Постанова

від 17.01.2023 по справі 580/1042/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1042/22 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівПилипенко О.Є., Собківа Я.М.,за участі секретаря: Висоцького А.М.,

представника позивача: Кригана А.В.,

представника відповідача: Рибницької І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "21" жовтня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Обслуговуючий кооператив «Діамант Равина» про визнання протиправним та скасування наказу ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.08.2022, просив визнати протиправним і нечинним наказ Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 16.11.2021 представником позивача отримано, зокрема, припис від 10.11.2021 №35, яким зупинено підготовчі та будівельні роботи, як такі що проводяться в межах охоронної зони пам`ятки історії місцевого значення - Могила цадика Нахмана, в якому зроблено посилання на оскаржуваний наказ, яким затверджені режими використання зон охорони пам`ятки. Вважає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам законодавства, оскільки відсутні порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них. Також позивач вказує, що «Могилу цадика Нахмана 1811р.» не занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. На думку позивача, оскаржуваний наказ безпосередньо застосований до позивача, чим порушує його право на здійснення будівельних робіт у житловому будинку готельного типу за адресою: Черкаська обл., АДРЕСА_1. Додатково позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є нормативно-правовим актом, тому він протиправно не оприлюднений в засобах масової інформації та не зареєстрований в органах юстиції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "21" жовтня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому не підлягають до задоволенню.

Також суд першої інстанції, спростовуючи доводи позивача, дійшов висновку, що факт не внесення об`єкту «Могила цадика Нахмана. 1811р.» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України - не є визначальною ознакою для віднесення об`єкту до пам`яток історії і культури відповідно до положень Закону №1805-ІІІ, як наслідок, дана обставина не може слугувати підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що не проведення державної реєстрації та не оприлюднення відповідачем оскаржуваного наказу, як нормативно-правового акту місцевої державної адміністрації, не свідчить про його не чинність відповідно до загальної вимоги ст. 57 Конституції України, оскільки згідно з положеннями спеціальної норми, зокрема, ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскаржуваний наказ до моменту його державної реєстрації та оприлюднення вважається таким, що не набрав чинності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що на теперішній час відсутній порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них, тому Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА визначило межі та режими використання зон охорони пам`яток у самостійно визначеному порядку, який не передбачений законом, чим порушило правовий принцип, закріплений в частині 2 статті 19 Конституції, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на Угоду Уряду України і Уряду Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994, оскільки така угода не розглядалась Верховною Радою України щодо надання їй обов`язковості, а тому не є частиною національного законодавства України.

Крім того, на думку скаржника, наказ всупереч положень чинного законодавства України не оприлюднений в засобах масової інформації та не зареєстрований в органах юстиції.

З-поміж іншого, скаржник зазначає, що станом на початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 у 2016 році оскаржуваного наказу не було, тобто не існувало жодних обмежень меж, режимів, чи іншого, що могло би порушити права позивача, а тому такий наказ погіршує становище позивача та суперечить ст. 58 Конституції України.

Окрім того, скаржник вказує, що згідно з Генеральним планом м. Умань вказана територія належить до громадської забудови - адміністративно-громадських центрів та об`єктів, тому відсутні будь-які обмеження щодо забудови та підстави для встановлення меж охорони пам`ятки.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Французької Республіки та з 25.11.2015 власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7110800000:02:005:0010.

Позивачем 08.04.2016 отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки й на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.06.2016 ним проводились будівельні роботи житлового будинку готельного типу.

Наказом Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області» затверджено межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана. 1811р.», визначених науково-проектною документацією «Визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана» (рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 №23) на території Історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера Брацславських хасидів цадика Нахмана у м.Умань (Указ Президента № 283/94 від 07 червня 1994 року)» виготовленої на замовлення Міжнародного Благодійного Фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу.

16.11.2021 представником позивача отримано припис від 10.11.2021 №35, яким зупинено підготовчі та будівельні роботи, як такі, що проводяться в межах охоронної зони пам`ятки історії місцевого значення - Могила цадика Нахмана, в якому зроблено посилання на оскаржуваний наказ, яким затверджені режими використання зон охорони пам`ятки.

Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним і нечинним звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржників, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.54, ст. 66 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність; кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Нормативно-правовим актом, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III).

Відповідно до преамбули Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №1805-III до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Згідно з пунктом 3 розділу X «Перехідні положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною ч. 1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ, визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема:

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно - правових актів про охорону культурної спадщини;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого населення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Судом першої інстанції встановлено, що місто Умань Черкаської області внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.

Рішенням сесії Виконавчого комітету Уманської міської ради від 22.05.1992 №10 віднесено землю за адресою: вул. Бєлінського, 1 площею 0,4698 га до категорії земель історико-культурного призначення.

Указом Президента України від 07.06.1994 №283/94 створено історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана в м. Умані Черкаської області.

Уманським міськвиконкомом прийнято рішення від 14.07.1994 №264 «Про заходи на виконання Указу Президента України про створення історико-культурного центру в м.Умань», яким задоволено прохання іудейської общини брацлавських хасидів м. Умань про створення Історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана.

Рішенням від 10.11.1994 №431 виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів було зареєстровано положення про Історико-культурний центр, пунктом 1.7. якого було визначено, що на території центру в межах охоронних зон будь-які земляні, будівельні, шляхові роботи можуть здійснюватися лише за погодженням з державними органами охорони пам`яток історії та культури, а також з громадою.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 №23 могила цадика Нахмана.1811р. у м. Умані (вул. Бєлінського, біля буд. №1) включена до переліку пам`яток історії і культури області, які знаходяться під охороною держави (реєстраційний номер 3940).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» зобов`язано, зокрема, обласні держадміністрації із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, упродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.

Пунктом 3 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Пунктом 4 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки, Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони належить до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (пункт 4 частини 1 статті 6 Закону №1805-III).

Згідно з підпунктом 6 пункту 5 Положення про Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 28.03.2017 № 136 (зі змінами) Управління забезпечує в межах в своїх повноважень визначення меж територій пам`яток культурної спадщини місцевого значення та затвердження їх зон охорони, встановлення режиму використання пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони.

Згідно із частинами 1, 2 статті 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації є контролюючим органом з питань охорони культурної спадщини, яке правомірно винесено оскаржуваний наказ від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області», тому необґрунтованим є доводи скаржника про відсутність порядку визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них.

Також апеляційний суд зазначає, що між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки було укладено Угоду про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994, у параграфі 1 якої встановлено, що кожна із Сторін вживатиме належних заходів для охорони і збереження культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп (далі іменуються "Групами"), які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни.

Поняття "культурна спадщина", що стосується цілей цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Параграфами 4, 5 Угоди передбачено, що у випадках, коли влада та зацікавлені організації заявляють, що групи не в змозі самі забезпечити належну охорону та збереження своєї культурної спадщини, кожна із Сторін вживатиме спеціальних заходів з метою забезпечення такої охорони та збереження її на своїй території, а також запрошуватиме до співробітництва іншу Сторону та її громадян там, де є потреба в допомозі з цією метою; майно, згадане в параграфі 4, яке має особливу значимість, буде визначене в списку власності, який буде оприлюднений і переданий відповідним місцевим органам, все майно, визначене таким чином, буде захищене, збережене і позначене спеціальною табличкою, до нього буде забезпечено доступ громадськості.

Згідно з параграфом 7 ніщо в цій Угоді не може тлумачитись таким чином, що звільняло б іншу Сторону від її зобов`язань за Конвенцією про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 року або за будь-якою іншою угодою щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до параграфу 9 Угоди спори стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди передаватимуться на розгляд органам, згаданим у параграфі 6.

Параграфом 6 Угоди передбачено, зокрема, що для здійснення контролю за виконанням цієї Угоди буде створена Спільна комісія з питань культурної спадщини. Рішення Комісії потребуватимуть згоди членів обох Сторін.

З аналізу положень цієї Угоди можна зробити висновок, що її метою було забезпечення охорони культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп, які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни.

Судова колегія також враховує, що в межах справи №2-а/7780/11 (предметом розгляду якої слугувало визнання давніх поховань в межах Стародавнього Єврейського кладовища у м. Умань об`єктом культурної спадщини національної меншини місцевого значення) судами встановлено, що Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном, Єврейське кладовище внесено до переліку пам`яток за №UA23030102. Комісією зазначено, що Уряд України ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі. Доказом цього є Витяг з Реєстру Американської комісії при Держдепартаменті США зі збереження американської культурної спадщини за кордоном, яким кладовище вулиць Белінського, Пушкіна в м. Умані зареєстровано за №UA23030102.

Комісія як агенція уряду Сполучених Штатів Америки, відокремлена від будь-якого іншого агентства, вжила спеціальних заходів з метою забезпечення охорони культурної спадщини та її збереження і поширила дію Угоди про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994 на об`єкт Давні поховання Єврейського цвинтаря, ХІХст., що знаходиться: Черкаська обл., м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської, незважаючи на те, що стародавні поховання не відносяться до періоду Другої світової війни.

Українська держава, вводячи мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі, також поширила дію вказаної міждержавної угоди на єврейські кладовища.

Частиною 2 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

При вирішенні даного спору апеляційний суд ураховує висновки Верховного Суду висвітлені у постанові від 23.01.2020 у справі №2-а/7780/11, згідно з якими «...проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, надання їм офіційного статусу пам`ятки, має передувати організація і встановлення меж їх території…».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Могила цадика Нахмана. 1811р. покликане для забезпечення її збереження і належного функціонування як об`єкта культурної спадщини.

Щодо доводів скаржника про те, що оскаржуваний наказ, який є нормативно-правовим актом, протиправно не оприлюднений в засобах масової інформації та не зареєстрований в органах юстиції, колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення №731).

Відповідно до п. 1 Положення №731 державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Згідно з п. 2 Положення №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Відповідно до положень ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Однак, згідно з ч. 6 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому порядку і набирають чинності після реєстрації з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію.

Отже, не проведення державної реєстрації та не оприлюднення відповідачем наказу від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області», як нормативно-правового акту місцевої державної адміністрації - не свідчить про його не чинність, відповідно до загальної вимоги ст. 57 Конституції України, оскільки згідно із спеціальними положеннями ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскаржуваний наказ до моменту його державної реєстрації та оприлюднення вважається лише таким, що не набрав чинності.

Крім того, невиконання суб`єктом владних повноважень заходів щодо оприлюднення нормативно-правового акту не може слугувати підставою для визнання його протиправним.

Щодо доводів скаржника про порушення спірним наказом норм ст. 58 Конституції України, оскільки останній встановлює обмеження, яких не існувало станом на дату набуття позивачем, зокрема, права власності на земельну ділянку, то колегія суддів зазначає таке.

Указом Президента України № 283/94 від 07.06.1994 створено історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів Цадика Нахмана у місті Умань Черкаської області.

Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів №23 від 07.02.1995 «Могилу Цадика Нахмана 1811 року» внесено до Списку пам`яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави.

Відповідно до пункту 3 розділу X «Прикінцеві Положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Крім того, згідно з статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зважаючи, що віднесення об`єкту «Могила Цадика Нахмана 1811 року» до пам`яток історії та культури здійснено до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» відповідно до рішення Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 № 23, то з урахуванням наведеної норми вона визнається пам`яткою.

Рішенням сесії Виконавчого комітету Уманської міської ради № 10 від 22 травня 1992 року віднесено землю за адресою: вул. Бєлінського, 1 (нині вулиця Григорія Косинки, 1), площею 0,4698га до категорії земель історико-культурного призначення.

Рішенням № 431 від 10.11.1994 Виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів було зареєстровано положення про Історико-культурний центр, пунктом 1.7. якого було визначено, що на території центру в межах охоронних зон будь-які земляні, будівельні, шляхові роботи можуть здійснюватися лише за погодженням з державними органами охорони пам`яток історії та культури, а також з громадою.

Отже, об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в межах охоронної зони пам`ятки «Могила Цадика Нахмана 1811 року», яка не може бути меншою за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам`ятки, оскільки згідно норм Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 року, територією пам`ятки є земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка і яка пов`язана з нею історично і функціонально та забезпечує її збереження і функціонування як об`єкта культурної спадщини, а також 100 м від межі території пам`ятки згідно з нормами ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

09.04.2021 завершено юридичний процес затвердження охоронних зон пам`ятки та оскаржуваним наказом затверджено межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана 1811 р.».

Отже, сам факт юридичного завершення процесу затвердження охоронних зон Наказом Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 41 від 09.04.2021 не встановлює та не породжує будь-яких юридичних фактів для позивача.

Тож, доводи скаржника про встановлення оскаржуваним наказом обмежень, яких не існувало станом на дату набуття позивачем, зокрема, права власності на земельну ділянку, які порушують приписи ст. 58 Конституції України, є безпідставними, оскільки відповідні обмеження встановлені нормами чинного законодавства України ще у 1994 році.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "21" жовтня 2022 р. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано "18" січня 2023 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків