Постанова

від 12.01.2023 по справі 384/330/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2023 року м. Кропивницький

справа № 384/330/21

провадження № 22-ц/4809/236/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року у складі судді Галицького В.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року керівник Голованівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що Голованівською окружною прокуратурою виявлено порушеня вимог законодавства в частині недотримання умов договору оренди при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності. Було встановлено, що 01.04.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі.

За умовами п.1 договору, орендодавець на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.02.2019 №241 та протоколу електронних земельних торгів від 01.04.2019 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 2.1. договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,9687 га (пасовища), що не надана у власність та користування іншим особам. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (державної власності, резерву).

Право оренди земельної ділянки державної власності кадастровий номер 3524380800:02:000:9054 на підставі вказаного договору за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.04.2019 (номер запису про право: 31129222).

Пунктом 5.6. договору передбачено, що використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна її цільового призначення на весь строк оренди забороняється.

Відповідно до п.7.1. договору, на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь (розорювання); інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил (п.8.4.2. Договору).

Згідно п. 11.3. договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно до норм чинного законодавства, земельну ділянку з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054 передано Вільшанській селищній раді у комунальну власність. В подальшому, рішенням Вільшанської селищної ради №53 від 22.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність», прийнято у комунальну власність селищної ради земельні ділянки згідно Акту приймання-передачі від 09.12.2020.

22.01.2021 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Вільшанською селищною радою, чим здійснено припинення права державної власності на земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області.

Відповідно до ст.34 ЗК України, орендована ОСОБА_1 земельна ділянка (пасовища) може використовуватися для сінокосіння та випасання худоби лише у межах вказаного виду використання.

ОСОБА_1 із заявою про зміну виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення до уповноваженого органу не звертався. Водночас, установлено, що орендар ОСОБА_1 порушує умови договору, використовує надану в оренду земельну ділянку не як пасовище, а як ріллю.

Так, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.08.2021 проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054 площею 17,9687 га, комунальної форми власності та встановлено факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, чим порушено ст.ст. 96, п.і ст. 211 Земельного кодексу України. На момент обстеження на земельній ділянці знаходяться посіви соняшника, про що складено акт обстеження земельної ділянки №497-ДК/753/АО/10/01/-21 від 17.08.2021. Також вказані порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки №497-ДК/400/АП/09/01/-21 від 17.08.2021.

З огляду на дані порушення 17.08.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення №497-ДК/0151/П/07/01/-21 та постанову про накладення адміністративного стягнення №497-ДК/0150По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.55 КУПАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 01.04.2019 без номеру, укладений з ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 17,9687 га з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054;зобов`язати ОСОБА_1 повернути Вільшанській селищній раді вказану земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Добрянка Голованівського району Кіровоградської області, в межах Вільшанської територіальної громади та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 01.04.2019 року б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 17,9687 га з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Вільшанській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 17,9687 га (кадастровий номер 3524380800:02:000:9054), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Добрянка Голованівського району Кіровоградської області, в межах Вільшанської територіальної громади. Вирішено питання розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Мелєзгінов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю з підстав неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильного їх дослідження. Вказував, що не погоджується з висновками суду та вважає, що рішення є незаконним і необґрунтованим.

Зокрема, зазначав, що судом першої інстанції, не досліджувалось та не надано жодної оцінки тому, що цільове призначення земельної ділянки є використанням земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548, розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України«Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. Вона застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів та визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

На рівні підрозділу, землі для ведення товарного сільгосптоваровиробництва і для пасовища - це землі різного цільового призначення. А на рівні розділу - це землі одного цільового призначення - землі сільгоспризначення.

Вказує, що водночас, відповідно до ч.5ст.20ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) затвердженого листом Держкомзему від 24.09.1998 року №14-1-7/1205 зазначено класифікатор: 2. «Землі сільськогосподарського призначення», 2.1 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Зазначав, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню.

Отже, земельне законодавство розрізняє поняття «категорія земельної ділянки за цільовим призначенням» та «вид використання земельної ділянки в межах певної категорії».

Посилаючись на правову позиціювикладену впостановах ВерховногоСуду від10.10.2018у справі№ 357/4277/77,від 31.07.2019 у справі №806/5308/15,від 14.11.2019 у справі №344/10412/16-а,від 24,03.2020 у справі № 640/13670/19, вказував, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Поряд з цим, згідно частини 2ст.22Земельного кодексуУкраїни до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Під поняттям «сільськогосподарська продукція», вжитим у ч. 1 ст. 22 ЗКУ, слід розуміти продукцію, віднесену до сільськогосподарської розділами 01 - 23 ДК 016-97 "Державного класифікатора продукції та послуг», затв. і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 № 822. А тому наявність на земельній ділянці пагонів соняшника, який просіяний не розорюючи грунту не може вважайся не цільове використання ділянки, так як це відповідає вище зазначеному класифікатору.

Звертає увагу суду, не те що ні матеріали цивільної справи, ні матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянок площею 17,96 га від 17.08.2021 проведеного Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель не встановлено фактурозорювання земельноїділянки,а лишевстановлено факнаявності наземельній ділянціпаростків соняшника, не доведено також, що паростки соняшника є товарним продуктом, а не зелена маса яка по своїй природі та якостям не приносе прибутку, та не використувується відповідачем як олійна культура з метою збуту та переробки для отримання прибутку, а призначенна лише для знищення бурянів та сорняків по міжряддях та поліпшення якостей та властивостей грунту.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Голованівської окружної прокуратури зазначав, що під час розгляду справи судом першої інстанції об`єктивно та всебічно досліджено наявні матеріали справи в результаті чого зроблено правомірні висновки.

Зауважив, що відповідач мав можливість, звернутися до позивача з метою зміни умов Договору стосовно цільового призначення землі та отримати дозвіл на вирощування рослинних культур. Однак, він цього не зробив та доказів таких дій не надав.

Здійснення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді засівання та вирощування зернових культур на спірній земельній ділянці прямо вказує на наявність порушення вимог земельного законодавства та умов договору з боку ОСОБА_1 у вигляді нецільового використання наданої йому в оренду земельної ділянки.

Одночасно, розорення земельної ділянки значною мірою позбавило сторону договору (орендодавця) того, на що вона розраховувала при укладенні договору, так як відповідач самостійно змінив вид угідь з пасовища на ріллю.

Факт розорювання орендованої земельної ділянки відповідачем не заперечувався, будь-які пояснення та зауваження не надавались про що здійснено відповідний запис, штраф сплачено в добровільному порядку.

Вважає, що суд, вирішивши справу на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які прокуратура послалась як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, ухвалив законне, обгрунтоване рішення, яке жодним чином не суперечить положенням ст.263 Цивільного процесуального кодексу України.

Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Судом встановлено, що у відповідності до договору оренди землі від 01.04.2019 б/н (далі за текстом договір), між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого, Орендодавець на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.02.2019 року №241 та протоколу електронних земельних торгів від 01.04.2019 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 17,9687 га (пасовища) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (державної власності, резерву). Кадастровий номер земельної ділянки: 3524380800:02:000:9054. Договір укладено на строк 7 років (а.с. 58-61).

Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3., 5.6., 7.1. договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна її цільового призначення на весь строк оренди забороняється. На орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь (розорювання); інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

У відповідності до п. 8.1.1. зазначеного договору оренди землі, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим договором.

Відповідно до п. 8.4.2. договору, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил.

Згідно до п. 11.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Окрім того, у відповідності до п. 12.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №274525796 від 13.09.2021 року, право оренди земельної ділянки державної власності, кадастровий номер 3524380800:02:000:9054, на підставі вказаного договору зареєстровано за відповідачем 05.04.2019 (номер запису: 31129222). Земельну ділянку з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054 передано Вільшанській селищній раді у комунальну власність, на підставі наказу №27-ОТГ від 08.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Вільшанської селищної ради №53 від 22.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з Актом приймання-передачі від 09.12.2020 (а.с.31-35, 36-51, 52, 53-54).

Згідно п. 11.6 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендодавця, та юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Головним Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.08.2021 проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054 площею 17,9687 га, комунальної форми власності та встановлено факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, чим порушено вимоги ст. 96, ст. 211 Земельного кодексу України. На момент обстеження на земельній ділянці знаходяться посіви соняшника, про що складено акт обстеження земельної ділянки №497-ДК/753/АО/10/01/-21 від 17.08.2021. Також, вказані порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки №497-ДК/400/АП/09/01/-21 від 17.08.2021 (а.с. 94-95, 96-99).

17.08.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення №497-ДК/0151П/07/01/-21, постанову про накладення адміністративного стягнення №497-ДК/0150По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 55 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн., та припис, згідно якого приписано в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки відповідно до затвердженого проекту землеустрою. Копію протоколу, постанови та припису отримав відповідач особисто (а.с.100, 101-102, 103).

Мотиви ухваленогоапеляційним судомрішення

В судовомузасіданні апеляційногосуду представниквідповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційнускаргу,просив їїзадовольнити.Представник Кіровоградськоїобласної прокуратури Радкевич С.Я. просила залишитирішення судупершої інстанціїбез змін.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції дійшоввисновку про неналежне виконання відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, укладеним 01.04.2019 і порушення вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме використання орендованої земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою та умов договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів

від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною п?ятою статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 20 Закону України «Про землеустрій»заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Як визначено статтею 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

За приписами частини п?ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач була зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Згідно ізстаттею 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди.

Як встановлено, згідно умов пунктів 2.1., 5.2. договору оренди землівід 01 квітня 2019 року, земельна ділянка передана відповідачу в оренду загальною площею 17,9687 га, в тому числі пасовищ 17,9687 га. Код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до змісту договору оренди та даних ГУ Держгеокадастру земельна ділянка відноситься до категорії земель землі сільськогосподарського призначення. Умовами договору передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь (розорювання); інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (п.7.1. договору).

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищеннячи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (стаття 141 ЗК України).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля (була засіяна соняшником), тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Згідно зі статтею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно Акту обстеження земельної ділянки № 497-ДК/753/АО/10/01/-21 від 17.08.2021 Головним Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524380800:02:000:9054 площею 17,9687 га, комунальної форми власності та встановлено факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, чим порушено вимоги ст. 96, ст. 211 Земельного кодексу України. На момент обстеження на земельній ділянці знаходяться посіви соняшника. Також, вказані порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки №497-ДК/400/АП/09/01/-21 від 17.08.2021.

За наслідками проведеної перевірки державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 17 серпня 2021 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 55 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., та припис, згідно якого приписано в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки відповідно до затвердженого проекту землеустрою.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, щовідповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовував земельну ділянку для вирощування соняшника, здійснюючи ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим істотно порушив умови договору оренди, укладеного 01 квітня 2019 року з Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, що є підставою для задоволення позовних вимог прокурора про дострокове розірвання вказаного договору оренди землі з поверненням земельної ділянки у розпорядження орендодавця держави.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Судувід 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17 (провадження 61-40320св18), від22 січня 2020 року усправі№ 468/1498/17-ц (провадження № 61-36544св18), від06 квітня 2020 року у справі № 707/658/17 (провадження № 61-17009св18), від30 квітня 2020 року у справі № 467/1504/17 (провадження № 61-40762св18).

Доводи апеляційноїскарги проте,що спірназемельна ділянкаоброблялася тазасівалася виключнодля знищеннябурянів тасорняків поміжряддях таполіпшення якостейта властивостейгрунту не є обгрунтованими, оскільки такий вид обробки земельної ділянки суперечить умовам договору оренди.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на висновки викладені впостановах ВерховногоСуду від10.10.2018у справі№ 357/4277/77,від 31.07.2019 у справі №806/5308/15,від 14.11.2019 у справі №344/10412/16-а,від 24,03.2020 у справі № 640/13670/19 не заслуговують на увагу, оскільки були зроблені у справах де виникли інші правовідносини, не аналогічні даному спору.

Ці та інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи зазначене, в межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення не встановлено.

В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції, в повному обсязі відповідає встановленим у справі обставинам, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 січня 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний