповідачами можуть бути інші спадкоємці, у разі їх наявності, які прийняли спадщину, або територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зазначеним обставинам та не звернув належної уваги на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У справі,що переглядається, ОСОБА_1 пред`явивпозов провизначення йомудодаткового строкудля прийняттяспадщини післясмерті матері ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , вказавши їх відповідачами.

Згідно ст.51ЦПК Україниякщо позовподано недо тієїособи,яка повиннавідповідати запозовом,суд дозакінчення підготовчогопровадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання заклопотанням позивачазамінює первісноговідповідача належнимвідповідачем,не закриваючипровадження усправі. Післяспливу строків,зазначених участинах першійта другійцієї статті,суд можезалучити доучасті усправі співвідповідачаабо замінюєпервісного відповідачаналежним відповідачемвиключно уразі,якщо позивачдоведе,що незнав тане мігзнати доподання позовуу справіпро підставузалучення такогоспіввідповідача чизаміну неналежноговідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

З матеріалівсправи вбачається,що позивачне звертавсядо судуз клопотаннямпро заміну неналежних відповідачів чи залучення співвідповідачів у справі.

Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва.

Суд зазначеним обставинам не дав належної правової оцінки і прийняв рішення про задоволення позовних вимог до відповідачів, зазначених в позові, які не є належними відповідачами у справі, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, як таких, що заявлені до неналежних відповідачів, що не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але до належного відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березнегуватськогорайонного судуМиколаївської областівід 15лютого 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 18 січня 2023 року.