Рішення

від 17.01.2023 по справі 910/6963/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/6963/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна"

2) ОСОБА_1

про стягнення 398 642,98 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 398 642,98 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.02.2016 (120 000,00 грн заборгованості за кредитом, 233 279,56 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № б/н від 25.02.2016 щодо своєчасності та повноти погашення заборгованості. Оскільки 26.02.2016 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки № POR1456470035781, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору № б/н від 25.02.2016, позивач звертається до суду з вимогою про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 постановлено звернутися до органу реєстрації Світловодської міської ради (27500, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14) з запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб; зобов`язано Орган реєстрації Світловодської міської ради надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

26.08.2022 через відділ діловодства суду від Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області надійшла відповідь на запит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6963/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення учасників справи про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492868767 ухвалу суду від 07.09.2022 позивач отримав 22.09.2022.

Відповідачу 1 ухвалу суду від 07.09.2022 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105492868759, яке повернуто до суду 22.09.2022 з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача 1 до суду не надходило.

Позивачем у позовній заяві було вказано місцезнаходження відповідача 2: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2.

Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області № 4656 від 19.08.2021 на запит суду про надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , повідомлено, що відповідно до інформації, яка міститься в реєстрі територіальної громади м. Світловодська ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалу суду від 07.09.2022 було надіслано відповідачу 2 на адресу, вказану в довідці Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, поштовим відправленням № 0105492868740, яке повернуто до суду 19.10.2022 з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Відповідачі відзивів на позов не надали, жодних заяв від відповідачів до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" звернулось до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з заявою про відкриття рахунку, з анкетою-заявою клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з цією заявою відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privabank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування від 25.02.2016 (далі - договір).

Відповідно до умов даного договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено й врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, долучених позивачем до позову, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, передбачено, що при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода),

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з розділом 3.2.1.4.1 Умов, яким встановлено порядок розрахунків за користуванням кредитом, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За умовами п. 3.2.1.4.1.2 Умов визначено, що за сумами кредиту, отриманими з 31.01.2015, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць (п. 3.2.1.4.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 Умов за сумою кредиту, отриманих клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у разі непогашення кредитного ліміту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленю, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору банківського обслуговування від 25.02.2016 позивачем надавались відповідачу-1 кредитні кошти в межах ліміту, який змінювався та з 11.03.2016 становив 120 000,00 грн, що підтверджується виписками банку з рахунку відповідача-1.

Відповідно до банківської виписки з рахунку відповідача-1 заборгованість останнього з погашення кредиту складає 120 000,00 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що 26.02.2016 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) було укладено договір поруки № POR1456470035781 (договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" зобов`язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1) по сплаті: процентної ставки: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 32%; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди-1 - 64%; комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.12; винагороди за користування ліміту відповідно до п. 3.02.1.4.4 Угоди-1, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9%від суми максимального сальдо кредиту; кредиту в розмірі 120 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача-1, як вказує позивач, заборгованості у розмірі 398 642,98 грн за кредитним договором б/н від 25.02.2016, а саме: 120 000,00 грн заборгованості за кредитом, 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, забезпечення виконання яких за договором поруки № POR1456470035781 від 26.02.2016 покладено на відповідача 2, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів як солідарних боржників.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено таке.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Наданою позивачем довідкою за вих. № 602258К51DS04E від 17.06.2022 підтверджено встановлення позивачу на поточного рахунку № НОМЕР_1 кредитних лімітів, зокрема 25.02.2016 - 0,00 грн, з 02.03.2016 - 10 000,00 грн, та з 11.03.2016 - 120 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів за договором № б/н від 25.02.2016 в розмірі 120 000,00 грн, що засвідчено виписками з рахунку відповідача-1, наданими позивачем.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" Акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк" заборгованості у вказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували повернення кредитних коштів у розмірі 120 000,00 грн позивачу в повному обсязі або спростовували доводи останнього.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 120 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідачів 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню, проценти та комісію за користування кредитними коштами.

Однак, з наданих документів вбачається, що в анкеті-заяві клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 25.02.2016, процентна ставка, як і розмір комісії, не зазначені.

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній позивачем та відповідачем-1, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

До позову доданий Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, проте позивачем не доведено, що ці умови діяли станом на час спірних правовідносин, а також те, що відповідач-1 ознайомлений саме з цими умовами.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період з часу виникнення спірних правовідносин (25.02.2016) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (01.08.2022), то кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено підстав нарахування заявлених до стягнення вимог в частині 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, тому вказані вимоги визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути вищевказану заборгованість з відповідачів солідарно, з огляду на те, що відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 його боргових зобов`язань.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що 26.02.2016 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор за договором) та ОСОБА_1 (поручитель за договором) був укладений договір поруки № POR1456470035781

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання, а також обсяг вимог, на які поширюється така порука тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Судом встановлено, що предметом договору поруки № POR456470035781 від 26.02.2016 визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Вортек-Україна" зобов`язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1).

При цьому, згідно з п. 1.2 вказаного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків

Поряд з цим, вище судом не встановлено обов`язку відповідача-1 щодо сплати процентів, комісії та пені, відповідно, відсутній і солідарний обов`язок відповідачів щодо сплати позивачу відповідних нарахувань.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 120 000,00 грн. У решті вимог суд відмовляє.

Судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" (03087, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 3, код 38354477) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний номер 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 120 000,00 грн (сто двадцять тисяч грн 00 коп).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний номер 14360570) 900,00 грн (дев`ятсот грн 00 коп) судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний номер 14360570) 900,00 грн (дев`ятсот грн 00 коп) судового збору

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 17.01.2023.

Суддя О.Г. Удалова