Постанова

від 26.11.2024 по справі 640/14934/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа №640/14934/20

адміністративне провадження № К/990/6686/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/14934/20

за позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року (колегія у складі: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2020 року Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - позивач, КП «Житлоінвестбуд-УКБ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДАБІ України щодо відмови КП «Житлоінвестбуд-УКБ» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва»;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДАБІ України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва» від 03 березня 2020 року №УІ133200630827;

- зобов`язати відповідача видати КП «Житлоінвестбуд-УКБ» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва».

2. Обґрунтовуючи позов, КП «Житлоінвестбуд-УКБ» вказувало, що проектна документація на об`єкт будівництва розроблена згідно діючих будівельних норм і нормативів, на яку отримано експертний звіт, відповідає усім вимогам Містобудівних умов та обмежень, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Тому вважало, що у відповідача не було правових підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерорисгичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва» та, як наслідок, для прийняття оспорюваного рішення від 03 березня 2020 року №УІ133200630827, яке, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ДАБІ України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42, у Солом`янському районі м. Києва» від 03 березня 2020 року №УІ133200630827; зобов`язано ДАБІ України видати КП «Житлоінвестбуд-УКБ» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Своє рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував тим, що земельну ділянку, на якій планується здійснюватися будівництво, передано у постійне користування КП «Житлоінвестбуд-УКБ» рішенням Київської міської ради, а відсутність документів на право власності на будівлі і споруди, розміщені на ній, пояснюється їх списанням. Схема організації дорожнього руху розробляється генеральною підрядною організацією при розробці проекту виконання робіт, а не до отримання дозволу на будівництво. Суд підкреслив, що доказів здійснення проектування за межами земельної ділянки та невідповідності розташування і кількості будівель детальному плану територій ДАБІ України не надано. Також наголосив, що проектна документація відповідає вимогам Містобудівних умов та обмежень, приписам ДБН щодо розмірів санітарно-гігієнічних приміщень, ширини пожежних проїздів та розташувань господарської зони. Покладаючи на ДАБІ України обов`язок із надання дозволу на виконання будівельних робіт, суд зауважив, що з урахуванням виконання КП «Житлоінвестбуд-УКБ» всіх вимог для його отримання, саме такий спосіб захисту є належним і сприятиме повному відновленню порушених прав особи. Натомість, відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що дії відповідача щодо відмови у видачі дозволу не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків, а відтак задоволенню не підлягають.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ДАБІ України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність у ДАБІ України підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового комплексу на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва, так як замовником подані всі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу такого дозволу, і такі документи відповідають вимогам законодавства.

7. Не погодившись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, Міністерство оборони України (далі - Міноборони України) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Київське КЕУ) як особи, які не брали участі у розгляді справи, подали спільну апеляційну скаргу, в якій просили скасувати такі судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

8. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу Міноборони України та Київського КЕУ задовольнив частково; скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог; прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

9. Суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів припинення права державної власності на будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці, на якій планується здійснюватися будівництво. Саме ж по собі складання актів списання будівлі (споруди), як визнав суд, свідчить лише про наміри власника щодо подальших дій з цим майном, однак не має своїм наслідком безумовний висновок про те, що таке майно вже вважається списаним або таким, право власності на яке припинилося у зв`язку із знищенням. Виходячи з цього, дійшов висновку, що, відмовляючи КП «Житлоінвестбуд-УКБ» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з підстав ненадання копії документу, який посвідчує право власності на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці, на якій планується здійснюватися будівництво, ДАБІ України діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим Окружний адміністративний суд міста Києва, з яким в подальшому погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, помилково вказав на існування правових підстав для скасування оспорюваного рішення відповідача та часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

10. Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, КП «Житлоінвестбуд-УКБ» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року.

11. Як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, вказує на неправильне застосування апеляційним судом положень статті 323 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність висновку Верховного Суду з цих питань, а також установлення обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, на підставі недопустимих доказів.

По суті вважає, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість частини позовних вимог, адже здійснив необ`єктивну правову оцінку залучених до справи доказів та фактичних обставин, які дають підстави стверджувати про відсутність документів на підтвердження державної реєстрації за Міноборони України та Київським КЕУ права власності щодо нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, на якій планується здійснюватися будівництво. Певні будівлі на згаданій земельній ділянці згідно актів списання вже визнані такими, що підлягають списанню та розбиранню, тому не належать на праві власності нікому. Відтак, наведене, на переконання скаржника, не свідчить про наявність у нього обов`язку при поданні заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт надання документа, який посвідчує право власності на будівлі та споруди, тому у ДАБІ України не було правових підстав для відмови у видачі відповідного дозволу у зв`язку із неподанням таких документів. Посилається й на те, що з огляду на принцип належного урядування, помилки і недоліки, допущені державними органами, не можуть мати негативних наслідків для особи, тим більше при втручанні в її право на вільне володіння майном.

Крім того вказує на апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника позивача, хоча останній подав клопотання про його відкладення, чим порушено його законні права та інтереси як учасника судового процесу.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. 24 лютого 2023 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

15. 17 травня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Міноборони України та Київське КЕУ просять залишити її без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року - без змін.

16. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 лютого 2020 року КП «Житлоінвестбуд-УКБ» звернулося до ДАБІ України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва».

18. 03 березня 2020 року ДАБІ України прийнято рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ133200630827.

19. Підставою для винесення цього рішення визначено:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу, а саме:

- не подано копію документу, що посвідчує право власності на будівлі та споруди, що суперечить частині третій статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та додатку 10 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466;

- не подано погодження пропозицій стосовно організації дорожнього руху у відповідності до Закону України «Про дорожній рух»;

2) встановлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме:

- проектування здійснено за межами земельної ділянки, чим порушено вимоги частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до генерального плану будівельні роботи частково здійснюються за межами ділянки;

- розташування та кількість будівель відповідно до поданого генерального плану не відповідає детальному плану території, що суперечить вимогам статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: вимоги містобудівної документації є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами містобудування;

- при проектуванні не враховано вимоги вихідних даних, що суперечить статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: не виконано вимоги пункту 5 містобудівних умов та обмежень щодо розміщення ДДНЗ та санітарно-захисної зони;

- не виконано вимоги пункту 11.14 ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» щодо розміру санітарно-гігієнічних приміщень в квартирах;

- не виконано вимоги пункту 6.3.3.1 ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» щодо ширини застосування ліфтів з прохідною кабіною;

- при проектуванні порушено вимоги пункту 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 щодо розташування проїзду пожежних автомобілів;

- при проектуванні перевищено відсоток забудови земельної ділянки який передбачено вимогами таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2018;

- господарська зона ДНЗ розташована з порушенням вимог 5.16 ДБН В.2.2-4:2018.

20. Вважаючи це рішення ДАБІ України протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання процесуальних норм, вказує на наступне.

22. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

23. КАС України також означено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

24. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

25. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

27. Відповідно до статті 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

28. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Міноборони України та Київське КЕУ до участі у справі залучені не були, що виключало, як можливість навести свої доводи, так і бути присутнім під час первинного апеляційного розгляду. Натомість судовим рішенням у цій справі вирішено питання про їхні права, адже будівлі і споруди, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, перебувають на загальному обліку Київського КЕУ та, як військове майно, належать державі в особі Міноборони України.

29. Враховавши такі обставини та вказані вище норми процесуального законодавства, ухвалюючи рішення в порядку розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, апеляційний суд виходив з того, що одним з ключових аргументів апеляційної скарги Міноборони України та Київського КЕУ було те, що на земельній ділянці, на якій планується здійснюватися будівництво, розташовані будівлі і споруди, що перебувають у власності держави та є військовим майном, на яке відповідне право власності припинено не було. Зазначив, що хоча такі доводи частково збігаються з аргументами апеляційної скарги ДАБІ України, яка вже розглянута судом апеляційної інстанції, зміст яких у цій частині зводився до того, що на запланованій для будівництва території знаходяться будівлі виробничого та адміністративного призначення, одноповерхові цегляні, а також дві металеві тимчасові будівлі. Однак, мотиви апеляційної скарги Міноборони України та Київського КЕУ свідчать, що вони є значно ширшими у порівнянні із апеляційною скаргою відповідача, вказують на коло належних доказів, якими не підтверджується вибуття майна з державної власності, а відтак, керуючись при цьому підходом, який зайняв Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №160/6261/20, дійшов висновку , що такі доводи Міноборони України та Київського КЕУ можуть бути предметом перевірки судом апеляційної інстанції у розумінні частини четвертої статті 323 КАС України.

30. Підстави вважати таку позицію помилковою відсутні і касаційна скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суд апеляційної інстанції безпідставно керувався статтею 323 КАС України та того, що в основі правозастосування у цій справі та Верховного Суду у справі №160/6261/20 лежать відмінні між собою фактичні обставини, які зумовили відповідне трактування і застосування зазначеної норми права.

31. Що ж стосується наданої апеляційним судом правової оцінки доводам апеляційної скарги в частині, межі якої були означені вище, в контексті спірних у цьому спорі правовідносин судова колегія вважає за необхідне зазначити слідуюче.

33. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

34. За змістом пункту 7 частини першої статті 7 вказаного Закону управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.

35. Як установлено пунктом 3 частини першої, частинами другою, третьою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

36. За правилами частин першої та другої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

37. Частиною третьою вказаної статті Закону передбачено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, зокрема, копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (пункт 1); копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту (пункт 4).

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

38. У відповідності до частини четвертої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є, зокрема, неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу (пункт 1); невідповідність поданих документів вимогам законодавства (пункт 2).

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

39. Аналогічні алгоритм отримання дозволу на виконання будівельних робіт, перелік документів для його отримання, а також підстави для відмови в його видачі закріплені у пунктах 28-30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно проектної документації «Існуючий стан» на земельній ділянці, на якій планується будівництво, у південно-східному куті розміщені дві одноповерхові цегляні будівлі 12 на 8,5 м, та 14 на 9,5 м, а також дві металеві тимчасові будівлі розмірами 6,0 на 2,5 м та 3,8 на 3,3 м.

41. Ухвалюючи рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва, з яким погодився Шостий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги ДАБІ України, виходив з того, що існування будівель на земельній ділянці, де планується будівництво, які згідно актів списання призначеної ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» підлягають списанню та розбиранню, не свідчить про наявність у позивача обов`язку щодо надання при зверненні КП «Житлоінвестбуд-УКБ» із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт документа(ів), який(і) посвідчує(ють) право власності на будівлі та споруди. Відтак, дійшов висновку про відсутність у ДАБІ України підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового комплексу на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва, так як замовником подані всі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу такого дозволу, і такі документи відповідають вимогам законодавства.

42. Натомість у постанові, ухваленій за наслідками розгляду апеляційної скарги Міноборони України та Київського КЕУ, апеляційний суд, вказуючи на помилковість такого згаданого вище висновку, встановив підтвердження наявними у матеріалах справи доказами перебування на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» об`єктів нерухомого майна, що належить державі та розташовані на земельній ділянці, яка запланована для будівництва, тому не погодився із позицією про те, що такі об`єкти списані й, як наслідок, про відсутність у КП «Житлоінвестбуд-УКБ» обов`язку при зверненні із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт подання документа(ів), який(і) посвідчує(ють) право власності на такі будівлі та споруди.

43. В аспекті наведеного та фактичних обставин, щодо яких виник спір у даній справі, Суд вважає за необхідне вказати на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі №910/7662/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2023 року, задоволено позов Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України і Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Київської міської ради, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Київської міської ради: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності, визнання права власності та права користування земельною ділянкою; визнано недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01 квітня 2015 року на земельну ділянку площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, просп. Відрадний, 42; визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42; визнано право постійного користування на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління.

44. Постановою Верховного Суду від 25 липня 2023 року касаційне провадження у справі №910/7662/17 за касаційними скаргами Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2023 року закрито; касаційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2023 року у справі №910/7662/17 залишено без змін. Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі №910/7662/17 набрало законної сили.

45. У справі №910/7662/17 суди встановили, що земельна ділянка, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га, перебуває в межах земельної ділянки, на якій було розміщене військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова, 3 (проспект Відрадний, 42), а відтак дійшли висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.

46. Приналежність згаданої земельної ділянки до земель оборони, за висновками судів, також установлена у справі №910/4266/16, однак внаслідок пропуску позовної давності, судами у цій справі було відмолено у задоволенні позову.

47. Як зазначено судами у рішеннях по справі №910/7662/17, відомостями технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу 8000000000:69:254 обмеженого просп. Відрадний, вул. Качалова, кв. 69251, кв. 69252 , та Київ-Петрівське ДМ ППЗТ, розробленому в 2003 році ТОВ «Топос» та узгодженому начальником відділу землевпорядкування Солом`янського району, підтверджується, що в межах військового містечка № 165 на земельній ділянці площею 2,9314 га (в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га) розташований гарнізонний паливний склад районної КЕЧ.

48. За даними обліку Київського КЕУ (копіями інвентаризацій казарменно-житлового фонду станом на 01 січня 2016 року та 01 січня 2020 року) встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, за місцем розташування у м. Києві, проспект Відрадний, 42 розташовані п`ять будівель і споруд, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, а саме: Управління №116 площею 100 кв.м., туалет №35 площею 4 кв.м, гараж №129 площею 110 кв.м, вагова №33 площею 72 кв.м та навіс №159 площею 250 кв.м.

49. Факт наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна державної форми власності (вагової площею 72 кв.м, туалета площею 4 кв.м, управління площею 100 кв.м, гаража площею 110 кв.м, навісу площею 250 кв.м), як зазначили суди у справі №910/7662/17, підтверджується також актом від 29 липня 2019 року звірки нерухомого військового майна (будівлі та споруди), яка перебуває у користуванні та на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» та на загальному обліку ККЕУ станом на 01 серпня 2019 року, витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, наданим ФДМУ, та відомістю за формою №2б (д) станом на 01 липня 2022 року про нерухоме державне майно ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», наданою Головним управлінням майна та ресурсів МОУ. Відповідно до наявної у витязі та відомості інформації МОУ про відношенню до вищезазначеного майна є суб`єктом управління, а ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» - його балансоутримувачем.

50. За таких обставин, суди у справі №910/7662/17 дійшли висновку, що на спірній земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якого є Міноборони України, на обліку Київського КЕУ та на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», та що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.

51. Враховуючи наведене у сукупності, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстав вважати висновок суду апеляційної інстанції у цій справі щодо відсутності документально підтвердженого факту вибуття з права державної власності об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, запланованій для будівництва, та, як наслідок, про законність прийнятого ДАБІ України рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт у зв`язку із цим таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права, немає й доводи касаційної скарги КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не спростовують мотивів, покладених апеляційним судом в основу оскаржуваного рішення.

52. Не є такими, що заслуговують на увагу і доводи скаржника про втручання держави у вільне володіння його майном, адже цей спір стосується видачі дозволу на виконання будівельних робіт і не має майнового характеру.

53. При цьому Верховний Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення у зв`язку із розглядом справи у письмовому провадженні, про які зазначається у касаційній скарзі, оскільки, з огляду на приписи статей 311, 313 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи й суд апеляційної інстанції у такому випадку може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні 18 січня 2023 року підстави для відкладення розгляду справи були відсутні, апеляційний суд у відповідності до положень процесуального закону перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

54. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

55. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

57. За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 350 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій