Постанова

від 17.01.2023 по справі 805/1351/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 805/1351/17-а

касаційне провадження № К/9901/42341/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 (суддя Галатіна О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Курдюмівський завод кислототривких виробів» до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Курдюмівський завод кислототривких виробів» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із адміністративним позовом до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 № 0000911540.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган не мав права застосовувати до Товариства штраф за несвоєчасну сплату ним податкових зобов`язань з податку на прибуток, оскільки в силу положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі у тексті - Закон №1669-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) він звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на прибуток через проведення антитерористичної операції на території, на якій він здійснює господарську діяльність, настання обставин непереборної сили, що підтверджено відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач відповідно до положень Закону №1669-VII звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на прибуток через проведення антитерористичної операції на території, на якій він здійснює господарську діяльність, настання обставин непереборної сили підтверджено відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України, що і призвело до застосування штрафних санкцій.

Також відповідач зазначає, що судами залишено поза увагою, що відповідно до пункту 100.2 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань або податкового боргу, проте позивач своїм правом не скористався. На дату складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Товариством не було надано сертифікати Торгово-промислової палати України, якими підтверджено настання обставин непереборної сили.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 17.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.

Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що Товариство знаходилось за адресою: 84571, Донецька область, Артемівський район, селище Опитне, Вулиця Київська, б.5 та здійснювало основну господарську діяльність на території селища Опитне Донецької області.

26.02.2014 Товариством до Інспекції подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9090706832.

Інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток за період з жовтня 2014 року - лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 29.08.2016 № 144/15/00293545 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме: несвоєчасна сплата самостійно визначених податкових зобов`язань з авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2014 року - лютий 2015 року у загальному розмірі 166755 грн відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 26.02.2014 № 9090706832.

На підставі висновків акту перевірки та відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 № 0000911540, яким до платника застосовано штрафні санкції за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання більше 30 календарних днів у розмірі 20% такої суми в сумі 33351,00 грн.

Торгово-промисловою палатою України видано Товариству сертифікати від 18.02.2015 №3105, №3104, від 23.10.2014 №1095, №1096 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 при здійсненні господарської діяльності на території м. Донецька та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, обов1язків платника податків щодо сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами, зокрема: авансових внесків на прибуток по строку сплати до 30.01.2015. На момент видачі сертифікатів Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 191.1.1 пункту 191 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

Проведення перевірок є однією з форм податкового контролю (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 зазначеної статті документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Розділом III ПК України передбачений порядок оподаткування податку на прибуток підприємств.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункти 36.1, 36.2 статті 36 ПК України).

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій встановили, що факт несвоєчасної сплати податку на прибуток за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року не є спірною обставиною між сторонами, спірним питанням даної справи є звільнення суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток за вказаний період, та як наслідок, правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, якими зобов`язано позивача сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання на підставі статті 126 ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку та здійснював діяльність на території селища Опитне Донецької області.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон №1669-VII.

Відповідно до статті 1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Пунктом 5 статті 11 цього Закону передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входить селище Опитне Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію Розпорядження від 30.10.2014 №1053-р. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі № 826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 02.04.2015, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р» та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено селище Опитне Донецької області.

У період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження від 02.12.2015 №1275-р) в силу приписів частини 3 статті 11 Закону 1669-VII вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р, яким селище Опитне Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Судами враховано, що відповідно до матеріалів справи позивач у перевіряємий період часу був зареєстрований та здійснював діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.

Слід врахувати, що положення Закону № 1669-VII не встановлюють податкових пільг, що розповсюджуються на позивача, а є спеціальними нормами закону, які для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, встановлюють підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Таким чином, на підставі положень Закону 1669-VII та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р Товариство звільнено від відповідальності за порушення строків сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, з урахуванням Сертифікатів, що засвідчують настання для позивача обставин непереборної сили якими засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 при здійсненні господарської діяльності на території м. Донецька та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації. На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин слід застосувати Закон №1669-VII, оскільки він є спеціальним законом відносно відповідних обставин та визначає, у тому числі, підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань.

Відтак, до позивача не підлягають застосуванню штрафні санкції, визначені положеннями статті 126 ПК України, оскільки позивач є звільненим від відповідальності за неналежне виконання обов`язків зі сплати податкових зобов`язань в установлені ПК України строки, що також підтверджується і відповідними Сертифікатами Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сертифікати є належним доказом в силу статті 10 Закону №1669-VII для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

Верховний Суд наголошує, що Закон №1669-VII не скасовує обов`язків платника податку, а лише надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд зауважує, що діючим законодавством не передбачено засвідчення суб`єктам господарської діяльності обставин непереборної сили (форс-мажорних) обставин окремо по кожній статті ПК України, визначальним у спірних правовідносинах є не факт засвідчення таких обставин, оскільки вони є загальновідомими, а їх вплив на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання, що повинно враховуватись суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішень.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник