Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/10338/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10338/20 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022, -

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 03.04.2020 №0028314203, №0028334203, №0028344203, №0028354203, №0028364203;

- рішення від 03.04.2020 №0028374203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску;

- рішення від 03.04.2020 №0028384203 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- рішення від 03.04.2020 №0028394203 про застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2020 №Ф-154.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, перевірку проведено з порушенням вимог законодавства. Звертає увагу на те, що податковим органом безпідставно та з порушенням вимог законодавства анульовано позивачу свідоцтво платника єдиного податку та переведено його на загальну систему оподаткування. Водночас податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 №0028314203 не містить підпису керівника або уповноваженої особи контролюючого органу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано: протиправність проведення камеральної перевірки та прийняття за її результатами протиправного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 30.12.2016 №1104/26-56-13-02; відсутність підпису керівника або уповноваженої особи контролюючого органу на податковому повідомленні-рішенні від 03.04.2020 №0028314203.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 19.02.2020 №421/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення, зокрема:

- пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - неподання декларацій про майновий стан та доходи за 1-ий квартал 2017, 2017 та 2018 роки;

- п. 177.2 ст. 177 ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб за 2017-2018 у розмірі 436319,56 грн;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - не нарахування та несплата військового збору за 2017-2018 у розмірі 36359,96 грн;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - неподання звітів про суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2018;

- абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не нарахування та несплата до бюджету ЄСВ за 2017-2018 у розмірі 238879,08;

- п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасна сплата нарахованих сум єдиного внеску;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України - заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2017 - 2018 на загальну суму 484800,00 грн.

03.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві на підставі Акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0028314203 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 605600,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0028334203 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 545399,45 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0028344203 про донарахування суми штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0028354203 про донарахування військового збору на загальну суму 45449,95 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0028364203 про донарахування суми штрафних санкцій по адміністративним штрафам та іншим санкціям у сумі 510,00 грн;

- рішення №0028374203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 57903,52 грн;

- рішення №0028384203 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн;

- рішення №0028394203 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-154 у розмірі 238879,08 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, водночас наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень судом не встановлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на податковий облік.

З 01.01.2012 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Однак 30.12.2016 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем єдиного податку, за результатами якої складено акт перевірки від 30.12.2016 №1104/26-56-13-02, згідно з висновками якого ФОП ОСОБА_1 порушено пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, а саме, наявний податковий боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податковий борг, який виник станом на 01.07.2016.

Того ж 30.12.2016 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №1104/26-56-13-02 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пп. 177.5.2. п. 177.5. ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 177.5.2. п. 177.5. ст.177, пп. 49.18.2, пп. 49.18.5, п. 49.18, ст. 49 Кодексу, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за перший квартал 2017 року, 2017 рік, 2018 рік.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 16.09.2013 №481 фізичні особи-підприємці, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Дані Книги використовуються фізичною особою-підприємцем для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний податковий період (рік).

У зв`язку із ненаданням на перевірку Книги обліку доходів і витрат, чим порушено п. 177.10 ст. 177 ПК України, неможливо встановити додержання ФОП ОСОБА_1 порядку ведення книги обліку доходів і витрат.

У ході проведення перевірки для з`ясування питання дотримання позивачем вимог законодавства щодо декларування доходів, передбачених ст. 177 ПК України, відповідачем досліджено та опрацьовано відомості з бази даних ДРФО (ф. 1 ДФ).

Позивачем не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки до контролюючого органу та не визначено загальну суму понесених витрат від здійснення підприємницької діяльності за вказаний період.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У повідомленні про проведення позапланової невиїзної перевірки №3477/ФОП/26-15-42-03-27 від 24.01.2020, яке направлено засобами поштового зв`язку 27.01.2020 на адресу позивача, запропоновано забезпечити надання всіх необхідних документів, що пов`язані з проведенням перевірки.

Однак позивачем до перевірки документи не надано, тому за результатами перевірки, витрати за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 складають 0 грн.

Відповідно до п. 44.6. ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим на платника податків також покладено обов`язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов`язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас відповідно до п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 Кодексу, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

За результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору встановлено заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у результаті порушень, які зазначені в п. 2.1 даного акту перевірки.

Згідно зі ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №2464-VI базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з п. 183.4 ст. 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1 000 000 грн., (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу.

У періоді з 11.01.2017 по 31.12.2018, відповідно до п.183.4 ст.183, п.181.1 ст.181 ПКУ, позивач не був платником ПДВ, а за наслідками перевірки було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Станом на 12.02.2020 позивач платником податку на додану вартість не зареєстрований.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що дохід від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), а саме дохід, отриманий на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 1388889,87 грн.

Отже, з 01.01.2017 позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість у зв`язку із перевищенням загальної суми операцій з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п. 183.10. ст.183 ПКУ, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та у порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У порушення ст. 187 ПК України позивачем не визначено зобов`язання по податку на додану вартість.

Згідно з абз. б) п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 194.1 .ст. 194 та з урахуванням п.10 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. За податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

Тобто, в порушення ст. 187 ПК України позивач з 11.01.2017 по 31.12.2018 здійснював господарську діяльність без нарахування та сплати податку на додану вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що приймаючи оскаржувані рішення та вимогу ГУ ДПС у м. Києві виходило з того, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, натомість позивач уважає такий підхід протиправним, оскільки камеральна перевірка, за результатами якої складено акт від 30.12.2016 №1104/26-56-13-02, а також прийнято рішення №1104/26-56-13-02 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , проведена протиправно.

Зазначені твердження позивача апеляційний суд сприймає критично, оскільки протиправність дій щодо проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 30.12.2016 №1104/26-56-13-02, а також протиправність рішення №1104/26-56-13-02 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 не є предметом розгляду цієї справи.

Водночас судом установлено, що позивачем оскаржувалось указане рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку в Окружному адміністративному суді міста Києва (справа №640/29635/20), однак ухвалою цього суду від 16.05.2022 позов залишено без розгляду.

Зважаючи на те, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 не скасоване та є чинним, податковий орган правомірно виходив з того, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивачем не ставилися під сумнів проведені відповідачем розрахунки грошових зобов`язань.

Водночас допущення технічної помилки в оформленні податкового повідомлення-рішення у вигляді відсутності на ньому підпису керівника або уповноваженої особи контролюючого органу не є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування правомірно прийнятого рішення.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко

Повний текст постанови складений 18.01.2023.