Постанова

від 03.12.2007 по справі 32/394-6/389

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/394-6/389

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.12.2007                                                                                           № 32/394-6/389

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 - позивача: Ярмолюк А.М. (дов. від 16.11.07 № 225-КР-1448),

- відповідача 1: Євтодьєва І.М . (дов. від 26.06.07 № 45),

 - відповідача 2: Дуднік-Дубняк Д.І. (дов. від 14.08.07 №У07/4993),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву,  Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

 на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2007 (підписано 31.10.07)

 у справі № 32/394-6/389  

 за позовом                               Київської міської ради

 до                                                   1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву,

                                                  2.Акціонерної енергопостачальної компаніі "Київенерго"

 про                                                  визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі-відповідач 1), Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (далі-відповідач 2) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будинків комунальної власності від 19.04.02 №№ 845, 846, укладених між відповідачами у справі, та застосування до відповідачів передбачених чинним законодавством України реституційних наслідків визнання спірних договорів недійсними.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.06 у справі № 32/394 (суддя – Хрипун О.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.06 рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.06 у справі скасовано. В позові відмовлено повністю. Стягнуто з Київської міської ради на користь відповідача 2 – 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.07 касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.06 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.06 скасовано. Справу № 32/394 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Вищим господарським судом України було встановлено, що суди попередніх інстанцій не перевірили надання Регіональному відділенню Фонду державного майна по м. Києву територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради, як власником цього майна, повноважень на укладення договорів про відчуження відповідних об'єктів нерухомості у відповідності з вимогами законодавства.

Також суди попередніх інстанцій не перевірили, чи була на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу у майні АЕК “Київенерго” частка державної власності, що перевищує 25%.

Виходячи зі змісту ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.07 справу прийнято до свого провадження суддею Ковтун С.А. та присвоєно № 32/394-6/389.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.07 у справі № 32/394-6/389 (суддя – Ковтун С.А.) позов задоволено повністю.

Відповідач 1, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв'язку із порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, та відмовити Київській міській раді в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 2 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду у зв'язку з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, прийнявши нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача 2 позивач заперечив проти доводів, викладених у ній, вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності, та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. На думку позивача, рішення Господарського суду м. Києва прийнято у відповідності з процесуальними та матеріальними нормами права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

23.03.00 рішенням позивача № 71/792 “Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Києва будинків № 3/5 та № 7 на Парковій дорозі” надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Києва будинків № 3/5 та № 7 на Парковій дорозі, доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснити прийом зазначеного майна в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до акту приймання-передавання майна Теплоелектроцентралей № 5, №6 та теплових мереж, яке не увійшло до статутного фонду АЕК “Київенерго”, було  передано з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва станом на 01.01.01 від 26.02.01 та прийнято позивачем.

Рішенням позивача від 06.09.01 № 18/1452 доповнено додаток 1 до рішення Київради від 05.07.01 № 445/1422 “Про приватизацію комунального майна у 2001 році”, у зв'язку з чим у перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та підлягають приватизації включено нежилі будівлі № 3/5 та № 7 по  Парковій дорозі у м. Києві.

19.04.02 між відповідачами у справі були укладені договори №№ 845, 846 купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності, відповідно до п.1.1 яких відповідач 1 (продавець) продав, а відповідач 2 (покупець) купив нежилі будинки загальною площею 2326,0 кв.м., та 424,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, 3-5-7, літера “А” та “Б”. Покупець зобов'язався прийняти вказані нежилі будинки і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цих договорах, та здійснити реєстрацію нежилих будинків у Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Відчужувані нежилі будинки належали територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності (п.1.2. договорів №№ 845, 846).

Повноваження відповідачу 1 по здійсненню державної політики у сфері приватизації майна, що перебуває у комунальній власності м. Києва, були делеговані рішенням Київської міської ради народних депутатів від 18.04.95 № 58.

З 01.01.04 набрав чинності Цивільний кодекс України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, вважає, що до підстав визнання недійсними спірних договорів підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР (далі – ЦК УРСР), оскільки договори купівлі-продажу  укладено 19.04.02, а до наслідків визнання їх недійсними – норми нового Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею  48 ЦК УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, в редакції чинній на момент укладення спірних договорів, не можуть бути покупцями об'єктів малої приватизації юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення спірних договорів державі в особі Фонду державного майна України належало 50%+1 акцій АЕК “Київенерго”.

Згідно зі ст. 4 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Статутний фонд утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Таким чином, статутний фонд визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки статутний фонд є майном товариства і це майно утворюється за рахунок вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, відсоток наявних акцій є часткою акціонера у майні емітента.

Наявність у власності держави 50%+1 акція АЕК “Київенерго” свідчить про такой самий розмір частки держави в майні відповідача 2 (перевищує 25%).

За зазначених умов укладені договори суперечать п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, що відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є підставою для визнання  недійсними договорів купівлі-продажу  з моменту їх укладення.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, вимога про застосування до відповідачів передбачених чинним законодавством України реституційних наслідків визнання спірних договорів недійсними є також обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження відповідача 1 у скарзі колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони відтворюють доводи, викладені останнім у відзиві від 25.06.07, дослідженому та правильно оціненому судом 1-ої інстанції під час розгляду справи.

Доводи відповідача 2, викладені у скарзі, про те, що місцевим судом під час розгляду справи здійснено підміну понять, а саме, ототожнено такі поняття, як право власності на акції та право власності на майно, що призвело до прийняття хибного рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, на її думку, судом 1-ої інстанції було правильно встановлено, що статутний фонд товариства, який формується з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, є майном товариства.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.07 у справі № 32/394-6/389  залишити без змін, а апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”  – без  задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 05.12.07 (відправлено)