Постанова

від 12.01.2023 по справі 908/2702/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/2702/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», позивач) - Меладзе С.О. (адвокатка),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКК «Спецбудналадка» (далі - ТОВ «ПКК «Спецбудналадка», відповідач, скаржник) - Журавльов Д.І. (адвокат),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 - не з`явився,

2. ОСОБА_2 - не з`явився,

3. ОСОБА_3 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «ПКК «Спецбудналадка»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 (головуючий - суддя Мороз В.Ф., судді: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.)

у справі № 908/2702/21

за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»

до ТОВ «ПКК «Спецбудналадка»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3

про визнання права іпотеки.

ВСТУП

На розгляд Верховного Суду поставлено питання у контексті застосування норм права щодо відшкодування заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень

1.1. ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" звернулось до суду з позовною заявою до відповідачів: ТОВ "ПКК "Спецбудналадка", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права іпотеки на котеджі.

1.2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021, зокрема, закрито провадження у справі відносно фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Заяву ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про зміну предмету позову задоволено частково. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

1.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2022, позов ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права іпотеки залишено без розгляду.

2. Короткий зміст вимог заяв про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ухвалених судових рішень за результатами розгляду їх

2.1. ТОВ "ПКК "Спецбудналадка" подало до суду заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/2702/21.

2.1.1. В обґрунтування заяви відповідач посилався на те, що розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням значної вартості нерухомого майна, щодо якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заявлені позовні вимоги. Справа № 908/2702/21 має суттєве значення не лише для відповідача, але й для третіх осіб та інших фізичних й юридичних осіб, які є власниками спірного нерухомого майна, адже результат розгляду справи впливає на права та обов`язки власників нерухомого майна. Справа має публічний інтерес, оскільки їй передували події, що неодноразово висвітлювались в засобах масової інформації, а саме, намагання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» рейдерським шляхом заволодіти нерухомим майном, що належить іншим фізичним та юридичним особам на праві власності. Впродовж судового розгляду справи № 908/2702/21 поведінка позивача свідчила про те, що останній намагався затягувати розгляд справи, що виражалось у неодноразовій неявці представника в судові засідання та неподання витребуваних судом документів.

2.1.2. Таким чином, ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» вказало на необґрунтовані та недобросовісні дії позивача, що виразилися у неодноразовій неявці представника в судові засідання та неподання витребуваних судом документів, наслідком чого стало затягування розгляду справи через вимушене відкладення судових засідань.

2.2. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 також подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/2702/21.

2.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 у даній справі заяву ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» 55 000,00 грн. У задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 36 000,00 грн відмовлено.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 у справі №908/2702/21 в частині задоволення заяви ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» щодо витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» 25 800, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. В іншій частині заяви відмовлено.

2.4.1. Стягнуто з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» 3 000, 00 судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 у справі № 908/2702/21 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» із посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано підпункти 1, 2 частини другої статті 126 ГПК України, частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та порушені норми процесуального права щодо диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом згідно зі статтею 2 ГПК України. До того ж суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував наведені норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 12.05.2021 у справі №235/4969/19, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 06.10.2022 у справі №916/840/21, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 07.09.2021 у справі №910/5998/20, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 09.01.2023 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу (поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022), в якій просило Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

5.1.1. Крім того, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу по справі. Клопотання мотивовано тим, що представник позивача не встиг вчасно підготувати відзив у строк визначений ухвалою Верховного Суду у справі №908/2702/21 (а саме до 26.12.2022), у зв`язку з нескінченними тривалими аварійними та стабілізаційними відключеннями світла у міста, які викликані масовими ракетними обстрілами країни-агресора.

5.2. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Суду не надходило.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» (далі - клієнт) та адвокатом Журавльовим Д.І. (далі - адвокат) 18.10.2021 укладено договір (угоду) про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту. Правова допомога надається в будь-яких справах / провадженнях / спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських тощо), які порушуються (розслідуються, відкриваються, розпочинаються, ведуться тощо) на території України та за її межами відносно клієнта, або за його (їх) участю чи ініціативою: у переговорах за участю клієнта; при супроводі діяльності клієнта; за окремими письмовими дорученнями клієнта, у т.ч. (але не виключно) по господарській справі № 908/2702/21 за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про визнання права іпотеки.

6.1.1. Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти, відстоювати та захищати права, свободи та законні інтереси клієнта в усіх судах (незалежно від спеціалізації та інстанції суду), органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, органах, організаціях незалежно від форми власності чи підпорядкування, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

6.1.2. За виконання адвокатом доручення клієнта за цим договором клієнт оплачує надані адвокатом відповідно до цього Договору послуги (винагороду адвоката) у розмірі, на мовах і в порядку, визначених цим договором (пункт 1.5 Договору).

6.1.3. Відповідно до пунктів 3.1 - 3.4 Договору формою винагороди адвоката за надані відповідно до цього договору послуги є гонорар адвоката та додаткова винагорода адвоката.

6.1.4. Розмір гонорару адвоката є фіксована та становить 40 000,00 грн за перші шість місяців надання послуг адвоката за даним Договором. За кожні наступні 6 місяців надання послуг адвокатом за даним договором розмір гонорару адвоката становить 20 000,00 грн.

6.1.5. Сторони визначили додаткову винагороду адвоката за досягнення бажаного для клієнта результату у розмірі 15 000,00 грн. Бажаним для клієнта результатом є: прийняття судом по справі № 908/2702/21 рішення, ухвали, постанови на користь клієнта, у т.ч. (але не виключно), повна або часткова відмова у задоволенні позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження по справі, тощо.

6.1.6. Сплата клієнтом додаткової винагороди адвоката здійснюється окремо та незалежно від сплати гонорару адвоката у випадку досягнення бажаного для клієнта результату.

6.1.7. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання адвокатом та клієнтом і діє до 01.01.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 4.1 Договору ).

6.2. Між клієнтом та адвокатом 19.01.2022 складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правову (правничу) допомогу за Договором в межах розгляду справи №908/2702/21 за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» та інших про визнання права іпотеки на нерухоме майно, що розглядалась у Господарському суді Запорізької області, в такому обсязі та вартості:

1. Усні консультації по спірним правовідносинам та вивчення наданих документів на протязі всього розгляду справи - 15 годин.

2. Підготовка та оформлення відзиву на позовну заяву - 10 годин.

3. Підготовка та оформлення клопотання про залишення позову без розгляду - 2 години.

4. Підготовка та оформлення клопотання про закриття провадження у справі - 2 години.

5. Підготовка та оформлення клопотання про залишення позову без розгляду - 2 години.

6. Підготовка та оформлення заяви про застосування строків позовної давності - 2 години.

7. Ознайомлення з матеріалами справи в суді - 1 година.

8. Підготовка та оформлення заперечень - 5 годин.

9. Підготовка та оформлення заяви про відвід судді - 5 годин.

10. Підготовка та оформлення апеляційної скарги на ухвалу від 21.12.2021 - 6 годин.

11. Підготовка та оформлення клопотання про витребування оригіналів документів - 2 години.

12. Підготовка та оформлення письмових пояснень по справі - 5 годин.

13. Участь адвоката в судових засіданнях 02.11.2021, 16.11.2021, 30.11.2021, 21.12.2021, 13.01.2022, 19.01.2022 - 6 годин.

6.3. З урахуванням пунктів 3.2, 3.3 Договору, оскільки на момент підписання цього Акта строк надання адвокатом клієнту послуг не перевищує 6 місяців, розмір гонорару адвоката становить 40 000,00 грн. Додаткова винагорода адвоката становить 15 000,00 грн. Всього: 55 000,00 грн.

6.4. Підписанням цього акта сторони підтверджують, що суму 55 000,00 грн. (гонорар та додаткова винагорода) за надані послуги адвокат Журавльов Д.І. отримав від ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» в повному обсязі, в період часу з 18.10.2021 по 19.01.2022.

6.5. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачем не заявлялось.

6.6. Задовольняючи заяву суд першої інстанції з посиланням на встановлені обставини та висновки, зроблені судами в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 та постанові Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2022 та у справі № 908/2702/21, дійшов висновку, що заява ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн підлягає задоволенню. У свою чергу суд не вбачав процесуальних підстав для задоволення заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу, оскільки за умови залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України та за відсутності рішення суду, як процесуального документа, яким даний спір вирішений по суті, відсутня можливість визначити сторону, на яку правомірно покласти судові витрати інших сторін та учасників справи (третіх осіб).

6.7. Ухвала Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 у справі №908/2702/21 оскаржувалась до суду апеляційної інстанції лише в частині задоволення заяви ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн, а відтак апеляційне провадження здійснювалось в межах вимог апеляційної скарги і апеляційним судом не перевірялася законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в іншій частині, зокрема щодо відмови у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 36000,00 грн.

6.8. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

? в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про судове засідання 04.07.2022, відтак ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 у справі № 908/2702/21 в частині задоволення заяви ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» щодо стягнення з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/2702/21 в розмірі 55 000,00 грн належить скасувати, наслідком чого є повторний розгляд поданої заяви;

? залишаючи позов без розгляду, господарським судом встановлено необґрунтованість дій позивача, здійснених у ході розгляду справи, що виразилися в систематичній протидії правильному та швидкому вирішенні справи. Зокрема, уповноважений представник позивача адвокат Остапенко П.В. не приймав участі у судових засіданнях: 02.11.2021, 21.12.2021, 13.01.2022 та 19.01.2022, з підстав, шо не були визнані судом поважними. При цьому представник позивача недобросовісно користувався наданими йому процесуальними правами, обираючи пріоритетність участі в розгляді інших справ перед справою № 908/2702/21, про що свідчать заява від 19.01.2022, не надавши при цьому доказів участі в іншій справі та зайнятості в судовому процесі, призначеному на 19.01.2022; не з`являючись в судове засідання через погодні умови (заява від 21.12.2022) або взагалі без причин (судові засідання 02.11.2021, 13.01.2022) як і не подавав клопотань про участь у судовому засіданні із застосуванням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку. Також, позивач не надав витребувані судом документи, їх оригінали для огляду за умови оспорювання їх дійсності відповідачем, не виконав вимоги ухвали суду від 13.01.2022 щодо обов`язкової явки сторін та не забезпечив явку директора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Скребця О.С. у судове засідання 19.01.2022;

? апелянтом (позивачем) не спростована необґрунтованість власних дій у ході розгляду справи, встановлених, зокрема в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 у справі № 908/2702/21, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2022, та яка набрала законної сили та є чинною;

? відповідачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обставин, з якими пов`язується можливість компенсації судових витрат, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, у порядку частини п`ятої статті 130 ГПК України;

? суд не вбачає ознак визначених статтею 43 ГПК України у діях відповідача, пов`язаних з реалізацією ним процесуального права, передбаченого пунктом 3 частиною першою статті 42 ГПК України, з огляду також на те, що підставами для відкладення розгляду справи № 908/2702/21 в суді першої інстанції не була визначена неможливість розгляду поданих відповідачем клопотань та заяв, що вбачається зі змісту ухвал Господарського суду Запорізької області від 02.11.2021, 16.11.2021, 30.11.2021, 21.12.2021, 13.01.2021. При цьому заяви та клопотання відповідача не визнані судом явно необґрунтованими або такими, що мали штучний характер чи направлені для досягнення нелегітимної мети, в тому числі порушення строків розгляду справи, та відповідно не призвели до будь-яких негативних наслідків;

? з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, апеляційний суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, надання частини послуг не підтверджена відповідними доказами, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були неминучими, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 55 000,00 грн у суді першої інстанції у даній справі і обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 25 800, 00 грн, що складаються з вартості послуг в кількості 17 год та гонорару успіху на суму 15 000,00 грн, які належить стягнути з позивача, а в іншій частині вимог відмовити;

? судом враховано, що загальна кількість затрачено часу відповідно до Договору складає 63 години. Відтак, фактична вартість 1 год часу, затраченого на надання правничої допомоги відповідачу в суді першої інстанції, склала приблизно 635 грн;

? при визначенні обґрунтованості заявлених витрат відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг, суд апеляційної інстанції відзначив таке:

1) Щодо послуги - усні консультації по спірним правовідносинам та вивчення наданих документів протягом всього розгляду справи 15 годин, то відповідачем не надано суду належних доказів надання йому усних консультацій, зокрема, яким засобом комунікації надавалися такі консультації, в які дату та час, їх кількість, характер питань, фіксація та облік витраченого часу тощо. В свою чергу, послуга із вивчення наданих документів протягом всього розгляду справи не містить деталізації, які саме документи вивчалися адвокатом та були необхідні для надання правничої допомоги відповідачу. При цьому слід зауважити, що вивчення, дослідження та аналіз документів, що містяться в матеріалах справи є необхідною передумовою для складання відповідних заяв, скарг та клопотань, про які зазначає відповідач у пунктах 2-12 Акта, а, отже, і складовою послуг з їх підготовки та оформлення. До того ж послуга із ознайомлення з матеріалами справи визначена відповідачем окремим пунктом під номером 5, що фактично за своєю суттю та змістом дублює послугу із вивчення документів. Відтак витрати в цій частині є недоведеними.

2) Щодо послуги - підготовка та оформлення відзиву на позовну заяву 10 годин, то враховуючи, що вказаний процесуальний документ виготовлений на 5 арк., переважна більшість тексту якого складає цитування норм права та судових рішень, а між багатьма абзацами зроблено значний інтервал, що збільшує обсяг документу, суд вважає, що написання відзиву не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, а тому обґрунтованим видається затрачений на складання цього документу час у 5 год.

3) Щодо послуги - підготовка та оформлення клопотання про залишення позову без розгляду 2 години, то матеріали справи, зокрема, зміст ухвали від 19.01.2022, засвідчує, що фактичними підставами для залишення позовної заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» без розгляду є неявки позивача в судове засідання без поважних причин, тобто не ті підстави, про які зазначав відповідач у своєму клопотанні, а правовими підставами для залишення позову без розгляду став пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України, в той час як відповідач просив залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Отже, витрати в цій частині є необґрунтованими.

4) Щодо послуги - підготовка та оформлення клопотання про закриття провадження у справі 2 години, то з огляду на обсяг документу у 2 арк, 1 з яких фактично займає титульний та прохальна частина, а також його часткове задоволення Господарським судом Запорізької області ухвалою від 21.12.2021, обґрунтованими є затрачені витрати в розмірі 1 год.

5) Щодо послуги - підготовка та оформлення клопотання про залишення позову без розгляду 2 години, то відповідачем безпідставно двічі зазначена ця послуга, а відповідне клопотання не було задоволено судом, так як позов залишено без розгляду з інших правових та фактичних підстав. Таким чином витрати в цій частині є необґрунтованими.

6) Щодо послуги - підготовка та оформлення заяви про застосування строків позовної давності 2 години, то така заява не розглядалася судом, а про сплив строків позовної давності відповідач зазначав у відзиві на позовну заяву та просив застосувати наслідки його спливу у пункті 1 прохальної частини відзиву. Необхідності в дублюванні відповідних доводів в окремому процесуальному документі суд не вбачає, оскільки фактично мало місце штучне збільшення обсягу наданих послуг. Відтак витрати в цій частині є безпідставними.

7) Щодо послуги - ознайомлення з матеріалами справи в суді 1 година, то такі, з огляду на вчиненні представником відповідача дії з ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції, є обґрунтованими.

8) Щодо послуги - підготовка та оформлення заперечень 5 годин, то враховуючи, що вказаний процесуальний документ виготовлений на 3 арк., 1 з яких фактично титульний і ще 1 - прохальна частина, а між багатьма абзацами зроблено значний інтервал, що збільшує обсяг документу, розумним видається затрачений на складання цього документу час у 2 год.

9) Щодо послуги - підготовка та оформлення заяви про відвід судді 5 годин, то з огляду на те, що вказана заява було визнана ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 необґрунтованою та ухвалою суду від 05.01.2022 у відводі судді відмовлено, витрати в цій частині не є необхідними.

10) Щодо послуги - підготовка та оформлення апеляційної скарги на ухвалу від 21.12.2021 6 годин, то враховуючи, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2022 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021 без змін, зважаючи на те, що дані витрати відносяться до витрат, понесених стороною у суді апеляційної інстанції і такі в цьому суді не заявлялися, апеляційний суд не вбачає правових підстав для їх стягнення з позивача.

11) Щодо послуги - підготовка та оформлення клопотання про витребування оригіналів документів 2 години, то з огляду на його задоволення ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022, вказані витрати є обґрунтованими.

12) Щодо послуги - підготовка та оформлення письмових пояснень по справі 5 годин, то відповідачем не обґрунтовано необхідність подання у справі письмових пояснень, в той час як заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Відтак, надання цієї послуги, на яку затрачено 5 год. часу, не було неминучим зважаючи на вимоги процесуального закону.

13) Щодо послуги - участь адвоката в судових засіданнях 02.11.2021, 16.11.2021, 30.11.2021, 21.12.2021, 13.01.2022, 19.01.2022 6 годин, то з огляду на підтвердження належними доказами (протоколами судових засідань, ухвалами суду першої інстанції) участі представника відповідача у зазначених судових засіданнях, відповідні витрати визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню.

14) Зважаючи на те, що у справі № 908/2702/21 прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду, яка набрала законної сили, тобто для сторони відповідача досягнуто позитивний результат, з яким пов`язується виплата гонорару успіху, то такі витрати можуть бути компенсовані;

? колегія суддів відхилила доводи апелянта про те, що ненадання відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів за послуги в розмірі 55 000,00 грн (квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу) є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу;

? керуючись положеннями, що визначені частинами четвертою-дев`ятою статті 129 ГПК України, встановивши неспівмірність заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, їх невідповідність критеріям розумності, необхідності та неминучості, вважав обґрунтованими сукупні витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн та відмовив ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» в решті вимог.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 908/2702/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі №908/2702/21 за касаційною скаргою ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 908/2702/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

7.4. Протокольною ухвалою від 12.01.2023, враховуючи усні пояснення представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та прохання останнього вважати відзив, поданий на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022, його письмовими поясненнями на касаційну скаргу, Верховний Суд залучив вказаний документ до справи як письмові пояснення і вказав, що буде розглядати їх у порядку статтей 42, 46 та 300 ГПК України.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.7. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №908/2702/21 за результатом перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022, в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції жодною із сторін не оскаржується, відтак в цій частині Судом не переглядається.

8.3. Колегія суддів звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4.1. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.4.2. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.5. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.6. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.6.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.6.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.6.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.7. Так, у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 (на які посилається скаржник) Верховний Суд вказав, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним. За умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі, витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню.

8.7.1. У постанові від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 (на яку посилається скаржник) Верховним Судом вказане таке:

« 5.11. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

5.12. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

5.13. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково».

8.7.2. У постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/19 Верховний Суд, зокрема вказав, що оскільки відповідач у суді першої інстанції не надав заперечень щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, розмір гонорару адвоката є фіксованим, а понесені позивачкою витрати підтверджуються наданими суду документами, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 5 550 грн, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.

8.7.3. У постановах від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, (на які посилається скаржник) Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

8.7.4. У постановах від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (на які посилається скаржник) Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

8.7.5. У постанові від 07.09.2021 у справі №910/5998/20 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд вказав, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої - шостої статті 126 ГПК України). У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката Суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії Суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Суд вважає, що доводи позивача щодо зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу базуються виключно на його суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених особою - 1 витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, позивачем не наведено.

8.7.6. У постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд вказав, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів - про це зазначив Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Особи на додаткову постанову апеляційного суду (цією постановою заяву представника позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 30 тис. грн задоволено).

8.8. Отже, проаналізувавши правові висновки, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що такі судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, статей 126, 129 ГПК України), що має місце і в цій справі.

8.9. Верховний Суд акцентує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема у вищенаведених постановах, на які посилається скаржник, так і нищевказаним у даній постанові.

8.10. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8.10.1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частини перша, друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

8.11. Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

8.12. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

8.13. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8.14. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.15. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.16. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

8.17. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.18. Як встановлено судами попередніх інстанцій позов у справі залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

8.19. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

8.20. Правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).

8.21. При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

8.22. Верховний Суд звертає увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави, зокрема для залишення позову без розгляду.

8.23. Суд звертається до правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі №910/12184/20, де колегія суддів відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України та частина п`ята статті 130 ГПК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №922/592/17, та відзначила таке:

- обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

- право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача;

- неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

8.24. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача (в тому числі пов`язані з його неявкою та неподанням клопотань про розгляд справи за його відсутності) такими, що не залежали від об`єктивних поважних обставин, умисними та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

8.25. Так, у спірних правовідносинах розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи обставини цієї справи, зокрема, має здійснювати з огляду на частину п`яту статті 130 ГПК України у системно-логічному зв`язку із частиною четвертою статті 126 ГПК України так у частинах п`ятій-сьомій, дев`ятою статті 129 ГПК України.

8.26.Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення та частково задовольняючи заяву відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності відповідачем обставин необґрунтованості дій позивача (див. розділ 6 даної постанови), як передумови для компенсації здійснених ним витрат, що у свою чергу підтвердилося матеріалами справи та встановленими обставинами в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 (яка набрала законної сили та є чинною), зокрема щодо підстав залишення позову без розгляду. Водночас суд не вбачав ознак визначених статтею 43 ГПК України у діях відповідача.

8.27. При цьому суд апеляційної інстанції, здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу, керувався принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

8.28. Враховуючи наведене, Верховний Суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

8.29. Поряд з цим колегія суддів також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, де відзначено:

«Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

8.30. Суд звертається і до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.»

8.31. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

8.31.2. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

8.32. Верховний Суд акцентує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

8.33. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

8.34. Також Верховний Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

8.35. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

8.36. Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

8.37. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.38. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

8.39. Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, Суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

8.40. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.41. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо.

8.42. Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

8.42.1. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

8.43. Відтак, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 12.05.2021 у справі №235/4969/19, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 06.10.2022 у справі №916/840/21, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 07.09.2021 у справі №910/5998/20, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

8.43.1. Адже, застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

8.43.2. Так, у вказаних справах застосування статтей 126, 129 ГПК України, статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості, співмірності, розумності, пропорційності відповідних витрат до предмету, підстав, ціни позову, складності справи та виконаних робіт, об`ємом часу, витраченого адвокатом, а також, як за наявності клопотання іншої сторони щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу так і наявності заперечень щодо необґрунтованості таких витрат та не покладення таких витрат на сторону, на користь якої ухвалено рішення, тощо.

8.43.3. Разом з тим, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката врахував обставини доведеності відповідачем необґрунтованості дій позивача відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України, та врахував принципи співмірності, пропорційності, обґрунтованості розумності таких витрат у відповідності до статті 129 ГПК України.

8.43.4. Водночас суд не застосовував до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 126 ГПК України, адже інша сторона не заявляла відповідне клопотання, водночас заперечувала з відповідним викладенням міркувань.

8.44. Верховний Суд наголошує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку щодо застосування норм права, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення.

8.45. Таким чином, вбачається, що в зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваною постановою апеляційної інстанції не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129, 130 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а лише наголошується на необхідності суду в кожному конкретному випадку виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду як не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, так і про право суду зменшити такі витрати у разі доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката їх неспівмірності.

8.46. Відтак, з огляду на встановлені обставини та зміст постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема критеріями, як обґрунтованість, реальність, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, що повністю узгоджується з процесуальними нормами права і не свідчать про втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, адже суд має право не покладати усі судові витрати на сторону, яка виграла спір, дійшов, заснованого на правильному застосуванні статтей 129, 130 ГПК України, висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

8.47. Таке рішення відповідає вимогам статей 74, 86, 129, 130, 236 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" .

8.48. Отже, доводи касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судом апеляційної інстанції надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.49. У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.50. Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявної доказової бази у даній справі, однак зазначає, що не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.51. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, що суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення не суперечить цим висновкам, на які посилається скаржник, у свою чергу оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

8.52. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.53. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.54. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.55. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, письмових та усних поясненнях не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати.

10.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКК «Спецбудналадка» залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 908/2702/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова