Рішення

від 16.01.2023 по справі 160/16009/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Справа № 160/16009/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/16009/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Пром-Постачання» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгороднє, вул. Севастопольська, буд. 88 А, код ЄДРПОУ 42020857) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Пром- Постачання» до Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7050/42020857/2 від 09.02.2022 року та №7051/42020857/2 від 09.02.2022 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені та подані на реєстрацію податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-ПромПостачання» №13 від 13.10.2021 р. та №14 від 20.10.2021 р.

Позовна заява обґрунтована протиправністю рішень відповідача від 09.02.2022 року №7050/42020857/2 та від 09.02.2022 року №7051/42020857/2 про відмову в задоволенні скарг на рішення про відмову у реєстрації податкових накладних від 13.10.2021 року №13 та від 20.10.2021 року №14 відповідно. Вказує, що ним на підтвердження відповідних операцій відповідачу подано повний перелік первинних документів, однак відповідач вказане проігнорував та прийняв оскаржувані рішення.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - №160/16009/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року вказана позовна заява була залишена без руху та цією ухвалою було запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

26 жовтня 2022 року позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію надано клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків.

08 листопада 2022 року позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію надано клопотання на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Пром-Постачання» пропущений строк звернення до суду по справі №160/16009/22; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16009/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро- Пром-Постачання» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Призначено справу до розгляду з 11 грудня 2022 року.

28 листопада 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позову заперечує в повному обсязі. Вказує, що оскаржувані позивачем рішення від 09.02.2022 року №7051/42020857/2 та від 09.02.2022 року №7050/42020857/2 не є рішеннями, яким відмовлено в реєстрації податкових накладних від 13.10.2021 року №13, від 20.10.2021 року №14. Зазначені рішення винесено відповідачем за результатом розгляду скарг на рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкових накладних. В свою чергу позивачем вимог про оскарження рішень ГУ ДПС в Дніпропетровській області, якими відмовлено у реєстрації вказаних накладних, позивачем не заявлено. Також зазначає, що правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваних рішень немає, оскільки вони не є такими, що прийняті у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створюють юридичних наслідків для позивача, а їх скасування не призведе до відновлення порушеного права, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18. Оскаржуване рішення не є актом індивідуальної дії, його складання не може порушувати прав позивача, не створює жодних перешкод для діяльності платника податків та не породжує будь-яких правових наслідків для нього. Щодо вимог про зобов`язання зареєструвати податкові накладні зазначає, що відповідні дії є його дискреційними повноваженнями.

06 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано клопотання про долучення уточненого адміністративного позову в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року повернуто заяву ТОВ «Дніпро-Пром-Постачання» про уточнення позовних вимог у справі №160/16009/22.

14 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення уточненого адміністративного позову в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року повернуто клопотання ТОВ «Дніпро-Пром-Постачання» щодо долучення уточненого адміністративного позову у справі №160/16009/22.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

В даній справі позивач просить скасувати рішення відповідача «про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7050/42020857/2 від 09.02.2022 року та №7051/42020857/2 від 09.02.2022 року».

З наданих позивачем матеріалів встановлено, що відповідачем прийнято:

1.Рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.02.2022 року №7050/42020857/2. Рішення прийнято за результатом розгляду скарги на рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.01.2022 року №3708217/42020857 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.10.2021 року №13.

2.Рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.02.2022 року №7051/42020857/2. Рішення прийнято за результатом розгляду скарги на рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.01.2022 року №3708218/42020857 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.10.2021 року №14.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У п. 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 по справі № 9901/393/19 визначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/393/19 (пункт 28).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Предметом оскарження є рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.02.2022 року №7050/42020857/2. Рішення прийнято за результатом розгляду скарги на рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.01.2022 року №3708217/42020857 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.10.2021 року №13 та рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.02.2022 року №7051/42020857/2. Рішення прийнято за результатом розгляду скарги на рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.01.2022 року №3708218/42020857 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.10.2021 року №14.

Зі змісту вказаних рішень вбачається, що вони ухвалені за результатами розгляду скарг позивача на рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, поданих в порядку адміністративного оскарження, при цьому обома зазначеними рішеннями скарги позивача залишено без задоволення.

В свою чергу самі рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.01.2022 року №3708217/42020857, від 26.01.2022 року №3708218/42020857, якими безпосередньо було відмовлено в податкових накладних від 13.10.2021 року №13, від 20.10.2021 року №14 відповідно, позивачем не оскаржуються, позовних вимог до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не звернуто, відповідачем останнього позивач не визначив.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18 міститься правовий висновок, за змістом якого рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних регіонального рівня, не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

В цій же постанові Верховного Суду міститься й правовий висновок, за змістом якого позовні вимоги про зобов`язання зареєструвати податкову накладну є похідними, а тому можуть бути задоволені лише після визнання неправомірним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно, суд приходить до висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, який не здатен забезпечити ефективний захист прав позивача, оскільки оскаржувані позивачем рішення не мають зв`язку із процедурою реєстрації податкових накладних, а є результатом розгляду скарги позивача на відмову в реєстрації таких накладних, тобто не є такими, що прийняті у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень відповідача, а є актами вирішення спору в досудовому порядку, не створюють юридичного наслідку для позивача, при цьому визнання таких рішень протиправними та їх скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26 липня 2022 року по справі 826/6664/17 (п. 58).

При цьому суд з власної ініціативи позбавлений можливості самостійно залучити співвідповідача у справі та на власний розсуд визначити та звернути до нього незаявлені позивачем позовні вимоги.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові позовні вимоги є неналежними та не можуть призвести до ефективного захисту прав позивача.

З огляду на викладене, у позові належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 11.10.2022 року №858.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення та приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення постановлено в перший робочий день судді 16 січня 2023 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Пром-Постачання» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгороднє, вул. Севастопольська, буд. 88 А, код ЄДРПОУ 42020857) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко