Рішення

від 19.01.2023 по справі 908/502/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/35/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023 Справа № 908/502/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди (Л. Жаботинського), буд. 39, кв. 63/4)

про стягнення 3022,60 грн.

22.02.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя вих. б/н від 18.02.2022 (вх. № 555/08-07/22 від 22.02.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ», м. Запоріжжя про стягнення суми 3022,60 грн., яка складається з 2800,74 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію, 72,72 3 % річних, 149,14 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 справу № 908/502/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/502/22 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/35/22, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 19.02.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2022 розгляд справи № 908/502/22 за правилами спрощеного позовного провадження відкладено до закінчення строку, на який було введено воєнний стан.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 продовжено розгляд справи № 908/502/22 без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193, 222 ГК України, норми Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що в період з листопада 2020 року по квітень 2021 ним здійснювалося постачання теплової енергії в нежитлові приміщення № 62, № 63, розташовані по вул. Правди, буд. 39 в м. Запоріжжя, які знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ». Вказані приміщення знаходяться у житловому будинку та мають єдину систему централізованого опалення. Договір на постачання теплової енергії в зазначені приміщення відповідача сторонами не укладений не зважаючи на направлення позивачем відповідачу проектів договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. У зв`язку із цим облік кількості відпущеної теплової енергії та нарахування оплати за відпущену теплову енергію здійснювалось на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 . Відпуск теплової енергії за вказаний період підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача поштою, проте вказані рахунки відповідачем не оплачені. Таким чином, заборгованість відповідача за теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року складає 2800,74 грн. При цьому позивач зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору не виключає можливості стягнення з відповідача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини поставки теплової енергії. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 72,72 грн. та 149,14 інфляційних втрат. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заборгованості за відпущену теплову енергію в розмірі 2800,74 грн., 3 % річних в розмірі 72,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 149,14 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2481,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.03.2022 у справі № 908/502/22 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 24.03.2022 подати відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив у строк до 26.04.2022. Цією ж ухвалою суду позивачу встановлювався строк для надання відповіді на відзив, а саме до 08.04.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, обмежений.

З доступних відомостей, які знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет (зокрема, ресурси opendatabot.ua, youcontrol.com.ua, тощо), вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40919961) є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди (наразі Л. Жаботинського), буд. 39, кімн. 63/4, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що копії всіх ухвал суду по справі № 908/502/22, які направлялися відповідачу на адресу його зареєстрованого місця знаходження, повернулися до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/502/22.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 09.03.2022 у справі № 908/502/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 08.04.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також, що суддя Зінченко Н.Г. з 02.01.2023 по 16.01.2023 включно перебувала у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 19.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» згідно положень Статуту є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Концерн «Міські теплові мережі» відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Закони України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:

житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач;

індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч., ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Інформаційних довідок від 14.01.2022 за № 294635040 та від 14.01.2022 № 294637133 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником нежилих приміщень: № 62 (загальна площа 248,9 кв.м.) та № 63 (загальна площа 52,9 кв.м.) (літ. А-5) за адресою м. Запоріжжя, вул. Правди (на сьогодні Л. Жаботинського), буд. 39 з 08.11.2016 є ТОВ «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ» (код ЄДРПОУ 40919961).

Також до матеріалів справи позивачем надані Інформаційні довідки від 26.09.2018 за № 139195909 та від 26.09.2018 № 139201162 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, які містять аналогічну інформацію станом на 26.09.2018.

Як зазначив позивач у позовній заяві договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді стосовно вказаних приміщень між позивачем та відповідачем не укладений не зважаючи на направлення позивачем відповідачу з листом за вих. № 4089/22 від 08.10.2018 проекту договору № 211617 від 01.09.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та з листом за вих. № 801/09 від 07.08.2019 проекту договору № 211617 від 09.07.2019 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

У зв`язку із цим облік кількості відпущеної теплової енергії та нарахування оплати за відпущену теплову енергію на нежитлові приміщення № 62 і № 63 по вул. Правди (Л. Жаботинського), 39 у м. Запоріжжя здійснювалось на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 .

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відпуск теплової енергії за спірний період з листопада 2020 по квітень 2021 року підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Так до матеріалів справи позивачем надані: акти приймання-передачі теплової енергії № 211617 за листопад 2020 року від 30.11.2020 на суму 339,97 грн., за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 524,07 грн., за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 579,77 грн., за лютий 2021 від 28.02.2021 року на суму 565,04 грн., за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 502,28 грн. і за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 289,61 грн.

Крім того, позивачем надані суду рахунки за теплову енергію № 211617 за листопад 2020 року на суму 339,97 грн., за грудень 2020 року на суму 524,07 грн., за січень 2021 року на суму 579,77 грн., за лютий 2021 року на суму 565,04 грн., за березень 2021 року на суму 502,28 грн. і за квітень 2021 року на суму 289,61 грн.

Також в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем до матеріалів справи надані розрахунок теплового навантаження на нежитлові приміщення № 62 і № 63 по вул. Л. Жаботинського, 39 у м. Запоріжжя та Акт від 29.10.2018 «Про недопуск до здійснення перевірки», який складено комісією у складі двох представників філії Концерну «МТМ» Вознесенівського району при перевірці приміщення ТОВ «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ» по вул. Л. Жаботинського, 39. Згідно з актом приміщення зачинено на час перевірки.

13.01.2022 позивачем на адресу відповідача за вих. № 735/05-юр направлялася Вимога щодо погашення заборгованості за теплову енергію за листопад 2020 року квітень 2021 року в розмірі 2800,74 грн. та нарахованих 3 % річних в розмірі 72,72 грн. і інфляційних втрат в розмірі 149,14 грн.

Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст., ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 530 ЦК України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч., ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч., ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд враховує, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов`язку її оплати.

Як слідує з матеріалів справи договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Разом із тим, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

При цьому, суд зауважує, що на підтвердження відпуску Споживачу (відповідачу у справі) теплової енергії в період листопад 2020 року квітень 2021 року позивачем надано в матеріали справи акти приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну «МТМ», та рахунки за зазначений період.

У примітках актів приймання-передачі теплової енергії міститься вказівка про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.

Однак позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, направлення або вручення відповідачу зазначених рахунків та актів у спірний період.

До матеріалів справи позивачем додано реєстри відправлених рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії лише за листопад та грудень 2020 року. Проте ці реєстри містять лише вихідні номер Концерну та дату, але не засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення. Доказів оплати послуг поштового зв`язку за відправлення кореспонденції за цими реєстрами також не надано. Більш того, акти приймання-передачі теплової енергії № 211617 за листопад датований 30.11.2020, а за грудень 2020 року датований 31.12.2020, тоді як реєстри містять, відповідно, вихідні реквізити № 09/3710 від 15.11.2020 і № 09/511 від 15.12.2020.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти надання послуг, які є підставами для розрахунку за отриману теплову енергію.

До Вимоги щодо погашення заборгованості за теплову енергію вих. № 735/05-юр від 13.01.2022, яка була надіслана відповідачу, не було додано актів та рахунків за спірний період.

Отже, позивач не довів, що відповідачу у вставленому порядку надані акти та рахунки для оплати теплової енергії за спірний період.

За таких обставин у позивача відсутні достатні правові підстави стверджувати про виникнення у відповідача зобов`язання з оплати суми боргу.

Позивачем також не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку № 39 по вул. Л.Жаботинського в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.

Враховуючи все вищевикладене, є необґрунтованим посилання Концерну «МТМ» на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно знаходиться, а тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

З доданих до позову письмових доказів неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні.

Так, матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії з зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.

Стосовно наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку теплового навантаження (датований 25.07.2019) на нежитлові приміщення № 62 і № 63 по АДРЕСА_1 , то суд до такого доказу ставиться критично, оскільки в ньому міститься посилання на площу приміщень 67,47 кв.м. та 301,80 кв.м., тоді як матеріалами справи доведено, що площа приміщення № 62 становить 248,9 кв.м., а приміщення № 63 52,9 кв.м.

Крім того, вказаний розрахунок теплового навантаження не містить жодного співвідношення із спірним періодом. Позивачем не надано суду будь-яких пояснень з цього приводу.

Наявний в матеріалах справи розрахунок основного боргу судом до уваги не приймає, оскільки з наданого розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, а міститься лише посилання на документ, що підтверджує нарахування рахунок.

На підставі зазначеного, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем доказово не підтверджені викладені ним у позовній заяві обставини справи, обсяг поставленої відповідачу теплової енергії не доведено, отже в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ» 2800,74 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії судом відмовляється.

Оскільки судом відмовлено в частині стягнення суми основного боргу, відсутня правова підстава для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 149,14 грн. втрат від інфляції та 72,72 грн. 3 % річних судом також відмовляється.

Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, спростовані встановленими судом обставинами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволені позову Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ», м. Запоріжжя про стягнення суми 3022,60 грн., яка складається з 2800,74 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію, 72,72 3 % річних, 149,14 грн. інфляційних втрат, відмовити повністю.

Повне судове рішення складено « 19» січня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.