Постанова

від 22.12.2022 по справі 910/19524/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. Справа№ 910/19524/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Єльманової В.А. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 (повний текст складено 19.09.2022)

у справі №910/19524/21 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ"

про стягнення безпідставно нарахованих коштів у розмірі 753 767 грн 86коп.,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно нарахованих коштів у розмірі 753 767 грн. 86 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір №14 на виробництво та постачання теплової енергії від 14.01.2019, відповідно до якого відповідач у період грудня 2019 року - січня 2020 року постачав позивачу теплову енергію за ціною 1798 грн 80 коп за 1 Гкал, однак з 10.12.2019 набрало чинності Розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2019 №2050, яким відповідачу встановлено тариф на теплову енергію для споживачів - бюджетних установ у розмірі 1572 грн 46 коп. за 1 Гкал, але відповідач неправомірно застосовував завищений тариф, що призвело до переплати позивачем коштів за надані послуги у сумі 753 767 грн 86 коп, які відповідач не повернув.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що у спірний період ним здійснювалась діяльність з постачання теплової енергії за нерегульованим (вільним) тарифом, а згідно чинного на той час законодавства реалізація теплової енергії за регульованим тарифом була обов`язкова лише для суб`єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, до яких відповідач не відноситься, тому його діяльність не підлягала ліцензуванню; наявність у відповідача ліцензії не впливає на спірні правовідносини, оскільки вона отримувалась для участі в проекті на суміжному ринку; сторони у договорі працювали за вільними (договірними) цінами, виходячи з умов тендерної пропозиції, тендерного законодавства та волевиявлення обох сторін договору; договір припинив свою дію, а зміна умов припинених договірних зобов`язань не передбачена діючим законодавством і позивач фактично намагається змінити умови договору після закінчення його дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2022 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) в межах свої повноважень прийняла Розпорядження, яким відповідачу встановлено тариф на теплову енергію для споживачів - бюджетних установ у розмірі 1572 грн 46 коп. за 1 Гкал і з 10.12.2019 відповідач був зобов`язаний застосовувати вказаний тариф у спірних правовідносинах; відповідач здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на виробництво теплової енергії та ліцензії на постачання теплової енергії, тому повинен дотримуватись ліцензійних умов, зокрема, здійснювати продаж виробленої теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженими органами; відсутність відповідача у переліку суб`єктів, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку не є автоматичним підтвердження можливості здійснення ним діяльності з постачання теплової енергії за вільними цінами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що договором обумовлена поставка теплової енергії за ціною 1798,80 грн за 1 Гкал, а Розпорядженням встановлено тариф на теплову енергію; на час спірних правовідносин ліцензуванню підлягала не вся діяльність з виробництва і постачання теплової енергії, а лише та діяльність, що тарифікується; регульованими є тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище, а відповідач до них не відноситься; правовідносини між сторонами є договірними, а ціна визначена за погодженням сторін з дотримання законодавства щодо публічних закупівель; договір припинив свою дію, а зміна умов припинених договірних зобов`язань не передбачена діючим законодавством і позивач фактично намагається змінити умови договору після закінчення його дії.

У заяві від 22.12.2022 позивач просив розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26 грудня 2018 року позивачем було оприлюднене оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2018-12-26-000625-а щодо "теплової енергії у циркулюючій гарячій воді", строк поставки - січень-грудень 2019 року та направлене повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ".

За наслідками проведення вказаної процедури 14 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ", як постачальником, та Територіальним медичним об`єднанням "ПСИХІАТРІЯ", яке в подальшому змінило найменування на Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як споживачем, було укладено Договір на виробництво та постачання теплової енергії №14 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язувався відпускати споживачу вироблену теплову енергію цілодобово протягом року для підігріву води та опалення.

Згідно з п. 14 Договору договірна ціна за одну Гкал теплової енергії складає 1597 грн 56 коп. з урахуванням всіх податків та зборів, при наявності приладів обліку.

Тарифи встановлюються на підставі Розпорядження КМДА від 22 грудня 2018 року №2340 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) "Київтеплоенерго". Загальна сума договору складає: 22 266 900,00 грн з ПДВ. Загальний фонд - 20 978 200,00 грн; Спеціальний фонд - 1 288 700,00 грн.

Згідно з п. 20 Договору цей договір укладається строком з 14.01.2019 року по 31 грудня 2019 року і вступає в силу після його підписання обома сторонами.

Додатковими угодами №1 від 20.02.2019 р., №2 від 04.03.2019 р., №3 від 03.05.2019 р., №4 від 07.06.2019 р., №5 від 23.09.2019 р., №6 від 24.09.2019 р. №7 від 08.11.2019 р., №8 від 06.12.2019 р., №9 від 27.12.2019 р., №10 від 30.12.2019 р., №11 від 28.01.2020 р., №12 від 28.01.2020 р. сторони вносили зміни до Договору

Так, Додатковою угодою №9 від 27.12.2019 до Договору сторони виклали пункт 4 Договору в наступній редакції: Кількість теплової енергії, що подається Постачальником Споживачу, визначається згідно з даними приладів обліку теплової енергії, але не більше 10 215,491153 Гкал в рік. Викладено пункт 14 Договору в наступній редакції:

- за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 року договірна ціна за один Гкал теплової енергії складає 1 597 грн 56 коп. (у тому числі ПДВ - 266,26 грн). Тарифи встановлюються на підставі Розпорядження КМДА від 22 грудня 2018 року №2340 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) "Київтеплоенерго". Тариф 1597,56 грн; обсяг споживання: 9332617,96 грн;

- за період з 01.04.2019 по 30.04.2019 року договірна ціна за один Гкал теплової енергії склала 1606 грн 56 коп. (у тому числі ПДВ - 267,76 грн) Тариф встановлюється на підставі середньозважених тарифів на теплову енергію, затверджених головою Держенергоефективності від 25.03.2019 року, на виконання вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тариф: 1606,56 грн, обсяг споживання: 867,87 Гкал, сума споживання 1394285,23 грн;

- за період з 19.09.2019 по 31.12.2019 року договірна ціна за один Гкал теплової енергії складає 1798 грн 80 коп. (у тому числі ПДВ - 299,80 грн), тариф: 1 798,80 грн, обсяг споживання: 3503,771853 Гкал, сума споживання 6302584,81 грн.

Загальна сума договору складає 17 029 488 грн.

Додатковою угодою №10 від 30.12.2019 сторони відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" продовжили дію договору до 01.03.2020 р.

На виконання умов Договору відповідач у грудні 2019 року та січні 2020 року відпустив вироблену теплову енергію, а позивач прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами приймання - передачі товарної продукції №12 за грудень 2019 року на суму 1 724 617 грн 49 коп., №12/1 за грудень 2019 року на суму 1 418 896 грн 73 коп., №12/2 за грудень 2019 року на суму 504 445 гр. 02 коп., №1 за січень 2020 року на суму 3 401 572 грн 04 коп., а загалом на суму в розмірі 7 049 531 грн. 28 коп.

Позивач на виконання умов Договору перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 9 512 164 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2611 від 18.11.2019 р. на суму 3 597 600 грн 00 коп. (попередня оплата), №3044 від 16.12.2019 р. на суму 589 650 грн 21 коп., №3071 від 17.12.2019 р. на суму 1 410 349 грн 79 коп., №3095 від 19.12.2019 р. на суму 8 546 грн 94 коп., №3204 від 26.12.2019 р. на суму 504 445 грн 02 коп., №47 від 29.01.2020 р. на суму 3 401 572 грн 04 коп., а також виписками по рахунку позивача.

У той же час, Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №2050 від 27.11.2019 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ", зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві 06.12.2019 р. за №263/2440 та опублікованим 10.12.2019 року, встановлено тарифи на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ" для бюджетних установ у розмірі 1572 грн 46 коп. з ПДВ за 1 Гкал.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач, вважаючи що з 10.12.2019 він мав оплачувати вартість поставленої теплової енергії за тарифом у розмірі 1572 грн 46 коп. за 1 Гкал, а позивачем у актах за грудень 2019 р. - січень 2020 р. неправомірно було застосовано тариф 1798 грн 80коп, звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути безпідставно нараховані кошти у розмірі 753 767 грн 86 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що реалізація теплової енергії врегульована (тарифікується) не для всіх суб`єктів господарювання, а лише для суб`єктів, що займають монопольне становище на ринку, до яких відповідач не відноситься, тому він працює за вільними цінами, отже, правовідносини між сторонами є договірними, ціни за договором визначаються сторонами, а строк дії договору закінчився, тому зміна ціни суперечить чинному законодавству.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що грошові кошти були набуті відповідачем за наявності правової підстави - Договору, який не визнавався недійсним і не був розірваний, також позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині обсягу переданої теплової енергії або ж внесення змін до умов Договору в період його дії в порядку, що передбачений законодавством.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №14 на виробництво та постачання теплової енергії від 14.01.2019, який за правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним до 01.03.2020 і обов`язковим для сторін.

Договір також відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення безпідставно нарахованих та отриманих відповідачем коштів у розмірі 753 767 грн 86 коп. у зв`язку із тим, що з 10.12.2019 позивач повинен був оплачувати отриману теплову енергію за тарифом 1572 грн. 46 коп. за 1 Гкал.

Главою 83 ЦК України врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє цей довід позивача з наступних мотивів.

Так, відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Частинами 2 статті 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент укладення Договору) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а зміна ціни може здійснюватись виключно у разі, якщо договором про закупівлю передбачений відповідний порядок зміни ціни, навіть у випадку зміни регульованих цін (тарифів).

Матеріалами справи підтверджується, що під час дії Договору сторонами були укладені Додаткові угоди №1 від 20.02.2019 р., №2 від 04.03.2019 р., №3 від 03.05.2019 р., №4 від 07.06.2019 р., №5 від 23.09.2019 р., №6 від 24.09.2019 р. №7 від 08.11.2019 р., №8 від 06.12.2019 р., №9 від 27.12.2019 р., №10 від 30.12.2019 р., №11 від 28.01.2020 р., №12 від 28.01.2020 р. до вказаного договору, зокрема, в частині зміни обсягу теплової енергії, яка подається, та договірної ціни за 1 Гкал теплової енергії.

Зокрема, Додатковою угодою №9 від 27.12.2019, тобто, вже після оприлюднення Розпорядження, на яке посилається позивач, сторони виклали у новій редакції пункт 14 Договору та домовились, зокрема, що за період з 19.09.2019 по 31.12.2019 року договірна ціна за один Гкал теплової енергії складає 1798 грн. 80 коп, і у матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким би було внесено зміни до істотних умов Договору.

Крім цього, Договір є припиненим з 01.03.2020 у зв`язку із закінченням строку його дії, а відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно нараховані, набуті відповідачем за наявності правової підстави - договору, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в спірному випадку не відбулося.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми законодавства та умови Договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення безпідставно нарахованих коштів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.01.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.П. Коробенко