Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/22097/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22097/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Бєлової Л.В., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "04" липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третіх осіб: Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича, Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Турчин Андрія Анатолійовича, ТОВ "Керуюча компанія "Макарівська ГНС", ТОВ "Фінансова компанія "Скай Фінанс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати Запис 1 в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_1 , внесений в рамках вказаного виконавчого провадження №60120202 приватним виконавцем Ковальським Максимом Романовичем;

визнати протиправним і скасувати Запис 2 в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_1 , внесений в рамках вказаного виконавчого провадження №60120548 приватним виконавцем Ковальським Максимом Романовичем;

визнати бездіяльність Державного підприємства "Національні інформаційні системи" щодо не вилучення запису з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_1 - протиправною;

зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" вилучити запис № 1 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 внесеного приватним виконавцем Ковальським М.Р., номер виконавчого провадження 60120202;

зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" вилучити запис № 2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесеного приватним виконавцем Ковальським М.Р., номер виконавчого провадження 60120548.

В обґрунтування позову, позивачем зазначено, що після виконання ним своїх зобов`язань згідно з виконавчими документами - виконавчих написів №1238 та №1239 від 04.09.2019 приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Малого О.С., підстави для наявності запису про нього як про боржника у Єдиному реєстрі боржників відсутні, і обов`язок з їх виключення покладено саме на Державне підприємство "Національні інформаційні системи", як адміністратора Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "04" липня 2022 р. позов задоволено частково.

Зобов`язано Міністерство юстиції України та Державне підприємство "Національні інформаційні системи" вилучити записи № 1 та №2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р., номери виконавчих проваджень 60120202 та 60120548.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, дійшов висновку, що після повернення виконавчих документів стягувачу вони були повторно пред`явлені до виконання, і постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А. А. від 10.04.2020 відкрито виконавчі провадження №ВП 61804315 та № ВП 61804819 з примусового виконання виконавчих написів №1238, 1239 від 04.09.2019, і в наступному постановами від 29.07.2020 у вказаних виконавчих провадженнях повернуті виконавчі документи стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з надходженням заяви від стягувача, припинено чинність арешту майна боржника, примусову реалізацію майна боржника, тобто, вказаний п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ підпадає під наведений у п. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ перелік, як підставу для виключення боржника, з Єдиного реєстру боржників.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що чинне законодавство не передбачає можливість внесення запису щодо виключення інформації про боржника з Єдиного реєстру боржників по всіх виконавчих провадженнях щодо одного й того ж виконавчого документа, незалежно від кількості виконавчих проваджень щодо нього. Однак, за наявності підстав для виключення інформації щодо позивача з Єдиного реєстру боржників, його права мають бути захищені і той чи інший спосіб, і таким способом є зобов`язання вчинити відповідні дії на підставі судового рішення, навіть за відсутності у діях відповідачів - суб`єктів владних повноважень протиправної бездіяльності щодо вчинення запитуваної позивачем реєстраційної дії. Оскільки саме відповідачі визначені особами, відповідальними за функціонування АСВП, в тому числі, і Єдиного реєстру боржників, вони мають визначити, яким чином має бути забезпечене внесення відповідної інформації до Системи (уповноваження конкретного реєстратора Системи, тощо).

З-поміж вказаного, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування Записів 1 та 2 в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_1 , внесених в рамках вказаного виконавчих проваджень №60120202 та №60120548 приватного виконавця Ковальського Максима Романовича, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки станом на час внесення цих записів у приватного виконавця були для цього підстави, і жодних протиправних дій він не вчиняв, тоді як підстави для виключенні вказаних записів виникли пізніше.

Міністерство юстиції України, не погоджуючись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачена можливість внесення запису про виключення інформації про боржника з Єдиного реєстру боржників за всіма виконавчими провадженнями щодо одного й того ж виконавчого документа, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного рішення суду законодавством було врегульовано процедуру виключення приватним виконавцем, який здійснює заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у разі якщо при повторному пред`явленні виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено у зв`язку з його повним фактичним виконанням.

Також скаржник зазначає, що Мін`юст жодних рішень щодо внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників не приймав та не міг приймати, а повноваженнями щодо виключення таких відомостей не наділений, тому судом першої інстанції безпідставно залучив Міністерство в якості відповідача у цій справі та зобов`язав вчинити дії, які виходять за межі його повноважень.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки не врахував клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Державне підприємство "Національні інформаційні системи" також, не погоджуючись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано правову оцінку тому факту, що ДП «НАІС», будучи технічним адміністратором Автоматизованої системи виконавчого провадження, не здійснює владних управлінських функцій на основі чинного законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважене владно керувати поведінкою позивача. Отже, оскільки між позивачем та ДП «НАІС» не виникали публічно-правові відносини, то правові підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, скаржник вказує, що програмне забезпечення Автоматизованої системи виконавчого провадження, складовою частиною якої є Єдиний реєстр боржників, розроблене у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, що означає відсутність у Підприємства правових підстав та технічної можливості для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників, адже такі дії належать виключно до компетенції органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень.

Також скаржник зазначає, що виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників не є безумовним наслідком завершення виконавчого провадження. Вчинення дій з виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників можливе лише за умови настання певних обставин, які визначено Законом, як підстави для таких дій. На думку скаржника, факт завершення виконавчих проваджень № № 60120202, 60120548 шляхом винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 10 частини 1 статті 37 Закону, частина 7 статті 9 Закону №1404-VIII та пункт 6 розділу XI Положення не передбачає виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Також у поданій апеляційній скарзі Державне підприємство "Національні інформаційні системи" просило здійснювати розгляд справи за участю його представника.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами ст. 262 КАС України в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом апеляційної інстанції можуть бути розглянуті без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

З огляду на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про участь скаржника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив залишити скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржників і правильності висновків суду першої інстанції.

Інші учасники справи відзиви на апеляційні скарги не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 09.09.2019 відкрито виконавче провадження №ВП 60120202 з примусового виконання виконавчого напису №1238 від 04.09.2019 приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Малого О.С. про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно з переліком на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в розмірі 188 607 586 грн. 54 коп. та 10 000 грн. за вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 19.09.2019 відкрито виконавче провадження №ВП 60120548 з примусового виконання виконавчого напису №1239 від 04.09.2019 приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Малого О.С. про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно з переліком на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в розмірі 188 607 586 грн. 54 коп. та 10 000 грн. за вчинення виконавчого напису.

У рамках вказаних виконавчих проваджень до Єдиного реєстру боржників внесена інформація про ОСОБА_1 , як про боржника.

Постановами приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 30.12.2019 у вказаних виконавчих провадженнях повернуто виконавчі документи стягувачу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Наказом Міністерства юстиції України № 995/5 від 17.03.2020 зупинена діяльність приватного виконавця Ковальського Максима Романовича.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. від 10.04.2020 відкрито виконавче провадження №ВП 61804315 з примусового виконання виконавчого напису №1238 від 04.09.2019 приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Малого О.С. про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно з переліком на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в розмірі 188 607 586 грн. 54 коп. та 10 000 грн. за вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. від 10.04.2020 відкрито виконавче провадження №ВП 61804819 з примусового виконання виконавчого напису №1239 від 04.09.2019 приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Малого О.С. про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно з переліком на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в розмірі 188 607 586 грн. 54 коп. та 10 000 грн. за вчинення виконавчого напису.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. від 29.07.2020 у вказаних виконавчих провадженнях повернуто виконавчі документи стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з надходженням заяви від стягувача, припинено чинність арешту майна боржника, примусову реалізацію майна боржника.

Листом від 26.04.2021 за №1202/01-29 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Турчин А.А. повідомив ОСОБА_1 про відсутність у нього правової підстави та технічної можливості для вилучення записів, вчинених приватним виконавцем Ковальським М.В. в рамках виконавчих проваджень №60120202 та №60120548.

Листом Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 06.05.2021 за №2338/13.1-16 у відповідь на клопотання ОСОБА_1 щодо виключення з Єдиного державного реєстру боржників інформації про нього повідомлено про відсутність правових підстав для прийняття процесуальних рішень в ході виконавчих проваджень, зокрема, і щодо виключення боржників з Єдиного реєстру боржників.

Листом Міністерства юстиції України від 19.05.2021 за №5303/Ч-12547/20.5.1 у відповідь на скарги ОСОБА_1 повідомлено про відсутність повноважень Міністерства щодо виключення відомостей, які містяться у Єдиному реєстрі боржників.

Не погоджуючись з бездіяльністю Державного підприємства "Національні інформаційні системи", позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржників, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у цій справі, зокрема врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (далі - Закон), Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VІІІ (далі - Закон № 1403-VІІІ), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом № 1403-VІІІ.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини першої статті 8 Закону реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.

Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті Закону відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною сьомою статті 9 Закону визначено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Водночас, згідно з абзацом 2 пункту 2 Положення (в редакції, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин), автоматизована система Система - це комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Пунктом 3 розділу І Положення встановлено, що реєстраторами Системи є:

- відповідальні особи органу державної виконавчої служби;

- державні виконавці органів державної виконавчої служби;

- приватні виконавці;

- помічники приватних виконавців;

- відповідальні особи приватних виконавців;

- керівники органів державної виконавчої служби та їх заступники

Відповідно до пункту 6 розділу Х Положення, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Виходячи із зазначених положень чинного законодавства варто зауважити, що виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників забезпечується Системою у разі винесення виконавцем постанови, зокрема, про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом першої інстанції встановлено, що інформація про позивача, як боржника, внесена до Єдиного реєстру боржників в рамках виконавчих проваджень №ВП 60120202 та №ВП 60120548, відкритих постановами приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 09.09.2019 з примусового виконання виконавчих написів №1238, 1239 від 04.09.2019 приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Малого О.С. про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно з переліком на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" в розмірі 188 607 586 грн. 54 коп. та 10 000 грн. за вчинення виконавчого напису.

У подальшому, постановами приватного виконавця Ковальського Максима Романовича від 30.12.2019 у вказаних виконавчих провадженнях повернуто виконавчі документи стягувачу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто зазначена підстава не підпадає під наведений у п. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII перелік підстав для виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

Після повернення виконавчих документів стягувачу вони були повторно пред`явлені до виконання і постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. від 10.04.2020 відкрито виконавчі провадження №ВП 61804315 та №ВП 61804819 з примусового виконання виконавчих написів №1238, 1239 від 04.09.2019, які в подальшому постановами від 29.07.2020 у вказаних виконавчих провадженнях повернуто виконавчі документи стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з надходженням заяви від стягувача, припинено чинність арешту майна боржника, примусову реалізацію майна боржника.

У цьому випадку, вказаний п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII підпадає під наведений у п. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII перелік, як підставу для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Отже, постанови приватного виконавця Ковальського М.Р. від 30.12.2019 р. про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не були підставами для вилучення записів № 1 та №2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , а приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Турчин А.А. за наслідками винесення постанов від 29.07.2020 про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для вчинення будь-яких дій щодо виконавчих проваджень іншого приватного виконавця не мав.

Суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідачів вилучити записи № 1 та №2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р., номери виконавчих проваджень 60120202 та 60120548, виходив з того, що в обох парах виконавчих проваджень (№ВП 60120202, №ВП 60120548 та №ВП 61804315, №ВП 61804819) примусово виконувались одні і ті самі виконавчі документи, тому щодо позивача в розумінні п. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII наявні підстави для виключення інформації як про боржника з Єдиного реєстру боржників, незважаючи на те, що формально щодо позивача було відкрито чотири виконавчі провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки частина сьома статті 9 Закону визначає вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Як зазначалось, частиною 7 статтею 9 Закону, у редакції від 29.12.2019, що була чинна на момент завершення виконавчих проваджень, встановлено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови, зокрема, про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої статті 37 цього Закону.

За даними Системи виконавчі провадження №№ 60120202, 60120548 завершені шляхом винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 10 частини 1 статті 37 Закону, що відповідно до норм Закону та Положення не передбачає виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

За схожих обставин Верховний Суд сформував подібну правову позицію в постанові від 22.06.2020 (справа №160/4015/19), згідно якої «вимоги п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження повернуті стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в ч.1 ст.9 Закону №1404-VIII».

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки тій обставині, що при повторному пред`явленні виконавчих документів, виконавчі провадження № ВП 61804315 та № ВП 61804819 були завершені шляхом повернення виконавчого документу за заявою стягувача, а не у зв`язку із повним виконанням виконавчих документів. При цьому, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.07.2020 містять пункти про можливість повторного пред`явлення до виконання виконавчих документів до 29.07.2023.

Отже, підстав стверджувати, що на момент завершення виконавчих проваджень № ВП 61804315 та № ВП 61804819 позивач не мав статусу боржника немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідачів вилучити записи з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р. за номерами виконавчих проваджень 60120202 та 60120548.

Також колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав Мін`юст вчинити дії щодо вилучення записів з Єдиного реєстру боржників, оскільки такі дії не належать до його повноважень. Крім того, Мін`юст жодних рішень щодо внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників не приймав та не міг приймати в силу вимог чинного законодавства України.

Крім того, суд першої інстанції не надав правову оцінку тому факту, що ДП «НАІС», будучи технічним адміністратором Автоматизованої системи виконавчого провадження, не здійснює владних управлінських функцій на основі чинного законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову шляхом зобов`язання ДП «НАІС» вилучити записи з Єдиного реєстру боржників відсутні.

Колегія суддів зазначає, що ДП «НАІС» не наділена свободою розсуду, тобто на прийняття самостійного рішення щодо виключення боржника з Єдиного реєстру боржників за відсутності відповідної постанови державного виконавця.

Факт внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників прямо пов`язаний із отриманням, передбаченої пунктом 6 розділу Х Положення, постанови державного виконавця.

Оскільки відповідна постанова державного виконавця не приймалась, то підстави для зобов`язання ДП «НАІС» вилучити записи з Єдиного реєстру боржників відсутні.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 у справі №826/3269/18: «відповідно до Статуту ДП «НАІС», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2018 року № 106/5, предметом діяльності ДП «НАІС» є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-експлуатаційних комплексів Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України. При цьому ДП «НАІС» діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання, на нього не покладено обов`язки виконання функцій та повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1272 «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2015 року № 424), а також наказу Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 про «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» ДП «НАІС» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Отже, суд приходить до висновку, про те, що ДП «НАІС» не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважене владно керувати поведінкою, зокрема, позивача».

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов`язання ДП «НАІС» вилучити записи з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р. за номерами виконавчих проваджень 60120202 та 60120548, оскільки такі вимоги є безпідставними.

Тож, доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під вирішення справи по суті позовних вимог знайшли своє підтвердження.

Доводи Мін`юсту про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки не врахував клопотання (подане 27.09.2021) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 12.10.2021 відмовлено в задоволенні заяви Мін`юсту, яка надійшла до суду 28.09.2021, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Тож, з огляду на те, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, вона може бути розглянута за правилами загального позовного провадження, якщо суд першої інстанції дійде такого висновку.

Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення суду в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Оскільки положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень (у разі відмови у задоволенні позову), в порядку розподілу судових витрат, то розподіл таких витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, у тому числі, сплачений ДП «НАІС» судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "04" липня 2022 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третіх осіб: Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича, Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Турчин Андрія Анатолійовича, ТОВ "Керуюча компанія "Макарівська ГНС", ТОВ "Фінансова компанія "Скай Фінанс" про зобов`язання Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" вилучити записи № 1 та №2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р., номери виконавчих проваджень 60120202 та 60120548.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "04" липня 2022 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2023 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Л.В. Бєлова Я.М. Собків