Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/17432/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17432/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати незаконною податкову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" на підставі наказу №9592 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.09.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" згідно до вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відсутності правових наслідків такої;

- cкасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №10362615141, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" з податку на додану вартість в сумі 152 902,00 грн. та штрафні санкції у сумі 76 451 грн. за порушення податкового законодавства на підставі даних Акта перевірки від 27.11.2017 року №5126/26-15-14-01-03/3342495.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

28 жовтня 2022 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу позивача від контролюючого органу надійшов письмовий запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 22.06.2017 року №17857/10/26-15-14-01-03, відповідно до якого Головним управлінням ДФС у м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Дозор Сервіс", код 33442495, даних податкової звітності з податку на додану вартість, щодо визначення податкового кредиту у сумі 152902 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Оферт Груп", код 40147989, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-липень 2016 року та у сумі 167220,00 грн по взаємовідносинах з ПП "Фервест", код 32424590, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень - листопад 2014 року. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст. 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даними Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до яких з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки керівниками підприємств-контрагентів, а саме: ТОВ "Оферт Груп" (код 40147989) та ПП "Февест" ( код 32424590) надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності цих підприємств та документального оформлення нереальної господарської операції з платником податків, якому адресовано запит; наявність інших ознак фіктивності, визначених ст. 55-1 Господарського кодексу України.

У вказаному запиті відповідач просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження з дотриманням вимог статті 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу України за адресою: 04116, м. Київ, вул, Шолуденка, 33/19 або у встановлених Податковим кодексу України випадках - засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Листом від 21.07.2017 року №177, який отриманий відповідачем 26.07.2017 року, позивач надав контролюючому органу пояснення про те, що ТОВ "Дозор Сервіс" позбавлене можливості виконання вимог контролюючого органу в частині надання документів, оскільки запитувані документи по господарським взаємовідносинам із ТОВ "Оферт Груп" передані згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23.05.2017 року до Генеральної прокуратури України.

Так, 22 вересня 2017 року начальником ГУ ДФС у м. Києві Л.Д. Демченко прийнято Наказ №9592 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дозор Сервіс" (код ЄДРПОУ 33442495) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарський взаємовідносин з ТОВ "Оферт Груп" за квітень-липень 2016 року, тривалістю 5 робочих днів з 27.09.2017 року.

Вказаний наказ прийнятий на підставі пп.78.1.4 Податкового кодексу України, у зв`язку з відмовою у наданні документів на письмовий запит контролюючого органу від 22.06.2017 року №17857/10/26-15-14-01-03.

В подальшому, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято Акт перевірки від 27.11.2017 року №516/26-15-14-01-03/33442495, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №10362615141, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 229303,00 грн. (двісті двадцять дев`ять тисяч триста три гривні).

Не погоджуючись з проведеною відповідачем на підставі наказу від 22.09.2017 року №9592 перевіркою, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №10362615141 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою прийняття контролюючим органом наказу на проведення перевірки на підставі п.78.1.4 ПК України, є послідовність наступних подій: 1) виявлення контролюючим органом недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) направлення платнику податків відповідного запиту; 3) не надання платником податків відповіді на такий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №10362615141, проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 22.09.2017 року №9592.

Вказаний наказ та підстави проведення такої перевірки були предметом розгляду в адміністративній справі №640/12248/17 (суддя Григорович П.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 22.09.2017 року №9592.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 року у справі №826/12248/17, яке залишено без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.09.2017 року № 9592 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дозор Сервіс".

Рішення судів у справі №826/12248/17 обґрунтовано тим, що відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, що підтверджується ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.05.2017 року №757/27878/17 і описом речей і документів, які були вилучені на підставі вказаної ухвали, копії яких містяться у матеріалах справи, та про що позивач письмово повідомив контролюючий орган до дати винесення оскаржуваного наказу про проведення перевірки.

Проте, як свідчать матеріали справи, контролюючий орган не вжив відповідних заходів для отримання доступу до таких документів, не переніс терміни проведення розпочатої перевірки до дати отримання копій документів від правоохоронних органів або забезпечення доступу до них.

Одночасно в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем наведених вимог ПК України, станом на 22.09.2017 року (дату винесення оскаржуваного наказу).

Враховуючи зазначене, внаслідок не дотримання відповідачем вимог 85.9 ПК України під час прийняття рішення про проведення перевірки, яке оформлено наказом від 22.09.2017 року №9592, суди дійшли висновку про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для винесення наказу на проведення перевірки, внаслідок чого оскаржуваний акт індивідуальної дії не можна вважати правомірним.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Оскільки підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №10362615141, був наказ від 22.09.2017 року №9592, а предметом розгляду справи № 826/12248/17- законність прийняття такого наказу, колегія суддів приймає до уваги судові рішення у даній справі, якими вказаний наказ про проведення перевірки визнано протиправним та скасовано.

За змістом пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті Податкового кодексу України).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тоді як за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2018 року у справі № 1570/7146/12 та від 22 серпня 2018 року у справі №812/1283/17.

За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки відповідача, наведені в акті перевірки від 27.11.2017 №516/26-15-14-01-03/33442495 щодо порушення позивачем пунктів п. 44.1 ст. 44. п. 198.1. п. 198.3., п. 198.6. ст. 198. Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152 902 гривень, в т.ч. по періодах: за квітень 2016 року -34 432 грн. за травень 2016 року - 69 632 грн., за червень 2016 року - 24 036 грн., за липень 2016 року - 24 802 гривень, не спростовують факту незаконності проведення перевірки, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання незаконним та скасування наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною підставою для визнання такої перевірки протиправною, а прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення має бути визнане протиправним та скасоване.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.