Постанова

від 06.06.2023 по справі 910/6963/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. Справа№ 910/6963/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат Олейнік Н.О.; від відповідача - 1: не з`явився; від відповідача - 2: не з`явився;

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 (суддя Удалова О.Г., м. Київ)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна",

2) ОСОБА_1

про стягнення 398 642,98 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач/АТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вортек-Україна" (далі - відповідач-1/ТОВ "Вортек-Україна") та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2/ ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення з відповідачів 398 642,98 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.02.2016 (120 000,00 грн заборгованості за кредитом, 233 279,56 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № б/н від 25.02.2016 щодо своєчасності та повноти погашення заборгованості. Оскільки 26.02.2016 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №POR1456470035781, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору № б/н від 25.02.2016, позивач звертається до суду з вимогою про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "Вортек-Україна" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 120 000,00 грн.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Вортек-Україна" на користь АТ КБ "Приватбанк" 900,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнененя з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 900,00 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення щодо солідарного стягнення 120 000,00 грн заборгованості з ТОВ "Вортек-Україна" та ОСОБА_1 , місцевий господарський суд виходив із встановлення факту неналежного виконання відповідачем - 1 зобов`язань за кредитним договором №б/н від 25.02.2016 щодо своєчасного повернення кредиту, а також приймаючи до уваги той факт, що зобов`язання за вказаним № б/н від 25.02.2016 було забезпечено договором поруки №POR1456470035781 від 26.02.2016, укладеним позивачем з поручителем ОСОБА_1 в забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №б/н від 25.02.2016.

В іншій частині рішення мотивовано тим, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України за змістом якої Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем 1 кредитного договору.

Також суд першої інстанції дослідивши умови укладеного договору поруки №POR1456470035781 від 26.02.2016 дійшов висновку про те, що вказаним договором не встановлено обов`язку відповідача-1 щодо сплати процентів, комісії та пені, відповідно, відсутній і солідарний обов`язок відповідачів щодо сплати позивачу відповідних нарахувань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, АТ КБ "Приватбанк" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 в частині відмови у стягненні з відповідачів 1,2 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, та ухвалити у вказаній частині нове рішення про стягнення з ТОВ "Вортек-Україна" та ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 8, 207, 509, 530, 625, 634, 639, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України, також порушенням норм процесуального права.

Скаржник вважає помилковим посилання місцевим господарським судом на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/19, оскільки позичальником у справі №342/180/17 була фізична особа, а у справі №910/6963/22 позичальником є юридична особа.

Зокрема, скаржник, посилаючись на норми ст. ст. 634, 639 Цивільного кодексу України, зазначає, що з наданих суду позивачем відповідних доказів, вбачається фактичне укладення договору банківських послуг №б/н від 25.02.2016 з ТОВ "Вортек-Україна", який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається з Анкети-заяви та Умов.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства, а за вiдсутностi таких умов та вимог - вiдповiдно до звичаїв дiлового обороту або iнших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, як вважає позивач підписанням заявки про надання кредиту на умовах, зазначених в цій заяві, відповідач -1 у повному обсязі приєднується до «Умов та Правил надання послуги «Умов та правил надання банківських послуг», що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет https://privatbank.ua/terms, та які разом із заявою на відкриття рахунку, анкетою про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг». Отже, приєднавшись до цих Умов, відповідач висловлює свою згоду з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Скаржник також зазначив, що у заяві сторонами погоджено істотні умови кредитного договору (сума кредитного ліміту, проценти за користування кредитом, строк кредитування та інше), однак, з наданих ним розрахунку заборгованості та виписок вбачається, що відповідачем не виконувалися належним чином зазначені умови.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи приписи ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою забороняються безпроцентні кредити, та викладене вище, скаржник наполягає на тому, що вказаний кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків.

Отже, на переконання скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на погоджені сторонами умови кредитування, крім того, враховуючи той факт, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, неправомірно відмовив у стягненні відсотків по кредиту, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, заборгованості по комісії за користування кредитом.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів 1,2 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачі 1,2 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзиви на апеляційну скаргу відповідача через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідачі 1,2 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзиву на апеляційну скаргу позивача, суд дійшов висновку, що неподання відповідачами 1,2 відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" у справі №910/6963/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №910/6963/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

06.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6963/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6963/22; розгляд апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 призначено на 04.04.2023.

Однак, розгляд справи №910/6369/22 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді головуючого судді (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 24.03.2023 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 17.04.2023 розгляд апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 призначено на 06.06.2023.

Явка учасників справи

У судове засідання, 06.06.2023 з`явилися представник позивача.

Відповідач 1,2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

Відповідно до вимог частини 5 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідачів 1,2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідачі 1,2 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача та відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1,2.

Позиція представників сторін

У судовому засіданні представник просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 в частині відмови у стягненні з відповідачів 1,2 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, та ухвалити у вказаній частині нове рішення про стягнення з ТОВ "Вортек-Україна" та ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.02.2016 ТОВ "Вортек-Україна" звернулось до АТ КБ "Приватбанк" з заявою про відкриття рахунку, з анкетою-заявою клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з цією заявою відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privabank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування від 25.02.2016 (далі - Договір).

Відповідно до умов даного договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено й врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно із п. 3.2.1.1.16 Умов, долучених позивачем до позову, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, передбачено, що при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта (п. 3.2.1.1.1 Умов).

У п. 3.2.1.1.3 Умов визначає, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода),

За умовами п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з розділом 3.2.1.4.1 Умов, яким встановлено порядок розрахунків за користуванням кредитом, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

У п. 3.2.1.4.1.2 Умов визначено, що за сумами кредиту, отриманими з 31.01.2015, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць (п. 3.2.1.4.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 Умов за сумою кредиту, отриманих клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у разі непогашення кредитного ліміту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленю, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Положеннями п. 3.2.1.2.3.4 Умов визначено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Так, на виконання умов договору банківського обслуговування від 25.02.2016 позивачем надавались відповідачу-1 кредитні кошти в межах ліміту, який змінювався та з 11.03.2016 становив 120 000,00 грн, що підтверджується виписками банку з рахунку відповідача-1.

Відповідно до банківської виписки з рахунку відповідача-1 заборгованість останнього з погашення кредиту складає 120 000,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що 26.02.2016 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) було укладено договір поруки № POR1456470035781 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Вортек-Україна" зобов`язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1) по сплаті: процентної ставки: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 32%; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди-1 - 64%; комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.12; винагороди за користування ліміту відповідно до п. 3.02.1.4.4 Угоди-1, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9%від суми максимального сальдо кредиту; кредиту в розмірі 120 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача-1, як вказує позивач, заборгованості у розмірі 398 642,98 грн за кредитним договором б/н від 25.02.2016, а саме: 120 000,00 грн заборгованості за кредитом, 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, забезпечення виконання яких за договором поруки №POR1456470035781 від 26.02.2016 покладено на відповідача 2, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів як солідарних боржників.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 в частині відмови у стягненні з відповідачів 1, 2 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, та ухвалити у вказаній частині нове рішення про стягнення з ТОВ "Вортек-Україна" та ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України рішення місцевого господарського суду переглядається в оскаржуваній позивачем частині.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як вже зазначалось вище, 25.02.2016 ТОВ "Вортек-Україна" звернулось до АТ КБ "Приватбанк" з заявою про відкриття рахунку, з анкетою-заявою клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з цією заявою відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privabank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування від 25.02.2016.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідачів 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Положеннями ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики ( ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню, проценти та комісію за користування кредитними коштами.

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, з наданих документів вбачається, що в анкеті-заяві клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 25.02.2016, процентна ставка, як і розмір комісії, не зазначені.

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній позивачем та відповідачем-1, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

До позовної заяви позивачем доданий Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, проте позивачем не доведено, що ці умови діяли станом на час спірних правовідносин, а також те, що відповідач-1 ознайомлений саме з цими умовами.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період з часу виникнення спірних правовідносин (25.02.2016) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (01.08.2022), то кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Однак, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, доводи позивача не ґрунтуються на встановлених на підставі відповідних доказів обставинах, які б свідчили про те, що боржник при підписанні заяви про відкриття поточного рахунку від 25.02.2016 ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг саме в такій редакції, яка наведена в наданому Банком витязі, з урахуванням того, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, при тому, що Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися Банком у період часу з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №910/3299/20.

Зважаючи на викладене вище, суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваному рішенні від 17.01.2023 щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості з ТОВ "Вортек-Україна" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 233 279,56 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом, 23 595,17 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 21 768,25 грн заборгованості по комісії за користування кредитом "Вортек-Україна", оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані в матеріали господарської справи позивачем витяги з Умов та правил надання банківських послуг відповідач-1 розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та щодо комісійних нарахувань та пені.

У зв`язку із наведеним, доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, як підстава для скасування судового рішення в оскаржуваній ним частині, відхиляються колегією суддів, оскільки без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг неможливо встановити факт домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені, штрафу тощо за несвоєчасне погашення кредиту. Наданий Банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому, згідно з приписами господарського процесуального законодавства України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у низці постанов, у тому числі і від 22.06.2021 року у справі №904/3094/20, від 11.03.2021 року у справі №876/59/20.

Також позивач просив суд стягнути вищевказану заборгованість з відповідачів солідарно, з огляду на те, що відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 його боргових зобов`язань.

Як вже зазначалось вище, 26.02.2016 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор за договором) та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № POR1456470035781

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу Україниу разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо ( ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч. 3 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання, а також обсяг вимог, на які поширюється така порука тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом договору поруки №POR456470035781 від 26.02.2016 визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Вортек-Україна" зобов`язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1).

Водночас, згідно з п. 1.2 вказаного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Однак, судом апеляційної інстанції не встановлено, обов`язку відповідача-1 щодо сплати процентів, комісії та пені, відповідно, відсутній і солідарний обов`язок відповідачів щодо сплати позивачу відповідних нарахувань.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про засткове задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 та, відповідно, апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" (в оскаржуваній позивачем частині) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/6963/22 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/6963/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 07.06.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко