Постанова

від 14.12.2022 по справі 913/375/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м. Харків Справа №913/375/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» Ріяко Є.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» Чуб С.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (вх.№3925Х/1 від 20.12.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2021 (м. Харків, суддя Хотенець П.В., повний текст складено та підписано 29.11.2021) у справі №913/375/21,

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», с.Лантарівка, Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар», м. Харків,

про стягнення 25681743,12 грн,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар», м. Харків,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», с. Лантарівка, Луганської області,

про стягнення 12089236,50 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода», с. Лантарівка, Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар», м. Харків, в якому просить стягнути з відповідача 25681743,12 грн, з яких: основний борг - 12883723,45 грн, пеня - 11659839,00 грн, інфляційні втрати - 914744,33 грн, 3% річних - 223436,34 грн за договором купівлі-продажу № 12/09-4 від 12 вересня 2018 року.

22.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» подано зустрічну позовну заяву (вхідний №17149), в якій відповідач просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» заборгованість за договором зберігання №19 ХР від 01.09.2018 та договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.09.2018 загальною сумою 12089236,50 грн, з яких: за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року основна сума боргу складає 188955,00 грн, 3% річних - 7974,90 грн, індекс інфляції 18479,80 грн, за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.09.2018 основна сума боргу складає 11503376,10 грн, 3% річних 190078,63 грн, індекс інфляції 180372,11 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2021 у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» 11718785,80 грн заборгованості, з яких за договором зберігання №19 ХР від 01.09.2018 у сумі основного боргу 188955,00 грн, 3 % річних 7974,9 грн, індекс інфляції 18479,80 грн, за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.04.2018 у сумі 11503376,10 грн, а також 175781,78 грн судового збору. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» з рішенням суду не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2021 у справі №913/375/21 скасувати; позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» про стягнення з відповідача 25681743,12 грн, з яких: основний борг - 12883723,45 грн, пеня - 11659839,00 грн, інфляційні втрати - 914744,33 грн, 3% річних - 223436,34 грн за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.09.2018 задовольнити у повному обсязі; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про стягнення грошових коштів відмовити у повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та грошові кошти з приводу замовлення звіту оцінювача від 14.12.2021.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на наступне:

- між сторонами з 2013 року існували комплексні відносини, укладання аналогічних договорів у сукупності свідчать не про виникнення окремих правових відносин щодо зберігання та купівлі-продажу різного насіння соняшника, а свідчать про комплексність таких відносин та їх взаємозв`язок; у даному випадку окремо розглядати зберігання та купівлю-продаж насіння соняшника не є правильним, адже сторони самі погодили такий формат відносин між собою та він є усталеним;

- за Договором зберігання насіння соняшника №19 ХР відповідачу було передано 1667,300 тон, що є абсолютно еквівалентним за тоннажем насінню соняшника, що було передано за Договором купівлі-продажу насіння соняшника №12/09-4 від 12.09.2018;

- у п. 3.1 Договору зазначено, що зберігання триває до 31.05.2019. При цьому матеріали справи не містять доказів повернення насіння із зберігання, не було виставлено вимоги чи претензії про те, щоб відповідач забрав відповідне насіння;

- доказів того, що насіння було повернуто поклажодавцю або того, що відповідач намагався погодити ринкову вартість насіння для продажу, а позивач не погоджував її, суду не надано, а тому відсутнє порушення поклажедавцем вимог п.3.3 Договору зберігання;

- у п. 4.6 Договору купівлі-продажу передбачено можливість переходу права власності на насіння до покупця до моменту його поставки (оформлення відповідних видаткових накладних п. 4.5 Договору купівлі-продажу);

- крім положень Договорів, комплексний характер відносин підтверджується й відповідними Додатковими угодами до Договору купівлі-продажу, зокрема, Додатковою угодою №4 від 02.07.2019 передбачено, що у вартість товару входять й витрати зі зберігання такого товару; сам відповідач розраховував вартість за зберігання за період з моменту його фактичної передачі до часу оформлення видаткових накладних, тим самим визнаючи, що це є одне й те ж саме насіння соняшника;

- при укладенні Додаткової угоди №4 від 02.07.2019 та підписанні відповідних видаткових накладних враховувалася вартість зберігання товару та було здійснено відповідне зниження ціни;

- відповідачем розрахована вартість зберігання в тому числі й після закінчення строку дії договору зберігання (після 31.05.2019), що суперечить положенням Договору зберігання, де вказано про право притримання Зберігача, а не право донарахування оплати зі зберігання насіння;

- відповідачу не було завдано жодних збитків у процесі реалізації договірних відносин, відповідач не звертався з вимогою про дострокове розірвання договору купівлі-продажу або претензією про усунення порушень строків поставки насіння, позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому розмір пені є неспівмірним; стягнення неустойки відбувалось поза межами строку позовної давності, а тому апелянт просить застосувати позовну давність;

- відповідач підписав у січні 2020 видаткові накладні без зауважень та претензій, тобто відповідачу було фактично передано у власність насіння соняшника, яке залишилося неоплаченим;

- суд першої інстанції обрав непропорційний та незаконний спосіб захисту порушеного права відповідача.

Крім того, апелянт подав клопотання про витребування доказів (вх.№14903 від 20.12.2021), в якому просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» наступну інформацію:

- з якого року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» розпочалася співпраця з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» з приводу купівлі насіння соняшника?

- чи наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» докази того, що насіння соняшника врожаю 2018 року згідно Договору купівлі-продажу насіння соняшника № 12/09-4 від 12 вересня 2018 року фактично передавалося Вам під час складання видаткових накладних №3 від 24.01.2020 року; №4 від 25.01.2020 року; №5 від 27.01.2020 року; №6 від 28.01.2020 року; №7 від 29.01.2020 року (будь-які письмові докази, наприклад, товарно-транспортні накладні або реєстри приходу соняшникового насіння).

- чи зверталося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» з претензією або вимогою про те, щоб Поклажодавець забрав зі зберігання насіння, що було передано Вам згідно умов Договору зберігання насіння соняшника (врожаю 2018 року) №19 ХР від 01 вересня 2018 року та чи є у Вас докази повернення такого насіння зі зберігання? Яка подальша доля зазначеного насіння?

- який розмір збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» було завдано у результаті порушення (за Вашими словами) строків передачі насіння за Договором купівлі-продажу насіння соняшника №12/09-4 від 12 вересня 2018 року? Чим підтверджується такий розмір збитків?

- з яких причин Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» підписували видаткові накладні №25 від 16.09.2019 року; №31 від 20.09.2019 року; №3 від 24.01.2020 року; №4 від 25.01.2020 року; №5 від 27.01.2020 року; №6 від 28.01.2020 року; №7 від 29.01.2020 року без зауважень чи заперечень?

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №913/375/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику та Господарському суду Харківської області.

24.12.2021 матеріали справи №913/375/21 надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду супровідним листом Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 №913/375/21/002432/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№113 від 05.01.2022) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2021. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у розмірі 841512,00 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В. сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Сгара Е.В., та Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода». Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Призначено справу до розгляду на 08.02.2022. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№751 від 20.01.2022), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення; рішення без змін; судові витрати покласти на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода».

В обґрунтування відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» посилається на наступне:

- єдиним документом, що підтверджує факт передачі Товару за п.1.2 Договору зберігання є акт прийому-передачі №1. Дата, зазначена в цьому акті є моментом передачі товару на зберігання, тобто саме з цієї дати почалось виконання відповідачем Договору зберігання;

- сторони погодили всі суттєві умови в Договорі та додаткових угодах №№5 та 6 від 05.08.2019 та від 08.01.2020, за якими оплата товару здійснюється після передачі товару та переходу права власності, які будуть підтверджені прийом-передавальними документами, що підтверджує той факт, що на момент укладання таких додаткових угод товар ще не було передано у власність позивача і момент оплати відповідно ще не наступив;

- твердження позивача, що за договором купівлі-продажу товар було поставлено та фактично передано у власність відповідача на елеватор відповідно до акту приймання-передачі до Договору зберігання є помилковим та спростовується тим, що акт №1 прийому-передачі здійснювався відповідно до Договору зберігання, а не Договору купівлі-продажу, про що зазначено у самому акті; переходом товару і права власності на нього є оформлення прийом-передавальних документів, перелік яких був чітко визначений умовами Договору купівлі-продажу;

- у п. 3.4 Договору купівлі-продажу сторонами передбачено види та розмір зниження ціни, серед яких сторони не визначили витрати послуг зберігання, а також позивачем всупереч п.2.2 Договору зберігання, не відшкодовано вартість наданих позивачем послуг, то в такому випадку, керуючись п.1.6 Договору зберігання, вартість послуг розраховується за ціною зберігання 9 грн за тону на місяць. У наданій Додатковій угоді №4 не йдеться мова про зберігання за Договором зберігання, а йдеться про зберігання під час передання товару за Договором купівлі-продажу;

- фактично час зберігання насіння соняшника позивачем закінчився моментом переходу права власності на товар;

- виходячи з п. 3.5 Договору зберігання моментом оплати є завершення строку зберігання, тобто моментом підписання відповідних накладних, з якого відповідачем і відраховувалися штрафні санкції за невиконання умов цього договору;

- твердження позивача про відсутність товару на зберіганні та переробки соняшника є необґрунтованими та не підтверджуються доказами; не доведено фактів направлення вимог чи листів до відповідача про можливість оглянути товар, що перебував на зберіганні за Договором зберігання, про прийняття товару у власність чи оплату вартості за Договором купівлі-продажу;

- апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було зменшено суму штрафних санкцій, проте сам з подібними клопотаннями не звертався; до то ж це є правом, а не обов`язком суду.

Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» надійшли письмові пояснення (вх.№1027 від 27.01.2022), які долучені до справи. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу посилається на норми договорів, проте не аналізує фактичні обставини, які склалися між сторонами; суд першої інстанції не наводить жодної правової норми, яка дозволяє покупцю відмовитись від оплати поставленого товару, але при цьому суд посилається на те, що це ефективний спосіб захисту порушеного права відповідача.

Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» надійшло клопотання про долучення до матеріалів письмових доказів (вх.№1190 від 31.01.2022).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1544 від 08.02.2022), у зв`язку із тим, що 07.02.2022 представником заявника було отримано письмові пояснення до апеляційної скарги, що унеможливило надання пояснень та заперечень щодо аргументів, наведених в цих поясненнях.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 розгляд справи відкладено. Призначено судове засідання на 22.02.2022. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 оголошено перерву у розгляді справи №913/375/21 до 10.03.2022 об 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану. Всі призначені у приміщенні Східного апеляційного господарського суду судові засіданні були перенесені. Враховуючи приписи ст.3 Конституції України з міркувань безпеки доступ та відвідування співробітниками будівлі Східного апеляційного господарського суду обмежено, що обмежило й доступ до певних матеріалів справ та зумовило неможливість своєчасного вирішення питання щодо поданої апеляційної скарги та проведення призначеного судового засідання (яке фактично не відбулось).

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022, у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №913/375/21 сформовано наступний склад суду: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи №913/375/21 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників судового процесу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2022 призначено справу №913/375/21 до розгляду на 14.09.2022 о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 14.09.2022 учасники провадження у справі не з`явились.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 розгляд справи №913/375/21 відкладено. Про дату, час і місце судового розгляду ухвалено повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 призначено судове засідання на « 23» листопада 2022 р. о 16:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 розгляд справи відкладено на 14 грудня 2022 року о 09:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

Представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» - адвокатом Ріяко Є.О. було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№7907ел.8654 від 09.12.2022) про участь у судових засіданнях по справі №913/375/21 з розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 задоволено заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» адвоката Ріяко Є.О. про його участь у судових засіданнях по справі №913/375/21 з розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №913/375/21, яке відбудеться « 14» грудня 2022 р. о 09:15 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» адвоката Ріяко Є.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Повідомлено представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» адвоката Ріяко Є.О., що Інструкція щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon» знаходиться за веб-посиланням: https://easycon.com.ua/vkz_help_uk-ua.pdf, та роз`яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання представник зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.12.2022 представник позивача за первісним позовом вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача за первісним позовом проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі.

Розглянувши клопотання апелянта про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Так, відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 296 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Статтею 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом, до суду першої інстанції позивач не звертався з клопотанням про витребування будь-яких доказів.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів скаржником не обґрунтовано підстав незвернення з даним клопотанням до суду першої інстанції в межах встановлених законом строків.

Крім того, в зазначеному клопотанні апелянт не надає доказів отримання відповідачем відповідного адвокатського запиту.

Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства. Обставин об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявником не доведено.

Ураховуючи викладене, клопотання апелянта про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Стосовно долучення до матеріалів справи та врахування під час розгляду справи нових доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, апелянт не надав доказів неможливості подання вказаної інформації до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. А учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона мала довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень насамперед суду першої інстанції.

Відтак, саме апелянт мав у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства належним чином підготувати позовну заяву і подати суду першої інстанції усі належні і допустимі докази в її обґрунтування.

Отже, у даному випадку неподання відповідної інформації до суду першої інстанції має наслідком виключно бездіяльність позивача, що полягала у ненаданні доказів, на підтвердження своїх вимог. Апелянт не навів апеляційному господарському суду обставин, що перешкоджали йому зробити це в суді першої інстанції.

Доказів об`єктивної неможливості позивачем належним чином реалізувати свої процесуальні права матеріали справи не містять. Посилання апелянта на хворобу представника не є належною підставою неможливості подання вказаних доказів, оскільки підприємство не позбавлено можливості здійснити належну підготовку позову та збір необхідних доказів через залучення інших спеціалістів. Доказів неможливості залучити інших осіб до підготовки позову та доказів апелянтом не надано.

В разі відсутності доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд залишає такі докази поза увагою та не приймає їх до розгляду.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.01.2020 у справі 910/16322/18, від 22.01.2020 у справі 915/99/19, від 14.01.2020 у справі 910/5280/19, від 24.12.2019 у справі 902/377/19 та інших.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, документи надані апелянтом не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду, оскільки вони не надавалась до суду першої інстанції та ним не досліджувалась.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» (відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом, зберігачем) та Селянським фермерським господарством з обмеженою відповідальністю «Злагода» (позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, поклажодавцем) був укладений договір зберігання №19 ХР, за яким поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання насіння соняшника.

Пункт 1.2 договору зберігання №19 ХР визначає, що точна кількість майна, що знаходиться на зберіганні, визначається відповідними обліковими документами зберігача в заліковій вазі.

З матеріалів справи вбачається, що Селянським фермерським господарством з обмеженою відповідальністю «Злагода» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» 1667,300 т насіння соняшника на зберігання, що підтверджується актом №1 прийому-передавання від 31 жовтня 2018 року.

Пункт 1.6 договору зберігання №19 ХР визначає, що вартість послуг зберігання складає 9 грн за тону в місяць. Вартість послуг зберігання враховується до ціни при продажу соняшника.

За умовами договору зберігання Селянське фермерське господарство з обмеженою відповідальністю «Злагода» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» майно на строк до 31 травня 2019 року.

Пункт 3.2 договору зберігання №19 ХР зазначається, що Селянське фермерське господарство з обмеженою відповідальністю «Злагода» дає первинне право продажу майна, що знаходиться на зберіганні, зберігачу за ринковою ціною, що склалася у Луганській області на день продажу.

12 вересня 2018 року Селянське фермерське господарство з обмеженою відповідальністю «Злагода» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» договір купівлі-продажу соняшника №12/09-4, за яким Селянське фермерське господарство з обмеженою відповідальністю «Злагода» зобов`язується передати врожай соняшника 2018 року не пізніше 31 липня 2019 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

У подальшому умови договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року неодноразово змінювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод до нього. Так, у період з 24 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, що підтверджується підписанням видаткових накладних №3 від 24 січня 2020 року, №4 від 25 січня 2020 року, №5 від 27 січня 2020 року, №6 від 28 січня 2020 року, №7 від 29 січня 2020 року, Селянським фермерським господарством з обмеженою відповідальністю «Злагода» було здійснено передачу товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» допущене порушення строків поставки товару за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року, а відповідно позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» 11 503 376,10 грн. неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» 3 % річних та індексу інфляції за невиконання договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року суд зауважив, що зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» за вказаним договором не є грошовими, через що приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до правовідносин сторін у цій частині. Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» не сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» плату за зберігання спірного соняшника відповідно до умов договору зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року. Суд оцінює критично та відхиляє посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на зустрічність обов`язків за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року та за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року. Суд також прийшов до висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» щодо стягнення покупної ціни за поставлений соняшник є передчасними й не можуть бути задоволені до відпадіння підстав зупинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» виконання за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року, а відповідно, не підлягають задоволенню також і вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат як такі, що є похідними від вимоги про стягнення основного боргу. Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд у первісному позові відмовив, зустрічний позов задовольнив частково, а саме задовольнив позовні вимоги щодо сплати заборгованості та штрафних санкцій за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року у сумі основної суми боргу 188955,00 грн, 3 % річних 7974,9 грн, індекс інфляції 18479,80 грн, за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 квітня 2018 року у сумі 11503376,1 грн.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договір зберігання належить до групи договорів про надання послуг, а договір купівлі-продажу - до групи договорів передання майна у власність.

Одна й та сама особа може бути стороною як договору зберігання, так і договору купівлі-продажу у тому числі щодо одного й того самого майна.

Разом з тим, якщо інше не встановлено умовами таких договорів, вони повинні виконуватися окремо та самостійно.

Матеріали справи не містять доказів того, що з моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року соняшник, що мав бути переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на зберігання за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року (і дійсно був у подальшому переданий за актом від 31 жовтня 2018 року), повинен зараховуватися як виконання за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року. А тому зобов`язання за вказаними договорами повинні розглядатися окремо.

Стосовно позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про стягнення з відповідача 25681743,12 грн, з яких: основний борг - 12883723,45 грн, пеня - 11659839,00 грн, інфляційні втрати - 914744,33 грн, 3% річних - 223436,34 грн за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Сторони добровільно передбачили у додаткових угодах №№5 та 6 від 05 серпня 2019 року та 08 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року, що оплата товару здійснюється після передачі товару та переходу права власності, які будуть підтверджені прийом-передавальними документами.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем у власність товару соняшнику підтверджується довіреністю №1 від 08.01.2020 на отримання від позивача соняшника у розмірі 1235,698 тон та наступними видатковими накладними на загальну суму 12883723,45 грн: №3 від 24 січня 2020 року 250 тон на суму 2606568,00 грн, №4 від 25 січня 2020 року 250 тон на суму 2606568,00 грн, №5 від 27 січня 2020 року 250 тон на суму 2606568,00 грн, №6 від 28 січня 2020 року 250 тон на суму 2606568,00 грн, №7 від 29 січня 2020 року 235,698 тон на суму 2457451,45 грн, які були надані Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» разом з первісним позовом.

Отже, з вказаних документів вбачається, що у власність відповідача за зустрічним позовом перейшов соняшник у кількості 1235,698 тон на суму 12883723,45 грн.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 12883723,45 грн основного бору.

Посилання суду першої інстанції на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» мало право застосувати такий спосіб самозахисту, як зупинення виконання договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року до погашення Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» заборгованості з плати за зберігання за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року є необґрунтованими та такими, що зроблені всупереч положень діючого договору та вимог чинного законодавства. По-перше, як вже було зазначено вище, договори зберігання та купівлі-продажу є різними за своєю правовою природою. Сторонами не доведено того, що виконання одного договору кореспондуються із виконанням іншого. По-друге, умовами договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року визначено права та обов`язки сторін договору. Зокрема, у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару можуть бути застосовані відповідні штрафні санкції. Такий наслідок як зупинення виконання договору внаслідок несвоєчасної поставки товару або невиконання обов`язків по договору зберігання - договором купівлі-продажу не передбачений.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Тобто, стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути здійснено в силу закону (статті 625 ЦК України) без відповідного зазначення в договорі.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру 3% річних, інфляційних втрат з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Еліт 9.1.3», встановила, що обґрунтованим є стягнення з відповідача за первісним позовом 223261,94 грн 3% річних та 914502,37 грн інфляційних втрат.

В решті вимог про стягнення 241,96 грн інфляційних втрат та 174,40 грн 3% річних слід відмовити з огляду на помилковість відповідного розрахунку, здійсненого позивачем.

Стосовно стягнення 11659839,00 грн пені за порушення умов договору купівлі-продажу в частині своєчасної оплати поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1. договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12.06.2018 у редакції додаткової угоди №6 від 08.01.2020 передбачено, що оплата за поставлений товар на загальну суму 12883723,45 грн здійснюється не пізніше 01.11.2020. За несвоєчасну оплату товару по вказаному договору покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожен день прострочки по сплаті (п.7.2. договору).

За ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 231 Господарського кодексу України, які узгоджуються також з ч.2 ст. 343 цього Кодексу, встановлено, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін у Договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ураховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, що не оскаржено жодною зі сторін, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 11659839,00 грн., вважає, що розрахунок є правильним, зробленим відповідно до умов Договору та на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Положення ст. 233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Також, колегія суддів зауважує на відсутність імперативного обов`язку сторони подавати відповідне клопотання про таке зменшення.

Крім того, апеляційним господарським судом враховується саме правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.

Таким чином, однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі №303/2408/16-ц).

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 року в справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Колегія суддів зазначає, що доказів, які б свідчили б про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять.

Водночас, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 10 %, тобто до 1165976,97 грн. В іншій частині суми стягнення пені в позові слід відмовити.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року основної суми боргу у розмірі 188955,00 грн, 3% річних 7974,90 грн, індексу інфляції 18479,80 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно пункту 1 статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Пунктами 1 та 3 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до пункту 1.6. договору зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року вартість послуг зберігання складає 9 грн за тону в місяць. За умовами договору зберігання Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» майно на строк до 31 травня 2019 року (п.3.1. договору).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів зміни вказаних вище умов. А тому за договором зберігання №19 ХР від 01 вересня 2018 року строком є вересень 2018-травень 2019 року. Таким чином, вартість наданих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» складає: 1235 т (як завлено позивачем за зустрічним позовом)* 9 грн/т * 9 міс = 100035,00 грн.

Посилання позивача за зустрічним позовом, що зерно було зібрано зі складу шляхом передання його у власність в період з 24.01.2020 по 29.01.2020 не може бути взяте судом до уваги, оскільки закінчення дії договору зберігання або закінчення зобов`язань сторін за цим договором не може підтверджуватися укладенням іншого договору. Так само колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів зміни умов відповідного договору зберігання, у зв`язку з чим приходить до висновку про наявність підстав для стягнення плати за зберігання в строк, встановлений договором, у розмірі 100035,00 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Еліт 9.3.1.», встановила, що інфляційні збитки складають 10341,10 грн, а 3% річних 2244,62 грн, у зв`язку з чим зустрічний позов підлягає задоволенню в цій частині. В іншій в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.09.2018 пені у розмірі 11503376,10 грн, 3% річних 190078,63 грн, індексу інфляції 180372,11 грн, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що насіння соняшника 2018 року було поставлено за договором купівлі-продажу №12/09-4 в період з 24 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, що підтверджується підписанням видаткових накладних №3 від 24 січня 2020 року, №4 від 25 січня 2020 року, №5 від 27 січня 2020 року, №6 від 28 січня 2020 року, №7 від 29 січня 2020 року, які були надані Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» разом з первісним позовом.

Зважаючи на викладене, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» допущене порушення строків поставки товару за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року: за видатковою накладною №3 від 24 січня 2020 року - на 176 календарних днів, за видатковою накладною №4 від 25 січня 2020 року на 177 календарних днів, за видатковою накладною №5 від 27 січня 2020 року на 179 календарних днів, за видатковою накладною №6 від 28 січня 2020 року на 180 календарних днів, за видатковою накладною №7 від 29 січня 2020 року на 181 календарний день.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому граничних показників верхньої межі штрафних санкцій за невиконання негрошових зобов`язань чинне законодавство України не містить.

Пунктом 7.3 укладеного сторонами договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року за несвоєчасну поставку товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5 відсотків від вартості не поставленого у строк товару за кожен день прострочення. Перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» розрахунок неустойки, суд зазначає, що він відповідає умовам укладеного сторонами договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року та не суперечить положенням частини 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, колегія суддів вважає, що встановлення такого розміру штрафних санкцій (11503376,10 грн) не сумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача за зустрічним позовом, які б він не отримав за умови відсутності порушень строків поставки товару.

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними законодавчими положеннями саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту.

Таким чином, господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів враховує, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Водночас, під правовим пуризмом у практиці Європейського суду з прав людини розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України»).

Таким чином, констатуючи відсутність сталої судової практики в питанні зменшення відповідних штрафних санкцій, виходячи з обставин даної справи, керуючись принципом розумності та справедливості, уникаючи правового пуризму, колегія суддів вважає можливим зменшити заявлений розмір штрафних санкцій до 1150337,61 грн. (тобто до 10% від заявленої у зустрічному позові сумі). В іншій частині відповідно слід відмовити.

Стосовно посилань на те, що стягнення неустойки відбувалось поза межами строку позовної давності, а тому апелянт просить застосувати позовну давність, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Матеріалами справи не підтверджується, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» було подано до суду першої інстанції відповідну заяву про застосування строків позовної давності.

Ураховуючи вищенаведені приписи процесуального законодавства, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, зазначену в апеляції, оскільки вказана заява не була подана відповідачем до суду першої інстанції, а отже не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також, колегія суддів зазначає, що аналізуючи практику застосування судами ст. 625 ЦК України, необхідно зазначити, що при розгляді цієї категорії справ суддям належить звертати увагу на такі питання: чи існує зобов`язання між сторонами, чи є це зобов`язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи є спеціальні норми, що регулюють дані правовідносини та виключають застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Між тим, в розумінні загальних положень цивільного та господарського законодавства зобов`язання з поставки товару не є грошовим зобов`язанням. А отже, до відповідних правовідносин не можуть застосовуватись положення ст.625 Цивільного кодексу України. У зв`язку з чим, в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» 3% річних у розмірі 190078,63 грн та індексу інфляції у розмірі180372,11 грн за невиконання договору купівлі-продажу №12/09-4 від 12 вересня 2018 року в частині своєчасної поставки товару - суд відмовляє.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2021 у справі №913/375/21 скасувати з прийняттям нового рішення у справі.

Згідно частині 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру судовий збір, сплачений позивачами, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог. Також відкодуванню підлягає сума сплаченого судового збору апелянтом відповідно до частини задоволених вимог.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2021 у справі №913/375/21 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» (код ЄДРПОУ 36036864) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (код ЄДРПОУ 30618856) 15 187 464,73 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.04.2018, з яких: 12 883 723,45 грн основного боргу, 914 502,37 грн інфляційних втрат, 223 261,94 грн 3% річних, 1 165 976,97 грн пені, а також судовий збір у розмірі 227 811,97 грн.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (код ЄДРПОУ 30618856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» (код ЄДРПОУ 36036864) 1 262 958,33 грн заборгованості, з яких: за договором зберігання №19 ХР від 01.09.2018 у сумі 100 035,00 грн основного боргу, 2 244,62 грн - 3% річних, 10 341,10 грн - інфляційних втрат; за договором купівлі-продажу №12/09-4 від 12.04.2018 у сумі 1 150 337,61 грн пені, а також судового збору у розмірі 18 944,375 грн.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» (код ЄДРПОУ 36036864) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (код ЄДРПОУ 30618856) 576 974,09 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.01.2023.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя О.І. Терещенко