Рішення

від 17.01.2023 по справі 347/1607/22

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1607/22

Провадження № 2/347/73/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Снідавського старостинського округу Косівського району Івано-Франківської області, третя особа: приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марія Миколаївна про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Снідавського старостинського округу Косівського району Івано-Франківської області, третя особа: приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марія Миколаївна про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , яка проживала в с.Снідавка Косівського району Івано-Франківської області. Після її смерті залишилося спадкове майно та заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори подали син померлої - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_1 . Позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що відсутні документи, які б підтверджували право власності спадкодавця на дане майно. А тому, з цих підстав змушена звернутися до суду та просить позов задоволити.

Позивачка подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача у поданій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутності.

Приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк М.М. в судове засідання не з"явилася.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

А відповідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 . Проте, до матеріалів позову не долучено жодних документів, які б підтверджували родинні відносини позивачки з ОСОБА_2 , а також відсутня копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , що унеможливлює суд встановити походження майна як спадкового та права осіб на його спадкування.

Позивачка у поданій до суду позовній заяві зазначає, що до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини подав також син покійної ОСОБА_3 , однак матеріали справи жодних доказів щодо другого спадкоємця ОСОБА_3 не містять.

За змістомст. 1278 ЦК Україничастки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Як правило, поділ спадщини вчинюється спадкоємцями відповідно до часток у спадковій масі, що належать їм згідно закону чи заповіту, тобто при поділі спадкоємець отримує майно, рівне за вартістю його спадковій частці.

Отже, законом визначено, що частки у спадщині кожного зі спадкоємців є рівними.

Існують два варіанти поділу (виділу) спадкового майна між спадкоємцями: договір про зміну розміру частки у спадщині (спадкоємці змінюють розмір спадкових часток) та договір про поділ спадщини (спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їх часткам у спадщині).

В даному випадку договір про поділ спадщини між спадкоємцями можливий лише тільки після прийняття ними спадщини. Посвідчення договорів про поділ спадкового майна здійснюється будь-яким нотаріусом за наявності довідки про встановлення кола спадкоємців та витягу зі Спадкового реєстру про заведення спадкової справи.

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.05.2022р. видно, що із заявою про прийняття спадщини звернулася позивачка ОСОБА_1 , якій було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Жодної інформації про те, що існує ще один спадкоємець, який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини матеріали справи не містять, а законом визначено порядок поділу спадкового майна, тільки після прийняття спадщини, шляхом укладення договору про поділ спадщини.

З доданого до матеріалів справи копії договору про поділ спадщини не можливо встановити всі обставини, які б давали можливість задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на вказане нею у позовній заяві майно.

Крім цього, позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 заявила до Снідавського старостинського округу Косівського району Івано-Франківської області і протягом усього часу розгляду справи не реалізувала своє процесуальне право на заміну відповідача у справі чи залучення співвідповідача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30.05.2008 № 7, відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З огляду на те, що у даних спадкових правовідносинах наявні спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , то пред`явлення даного позову до органу місцевого самоврядування є невірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову та не позбавляє права позивачки на звернення до суду з позовом до належного відповідача.

Також позивачка просить визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , що розташоване в АДРЕСА_1 , однак жодних документів про те, що дане майно належало саме ОСОБА_2 суду не представлено.

До матеріалів справи долучено довідку видану Снідавським старостинським округом від 29.11.2021р. №636 про те, що житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 побудований дідусем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, будь-якої інформації щодо належності даного будинковолодіння, кількості зареєстрованих осіб у даному господарстві, кола спадкоємців матеріали справи не містять. Також відсутні відомості щодо наявності чи відсутності заповіту на дане будинковолодіння.

Згідно дост. 58 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені обставни, позовні вимоги ОСОБА_5 є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного ст.ст.316-319, 321, 328, 1258, 1261, 1270 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до Снідавського старостинського округу Косівського району Івано-Франківської області, третя особа: приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк Марія Миколаївна про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Крилюк М.І.