Постанова

від 10.01.2023 по справі 910/7346/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. Справа№ 910/7346/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Полякова Б.М.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґлієр"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.11.2022 (суддя Котков О.В.)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 24.11.2022 (суддя Котков О.В.)

у справі № 910/7346/22

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґлієр"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

2. Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґлієр"</a> про стягнення 11250,00 грн заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати роялті за договором ТРЦ-70/10/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права та суміжних прав за договором ТРЦ-70/10/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.10.2020, що нараховані за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року за виключенням періоду з березня по травень 2022 року у розмірі 11250 грн, із розрахунку 50%, які підлягають сплаті на користь позивача за використання об`єктів суміжних прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/7346/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґлієр"</a> на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" грошові кошти: основного боргу - 11 250,00 грн та судовий збір - 2481,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/7346/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґлієр"</a> на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022, та додаткове рішення від 24.11.2022, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив докази та порушив норми матеріального права. Так, за твердженням відповідача, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи про те, що порушення договірних зобов`язань зі сторони відповідача сталось внаслідок форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України, що засвідчено Торгово-промисловою палатою України. Наявність же форс-мажорних обставин у відповідності до ст. 617 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору починаючи з 24.02.2022. В частині додаткового рішення доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає критерію співмірності за такими справами, які, на переконання відповідача, є шаблонними та не потребують значних зусиль та знань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7346/22, розгляд справи призначено на 10.01.2023.

Позивач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Позивач зазначив, що ним враховані обставини введення воєнного стану в Україні та не нараховано винагороду (роялті) у розмірі трьох щомісячних платежів у період з березня по травень 2022 року у зв`язку із веденням активних бойових дій на території Київської області. В частині розподілу судових витрат, відповідач зазначив про обґрунтованість додаткового рішення в цій частині із покладенням на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн із урахуванням складності справи, розумних витрат та виконаної роботи із складанням позовної заяви, посвідченням копій документів та підготовкою процесуальних документів.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 між Громадською спілкою "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - суміжна організація), Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі - авторська організація), Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - "ПО УЛАСП") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґлієр" (надалі - користувач) укладено договір № ТРЦ-70/10/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Відповідно до п. 3.1. договору договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Пунктом 3.2. договору визначено, що договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Згідно з п. 3.3. договору за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - "Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права") в розмірі, що зазначений в додатку № 3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав").

В п. 3.3.1. договору визначено, що механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином, користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.

Згідно пункту 3.4. договору отриманий ПО УЛАСП від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок суміжної організації та на рахунок авторської організації. Пропорції щодо перерахування на суміжну організацію та на авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частинах (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна організація, а інші 50% авторська організація.

Відповідно до п. 4.1. договору договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатку №1 до цього договору і є його невід`ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді додатку №2 до цього договору і є його невід`ємною частиною (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору визначено, що надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо додатках №1 та №2 до цього договору. Строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток №1 та додаток №2 до цього договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав визначені в додатку №3 до цього договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в додатку №3 та в додатках №1 та №2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок ПО УЛАСП встановлений цим договором та додатком №3 до нього при цьому порядок сплати винагороди роялті ПО УЛАСП (від імені і за рахунок користувача) на користь авторської організації та суміжної організації встановлений також відповідно додатками №1 та №2 до цього договору. Сторони можуть укладати інші додатки та додаткові угоди до цього договору після його підписання.

Відповідно до п. 5.1. договору у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською організацію до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською організацією, окремо суміжною організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між авторською організацією та суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.

У відповідності до ліцензійних договорів, що є додатками № 1, 2 до основного договору сторони домовились про наступне.

Відповідно до п. 5.1. додатку №1 до договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 1 (один) рік, а в частині не виконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Згідно з п. 5.2. додатку №1 до договору у випадках, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

В пункті 1 додатку №3 до договору визначено, що закладом в якому користувач здійснює використання об`єктів авторських та суміжних прав є "Dellini" (м. Київ, вул. Ревуцького, 2; загальна площа закладу 50 кв. м).

За умовами п. 3 додатку №3 до договору розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права з 01.10.2020 по 31.10.2020 року складає 2000,00 грн., а з 01.11.2020 року - 2500,00 грн. за кожен заклад користувача.

Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору (договором про забезпечення правомірної використання об`єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту підписання договору).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За визначенням статі 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз укладеного між сторонами ліцензійного договору та додатків до нього дає підстави для висновку, що відповідач як користувач не має права в односторонньому порядку відмовитись від виконання взятого на себе зобов`язання з виплати винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського та суміжних прав, а відтак користувач має виконати таке зобов`язання у спосіб та строки, узгоджені у відповідному договорі.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язання із виплати винагороди (роялті) за період дії укладеного між сторонами договору в розмірі 50% за використання суміжних прав за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року за виключенням періоду з березня по травень 2022 року у розмірі 11250 грн із розрахунку 2500,00 грн на місяць.

Тобто, предмет позову становить заборгованість у зв`язку з невиконанням основного зобов`язання.

При цьому, умови укладеного між сторонами договору не містять умов щодо односторонньої відмови будь-якої із сторін від виконання свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання встановлені статтею 617 Цивільного кодексу України, а саме особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, боржник звільняється саме від відповідальності за порушення зобов`язання, що може наступити у вигляді нарахування неустойки, розірвання договору, відшкодування збитків тощо, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В даному ж випадку норми статті 617 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли з приводу невиконання відповідачем договірного зобов`язання зі сплати роялті, оскільки стосуються підстав для звільнення саме від відповідальності у вигляді відповідних правових наслідків, які можуть наступити в разі порушення зобов`язання.

За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст. 617 Цивільного кодексу України.

Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У даній справі судовим рішенням першої інстанції позовні вимоги були задоволені повністю, а тому, в силу приписів статті 129 ГПК України за наявності підстав має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесені позивачем, яке має бути вирішене у порядку статті 129, 244 ГПК України, ураховуючи приписи статті 86 ГПК України та з дотриманням статей 123-126, 73-80 ГПК України, за умови їх обґрунтованості та доведеності.

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення проти розміру судових витрат має містити конкретні обставини та обґрунтування, на підставі яких сторона пропонує здійснити зменшення судових витрат (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №904/5047/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 30.03.2021 у справі №905/3553/15).

У постановах від 31.03.2021у справі №910/9916/17, від 28.01.2021 у справі №910/11309/18, від 17.12.2020 у справі №911/3086/17, від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, від 15.09.2020 у справі №904/2756/19, від 21.05.2019 у справі №903/390/18, Верховний Суд вказав, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не зазначив конкретних обставин, обґрунтувань щодо зменшення витрат на правничу допомогу та не подав суду апеляційної інстанції доказів, які б вказували на неспівмірність витрат і їх невідповідність критеріям вказаним у статті 126 ГПК України, обмежившись лише посиланням, що співмірним буде розмір правничої допомоги в сумі 1000,00 грн з огляду на шаблонність справи та не врахувавши обставини зменшення судом першої інстанції заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу на 50%.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн, який зроблений із врахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду позивачем документів та доказової бази за позовом, заперечень відповідача щодо не співмірності розміру заявлених витрат.

Докази на спростування встановленого вище, відповідач суду апеляційної інстанції не подав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни судових рішень Господарського суду міста Києва у даній справі не вбачається, що має наслідком відхилення апеляційної скарги із покладенням на відповідача судових витрат при зверненні до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґлієр"</a> залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/7346/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.01.2023.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.М. Поляков

Л.Л. Гарник