Рішення

від 04.10.2007 по справі 32/394-6/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/394-6/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 32/394-6/389                                                                                                         04.10.07

За позовом              Київської міської ради                          

До відповідача 1          Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До відповідача 2          Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”  

Про                            визнання  договорів недійсними

Суддя Ковтун С.А.   

Представники:

Від позивача          Задорожня І.О. (за дов. № 225-КР-1167 від 24.09.2007)  

Від відповідача 1          Дятел Ю.В. (за дов. № 35 від 24.05.2007)

Від відповідача 2          Дуднік-Дубіняк Д.І. (за дов. Д07/5197 від 01.08.2006)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Київська міська рада до Регіонального відділення Фонду державного майна України по міста Києву та акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будинків комунальної власності № 845 від 19.04.2002 та № 846 від 19.04.2002, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2, застосування, до відповідачів передбачених чинним законодавством України реституційних наслідків визнання спірних договорів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані договори не відповідають  п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладення договорів), якою встановлено, що не можуть бути покупцями об'єктів малої приватизації юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%. Оскільки відповідач-2 є акціонерною компанією, в якій державі належить пакет акцій в розмірі 50%+1 акція, спірні договори підлягають визнанню недійсними. Обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач посилається на те, що нежитлові будинки по вул. Паркова дорога, 3-5-7 у місті Києві літ. "А" та по вул. Паркова дорога, 3-5-7 у місті Києві літ. "Б", які є предметом купівлі-продажу за оскаржуваними договорами, належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради № 71/792 від 23.03.2000 “Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Києва будинків № 3/5 та № 7 на Парковій дорозі”, тобто територіальна громада в особі Київської міської ради є власником цього майна, а укладення всупереч вимог закону спірних договорів купівлі-продажу призвело до незаконного відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідачі позовні вимоги відхилили повністю, не погодившись з позицією позивача про невідповідність договорів вимогам п. 2 ч. 2 статті  5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". На їхню думку, зазначеною статтею регулюється саме поняття "майно товариства", яке є відмінним від поняття "статутний фонд", у якому державі належить 50%+1 акція.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 32/394 від 07.09.2006 позов було задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 вказане вище рішення було скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2007 згадані постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Підставою для направлення справи на новий розгляд стало не дослідження судами попередніх інстанцій надання Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради повноважень на укладення договорів про відчуження відповідних об'єктів нерухомості у відповідності з вимогами законодавства та не перевіренні, чи була на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу у майні АЕК "Київенерго" частка державної власності, що перевищує 25 %.

Під час нового розгляду позивач підтримав позовні вимоги з тих же підстав, що наведені у позові.

Також залишилась незмінною позиція відповідачів щодо необґрунтованості  позову.

Розглянувши надані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.03.2000 рішенням Київської міської ради № 71/792 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Києва будинків № 3/5 та № 7 на Парковій дорозі" було надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Києва будинків № 3/5 та № 7 на Парковій дорозі та доручено Київській міській державній адміністрації здійснити прийом зазначеного майна.

Відповідно до акту приймання-передавання від 27.02.2001 майна теплоелектроцентралей № 5, 6 і теплових мереж, яке не увійшло до статутного фонду АЕК "Київенерго", Київською міською радою було прийнято майно теплоелектроцентралей № 5, 6 і теплових мереж, яке не увійшло до статутного фонду АЕК "Київенерго" з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

06.09.2001 рішенням Київської міської ради № 18/1452 "Про доповнення до рішення Київради від 05.07.2001 № 445/1422 "Про приватизацію комунального майна у 2001 року", було доповнено додаток 1 до рішення Київради від 05.07.2001                 № 445/1422 "Про приватизацію комунального майна у 2001 року" пунктами, згідно з якими до переліку обєктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва і підлягають приватизації, було включено нежилі будівлі № 3/5 та № 7 по вул. Паркова дорога у місті Києві.

19.04.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, з однієї сторони, як продавцем, та АЕК "Київенерго", з іншої, як покупцем, було укладено договір № 845 купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності, відповідно до п. 1.1 якого продавець (відповідач-1) продав, а покупець (відповідач-2) купив нежилий будинок загальною площею 2326,0 кв. м., який розташований по вул. Паркова дорога, 3-5-7 у місті Києві, літера "А", а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти зазначений нежилий будинок і сплатити ціну відповідно до умов, які визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору № 845 від 19.04.2002 відчужуваний за цим договором нежилий будинок належить територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності.

19.04.2002  між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, з однієї сторони, як продавцем, та АЕК "Київенерго", з іншої, як покупцем, укладено договір № 846 купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності, відповідно до п. 1.1 якого, продавець (відповідач-1) продав, а покупець (відповідач-2) купив нежилий будинок загальною площею 424,3 кв. м., який розташований по вул. Паркова дорога, 3-5-7 у місті Києві, літера "Б", а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти зазначений нежилий будинок і сплатити ціну відповідно до умов, які визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договорів № 845 та № 846 від 19.04.2002 відчужувані за цими договорами нежилі будинки належать територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності.

Повноваження відповідачу-1 по здійсненню державної політики у сфері приватизації майна, що перебуває у комунальній власності  м. Києва, були делеговані рішенням Київської міської ради від 18.04.1995 № 58.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись стосовно законодавства, яке діяло на час укладення угоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 48 ЦК УРСР встановлювала, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.  5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) не можуть бути покупцями об'єктів малої приватизації юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%.

На момент укладення спірних договорів державі в особі Фонду державного майна України належало 50%+1 акцій АЕК "Київенерго".

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, акція –це цінний  папір  без  установленого  строку  обігу,  що засвідчує  дольову  участь  у  статутному   фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному  товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на  участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

У свою чергу, статутний фонд утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Тобто, статутний фонд визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Отже, оскільки статутний фонд є майном товариства і  вказане майно утворюється за рахунок вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, відсоток наявних акцій є часткою акціонера у майні емітента.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наявність у власності держави 50%+1 акцій АЕК "Київенерго" свідчить про наявність у такому ж розмірі частки держави в майні вказаного акціонерного товариства.

Таким чином, оскільки на момент укладення зазначених спірних договорів купівлі-продажу державі належав пакет акцій АЕК "Київенерго" в розмірі 50%+1 акція, тобто частка держави у майні відповідача-2 на момент укладення спірних договорів значно перевищувала 25%,  вказані договори суперечать вимогам закону, а саме п. 2 ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів), що, відповідно до вимог статті 48 ЦК УРСР, є підставою для визнання їх  недійсними з моменту укладення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України від 16.01.2003 року недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, вимога позивача про застосування до договорів купівлі-продажу нежилих будинків комунальної власності № 845 від 19.04.2002 та № 846 від 19.04.2002 наслідків визнання їх недійсними є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Суд вважає не доведеними відповідачами пропуск позивачем позовної давності, оскільки останній не є стороною за оскаржуваними договорами, у зв'язку з чим є безпідставними доводи останніх про початок перебігу строку з моменту їх укладення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 845 від 19.04.2002 купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності по вул. Паркова дорога, 3-5-7 літ. "А", укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, з моменту його укладення.

Визнати недійсним договір № 846 від 19.04.2002 купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності по вул. Паркова дорога, 3-5-7 літ. "Б", укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, з моменту його укладення.

Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Шевченка, 50-г, код 19030825) та акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) повернути другій стороні одержане на виконання договорів № 845 та № 846 від 19.04.2002.  

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Шевченка, 50-г, код 19030825) на користь Київської міської ради (01033, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) на користь Київської міської ради (01033, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                              С.А.Ковтун

Рішення підписано 31 жовтня 2007 року