Рішення

від 17.01.2023 по справі 927/933/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2023 року справа № 927/933/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шевченка, 97, м. Чернігів, 14027; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт", вул. І.Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014, e-mail: не відома

про стягнення 207174грн. 00 коп.

без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України звернувся з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" заборгованості у сумі 207174 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1715 від 28.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/933/22 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

11.11.2022 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 02.11.2022, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві, повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукт» (вул. І.Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/933/22.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.12.2021 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (позивач, замовник) та Приватним підприємством «Чернігівнафтопродукт» (відповідач, постачальник) укладено договір №1715 (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався організувати та забезпечувати безперебійну поставку пального замовнику, а замовник - прийняти і оплатити поставку дизельного пального за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (товар).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару за договором є дизельне пальне у кількості 18000 л за ціною 25,80 грн. за літр з ПДВ на загальну суму 464400,00 грн.

Згідно п. 2.2 та п. 5.2 договору товар поставляється за адресою: 17035, Україна, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройця, 4 окремими партіями згідно потреб замовника.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює 100% післяоплату товару протягом 14 календарних днів.

Строк поставки товару до 31.12.2021 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3-5.4 договору передача товару замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на партію товару, яка обов`язково повинна містити номенклатуру, кількість та ціну товару, а також загальну суму до сплати. Зобов`язання з постачання товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару.

Відповідно до п. 6.1.2 договору замовник зобов?язаний прийняти поставлений товар згідно накладної на товар.

Постачальник зобов?язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п. 6.3.1 договору).

Строк дії договору починає свою дію з моменту підписання та діє до 31.12.2021 (п. 8.2 договору).

За доводами позивача, відповідач свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі. Позивачем додано до матеріалів справи товарно - транспортну накладну №0000007495 від 22.07.2022 на відпуск 4969 літрів нафтопродукту та №0000011614 від 04.10.2022 на відпуск 5001 літрів нафтопродукту (а.с. 10-11).

Позивач вказує про те, що відповідач недопоставив позивачеві товар у кількості 8030 л, на загальну суму 207174,00 грн.

Позивач звертався на адресу відповідача з претензією №01-07/291 від 06.10.2022, у якій просив відповідача погасити борг у сумі 207174,00грн., яка залишена без відповіді і задоволення (а.с. 12-14).

Заборгованість у сумі 207174,00 грн. заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору №1715 від 28.12.2021.

Договір №1715 від 28.12.2021, укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Пунктами 5.3 договору сторони передбачили, що передача товару замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на партію товару, яка обов`язково повинна містити номенклатуру, кількість та ціну товару, а також загальну суму до сплати.

Відповідно до п. 6.1.2 договору замовник зобов?язаний прийняти поставлений товар згідно накладної на товар.

Із матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна або видаткові накладні позивачем до матеріалів справи не додано.

У підтвердження заявлених вимог позивач долучив до матеріалів справи товарно - транспортну накладну №0000007495 від 22.07.2022 на відпуск 4969 літрів нафтопродукту та №0000011614 від 04.10.2022 на відпуск 5001 літрів нафтопродукту (а.с. 10-11).

З наданих позивачем товарно-транспортних накладних №0000007495 від 22.07.2022, №0000011614 від 04.10.2022 не вбачається, що товар за договором був переданий позивачу (замовнику), оскільки товарно - транспортні накладні не мають обов`язкових реквізитів, зокрема, печатки товариства, посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку позивача (замовника), а також інших даних, які б могли дати змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у цій господарській операції.

Доказів у підтвердження правосуб`єктності підписанта зі сторони замовника (позивача) до матеріалів справи не додано.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Судом враховано, що товарно-транспортна накладна може бути доказом переміщення товару, проте, не є документом, який підтверджує отримання покупцем (замовником) товару. Матеріали справи не містять доказів, що особа, зазначена в товарно-транспортних накладних, яка отримувала товар, а саме Єгоров О.В., була уповноважена замовником на отримання та перевезення зазначеного у договорі товару чи є працівником відповідача

Вказані обставини позивачем не спростовані. Інших доказів отримання товару від відповідача позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачеві товару за укладеним сторонами у справі договором.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1715 від 28.12.2021 у сумі 207174,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" про стягнення 207174грн. 00 коп. - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2023.

Суддя М.О. Демидова