Рішення

від 13.01.2023 по справі 344/875/22

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/875/22

Провадження № 2/352/81/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» про стягнення моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю медичних працівників,

у с т а н о в и в :

Позивач у січні 2022 р. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю медичних працівників, у якому просив стягнути з відповідача КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» на його користь моральну шкоду, заподіяну бездіяльністю медичних працівників, у розмірі 300 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4500 грн.

Дана цивільна справа передана у провадження судді Хоминець М. М. 31.05.2022.

Ухвалою від 06.06.2022 суддя прийняла цивільну справу до свого провадження та призначила підготовче засідання в рамках розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.07.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заявлений позов позивач обґрунтовував тим, що 07.12.2020 він звернувся до диспансерного відділення відповідача, що знаходиться по вул. Героїв УПА, 1 в м. Івано-Франківську, для отримання медичної допомоги своєму батькові ОСОБА_2 , 1955 року народження, який перебував на диспансерному обліку хворих на туберкульоз легень, у звязку зі значним погіршенням стану його здоровя. Лікар-фтизіатр ОСОБА_3 , яка відрекомендувалася лікуючим лікарем батька, відмовилась видати направлення для лікування батька в стаціонарі, а також відмовилась надати будь-який документ про письмову відмову в наданні медичної допомоги. 09.12.2020 автомобіль швидкої медичної допомоги доставив його батька у лікарню КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» по АДРЕСА_1 , де в приймальному відділенні відмовились приймати батька в стаціонар для надання медичної допомоги, аргументуючи відмову відсутністю фінансування, після чого «швидка» привезла батька, який перебував у критичному стані, назад додому. 10.12.2020 позивач знову звернувся до диспансерного відділення відповідача по АДРЕСА_2 в звязку з критичним станом батька, де до нього знову підійшла лікар-фтизіатр ОСОБА_3 , яка вчергове відзначилася бездіяльністю, поводила себе зневажливо, різко відповідала на запитання позивача, не бажаючи вчинити хоча б якісь дії для надання допомоги хворому батькові, а потім відправила позивача до заступниці директора центру з лікувальної роботи ОСОБА_4 . Із останньою домовились, що наступного дня він принесе мокротиння батька на аналіз наявності в ньому туберкульозної палички. 11.12.2020 він приніс мокротиння батька на аналіз у лабораторію відповідача, а наступного дня ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер удома. 14.12.2020 він отримав результати лабораторного дослідження мокротиння батька, які підтвердили відкриту форму туберкульозу. Вважає, що тривала бездіяльність медичних працівників диспансерного відділення відповідача призвела до смерті його батька, зокрема, протягом 2020 р., коли його батько за станом здоровя не міг виходити з дому, до нього жодного разу не приходили ці медичні працівники, хоча батько перебував на диспансерному обліку хворих на туберкульоз легень; мати позивача змушена була періодично отримувати для батька в диспансерному відділенні відповідача медичні препарати, які призначалися батькові на відстані, без жодних аналізів, що викликає величезні сумніви в доцільності та ефективності такого лікування; у звязку з підтвердженою у батька відкритою формою туберкульозу позивач та його мати, які проживали разом з батьком, наражались на небезпеку захворіти на туберкульоз; внаслідок передчасної смерті батька сім`я позивача втратила значну частину доходу, оскільки батько отримував щомісячну пенсію в розмірі майже 5000 грн. Крім того, мала місце бездіяльність працівників приймального відділення відповідача, які відмовились 09.12.2020 приймати батька в стаціонар для надання медичної допомоги. Такою бездіяльністю медичних працівників відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, що полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у звязку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім`ї (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України), у приниженні честі, гідності та ділової репутації (п.4 ч.2 ст.23 ЦК України). Спричинену моральну шкоду оцінює у 300000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив його задоволити. В останнє судове засідання позивач не зявився, подав заяву про завершення розгляду справи без його участі із задоволенням позову.

Представник відповідачау судовомузасіданніпозов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження протиправної бездіяльності медичних працівників відповідача. Дійсно 09-11.12.2020 відповідач відмовив у госпіталізації ОСОБА_2 , оскільки у відповідача була відсутня ліцензія медичної практики по спеціальності «паліативна допомога» та не було укладеного договору з Національною службою охорони здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за пакетом паліативної медичної допомоги. Крім того, у ОСОБА_2 не було обов`язкового на той період ПЛР-тесту. Як випливає з долученої позивачем довідки про причину смерті батька, причиною смерті ОСОБА_2 була гостра легенево-серцева недостатність, двобічна пневмонія. Тобто, сам позивач підтвердив факт смерті свого батька не від відкритої форми туберкульозу, лікування якого позивач хотів домогтися від відповідача, який на той час не мав права на надання такого виду послуг з медичної практики. Посилався також на те, що батько позивача під час проходження лікування у відповідача за період з 13.06.2014 до 10.05.2018 зловживав алкогольними напоями, лікування проходив нерегулярно. Зазначив також, що позивач не довів самого факту заподіяння моральної шкоди, оскільки лише факт смерті його батька не може свідчити про завдання йому моральної шкоди, а тим більше в заявленому розмірі 300000 грн; не доведено також причинно-наслідковий зв`язок між смертю батька позивача та бездіяльністю працівників відповідача. Просив у позові відмовити.

В останнє судове засідання представник позивача не зявився, подав заяву про завершення розгляду справи без його участі.

Заслухавши вступне слово сторін, показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хворів відкритою формою туберкульозу, перебував на диспансерному обліку у відповідача КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» та періодично лікувався в КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» в період з 1995 р. до 2020 р.

9-11грудня 2020р.відповідач відмовиву госпіталізації ОСОБА_2 .

Останнійпомер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18 зв. ст.). Як вбачається з наданої позивачем копії довідки про причину смерті від 14.12.2020, виданої судово-медичним експертом ОСОБА_5 , смерть ОСОБА_2 настала внаслідок гострої легенево-серцевої недостатності, двобічної пневмонії (а.с.17 також зв. ст.).

Вказаних обставин сторони не заперечували.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність медичних працівників відповідача, внаслідок якої помер його батько, чим йому заподіяна моральна шкода, у рамках даної справи просив стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди, яку оцінив у 300000 грн.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно вимог ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.5 вказаної постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є завдана шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між ними та вина заподіювача шкоди.

У рамках розгляду даної справи суд установив, що батько позивача ОСОБА_2 як хворий відкритою формоютуберкульозу мавотримувати паліативнудопомогу в спеціалізованому закладі.

Паліативна допомога це комплекс заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнта із захворюваннями, що обмежують життя, або із захворюваннями, що загрожують життю, відповідно до критеріїв визначення пацієнта, що потребує паліативної допомоги, шляхом запобігання та полегшення фізичних, психологічних, духовних страждань і допомоги членам його сім`ї, іншим особам, які здійснюють за ним догляд (пункт 5 розділу І Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 04.06.2020 № 1308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.07.2020 за № 609/34892).

Пунктом 9 розділу І Порядку надання паліативної допомоги передбачено, що паліативна допомога пацієнтам, хворим на відкриті форми туберкульозу, надається у спеціалізованих закладах. Відділення паліативної допомоги створюються як підрозділи паліативної допомоги у структурі закладу охорони здоровя для надання спеціалізованої стаціонарної та амбулаторної паліативної допомоги (пункт 7 розділу ІV Порядку надання паліативної допомоги).

Згідно п.2 розділу І вказаного Порядку паліативна допомога надається закладами охорони здоровя незалежно від форми власності та підпорядкування, фізичними особами-підприємцями, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Для надання паліативної допомоги у стаціонарних умовах наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є обовязковою.

У відповідності з вимогами п.15 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як медична практика.

Відповідно до наданого відповідачем витягу з Порталу електронних сервісів органу ліцензування Міністерство охорони здоровя України наказом від 24.02.2020 № 519 надало КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, серед видів якої лікарська спеціальність «паліативна допомога» відсутня (а.с.36-37).

Відповідач також не мав укладеного договору з Національною службою охорони здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за пакетом паліативної медичної допомоги (а.с.38).

Станом на 9-11.12.2020 відповідач був позбавлений можливості надати стаціонарну паліативну допомогу хворому ОСОБА_2 , який, крім того, не мав обовязкового на той час результату ПЛР-тесту на Covid-19.

Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка на час виникнення спірних правовідносин працювала заступником генерального директора відповідача з медичної роботи. Остання пояснила також, що ОСОБА_2 з 1995 р. перебував на диспансерному обліку у відповідача, лікувався амбулаторно і стаціонарно. Зокрема, в період з 2009 р. до 2018 р. ОСОБА_2 лікувався стаціонарно вісім разів, під час проходження лікування порушував режим, перебував у стані алкогольного сп`яніння, самовільно покидав стаціонар. Вказані порушення відображені у шести виписках з медичної карти стаціонарного хворого із восьми. З липня 2018 до 2020 ОСОБА_2 перебував на паліативному лікуванні в стаціонарному відділенні № 1 Коломийського фтизіопульмонологічного диспансеру для паліативних хворих в с. Ценява Коломийського району. В ході реформи фтизіатричної служби в квітні 2020 р., дане відділення, яке було єдиним паліативним відділенням для хворих на туберкульоз в області, було закрито. Хворий на туберкульоз ОСОБА_2 мав супутню патологію хронічний обструктивний бронхіт, серцеву недостатність, він помер від пневмонії та серцевої недостатності.

Вказаних обставин, які свідчать про безпідставність твердження позивача щодо протиправної бездіяльності медичних працівників відповідача, позивач не спростував.

У постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 686/26653/18 зазначено, що причинно-наслідковий звязок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Обєктивний причинний звязок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Суд зазначає, що позивач у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, наявності такої моральної шкоди, протиправної бездіяльностімедичних працівниківвідповідача, причинного звязку між шкодою і бездіяльністю працівників відповідача та вини останніх.

Суд погоджується з позицією відповідача, що сам по собі факт смерті батька позивача не може бути підтвердженням обставини щодо заподіяння позивачу моральної шкоди.

Згідно з вимогами ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин має здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до правового висновку, який міститься в п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обовязок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність заявленого позову, який не підлягає до задоволення.

З огляду на вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 04.06.2020 № 1308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.07.2020 за № 609/34892, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» про стягнення моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю медичних працівників.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради», вул. Матейки, 53, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 02009637.

Представник відповідача: Сторожук Андрій Леонідович, вул. Бельведерська, 27А офіс 203, м. Івано-Франківськ.

Повне судове рішення складено 18.01.2023.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ