Рішення

від 19.01.2023 по справі 927/1067/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1067/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Ніжинська міська рада Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 34644701, площа Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Центр Груп»,

код ЄДРПОУ 44131071, вул. Пирогова, 2/37, м. Київ, 01054

Предмет спору: про стягнення 383 403,08 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Ніжинська міська рада Чернігівської області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Центр Груп», у якому просить суд стягнути з відповідача 383 403,08 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001.

Процесуальні дії у справі.

У позовній заяві позивач просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Центр Груп» завірену належним чином копію договору купівлі-продажу, серія та номер 202, що посвідчений 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ, Тверською І.В. щодо нежитлових будівель загальною площею 5823 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Курилівська, 56а.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву; відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Також ухвалою від 05.12.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 05.12.2022 відповідач отримав 12.12.2022, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 27.12.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не оформив права користування земельною ділянкою площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001. Оскільки відповідач у період з 01.11.2021 по 30.09.2022 фактично користувався спірною земельною ділянкою, але не сплачував кошти за таке користування, позивач на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за вказаний період у сумі 383 403,08 грн.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

24.12.2003 року між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір від 24.12.2003), згідно з яким Орендодавець передав в оренду Орендарю земельну ділянку для розміщення нежитлових будівель, які використовуються для виробничих потреб, загальною площею 4,9485 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , терміном на 49 років; встановлено орендну плату за цю земельну ділянку у розмірі ставки земельного податку (а.с. 20-22).

Договір від 24.12.2003 зареєстрований у Ніжинському міському відділ земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 29.12.2003 №234.

18.04.2012 між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод» (Орендар) укладено додаткову угоду до Договору від 24.12.2003), якою п. 2 п.п. 2.3 викладено у новій редакції, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рівні 3 ставок земельного податку та становить 18 454,19 грн за один календарний місяць; розділ «Права та обов`язки» доповнено п. 3.3. такого змісту: міська рада має право в односторонньому порядку вносити зміни в розмір орендної плати у зв`язку з підвищенням цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затверджених сесією Ніжинської міської ради шляхом укладання додаткової угоди (а.с. 23).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 29.12.2012 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання для розміщення нежитлових будівель виробничого призначення, власник Ніжинська міська рада) площею 4,9485 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та присвоєно їй кадастровий номер 7410400000:04:021:0001 (а.с. 24-25).

21.12.2016 між ПАТ «Ніжинський механічний завод» (Продавець) та ТОВ «Поділконцепінвест» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець передає Покупцю у власність нерухоме майно нежитлові будівлі, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 6782,9 кв. м, на земельній ділянці площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001 (а. с. 29-30).

21.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 21.12.2016, за ТОВ «Поділконцептінвест» (а. с. 31-32).

Як зазначає позивач, ТОВ «Поділконцептінвест» договору оренди земельної ділянки площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, з позивачем не уклав.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.03.2019 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області земельною ділянкою площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 27-28).

10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. на підставі договору купівлі-продажу №202 від 10.06.2021 здійснено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, перелік якого є ідентичним предмету договору купівлі-продажу від 21.12.2016, за ТОВ «Гранд Центр Груп» (а. с. 18-19).

Згідно з п. 5.4.11 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради №6-69/2015 08.07.2015, зі змінами, внесеними рішенням ради №4-49/2018 від 28.12.2018, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (а.с. 55-60).

10.09.2021 позивач направив відповідачу лист вих. №01.1-15/1684 від 09.09.2021, у якому запропонував укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване майно відповідача, та запропонував істотні умови цього договору. Вказаний лист не був вручений відповідачу та повернутий відділенням зв`язку на адресу позивача з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 66-69).

Оскільки відповідач договору оренди спірної земельної ділянки з позивачем не уклав та фактично користувався спірною земельною ділянкою, Ніжинська міська рада звернулась до Господарського суду Чернігівської області із позовом про стягнення з ТОВ «Гранд Центр Груп» безпідставно збережених коштів у розмірі 152 809,42 грн за період з 10.06.2021 по 31.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.12.2021 у справі №927/1235/21 відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2022 у справі №927/1235/21 закрито провадження у цій справі, у зв`язку зі сплатою відповідачем коштів у розмірі 152 809,42 грн (а.с. 34).

Як зазначає позивач, у період з 01.11.2021 по 30.09.2022 відповідач продовжив користування спірною земельною ділянкою, однак жодних коштів за це не сплатив.

Фінансове управління Ніжинської міської ради у своєму листі №269 від 24.10.2022 повідомило про сплату відповідачем 10.01.2022 до бюджету Ніжинської міської територіальної громади коштів у розмірі 152 809,42 грн та зазначило, що крім цього платежу, кошти від ТОВ «Гранд Центр Груп» не надходили (а.с. 36).

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Чернігівській області №2499/5/25-01-04-01-02 від 03.11.2022 відповідач податкові декларації з плати за землю за 2021-2022 роки (інспекція 25-24 м. Ніжин) не подавав; за період з 01.11.2021 по 28.10.2022 земельний податок з юридичних осіб та орендну плату з юридичних осіб на рахунки, відкриті Казначейством по Чернігівській області, не сплачував (а.с. 38).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по м. Ніжину нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, у 2021 році становила 12 910 980,99 грн; у 2022 році - 14 020 079,09 грн (а.с. 39-40).

Позивач здійснив розрахунок №01.1-13/766 від 21.10.2022 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельної ділянкою за період з 01.11.2021 до 30.09.2022, що становить 383 403,08 грн (а.с. 70-71).

24.10.2022 вказаний розрахунок, у якому відповідачу було запропоновано добровільно сплатити зазначені кошти, був направлений на адресу ТОВ «Гранд Центр Груп», однак повернувся неврученим із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 72-74).

Доказів сплати коштів у розмірі 383 403,08 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Щодо обов`язку відповідача сплачувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на дату набуття права власності на об`єкти нерухомості ТОВ «Поділконцептінвест» та ТОВ «Гранд Центр Груп») у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на дату набуття права власності на об`єкти нерухомості ТОВ «Поділконцептінвест» та ТОВ «Гранд Центр Груп») визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату набуття права власності на об`єкти нерухомості ТОВ «Поділконцептінвест» та ТОВ «Гранд Центр Груп») встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Так, після переходу права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо попереднього власника об`єкта нерухомості, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі 913/165/21 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав., а тому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц та від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 не вбачала підстав для відступу від них.

Отже, після переходу права власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2016 ТОВ «Поділконцептінвест» набуло право оренди спірної земельної ділянки, яке з 10.06.2021 перейшло до ТОВ «Гранд Центр Груп», у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, що належало ТОВ «Поділконцептінвест».

Договір оренди земельної ділянки від 24.12.2003 є чинним, а отже із переходом права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на цій земельній ділянці, до іншої особи цей договір не припиняв свою дію, а лише автоматично відбувалась заміна орендаря спірної земельної ділянки.

Оскільки набуття відповідачем права оренди відбулося в силу закону, таке набуття не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання орендодавцем згоди на зміну сторони правочину.

Таким чином, з 10.06.2021 у відповідача виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, користувачем якої він автоматично став, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що передбачені договором оренди земельної ділянки від 24.12.2003, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 18.04.2012.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Оскільки правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Отже, позивач помилково кваліфікував спірні правовідносини.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Щодо розміру орендної плати та періоду її нарахування.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Подібне положення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату набуття відповідачем права оренди земельної ділянки) встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Тобто законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Положенням про плату за землю, затвердженим Ніжинською міською радою від 08.07.2015 з подальшими змінами, встановлено розмір орендної плати за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З набранням чинності ПК України, тобто з 01.01.2011, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №820/4707/16.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, мінімальний розмір річної орендної плати, який відповідач повинен був сплачувати за спірну земельну ділянку, становить 3% від її нормативної грошової оцінки, що за заявлений позивачем період з 01.11.2021 по 30.09.2022 складає 383 403,08 грн.

Оскільки відповідач свого обов`язку не виконав та вказаних коштів не сплатив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Центр Груп» (код ЄДРПОУ 44131071, вул. Пирогова, 2/37, м. Київ, 01054) на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701, пл. імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600, р/р UA508999980314050611000025707, отримувач - ГУК у Чернігівській обл./тг м. Ніжин (24062200), код 37972475, банк отримувача Казначейство України (ел. адм.подат) заборгованість з орендної плати у розмірі 383 403,08 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Центр Груп» (код ЄДРПОУ 44131071, вул. Пирогова, 2/37, м. Київ, 01054) на користь Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (р/р НОМЕР_1 , код 04061783) 5 751,05 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун