Ухвала

від 28.02.2023 по справі 640/22097/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/22097/21

адміністративне провадження № К/990/6289/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №640/2097/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», за участю третіх осіб: Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича, Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Турчин Андрія Анатолійовича, ТОВ «Керуюча компанія «Макарівська ГНС», ТОВ «Фінансова компанія «Скай Фінанс» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати Запис 1 в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_1 , внесений в рамках вказаного виконавчого провадження №60120202 приватним виконавцем Ковальським М. Р.;

визнати протиправним і скасувати Запис 2 в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_1 , внесений в рамках вказаного виконавчого провадження №60120548 приватним виконавцем Ковальським М. Р.;

визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо не вилучення запису з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 ;

зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вилучити запис № 1 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 внесеного приватним виконавцем Ковальським М.Р., номер виконавчого провадження 60120202;

зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вилучити запис № 2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесеного приватним виконавцем Ковальським М.Р., номер виконавчого провадження 60120548.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Міністерство юстиції України та Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вилучити записи № 1 та №2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р., номери виконавчих проваджень 60120202 та 60120548.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року апеляційні скарги Державного підприємства «Національні інформаційні системи» та Міністерства юстиції України задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано.

Ухвалено в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третіх осіб: Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича, Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Турчин А. А., ТОВ «Керуюча компанія «Макарівська ГНС», ТОВ «Фінансова компанія «Скай Фінанс» про зобов`язання Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» вилучити записи № 1 та №2 з Єдиного реєстру боржників про ОСОБА_1 , внесених приватним виконавцем Ковальським М.Р., номери виконавчих проваджень 60120202 та 60120548. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що вбачає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, однак, не вказує від якого саме висновку, сформованого Верховним Судом він вважає за необхідне відступити.

Таке обґрунтування суперечить правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Зокрема, не зазначено від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні слід відступити, не вказано постанову Верховного Суду та конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, не зазначено обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, не зазначено і чому, на переконання скаржника, норми права застосовано неправильно та не зазначено, який висновок скаржник вважає правильним.

У разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

З огляду на це Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.

Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, а також неповного з`ясування судами обставин справи та ґрунтуються на незгоді з висновками судів щодо їхньої оцінки, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №640/2097/21 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов