Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/14934/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14934/20 Суддя першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління на проголошене о 12 годині 21 хвилині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року, повний текст якого складено 07 серпня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - Позивач, КП «Житлоінвестбуд-УКБ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ України) про:

- визнання протиправними дій ДАБІ України щодо відмови КП «Житлоінвестбуд-УКБ» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва»;

- визнання протиправним та скасування рішення ДАБІ України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва» від 03.03.2020 №УІ 133200630827;

- зобов`язання ДАБІ України видати КП «Житлоінвестбуд-УКБ» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва» від 03.03.2020 № ІУ 133200630827;

- зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати КП «Житлоінвестбуд-УКБ» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що земельну ділянку, на якій планується здійснюватися будівництво, передано у постійне користування КП «Житлоінвестбуд-УКБ» рішенням Київської міської ради, а відсутність документів на право власності на будівлі і споруди пояснюється тим, що вони списані. Зазначив, що схема організації дорожнього руху розробляється генеральною підрядною організацією при розробці проекту виконання робіт, а не до отримання дозволу на будівництво. Підкреслив, що доказів здійснення проектування за межами земельної ділянки та невідповідності розташування і кількості будівель детальному плану територій ДАБІ України не надано. Також суд наголосив, що проектна документація відповідає вимогам Містобудівних умов та обмежень, приписам ДБН щодо розмірів санітарно-гігієнічних приміщень, ширини пожежних проїздів та розташувань господарської зони. Покладаючи на ДАБІ України обов`язок із надання дозволу на виконання будівельних робіт, суд зауважив, що з урахуванням виконання КП «Житлоінвестбуд-УКБ» всіх вимог для його отримання, саме такий спосіб захисту є належним і сприятиме повному відновленню порушених прав особи.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що дії Відповідача щодо відмови у видачі дозволу не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для Позивача жодних правових наслідків, а відтак задоволенню не підлягають.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 апеляційну скаргу ДАБІ України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність у КП «Житлоінвестбуд-УКБ» права постійного користування земельною ділянку, на якій планується будівництво. Суд підкреслив, що складення актів списання будівель та споруд свідчить, що вони вже визнані такими, що підлягають списанню та розбиранню, а відтак у Позивача відсутній обов`язок з надання документів, що посвідчують право власності на них. Зауважив, що схема організації дорожнього руху розробляється генеральною організацією при розробці проекту виконання робіт, а наявними у матеріалах справи документами не підтверджено висновок ДАБІ України про здійснення проектування поза медами земельної ділянки. Стверджував, що проектна документація відповідає вимогам містобудівних умов та обмежень, на чому правильно наголосив суд першої інстанції. Окремо підкреслив обґрунтованість обраного Окружним адміністративним судом міста Києва способу захисту порушених прав КП «Житлоінвестбуд-УКБ».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України (далі - Міноборони України) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Київське КЕУ) як особи, які не брали участі у розгляді справи, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, останні просять скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у цій справі.

В обґрунтування своїх доводів зазначають, що земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, належить до земель оборони, а відтак не вибувала із власності держави та не може бути об`єктом розпорядження органу місцевого самоврядування. Наголошують, що суд не врахував, що згідно обліку Київського КЕУ у межах земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво, розташовані п`ять будівель і споруд, які мають статус нерухомого військового майна та перебувають у власності держави, уповноваженим органом якої є Міноборони України. Указані обставини, за твердженням апелянтів, встановлені у ході розгляду справ №910/4266/16 та №910/7662/17. Відтак, за висновками апеляційної скарги, земельна ділянка не була вільна від об`єктів нерухомого майна, а тому, оскільки останні перебувають у власності держави, КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не могло надати і не надало до ДАБІ України копій документів, що посвідчують право власності на них. Підкреслюють, що акти списання будівель і споруд не можуть ототожнюватися із зняттям військового майна з бухгалтерського обліку та вибуттям такого майна із власності держави, оскільки це відбувається після оформлення актів розбирання будівель та споруд, які щодо спірних об`єктів нерухомості не складалися.

Після усунення визначених в ухвалі від 15.09.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги Міноборони України та Київське КЕУ зазначили, що у межах розгляду цієї справи взагалі не досліджувалося питання статусу та приналежності об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, щодо якої надано дозвіл на будівництво, а також не враховано, що таке майно закріплено на праві господарського відання ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» і є об`єктом державної власності.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Житлоінвестбуд-УКБ» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що наявними у матеріалах справи документами не спростовується існування у Позивача права постійного користування земельною ділянкою, щодо якої видано дозвіл на будівництво. Підкреслює, що згідно актів списання від 29.09.2006 розташовані на згаданій земельній ділянці будівлі списані та підлягають розбиранню. Зауважує, що рішення суду у справі №910/7662/17 не набрало законної сили, а відтак не має преюдиційного значення для справи №640/14934/20. Стверджує, що з огляду на принцип належного урядування помилки і недоліки, допущені державними органами, не можуть мати негативних наслідків для особи, тим більше при втручанні в її право на вільне володіння майном. В іншій частині відзив є відображенням позиції КП «Житлоінвестбуд-УКБ» у справах №910/7662/17 та №910/4226/16, а також відтворенням змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у цій справі.

Відзиву на апеляційну скаргу від ДАБІ України не надійшло. При цьому від Державної інспекції архітектури та містобудування України на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому останнє зазначає, що останнє не є стороною у цій справі, позаяк не належить до правонаступників ДАБІ України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.01.2023.

Від директора КП «Житлобудінвест-УКБ» на адресу суду 18.01.2023 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника Позивача - Кобець Т.М. в іншому судовому засіданні, яке призначене на 18.01.2023 Дарницьким районним судом міста Києва. В іншому ж випадку, на переконання заявника, розгляд справи за відсутності КП «Житлобудінвест-УКБ» вплине на права та законні інтереси інвесторів, які придбали майнові права на квартири у житловому комплексі.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.

При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що особа має право брати участь у судовому засіданні як особисто, так і через свого представника. Відтак зайняття адвоката КП «Житлоінвестбуд-УКБ» Кобець Т.М. в іншому судовому засіданні 18.01.2023 не може мати наслідком відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції, позаяк інтереси Позивача у суді апеляційної інстанції може представляти як керівник підприємства, так і будь-яка інша уповноважена на це особа.

Крім іншого, колегія суддів зауважує, що КП «Житлоінвестбуд-УКБ» скористалося своїм процесуальним правом та подало відзив на апеляційну скаргу (т. 4 а.с. 42-105), в якому виклало свою позицію щодо останньої.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у клопотаннях причин для відкладення розгляду справи, а також з огляду на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Крім того, від представника Київського КЕЦ та Міноборони України надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження у зв`язку з неявкою інших учасників справи.

Розглянувши заявлене клопотання, враховуючи, що інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для продовження її розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 25.02.2020 КП «Житлоінвестбуд-УКБ» звернулося до ДАБІ України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва» (т. 1 а.с. 29-32).

Разом з тим, 03.03.2020 ДАБІ України прийнято рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ133200630827 (т. 1 а.с. 36-37).

Підставою винесення цього рішення визначено:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу, а саме:

- не подано копію документу, що посвідчує право власності на будівлі та споруди, що суперечить частині третій статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та додатку 10 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466;

- не подано погодження пропозицій стосовно організації дорожнього руху, у відповідності до Закону України «Про дорожній рух»;

2) встановлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме:

- проектування здійснено за межами земельної ділянки, чим порушено вимоги частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до генерального плану будівельні роботи частково здійснюються за межами ділянки;

- розташування та кількість будівель відповідно до поданого генерального плану не відповідає детальному плану території, що суперечить вимогам статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: вимоги містобудівної документації є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами містобудування;

- при проектуванні не враховано вимоги вихідних даних, що суперечить статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: не виконано вимоги пункту 5 містобудівних умов та обмежень щодо розміщення ДДНЗ та санітарно-захисної зони;

- не виконано вимоги пункту 11.14 ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд" щодо розміру санітарно-гігієнічних приміщень в квартирах;

- не виконано вимоги пункту 6.3.3.1 ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд" щодо ширини застосування ліфтів з прохідною кабіною;

- при проектуванні порушено вимоги пункту 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 щодо розташування проїзду пожежних автомобілів;

- при проектуванні перевищено відсоток забудови земельної ділянки який передбачено вимогами таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2018;

- господарська зона ДНЗ розташована з порушенням вимог 5.16 ДБН В.2.2-4:2018.

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 31, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт та існування обґрунтованих передумов для його видачі.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.

Приписи п. 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 34 Закону визначають, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Частиною 3 статті 37 Закону передбачено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, зокрема, копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (п. 1); копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту (п. 4).

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 37 Закону передбачено, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є, зокрема, неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу (п. 1); невідповідність поданих документів вимогам законодавства (п. 2).

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Аналогічні алгоритм отримання дозволу на виконання будівельних робіт, перелік документів для його отримання, а також підстави для відмови в його видачі закріплені у пунктах 28-30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

У площині наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

З урахуванням указаних нормативних приписів процесуального закону судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як було встановлено раніше, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до двох окремих блоків аргументів - земельна ділянка, щодо якої видано дозвіл на виконання будівельних робіт, належить до земель оборони, перебуває у власності держави та з неї не вибувала; на цій земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що перебувають у власності держави, та на які відповідне право власності припинено не було.

При цьому перевірка доводів апеляційної скарги щодо правового титулу земельної ділянки перебуває поза межами можливостей апеляційного перегляду цієї справи з урахуванням положень ч. 4 ст. 323 КАС України, оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 04.08.2020 та Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.02.2021 встановлено, що рішенням Київської міської ради від 06.06.2018 №891/4955 надано КП «Житлоінвестбуд-УКБ» у постійне користування земельну ділянку площею 2,8388 га за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 42, кадастровий номер 8000000000:69:254:0100 (т. 1 а.с. 16-17). Крім того, оскаржуване у межах цієї справи рішення ДАБІ України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт не ґрунтується на тому, що КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не було надано до заяви про його отримання копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Відтак доводи апеляційної скарги Міноборони України та Київського КЕУ про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 перебуває у державній власності як землі оборони і не могла бути передана у користування КП «Житлоінвестбуд-УКБ» Київською міською радою, перебувають поза межами предмету доказування цієї справи.

У свою чергу, надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги в частині, що всупереч висновків суду першої інстанції Позивачем до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт не було надано копію документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

В апеляційній скарзі ДАБІ України, яка вже розглянута судом апеляційної інстанції, було зазначено, що із змісту наданого Відповідачу розділу проектної документації «Існуючий стан» вбачається, що на запланованій для будівництва території знаходяться будівлі виробничого та адміністративного призначення, а саме - гараж площею 380 м3; прибудова вагова площею 270 м3, будинок управління площею 312 м3, навіс площею 980 м3; туалет 10м3. Крім того в південно-східному куті земельної ділянки розташовані дві одноповерхові цегляні будівлі 12 на 8,5 м., та 14 на 9,5 м, а також дві металеві тимчасові будівлі розмірами 6,0 на 2,5 м та 3,8 на 3,3 м.

Також у згаданій апеляційній скарзі зазначено, що ненадання Позивачем документа, що посвідчує право власності на будівлі та споруди пояснюється за висновками суду першої інстанції тим, що такі будівлі списані, що підтверджується актами списання будівель і споруд, здійснених відповідно до наказу ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» від 05.09.2006 №127.

Водночас, за доводами апеляційної скарги, списання будівель є лише фактом підтвердження їх неефективності та недоцільності використання в діяльності підприємства та, як наслідок, виключення з активів (балансу) такого підприємства у сфері бухгалтерського обліку. Акти списання будівель та споруд не мають жодного відношення до сфери містобудування та не спростовують обставин існування будівель не земельній ділянці, де планується будівництво.

Списання ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» наведених вище будівель та споруд не свідчить про обставини відсутності у них власника (власників) чи користувачів.

Тобто, будівництво житлового комплексу матиме своїм наслідком знесення таких будівель та спору, у зв`язку з чим наявність згоди їх власника (власників) чи користувачів є обов`язковою.

При цьому будівлі, розміщені у південно-східному куті (дві одноповерхові цегляні будівлі та дві металеві тимчасові будівлі), у судовому рішення взагалі не згадуються. Тобто питання відсутності/наявності правовстановлюючого документа або згоди власника на проведення будівельних робіт в цій частині судом не досліджувалося.

Надаючи оцінку цим доводам апеляційної скарги, у постанові від 10.02.2021 у цій справі Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив наступне: «Судом встановлено, що у розділі «Існуючий стан» Проектної документації, яка була подана позивачем на вимогу суду, зазначено, що територія земельної ділянки практично вільна від забудови. В південно-східному куті земельної ділянки розташовані дві одноповерхові цегляні будівлі 12 на 8,5 м., та 14 на 9,5 м, а також дві металеві тимчасові будівлі розмірами 6,0 на 2,5 м та 3,8 на 3,3 м. Будівлі знаходяться в занедбаному стані та підлягають знесенню.

Щодо інших будівель 05.09.2006 ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» було видано наказ №127 про призначення комісії щодо списання з обліку останніх.

У матеріалах справи наявні Акти списання будівель від 29.09.2006 року, у яких зазначено, що будівлі №129, № 116, № 33, № 159 підпадають під пляму забудови, а тому підлягають списанню з обліку та розбиранню (а.с. 40-49).

На переконання апелянта Акти списання будівель та споруд не мають жодного відношення до сфери містобудування та не спростовують обставини існування будівель на земельній ділянці, де планується будівництво.

Колегія суддів зазначає, що існування будівель на земельній ділянці, де планується будівництво, які згідно Актів списання будівель вже визнані такими, що підлягають списанню та розбиранню, не свідчить про наявність у позивача обов`язку щодо надання документа, який посвідчує право власності на будівлі та споруди. Вказані будівлі за документами з 2006 року підлягають знесенню та не належать на праві власності нікому, оскільки вже списані. Доказів зворотнього відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції надано не було.».

Як вже було зазначено вище, одним з ключових аргументів апеляційної скарги Міноборони України та Київського КЕУ останніми визначено те, що на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що перебувають у власності держави, та на які відповідне право власності припинено не було. І хоча такі доводи частково збігаються з аргументами апеляційної скарги ДАБІ України, зміст якої у цій частині було наведено вище, однак окреслені вище мотиви апеляційної скарги Міноборони України та Київського КЕУ свідчать, що вони є значно ширшими у порівнянні із апеляційною скаргою Відповідача, вказують на коло належних доказів, якими підтверджується вибуття майна з власності у спірному випадку, а відтак можуть бути предметом апеляційної перевірки у розумінні ч. 4 ст. 323 КАС України.

Такий висновок узгоджується за своїм змістом з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.10.2022 у справі № 160/6261/20.

За таких обставин, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині, межі якої були означені вище, судова колегія з урахування відзиву на неї вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що у розділі проектної документації «Існуючий стан» зазначено, що на даний час територія земельної ділянки практично вільна від забудови. Разом з тим, на земельній ділянці у південно-східному куті розміщені дві одноповерхові цегляні будівлі 12 на 8,5 м, та 14 на 9,5 м, а також дві металеві тимчасові будівлі розмірами 6,0 на 2,5 м та 3,8 на 3,3 м. Будівлі знаходяться в занедбаному стані та підлягають знесенню (т. 1 а.с. 86).

Згідно наказу ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» від 05.09.2006 №127 призначено комісію щодо списання з обліку будівель та споруд (т. 1 а.с. 38-39).

Указаною комісією 29.09.2006 складені акти списання будівлі (споруди), а саме - гаражу (будівля №129), будинку управління (будівля №116), прибудованої вагової (будівля №33), навісу (будівля №159), туалету (будівля №35) (т. 1 а.с. 40-49). При цьому в актах вказано, що будівлі підлягають списанню згідно наказу Міністерства оборони України від 08.12.1998 №444 у зв`язку з будівництвом нових об`єктів.

Згідно доданих до апеляційної скарги актів прийняття-передачі основних засобів від 27.02.2003 (т. 3 а.с. 52-60) указані об`єкти військового містечка були передані в експлуатацію ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», які перебували на балансі цього підприємства і станом на 01.08.2019 (т. 3 а.с. 62), і перебувають також станом на 01.07.2022 (т. 3 а.с. 64-66). Відображені такі об`єкти і на фрагменті Генерального плану міста Києва на період до 2020 року.

Отже, і на момент звернення КП «Житлоінвестбуд-УКБ» із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт, і на час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, згадані вище об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, щодо якої видано дозвіл на будівництво, перебували на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій».

У свою чергу згідно п. 4.2 Статуту Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій», затвердженого Державним секретарем Міністерства оборони України (т. 4 а.с. 22-30), майно підприємства є державною власністю й закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Відповідно до Інструкції про порядок списання з обліку основних засобів (будівель та споруд) у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 08.12.1998 №444, розбирання та демонтаж будівель і споруд, які стали непридатними до експлуатації, проводиться тільки після затвердження акта про їх списання. Усі матеріали, які отримані від розбирання (демонтажу) списаних будівель та споруд і придатні для ремонту інших об`єктів, оприбутковуються на відповідних бухгалтерських рахунках квартирно-експлуатаційних частин районів, відділень морської інженерно-технічної служби та військових частин, які ведуть бухгалтерський облік.

Пунктом 22 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225 передбачено, що за актами списання списується військове майно, яке не обліковується за обліково-номерними, якісними (технічними) показниками і набуло непридатного стану, майно, використане за встановленими нормами на регламентні роботи, технічне обслуговування, витрачене на виробничі, господарські та експлуатаційні потреби, будівлі і споруди, що підлягають знесенню через недоцільність їх використання, а також убуток військового майна та інше майно, яке не списується за актами якісного (технічного) стану, за інспекторськими посвідченнями і набуло непридатного стану.

За правилами п. 1.3 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17 (далі - Порядок №17), списання військового майна здійснюється у разі, зокрема, знесення будівель (споруд) через недоцільність використання та з метою будівництва на їх місці нових об`єктів.

Пунктом 1.12 Порядку №17 передбачено, що розбирання та демонтаж будівель і споруд, які стали непридатними для експлуатації (крім випадків розбирання об`єктів, що постраждали внаслідок аварії, з метою знешкодження вибухонебезпечних предметів і очищення території), проводяться тільки після затвердження акта про їх списання у тримісячний строк.

Усі матеріали, отримані від розбирання (демонтажу) списаних будівель (споруд) і придатні для повторного використання, оприбутковуються на відповідних бухгалтерських рахунках балансоутримувачів - квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів), відділень морської інженерно-технічної служби та військових частин, які ведуть бухгалтерський облік. Подальше використання або реалізація матеріалів, отриманих від розбирання (демонтажу), здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Отже, передумовою списання з обліку та розбирання будівель і споруд у Збройних Силах України є складання відповідного акту списання будівлі (споруди). Поряд з цим, саме по собі складання такого акту не має своїм наслідком безумовне списання таких об`єктів, а лише є підставою для вчинення таких дій. Судовою колегією враховується, що пунктом 4 наказу ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» від 05.09.2006 №127 «Про призначення комісії щодо списання з обліку будівель та споруд» було встановлено заборону на розбирання і демонтаж основних засобів до отримання дозволу вищестоящої організації на списання.

Відтак, враховуючи, що наявними у матеріалах справи документами, зокрема, актом звірки нерухомого військового майна (будівлі та споруди), яке перебуває у користування та на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» та на загальному обліку Київського КЕУ станом на 01.08.2019 (т. 3 а.с. 62), відомостями про нерухоме майно станом на 01.07.2022 форми 2б(д) (т. 3 а.с. 64-66) підтверджується перебування на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» об`єктів нерухомого майна, що належить державі та розташоване не земельній ділянці, яка запланована для будівництва, то колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що такі об`єкти списані, а відтак КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не повинно було надавати до заяви копії документів, що посвідчують право власності на будинок чи споруду.

Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, як було встановлено раніше, матеріали справи не містять доказів, що право державної власності на згадані вище будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, було припинено. Саме по собі складання актів списання будівлі (споруди), як вже було зазначено вище, свідчить про наміри власника щодо подальших дій з цим майном, однак не має своїм наслідком безумовний висновок про те, що таке майно вже вважається списаним або таким, що право власності на нього припинилося у зв`язку із знищенням.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що, відмовляючи КП «Житлоінвестбуд-УКБ» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з підстав ненадання копії документу, що посвідчує право власності на будівлі та споруди, ДАБІ України діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим Окружний адміністративний суд міста Києва помилково вказав на існування правових підстав для скасування оскаржуваного рішення Відповідача.

З аналогічних підстав судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права Міноборони України та Київського КЕУ, позаяк будівлі і споруди, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, перебувають на загальному обліку Київського КЕУ та, як військове майно, належать державі в особі Міністерства оборони України.

Посилання КП «Житлоінвестбуд-УКБ» на те, що у межах спірних правовідносин має місце порушення принципу належного урядування та втручання у вільне володіння майном судовою колегією оцінюється критично, оскільки цьому випадку здійснюється апеляційний перегляд рішення суду, яким було вирішено питання щодо наявності підстав для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а не ініційовано державою розгляд нової справ з цього приводу. Право ж на такий апеляційний перегляд, як вже було неодноразово зазначено вище, гарантовано положеннями ст. 293 та ст. 323 КАС України. Крім іншого, помилковими є аргументи Позивача про втручання у вільне володіння майном, оскільки цей спір стосується видачі дозволу на виконання будівельних робіт і не має майнового характеру. До того ж, набуття права на виконання будівельних робіт без наявних на те правових підстав, на чому було наголошено вище, не може вважатися неправомірним втручанням у мирне володіння майном. Відтак аргументи відзиву на апеляційну скаргу й про те, що загальний обсяг понесених КП «Житлоінвестбуд-УКБ» витрат станом на 14.11.2022 склав 40 719 360,61 грн, а відповідно до укладених з фізичними особами договорами купівлі-продажу майнових прав на квартири проавансовано 7 926 404,64 грн, також не можуть мати наслідком висновок про те, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є правомірною.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва, скасовуючи спірне рішення ДАБІ України від 03.03.2020 №ІУ133200630827, не врахував відсутності документально підтвердженого факту вибуття з права державної власності об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, запланованій для будівництва, а відтак помилково вважав відповідні позовні вимоги обґрунтованими.

У зв`язку з цим також не підлягають задоволенню позовна вимога про зобов`язання ДАБІ України видати КП «Житлоінвестбуд-УКБ» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва», оскільки остання є похідною.

У свою чергу, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржується, то останнє судом апеляційної інстанції не переглядалося за правилами ч. 1 ст. 308 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення ДАБІ України з огляду на неподання КП «Житлоінвестбуд-УКБ» всіх необхідних для отримання дозволу на виконання будівельних робіт документів, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у ній нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 323 КАС України за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Відтак, з урахуванням наведених вище мотивів судова колегія приходить до висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у цій справі також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 18 січня 2023 року.