Постанова

від 18.01.2023 по справі 826/7687/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року

м. Київ

справа №826/7687/17

адміністративне провадження №К/9901/3661/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-ритейл», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. від 15.01.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року Громадська організація «Спілка підприємців «Жовтнева» (далі також ГО «СП «Жовтнева», Спілка, позивач) звернулася з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-ритейл», у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.06.2017 №204 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації» (далі також спірний, оскаржуваний наказ).

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що оскаржуваний наказ, на думку позивача, є протиправним, оскільки скасована відповідачем декларація була зареєстрована на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року у справі №5011/47, а тому відповідачем фактично здійснено поворот виконання судового рішення. Крім того, позивач зазначав, що скасовуючи декларацію, відповідачем було застосовано норми, які на момент реєстрації декларації були нечинними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем документів, встановлено, що об`єкт будівництва, стосовно якого було зареєстровано декларацію, скасовану відповідачем відповідно до спірного наказу, збудовано без документа, що надає право власності чи користування земельною ділянкою, без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, а тому такий об`єкт відноситься до самочинного будівництва.

5. При цьому, суд першої інстанції відзначив, що відповідно до приписів законодавства, чинного станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, достатньою та необхідною правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є встановлення факту наведення у ній замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, а жодною правовою нормою не регламентовано порядок виявлення органом архітектурно-будівельного контролю такого факту і його обов`язку проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною.

6. У зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції визнав спірний наказ таким, що відповідає вимогам закону і повноваженням відповідача та прав Спілки не порушує.

7. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з таким висновком суду першої інстанції не погодилася й у постанові від 15.01.2019 зазначила, що інформація, отримана від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.

8. Апеляційний суд у своїй постанові відзначив, наявний у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновок про те, що позивачем у декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 07.07.2012 №КВ14312112148 наведено недостовірні дані, є необґрунтованим, оскільки суд не вказав, які саме дані є недостовірними.

9. Окрім того, суд апеляційної інстанції підкреслював, що рішенням Господарського суду від 23.03.2012 було надано правову оцінку правомірності будівництва на земельній ділянці по пров. Політехнічному, 2Б у м. Києві та його відповідності вимогам статті 376 Цивільного кодексу України щодо ознак самочинності.

10. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції констатував, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва суперечить рішенню Господарського суду м. Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/168-2012, на виконання якого і було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 07.07.2012 №КВ 14312112148.

11. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що вищевказане судове рішення господарського суду, яким визнано за позивачем право власності на будівлю та зобов`язано орган державного архітектурно - будівельного контролю зареєструвати декларацію, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі оскаржуваний наказ, не можуть йому суперечити.

12. З огляду на це, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив, а саме - визнав протиправним та скасував спірний наказ Департаменту.

13. Такий висновок суду з-поміж іншого обґрунтовано й тим, що скасування декларації про початок будівництва за своєю юридичною природою належить до виду адміністративно-господарського санкції, зокрема, організаційно-правового характеру. У зв`язку з цим, на строки її застосування поширюються правила, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

14. Апеляційний суд відзначив, що відповідачем, при винесенні оскаржуваного наказу, було порушено встановлені вищевказаною статтею граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Департамент подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 №5011- 47/1684-2012 за позовом Громадською організацією «Спілка підприємців «Жовтнева» визнано право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 218, 1 кв. м. та усунуто перешкоди у користуванні належним Громадській організації «Спілка підприємців «Жовтнева» нерухомим майном, будівлею шляхом зобов`язання Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва, правонаступником якої є Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зареєструвати Громадській організації «Спілка підприємців «Жовтнева» декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на будівлю.

17. Після постановлення ухвали Київського апеляційного господарського суд від 12.04.2012 рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2012 набрало законної сили.

18. На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 07.07.2012 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

19. Департаментом на підставі звернення КП «Київблагоустрій» від 22.05.2017 №043-738 (вх. № 073/3843 від 24.05.2017) розпочато перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності по пров. Політехнічному, 2Б у Солом`янському районі міста Києва.

20. В порядку підготовки до перевірки Департаментом було надіслано запит від 26.05.2017 № 073-4659 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) по пров. Політехнічному, 2 б в місті Києві.

21. На адресу Департаменту надійшла відповідь Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02.06.2017 №8-10-0.441-9805/2-17 (вх. №073/4142 від 06.06.2017).

22. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 01.06.2017 №21-26-0.22-4963/2-17 документи, що посвідчують право власності/користування земельною ділянкою на території міста Києва, за адресою: пров. Політехнічний, 26 у Солом`янському районі, у порядку встановленому постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2009 №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві, не реєструвались.

23. Вважаючи, що позивачем наведено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750), та на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02.06.2017 Департамент наказом №204 від 07.06.2017 скасував реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво нежитлової будівлі по пров. Політехнічному, 26 у Солом`янському районі міста Києва» від 07.07.2012 №КВ 14312112148 (замовник - Громадська організація «Спілка підприємців «Жовтнева»).

24. Вважаючи оскаржуваний наказ незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду за їх захистом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

25. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що інформація, отримана від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.

26. З цього приводу скаржник відзначає, що суд апеляційної інстанції, на переконання Департаменту, не дослідив та не надав правової оцінки тому, що рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2012 №5011-47/1684-2012 за ГО «Спілка підприємців «Жовтнева» визнано право власності на нежитлову будівлю, а земельна ділянка не надавалася в користування та не перебуває на праві власності за позивачем. Тому як вважає скаржник рішення суду першої інстанції жодним чином не суперечить рішенню Господарського суду м. Києва та не стосується останнього.

27. При цьому, Департамент зазначає, що відсутність станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин відомостей щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на території міста Києва за адресою: пров. Політехнічний, 2-6 у Солом`янському районі та рішення про передачу її у власність/користування фізичним чи юридичним особам, підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.06.2017 №10-0.411-46491-17.

28. За таких обставин відповідач вважає, що оскільки об`єкт будівництва нежитлова будівля по пров. Політехнічному, 2Б у Солом`янському районі м. Києва збудовано без документа що надає право власності чи користування земельною ділянкою, без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, то такий об`єкт відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України та норм частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є самочинним будівництвом, а це створює наявність підстав для скасування поданої позивачем декларації.

29. Департамент зауважує, що жодною правовою нормою не регламентовано порядок виявлення органом архітектурно-будівельного контролю такого факту і його обов`язку проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною, й така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №826/8556/17, у якій відзначено, що скасування декларації про початок будівельних робіт може бути наслідком самостійного виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, у декларації) та шляхом здійснення заходів державного-архітектурно будівельного контролю, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Підставою для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт є виявлення у ній недостовірних даних, внесених замовником, які дають підстави вважати об`єкт будівництва самочинним.

30. З урахуванням вищезазначеного, Департамент наполягає на тому, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права та фактичних обставинах справи, є помилковими, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке, на думку скаржника, є законним та обґрунтованим.

31. У відзиві на касаційну скаргу висловлюється незгода з наведеними у ній доводами та вимогами, підтримується позиція суду апеляційної інстанції, який, на переконання Спілки, правильно вирішив цей спір і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

32. В обґрунтуванні такої позиції позивач наводить аргументи про те, що згідно з правовою регламентацією спірних правовідносин та усталеного правозастосування Верховного Суду, встановлення факту наведення у декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, здійснюється лише за наслідком проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, оформленим актом перевірки і приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

33. Водночас, Спілка зауважує, що у межах спірних правовідносин таких заходів відповідачем не здійснювалось, а документи щодо оформлення результатів перевірки не складались.

34. Тому позивач вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірний наказ, який видано лише на підставі інформації, одержаної з листа відповідного державного органу, є незаконним в правильно скасований судом.

35. Позивач вважає правильним й висновок суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем граничних строків застосування адміністративно- господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована 07.07.2012, а оскаржуваний наказ про скасування реєстрації такої декларації видано лише 07.06.2017.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку викладеним у оскаржуваній постанові апеляційного суду висновкам, аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

39. Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів запроваджено декларативний принцип оформлення замовником документів, які надають право виконувати будівельні роботи на об`єктах будівництва І - III категорії складності та підтверджують готовність таких об`єктів до експлуатації. Вказаний принцип полягав у тому, що відповідальність за достовірність даних, зазначених замовником у декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, покладалась на замовника, а функції органу держаного архітектурно-будівельного контролю на етапі подання таких документів було зведено до перевірки повноти даних, вказаних замовником будівництва у відповідному документі декларативного характеру.

40. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №826/14140/18.

41. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, що розглядається, апеляційний суд взяв до уваги обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012 за позовом Громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудстандарт», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності.

42. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що вищевказане судове рішення набрало законної сили 12.04.2012, а тому установлені у ньому обставини взяті до уваги апеляційним судом як такі, що не підлягають доказуванню згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на час апеляційного перегляду справи.

43. Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012 встановлено, що будівництво нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 було фактично завершене у 2009 році й після завершення будівельних робіт між сторонами договору будівельного підряду №25/07 від 20.07.2009, а саме між позивачем та ТОВ «Екобуд», було підписано Акт здачі -приймання виконаних робіт від 22.12.2009, відповідно до якого ТОВ «Екобуд» було виконано обумовлений договором обсяг робіт по договору будівельного підряду №25/07 від 20.07.2009, розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі.

44. Щодо земельної ділянки, на якій здійснювалось вищевказане будівництво, господарський суд установив наявність на неї таких правовстановлюючих документів:

договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 31.12.1997, укладений між Жовтневою РДА м. Києва та ПП ОСОБА_1 , щодо тимчасового користування ПП ОСОБА_1 на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 23 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 ;

договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.10.1999, укладений між Жовтневою РДА м. Києва та ПП ОСОБА_2, щодо тимчасового користування ПП ОСОБА_2 на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 16,0 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 ;

договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 28.01.2000, укладений між Жовтневою РДА м.Києва та ПП ОСОБА_3 , щодо тимчасового користування ПП ОСОБА_3 на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 20,0 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 ;

довідка Громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева» від 18.01.2012, згідно якої посвідчено, що ПП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 є членами позивача, вкладами яких є належне зазначеним особам право тимчасового користування земельними ділянками згідно договорів від 31.12.1997, 08.10.1999, 28.01.2000.

45. Згідно Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта «Нежитлова будівля по АДРЕСА_1», затвердженого ТОВ «Столичне бюро незалежних будівельних експертиз та технічного нагляду»(ліцензія АВ № 555462), за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта нежитлових будівель літ «А» по АДРЕСА_1, замовником якого є позивач, встановлено їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації, їх безпечна експлуатація можлива.

46. Господарський суд також встановив, що позивач 12.01.2012 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві із заявою, зареєстрованою за №7/26-339, в якій відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та у зв`язку з завершенням будівництва нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 площею 218,1 кв. м. просив зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

47. Листом від 16.01.2012 №7/26 - 367/11 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було надано відмову у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам законодавства у відповідній сфері.

48. Водночас, господарським судом встановлено, що всупереч вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві у листі від 16.01.2012 №7/26-367/11 не було обґрунтовано підстави відмови у прийнятті декларації.

49. З урахуванням вищевикладеного, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012 зобов`язано Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 35647677) зареєструвати Громадській організації «Спілка підприємців «Жовтнева»(03058, м. Київ, вул. Леванєвського, 6, кв. 18, код. 25895943) декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на об`єкт: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 218, 1 кв.м.

50. Саме на виконання вищезгаданого судового рішення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 07.07.2012 й було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка у подальшому була скасована Департаментом відповідно до оскаржуваного Спілкою наказу.

51. Колегія суддів відзначає, що наведені скаржником аргументи стосовно відсутності у спірній декларації відомостей щодо документа, який дає право на виконання будівельних робіт, про належно затверджений проєкт та про речове право на земельну ділянку, на якій позивачем здійснювалось будівництво, може вказувати на неповноту даних, вказаних у такій декларації, та зумовлювати наявність передбачених пунктом 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів підстав для її повернення замовнику.

52. Водночас, оскільки спірна декларація вже була зареєстрована відповідачем на виконання судового рішення, то після проведення органом державного архітектурно - будівельного контролю реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, така може бути скасована цим же органом в порядку та з підстав, встановлених законом, зокрема, в межах процедури державного архітектурно - будівельного контролю (нагляду) або за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

53. Однак, предметом цього спору не охоплюється правомірність реєстрації декларації, поданої позивачем, і така реєстрація не оскаржується, тоді як спір у цій справі виник щодо наказу Департаменту про скасування реєстрації декларації.

54. Колегія суддів вважає, що наявність судового рішення, яким зобов`язано зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, не може перешкоджати подальшій реалізації повноважень відповідних органів щодо здійснення державного архітектурно - будівельного контролю (нагляду), зокрема, стосовно скасування реєстрації декларації з підстав, передбачених законом.

55. Це вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що видання спірного наказу суперечить судовому рішенню, яке набрало законної сили, і з огляду на це такий акт суб`єкта владних повноважень є протиправним.

56. Проте, наявні у Департаменту повноваження на скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації у будь - якому випадку повинні реалізовуватись з дотриманням закріпленого на конституційному рівні (стаття 19 Конституції України) принципу законності, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Так, за змістом норм частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній станом на дату видання Департаментом спірного наказу, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

58. Абзацами сьомим, восьмим Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (у вищенаведеній редакції) передбачено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

59. За висновками Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм права, реєстрація декларації підлягає скасуванню у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання не будь-яких недостовірних даних, а лише тих, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом (постанова Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №818/878/16).

60. Виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання таких недостовірних даних, за загальним правилом, здійснюється в порядку проведення перевірок і фіксується у документах, які оформлюються уповноваженим органом за їх результатом. Інформація ж, отримана від інших органів влади по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій (від 30.08.2021 у справі №640/8557/20).

61. Поряд із цим, згідно з правовою позицією, яка міститься у постанові від 19.08.2020 у справі №826/6660/16 закон не зобов`язує Інспекцію проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною.

62. Відповідно до встановлених у цій справі обставин підставою для видання відповідачем наказу про скасування реєстрації поданої позивачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації слугував лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02.06.2017 №8-10-0.441-9805/2-17 (вх. №073/4142 від 06.06.2017), у якому повідомлялось про те, що документи, які посвідчують право власності/користування земельною ділянкою на території міста Києва, за адресою: пров. Політехнічний, 26 у Солом`янському районі, у порядку встановленому постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2009 №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві, не реєструвались.

63. Інших підстав для видання спірного наказу у ньому не міститься і в оскаржуваних судових рішеннях не встановлено. При цьому, згідно з обставинами цієї справи, виданню спірного наказу не передувало проведення перевірки та оформлення документів, передбачених Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, за результатами перевірки.

64. Поряд із цим, лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02.06.2017 №8-10-0.441-9805/2-17 (вх. №073/4142 від 06.06.2017), на підставі якого Департаментом видано оскаржуваний наказ, свідчив лише про відсутність у Державному земельному кадастрі (невнесення) відомостей про земельну ділянку, передбачених Законом України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр», зокрема, інформацію про зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

65. Інформація, яка була отримана відповідачем з вищевказаного листа територіального органу Держгеокадастру, не вказувала на наявність жодної з передбачених частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзацом сьомим Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ознак, які б могли свідчити про факти наведення Спілкою у поданій нею декларації даних, що давали підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, і що такі факти були очевидними.

66. Окрім цього, у відзиві на касаційну скаргу позивачем акцентується увага на тому, що на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 218, 1 кв.м., стосовно якої Спілкою було подано спірну декларацію, станом на дату видання спірного наказу вже було зареєстровано право власності за третьою особою, яка бере участь у розгляді цієї справи.

67. На підтвердження таких обставин позивач посилається на свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 15.07.2013, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким 07.06.2013 проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану будівлю. Ці документи додавались до позовної заяви і містяться у матеріалах справи, які досліджувались судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи.

68. Згідно ж з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №420/3572/19, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Скасовуючи за таких умов реєстрацію декларацій уповноважений орган демонструє «формальне» виконання своїх функцій, оскільки таке рішення не спрямоване на досягнення поставленої мети, а саме - забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності вимог законодавства, оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

69. Після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно - будівельного контролю зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом. Тобто ефективним способом захисту за таких обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

70. Такий висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №640/22599/19, відступу від якого не здійснювалось і колегія суддів не вбачає для цього підстав, розглядаючи у касаційному порядку цю справу.

71. Що ж до висновків апеляційного суду про те, що спірний наказ є протиправним з огляду на порушення Департаментом граничних строків застосування адміністративно - господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

72. Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

73. Аналіз вищевказаних правових норм дає колегії суддів підстави для висновку про те, що скасування поданої позивачем декларації за своєю юридичною природою належить до виду адміністративно-господарського санкції, зокрема, організаційно-правового характеру. У зв`язку з цим, на строки її застосування поширюються правила, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, за правилами якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

74. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил.

75. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-126а14 та Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №826/5/16 та від 03.04.2018 у справі №814/2416/16, відступу від яких не здійснювалось.

76. Разом з тим, виходячи з обставин справи, яка розглядається, відповідачем, на якого в силу вимог статті 77 покладено обов`язок доказування, не доведено фактів наведення у скасованій ним декларації даних, які давали б підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, тобто не встановлено вчинення ним порушення, не зазначено час його вчинення і момент виявлення, без чого неможливо достовірно встановити межі строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, зокрема, початок його перебігу та дату закінчення цього строку.

77. У зв`язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем норм статті 250 Господарського кодексу України при видання ним оскаржуваного Спілкою наказу не ґрунтуються на фактичних обставинах цієї справи і засновані на припущеннях, а тому є необґрунтованими.

78. Проте, оскільки суд апеляційної інстанції в цілому дійшов правильного висновку про задоволення цього позову, однак в обґрунтуванні своєї позиції навів помилкові мотиви, то у такому випадку наявні передбачені процесуальним законом підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду шляхом викладення її відповідно до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

80. Частинами першою, четвертою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

81. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також відповідно до повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваної Товариством постанови суду апеляційної інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини відповідно до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

82. Керуючись статтями 340, 341, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 - змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

В решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець