Рішення

від 16.01.2023 по справі 757/6998/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6998/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В.П.

справа № 757/6998/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ Сі Тудей»

відповідач 3: ОСОБА_3

відповідач 4: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Сі Тудей», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

представник позивача - адвокат Горлач П. З.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою « Скандал : Delfast ОСОБА_1 обвинили в плагиате. Кто прав, у почему так произошло?» наступного змісту: « ОСОБА_4 в комментарии MC Today заявил, что ОСОБА_5 на самом деле ничего не изобретал, а концепцию и техническую составляющую Delfast придумали в его компании»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ Сі Тудей» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, що була поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою « Скандал : Delfast ОСОБА_1 обвинили в плагиате. Кто прав, у почему так произошло?» шляхом публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»; визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у сюжеті під назвою «Профанство чи навмисне спотворення фактів від команди ОСОБА_6 ?» наступного змісту: «Цей конкретно електробайк, на якому ми бачили, про який йдеться в цьому рекламному роліку, то безумовно, я можу стверджувати з усією компетенцією, що вироблений в місті Тернопіль, Україна»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, що була поширена патентним повіреним ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 у ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у сюжеті під назвою «Профанство чи навмисне спотворення фактів від команди ОСОБА_6 ?» у такий же самий спосіб, у який вона була поширена; стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 на сайті ОСОБА_7 -журнал за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 вийшла стаття під назвою «Скандал: Delfast ОСОБА_1 обвинили в плагиате. Кто прав, у почему так произошло?», в якій зокрема було процитовано вираз ОСОБА_8 : « ОСОБА_4 в комментарии MC Today заявил, что Тонкопий на самом деле ничего не изобретал, а концепцию и техническую составляющую Delfast придумали в его компании».

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » був показаний сюжет під назвою «Профанство чи навмисне спотворення фактів від команди ОСОБА_6 ?», у якому патентним повіреним ОСОБА_3 було зазначено: «Цей конкретно електробайк, на якому ми бачили, про який йдеться в цьому рекламному роліку, то безумовно, я можу стверджувати з усією компетенцією, що вироблений в місті Тернопіль, Україна».

Позивач вважає, що вказана інформація є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, чим позивачу було завдано моральної шкоди, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2020 року для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Литвинову І. В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2020 року суддею Литвиновою І. В. заявлено самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 року для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Писанця В. А.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Копію ухвали від 05.06.2020 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачам було направлено копію позовної заяви з додатками.

27.04.2021 року надійшов відзив відповідача 4 ТОВ «Телеканал «Прямий», у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту розповсюдження інформації щодо позивача, позовна заява не містить жодних посилань на оскаржуваний сюжет, а також суду на надано оригіналів запису ефіру телеканалу «Прямий».

Відповідно до розпорядження №380 від 21.10.2021 року, у зв`язку із смертю судді Писанця В. А. вказану цивільну справу, було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України.

У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г.О.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2021 року позовну заяву прийнято до провадження та вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали від 21.10.2021 року було направлено на адреси сторін.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 1, останній отримав копію ухвали від 21.10.2021 року - 13.12.2021 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 2, останній отримав копію ухвали від 21.10.2021 року - 21.12.2021 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, остання отримав копію ухвали від 21.10.2021 року - 14.12.2021 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 на сайті https://ms.today/Онлайн-журнал за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 вийшла стаття під назвою «Скандал: Delfast ОСОБА_1 обвинили в плагиате. Кто прав, у почему так произошло?», якій зокрема було процитовано вираз ОСОБА_8 : « ОСОБА_4 в комментарии MC Today заявил, что ОСОБА_5 на самом деле ничего не изобретал, а концепцию и техническую составляющую Delfast придумали в его компании».

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » був показаний сюжет під назвою «Профанство чи навмисне спотворення фактів від команди ОСОБА_6 ?», у якому патентним повіреним ОСОБА_3 було зазначено: «Цей конкретно електробайк, на якому ми бачили, про який йдеться в цьому рекламному роліку, то безумовно, я можу стверджувати з усією компетенцією, що вироблений в місті Тернопіль, Україна».

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканими (згідно із ч. 2 ст. 297 та ч. 1 ст. 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснює особа, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься в документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликано.

За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, визначене ст. 277 ЦК України, мають не лише фізичні, а й юридичні особи в передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Так, позивачем пред`явлено вимогу до Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ Сі Тудей», як власника веб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_2, на якому була поширена стаття під назвою « Скандал : Delfast ОСОБА_1 обвинили в плагиате. Кто прав, у почему так произошло?», однак будь-яких доказів на підтвердження зазначеного суду не надано, із клопотанням про витребування інформації про власника вказаного веб-сайту в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет позивач не звертався. А отже позивач не надав доказів належності вищевказаної інтернет-сторінки відповідачу 1.

Щодо посилання на те, що вислів « ОСОБА_4 в комментарии MC Today заявил, что Тонкопий на самом деле ничего не изобретал, а концепцию и техническую составляющую Delfast придумали в его компании» належить відповідачу 2 ОСОБА_2 , то вказане твердження ґрунтується тільки на припущеннях позивача, будь-яких належних та допустимих доказів зазначеного суду не надано.

Щодо вимоги позивача про спростування інформації наступного змісту: «Цей конкретно електробайк, на якому ми бачили, про який йдеться в цьому рекламному роліку, то безумовно, я можу стверджувати з усією компетенцією, що вироблений в місті Тернопіль, Україна», то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що вказане твердження стосується позивача, чи є вона достовірною або недостовірною, та яка шкода завдана особистим немайновим правам позивача тощо.

Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту розповсюдження відповідачем 4 інформації щодо позивача, а позовна заява не містить жодних посилань на оскаржуваний сюжет.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної інформації недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію, відсутні.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки вказана вимога є похідною, а судом не встановлено порушення особистих немайнових прав позивача.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 91, 201, 27, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 30 Закону України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Сі Тудей», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ Сі Тудей», адреса: вул. Велика Житомирська, 8-А, офіс 3, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41881955.

Відповідач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП не зазначено.

Відповідач 4: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», адреса: вул. Мечнікова, 2А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 04948693.

Суддя Г.О.Матійчук