Постанова

від 18.01.2023 по справі 910/2691/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 910/2691/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 (повний текст рішення складено 14.09.2022)

у справі № 910/2691/22 (суддя Головіна К.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол"

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про стягнення 132 244,28 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 132 244, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного стронами договору поставки № 141Г від 24.02.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол" основний борг у сумі 127 725 грн. 00 коп., пеню у сумі 2 414 грн. 47 коп., інфляційні втрати у сумі 1 660 грн. 41 коп., 3 % річних у сумі 370 грн. 91 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 479 грн. 62 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи факт поставки товару за Договором, в свою чергу доказів належної сплати вартості товару відповідачем не надано та не спростовано свого обов`язку сплатити за належним чином поставлений товар за Договором постачання незернової сировини № 141Г від 24.02.2021 на суму 127 725,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем умов Договору щодо надання рахунків-фактур та оригіналів товаро-супровідних документів, а відтак у відповідача не настав строк оплати за Договором. Одночасно апелянт вказує, що згідно умов Договору позивач зобов`язаний, також, надати відповідачу сертифікати (паспорти) якості на поставлений товар, документи щодо відповідності товару вимогам системи GMT+, а також документи на підтвердження проведення сухої очистки транспорту перед кожною поставкою товару. Також відповідач зазначає про не врахування висновків щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 914/4372/15 та від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3721 грн. 50 коп. та подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.

03.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2691/22.

14.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №910/2691/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Помол", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.02.2021 між ТОВ "Гранд Помол" (постачальник) та АТ "ДПЗКУ" (покупець) був укладений договір постачання незернової сировини № 141Г (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю (на філію АТ "ДПЗКУ" "Ізюмський КХП", яка знаходиться за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Капитолівка, вул. Моросівська, 1, у власність незернову сировину для виготовлення комбікормів, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (п. 1.1).

Товар, визначений у п. 1.1 договору, поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару (п. 1.2 договору).

Ціна договору становить сумарну вартість усіх поставлених партій товару протягом строку дії договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 1 000 000,00 грн. (п. 3.1 договору). Ціна за одиницю товару, що поставляється за цим догвором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну партію товару (п. 3.2 договору).

Розрахунки на товар проводяться на умовах 100 % після оплати на підставі отриманого рахунку-фактури постачальника протягом 7 календарних днів з дати поставки товару та за наявності оригіналів товаросупровідних документів на відповідну партію товару. У випадку, якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні на відповідні партії товару в ЄДРПН, покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку: 80 % вартості товару - оплата шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який визначений у цьому договорі; 20 % вартості товару - після реєстрації постачальником податкових накладних в ЄДРПН (п. 4.1 договору).

Поставка товару здійснюється впродовж 3 календарних днів з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено в специфікаціях на кожну окрему партію товару (п. 5.1 договору). Поставка товару відбувається на умовах DAP згідно Інкотермс 2010 (п. 5.2 договору). Місцем відвантаження товару є: Харківська обл., с. Капитолівка, вул. Моросівська, 1 (п. 5.3 договору). Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної на приймання товару та/або підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими представниками обох сторін (п. 5.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 16.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2021).

Такж, місцевим господарським судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 127 725,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 4143 від 23.12.2021 (т. 1 а.с. 16), № 18 від 10.01.2022 (т. 1 а.с. 20), № 43 від 12.01.2022 (т. 1 а.с. 24), підписаними представником відповідача без зауважень, а також товарно-транспортними накладними №№ 00010454 від 23.12.2021 (т. 1 а.с. 17-18), 00010600 від 10.01.2022 (т. 1 а.с. 21-22) та 00010674 від 12.01.2022 (т. 1 а.с. 25-26).

Разом з цим, позивачем також надано да матеріалів справи податкову накладну № 2300006 від 23.12.2021 (т. 1 а.с. 28) з копією квитанції про реєстрацію податкової накладної у ЄДРПН від 13.01.2022 (т. 1 а.с. 29), податкову накладну № 1000002 від 10.01.2022 (т. 1 а.с. 30) з копією квитанції про реєстрацію податкової накладної у ЄДРПН від 31.01.2022 (т. 1 а.с. 31) та податкову накладну № 1200001 від 12.01.2022 (т. 1 а.с. 32) з копією квитанції про реєстрацію податкової накладної у ЄДРПН від 31.01.2022 (т. 1 а.с. 33).

Проте, як зазначає позивач, зобов`язання відповідача, у визначений договором строк, за поставлений товар не виконано, вартість отриманого товару у визначеному сторонами розмірі не сплачено, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 127 725,00 грн.

21.01.2022 року листом №21/01-22ГП від 21.01.2022 позивач направив на адресу філії "Ізюмський комбінат хлібопродуктів" Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та на адресу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вимогу, в якій зазначив, що відповідач порушує зобов`язання взяті на себе відповідно до укладеного договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за товариством утворилась заборгованість у розмірі 127 725 грн., яку позивач просить перерахувати у строк до 28.01.2022 року на свій рахунок. Також, до даної вимоги позивачем було долучено акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2021р. по 19.01.2022р. (а.с. 34-36).

Як вбачається з 13-символьного цифрового номеру (штрих кодового ідентифікатора) поштового відправлення 4902300535702 (а.с. 37) вказана вимога отримана філією "Ізюмський комбінат хлібопродуктів" Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 27.01.2022 року, а відповідно до 13-символьного цифрового номеру (штрих кодового ідентифікатора) поштового відправлення 4902300535672 (а.с. 38) вказана вимога отримана Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 25.01.2022 року.

Однак, вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, доказів щодо виконання вимоги позивача відповідачем матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки на товар проводяться на умовах 100 % оплати на підставі отриманого рахунку-фактури постачальника протягом 7 календарних днів з дати поставки товару та за наявності оригіналів товаросупровідних документів на відповідну партію товару.

У п. 5.5 Договору зазначено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної на приймання товару та/або підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими представниками обох сторін.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні податкові накладні від 23.12.2021, 10.01.2022 та 12.01.2022, а також, копії квитанцій про реєстрацію цих податкових накладних у ЄДРПН. Отже, відповідно до п. 4.1. Договору, відповідач зобов`язаний оплатити 100% вартості товару протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта, що передбачений договором строк для оплати не настав у зв`язку з ненаданням позивачем рахунків-фактур для оплати, сертифікатів (паспортів) якості на поставлений товар, документів на підтвердження проведення сухої очистки транспорту та підкреслює, що видаткові накладні №№ 4143 від 23.12.2021, 18 від 10.01.2022, та 43 від 12.01.2022 складені сторонами в двосторонньому порядку без зауважень і заперечень та являють собою самостійні підстави виникнення у відповідача обов`язку здійснити розрахунок за отриманий товар.

Колегія суддів, зазначає, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за умовами Договору у відповідача виникає обов`язок оплатити товар після підписання видаткових накладних, що підтверджує факт поставки товару.

Разом з цим, з приводу тверджень відповідача, що позивач зобов`язаний надати відповідачу сертифікати (паспорти) якості на поставлений товар, документи щодо відповідності товару вимогам системи GMT+, а також документи на підтвердження проведення сухої очистки транспорту перед кожною поставкою товару, як то передбачено у п. 2.1, 7.3.6 Договору, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у 10 рядку товаро-транспортних накладних «Супровідні документи на вантаж» зазначено про надання відповідачеві накладної та сертифікату якості, що спростовує зазначені вище твердження відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до п. 2.2 Договору покупець має право повернути постачальнику та (або) не приймати від постачальника неякійсний (такий, що не відповідає вимогам системи GMP+) та (або) небезпечний товар.

Згідно з ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

В той же час, статтею 688 ЦК України передбачений обов`язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Однак, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять доказів відмови апелянта від прийняття товару за видатковими накладними №№ 4143, 18, 43 на загальну суму 127 725,00 грн., а також останній не звертався до позивача з вимогами в порядку статті 666 ЦК України про надання всіх товаро-супровідних документів на товар або з повідомленням в порядку статті 688 ЦК України про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару.

Одночасно, слід також зазначити, що умовами Договору не передбачено визначеного переліку товаро-супровідних документів, оригінали яких повинні бути передані відповідачеві.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями позивача, що положення Договору також, не містять визначення порядку передачі товаро-супровідний документів на товар та сторонами не передбачено обов`язку зазначати даний факт у видатковій чи у товаро-транспортній накладній.

Крім цього, колегія суддів також не приймає твердження апелянта, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги позицію викладену в постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 914/4372/15, оскільки, як вбачається з зазначеної постанови, умовами договору визначено обов`язок позивача передавати покупцеві разом з товаром відповідний перелік документів, тобто в рамках справи №914/4372/15 учасниками договірних відносин визначено конкретний перелік документів, визначено порядок їх передачі та терміни передачі документів. Разом з цим, колегією суддів вже наголошувалось вище, що Договором №141Г дані умови сторонами не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В даному випадку сторонами у справі на власний розсуд визначено та погоджено умови Договору, які в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов`язковими до виконання сторонами.

Як вбачається з п. 10.2 договору у разі несвоєчасної оплати рахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня від несплаченої суми.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Отже, оскільки позивачем доведено факт поставки товару та враховуючи не виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань підлягає до стягнення 127 725,00 грн. заборгованості за товар, 2 414,47 грн. пені за прострочення зобов`язання, 1 660, 41 грн. інфляційних втрат та 370, 91 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 року у справі №910/2691/22 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 у справі №910/2691/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 року у справі №910/2691/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2691/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз