Постанова

від 18.01.2023 по справі 910/10888/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 910/10888/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Зубенка Ю.Р. самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 (повний текст складено 12.09.2022)

у справі №910/10888/21 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс"

про стягнення 921 412,61 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути 921 412,61 грн, у тому числі: 807 499,94 грн боргу за поставлений товар, 23 963,28 грн інфляційних втрат коштів, 14 523,29 грн - 3% річних та 75 426,10 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №470-27.04.2021 від 27.04.2021 позивач поставив відповідачу товар (поліетилен низького тиску) на загальну суму 1 891 999,87 грн, однак вартість переданого товару оплачена відповідачем частково в сумі 1 084 499,93 грн, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що він по договору зробив два замовлення на суми 1 009 999,92 грн та 984 499,93 грн, всього на суму 2 084 499,86 грн, і відповідачем були виставлені два рахунки на вказані суми, однак товар поставлений на меншу суму, тому відповідач оплатив другий рахунок в повному обсязі (984 499,93 грн), а перший рахунок оплатив частково у розмірі 100 000,00 грн, оскільки товар поставлений не на суму, вказану в рахунку, тому строк оплати по цьому рахунку не настав. Також вказав на невірний розрахунок пені і 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 вересня 2022 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" основну заборгованість у розмірі 807 499,94 грн, пеню у розмірі 74 524,25 грн, 3% річних у розмірі 14 342,92 грн, інфляційні втрати коштів у розмірі 23963,28грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 804,96 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивач по заявці від 27.04.2021 повинен був поставити поліетилен в кількості 20 тон на суму 1099999,92 грн, а фактично поставив в кількості 16,5 тон на суму 907 499,94грн, отже, поставлено замовлену партію товару не в повному обсязі, тому відповідач вважає, що строк оплати вказаного товару настане після його поставки в повному обсязі і вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що за умовами договору відповідач зобов`язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, яка підтверджується відповідними видатковими накладними, а наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт прийняття відповідачем товару, тому строк оплати за товар у відповідача настав. Товар поставлявся партіями саме за бажанням відповідача шляхом самовивозу відповідачем зі складу позивача, тому він зобов`язаний оплатити товар по кожній партії. Також дії відповідача свідчать про визнання ним суми заборгованості і ним не спростовано факту її існування.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду, а неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.04.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір поставки №470-27.04.2021 (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов`язався протягом строку дії договору поставити і передати у власність відповідача товар виробничо - технічного призначення, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, товаро - транспортних накладних, які є невід`ємними додатками до цього договору, а останній зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно п.2.1 Договору підставою для поставки товару є замовлення покупця, яке узгоджене з постачальником. Відповідно до замовлення покупця постачальник, не пізніше наступного дня після його одержання, виписує і передає або направляє факсом та/або електронною поштою покупцю рахунок на оплату. Замовлення вважається узгодженим у разі виставлення постачальником відповідного рахунку на оплату.

У пункті 2.2 Договору сторони домовились, що умови поставки товару узгоджуються сторонами окремо по кожному випадку поставки і можуть зазначатись у специфікації.

Підтвердженням факту поставки товару є підписана сторонами видаткова накладна та інші товаросупровідні документи, товарно - транспортна накладна тощо. Якщо протягом 20 календарних днів від покупця не повернулась підписана видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, вважається, що покупець прийняв відповідний товар без зауважень і реальність відповідної поставки ним не оскаржується (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 5.1, 5.2 Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною на поставку товару у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що сторони дійшли згоди проводити звірку взаєморозрахунків в розрізі окремих рахунків станом на останнє число кожного календарного кварталу.

Згідно п.6.1 Договору в разі виникнення у покупця розбіжностей по якості та/або кількості товару при прийманні товару покупець пред`являє постачальнику претензію.

На підставі заявок відповідача позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №470 від 27.04.2021 на суму 1 099 999,92 грн за 20 тон поліетилену низького тиску та №471 від 11.05.2021 на суму 984 499,93 грн за 17,9 тон поліетилену низького тиску.

Позивач вказує, що у квітні-травні 2021 року він поставив відповідачу товар на загальну суму 1 891 999,87 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №476 від 29.04.2021 на суму 302499,98грн, №469 від 28.04.2021 на суму 302 499,98 грн. та №470 від 28.04.2021 на суму 302 499,98 грн., в яких міститься посилання на Договір та рахунок на оплату №470, та видатковою накладною №538 від 11.05.2021 на суму 984 499,93 грн, в якій міститься посилання на Договір та рахунок на оплату №471. Крім того, факт поставки по вказаним видатковим накладним підтверджується товарно-транспортними накладними.

Однак, в порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково, сплативши позивачу 15.06.2021 року по рахунку №470 грошові кошти в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.06.2021, у зв`язку із чим позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 29.06.2021 з вимогою сплатити суму основної заборгованості у розмірі 1 791 999,87 грн, а також пеню в розмірі 32 139,86 грн, інфляційні втрати коштів в розмірі 11 797,50 грн та 3% річних - 6 427,97 грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді і реагування, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Після подання позову відповідач 09.07.2021 року сплатив позивачу по рахунку №471 грошові кошти в сумі 984 499,93 грн, що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" від 03.09.2021 та наданою відповідачем банківською випискою АТ "Укрексімбанк", у зв`язку із чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог і він просив стягнути 807 499,94 грн боргу за поставлений товар, 23 963,28 грн інфляційних втрат коштів, 14 523,29 грн - 3% річних та 75426,10 грн пені.

Відповідач, заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, посилався на те, що по заявці від 27.04.2021 позивачем було виставлено рахунок на оплату №470 від 27.04.2021 на суму 1 099 999,92 грн за 20 тон поліетилену низького тиску, однак фактично по вказаній заявці було поставлено товар в кількості 16,5 тон на суму 907 499,94 грн, отже поставлено замовлену партію товару не в повному обсязі, тому строк оплати вказаного товару настане після його поставки в повному обсязі.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак встановив помилки у розрахунках 3% річних і пені, тому задовольнив позов частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №470-27.04.2021 від 27.04.2021, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1 891 999,87 грн і відповідач цей факт не заперечує.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами пункту 5.1 Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною на поставку товару у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами були підписані видаткові накладні: №476 від 29.04.2021 на суму 302 499,98 грн, №469 від 28.04.2021 на суму 302 499,98 грн, №470 від 28.04.2021 на суму 302 499,98 грн та №538 від 11.05.2021 на суму 984 499,93 грн, на загальну суму 1891999,87грн, отже відповідач повинен був протягом 14 календарних днів з моменту прийняття товару і підписання вказаних видаткових накладних здійснити оплату отриманої партії товару.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач сплатив позивачу лише 1 084 499,93 грн, у тому числі: 15.06.2021 сплатив 100 000,00 грн з посиланням на рахунок №470 від 27.04.2021 та 09.07.2021 сплатив 984 499,93 грн з посиланням на рахунок №471 від 11.05.2021, що підтверджується наданими позивачем довідками АТ "ОТП Банк" та наданою відповідачем випискою по рахунку у АТ "Укрексімбанк".

Посилання відповідача, як на підставу відмови у оплаті товару, на те, що позивач по рахунку №470 мав поставити товар в кількості 20 тон, а поставив в кількості 16,5 тон, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки за умовами п. 5.1 Договору оплачується кожна партія поставленого товару згідно відповідної видаткової накладної, а згідно пункту 7.3 Договору покупець може застосувати до постачальника пеню у разі неналежного виконання постачальником зобов`язання по поставці товару.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої не спростовано відповідачем, у сумі 807 499,94 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 23 963,28 грн інфляційних втрат коштів, 14523,29грн - 3% річних, нарахованих по кожній накладній окремо по жовтень 2021 року (на дату подання заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений вірно, а тому ці позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Щодо розрахунку 3% річних, то позивачем невірно визначено початок прострочення по видатковим накладним, оскільки згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Натомість, позивач у розрахунку визначив останній день, коли товар мав бути оплачений, як перший день прострочення, тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 14 523,29 грн.

Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язання по оплаті за отриманий товар, згідно умов цього договору, постачальник може застосувати до покупця відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення оплати за товар, від вартості неоплаченого у строк товару за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснене ним по кожній видатковій накладній окремо з 14-го дня від дня поставки (включаючи цей день як початок прострочення) до 18.10.2021 (по накладним від 28 і 29.04.2021) та до 08.07.2021 (по накладній від 11.05.2021) в загальній сумі 75 426,10 грн.

Однак, позивачем не були враховані вищенаведені положення статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, а тому, згідно вірного розрахунку, зробленого судом першої інстанції, ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 74 524,25 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07 вересня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.01.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

Г.П. Коробенко