Постанова

від 20.04.2023 по справі 927/933/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. Справа№ 927/933/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023, повний текст якого складений 17.01.2023

у справі № 927/933/22 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

до Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукт»

про стягнення 207 174,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 207 174,00 грн. за договором № 1715 від 28.12.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами спірного договору відповідач мав поставити позивачу дизельне паливо у кількості 18 000 літрів на загальну суму 464 400,00 грн., проте згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0000011614 від 04.10.2022 та № 0000007495 від 22.07.2022 поставив пальне в кількості 9 970 літрів на зальну суму 257 226,00 грн., а відтак відповідач недопоставив позивачу товару у кількості 8 030 літрів на загальну суму 207 174,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- виходячи зі змісту спірного договору передача товару замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на партію товару, яка обов`язково повинна містити номенклатуру, кількість та ціну товару, а також загальну суму до сплати, проте позивачем не надано відповідних видаткових накладних, які б підтверджувати факт поставки товару, а з наданих позивачем товарно-транспортних накладних №0000007495 від 22.07.2022, №0000011614 від 04.10.2022 не вбачається, що товар за договором був переданий позивачу (замовнику), оскільки товарно-транспортні накладні не мають обов`язкових реквізитів, зокрема, печатки товариства, посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку позивача (замовника), а також інших даних, які б могли дати змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у цій господарській операції;

- товарно-транспортна накладна може бути доказом переміщення товару, проте, не є документом, який підтверджує отримання покупцем (замовником) товару. Матеріали справи не містять доказів, що особа, зазначена в товарно-транспортних накладних, яка отримувала товар, а саме Єгоров О.В., була уповноважена замовником на отримання та перевезення зазначеного у договорі товару чи є працівником відповідача;

- отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачеві товару за укладеним сторонами у справі договором, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1715 від 28.12.2021 у сумі 207174,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Інститут сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22 і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 207 174,00 грн. та сплачені судові витрати.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що приймаючи оспорюване рішення суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно оцінив надані докази.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що позивач не оскаржує невиконання відповідачем умов спірного договору в цілому та визнає поставку йому відповідачем товару на загальну суму 257 226,00 грн., а зміст заявлених позовних вимог полягає в тому, що відповідач недопоставив позивачу товару у кількості 8 030 літрів на загальну суму 207 174,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023, справу № 927/933/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/933/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №927/933/22.

21.02.2023 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі №927/933/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1317/23 від 10.04.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/933/22.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи № 927/933/22, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 апеляційну скаргу Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Станом на 20.04.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення суду першої інстанції - підлягає зміні, з наступних підстав.

28.12.2021 позивач (замовник) та відповідач (постачальник) уклали договір №1715 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язався організувати та забезпечувати безперебійну поставку пального замовнику, а замовник - прийняти і оплатити поставку дизельного пального за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (товар).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару за договором є дизельне пальне у кількості 18000 л за ціною 25,80 грн. за літр з ПДВ на загальну суму 464 400,00 грн.

Згідно п. 2.2 та п. 5.2 Договору товар поставляється за адресою: 17035, Україна, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройця, 4 окремими партіями згідно потреб замовника.

Строк поставки товару до 31.12.2021 (п. 5.1 Договору).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що на виконання умов Договору відповідач мав поставити позивачу дизельне паливо у кількості 18 000 літрів на загальну суму 464 400,00 грн., проте згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0000011614 від 04.10.2022 та № 0000007495 від 22.07.2022 поставив пальне в кількості 9 970 літрів на зальну суму 257 226,00 грн., а відтак відповідач недопоставив позивачу товару у кількості 8 030 літрів на загальну суму 207 174,00 грн. та просить стягнути з відповідача вартість недопоставленого товару.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Частиною 1 ст. 670 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що за умовами Договору відповідач у строк до 31.12.2021 мав поставити позивачу дизельне паливо у кількості 18 000 літрів на загальну суму 464 400,00 грн., проте згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0000011614 від 04.10.2022 та № 0000007495 від 22.07.2022 поставив пальне в кількості 9 970 літрів, тобто відповідач недопоставив позивачу товару у кількості 8 030 літрів, з огляду на що у останнього, в силу положень ч. 1 ст. 670 ЦК України, виникло право або право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що вимагати стягнення вартості недопоставленого товару він має право лише у випадку фактичної оплати вартості недопоставленого товару, проте у матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування позивачем відповідачу коштів на виконання умов Договору, як в частині оплати вже поставленого товару у кількості 9 970 літрів, так і в частині недопоставленого товару у кількості 8 030 літрів.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести наявність у нього права на стягнення з відповідача 207 174,00 грн., тобто довести факт перерахування відповідачу за Договором на 207 174,00 грн. більше за вартість поставленого відповідачем позивачу товару, проте відповідних доказів позивачем до матеріалів справи не додано.

Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості недопоставленого позивачу товару у кількості 8 030 літрів на загальну суму 207 174,00 грн. відсутні, проте рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі та зміну цією постановою лише мотивувальної частини рішення суду першої інстанції і залишення без змін його резолютивної частини, якою у задоволенні позову відмовлено повністю, апеляційна скарга Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України задоволенню не підлягає, а витрати зі її подачу відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту сільськогоподарської мікробілології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22 залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 927/933/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/933/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік