Постанова

від 28.04.2023 по справі 908/502/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/502/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 (повне судове рішення складено 19.01.2023, суддя Зінченко Н.Г.) у справі

за позовом концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ", м. Запоріжжя,

про стягнення 3022,60 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" про стягнення 3022,60 грн, яка складається з 2800,74 грн заборгованості за відпущену теплову енергію, 149,14 грн інфляційних втрат, 72,72 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати за отриману теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у даній справі в задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що позивачем не доведено наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах приймання-передачі та виставлених рахунках, і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Концерн "Міські теплові мережі", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі..

Аргументуючи апеляційну скаргу заявник посилається на те, що відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України тягар утримання майна покладається на власника цього майна. Таким чином, відповідач зобов`язаний був цікавитися щодо нарахування йому сум боргу за надані комунальні послуги. Крім того, позивач неодноразово направляв відповідачу листи-претензії щодо погашення заборгованості за надані послуги, однак відповідач проігнорував їх та не надав жодної відповіді на вказані листи.

Скаржник зазначає, що спірне приміщення знаходиться у житловому будинку, таким чином, фактичне отримання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок закінчення опалювального сезону. Крім того, факт отримання теплової енергії підтверджується додатком №1 до проекту договору, який надсилався відповідачу, в якому зазначено теплові мережі, що перебувають на балансовій належності відповідача. Поставка та обсяги теплоносія доведені наявними у справі доказами.

Крім того, всупереч вимога ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині не вирішено питання про розподіл судових витрат.

3.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

07.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 3721,50 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 13.03.2023, скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п.2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).

Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до Інформаційних довідок від 14.01.2022 за №294635040 та від 14.01.2022 №294637133 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником нежилих приміщень: №62 (загальна площа 248,9 кв.м) та №63 (загальна площа 52,9 кв.м) (літ. А-5) за адресою м. Запоріжжя, вул. Правди (на сьогодні - Л. Жаботинського), буд. 39 з 08.11.2016 є ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ".

Наявні в матеріалах справи Інформаційні довідки від 26.09.2018 за №139195909 та від 26.09.2018 №139201162 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, містять аналогічну інформацію станом на 26.09.2018.

Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді стосовно вказаних приміщень між позивачем та відповідачем не укладений, не зважаючи на направлення позивачем відповідачу з листом за вих. №4089/22 від 08.10.2018 проекту договору №211617 від 01.09.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та з листом за вих. №801/09 від 07.08.2019 проекту договору №211617 від 09.07.2019 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Облік кількості відпущеної теплової енергії та нарахування оплати за відпущену теплову енергію на нежитлові приміщення №62 і №63 по вул. Правди (Л. Жаботинського), 39 у м. Запоріжжя здійснювалось на підставі особового рахунку №211617.

Відпуск теплової енергії за спірний період з листопада 2020 по квітень 2021 року підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які направлялися позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

До матеріалів справи позивачем надані: акти приймання-передачі теплової енергії №211617 за листопад 2020 року від 30.11.2020 на суму 339,97 грн, за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 524,07 грн., за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 579,77 грн, за лютий 2021 від 28.02.2021 року на суму 565,04 грн, за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 502,28 грн і за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 289,61 грн.

Також позивачем надані суду рахунки за теплову енергію №211617 за листопад 2020 року на суму 339,97 грн, за грудень 2020 року на суму 524,07 грн, за січень 2021 року на суму 579,77 грн., за лютий 2021 року на суму 565,04 грн, за березень 2021 року на суму 502,28 грн і за квітень 2021 року на суму 289,61 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем до матеріалів справи надані розрахунок теплового навантаження на нежитлові приміщення №62 і №63 по вул.Л.Жаботинського, 39 у м.Запоріжжя та акт від 29.10.2018 "Про недопуск до здійснення перевірки", який складено комісією у складі двох представників філії Концерну "МТМ" Вознесенівського району при перевірці приміщення ТОВ "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" по вул. Л.Жаботинського, 39. Згідно з актом приміщення зачинено на час перевірки.

13.01.2022 позивачем на адресу відповідача за вих. №735/05-юр надіслана вимога щодо погашення заборгованості за теплову енергію за листопад 2020 року - квітень 2021 року в розмірі 2800,74 грн та нарахованих 3% річних в розмірі 72,72 грн і інфляційних втрат в розмірі 149,14 грн.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Причиною виникнення спору в даній справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 2800,74 грн за відпущену теплову енергію, 72,72 грн - 3% річних та 149,14 грн інфляційних втрат.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України, Закони України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про ліцензування видів господарської діяльності"; постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" №1198 від 03.10.2007, "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку №211617.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.5 ст.25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Укладення договору з теплопостачання відповідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком, а сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Разом з тим, враховуючи відсутність укладеного сторонами договору, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом із тим, з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі теплової енергії неможливо встановити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, оскільки відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні.

В матеріалах справи відсутні щомісячні показники будинкового засобу обліку теплової енергії та показники приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період, детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.

Належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем в матеріали справи не надано, наявні в матеріалах справи реєстри поштових відправлень не засвідчені підписом працівника відділення поштового зв`язку та не містять відбитку календарного штемпелю цього відділення. Крім того, відсутні фіскальні чеки, які б підтверджували оплату позивачем поштових послуг з направлення відповідної кореспонденції відповідачу.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку №39 по вул. Л. Жаботинського в м. Запоріжжя, що має підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за вищевказаною адресою в обсягах, за які позивач просить стягнути заборгованість.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, а система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно знаходиться, тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Концерну "Міські теплові мережі" відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у справі №908/502/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.О. Кузнецов

СуддяЛ.А. Коваль

СуддяА.Є. Чередко