Ухвала

від 16.01.2023 по справі 389/3522/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 389/3522/21

провадження № 61-405ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантазіївське» про визнання протиправними дій щодо земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантазіївське» (далі - ТОВ «Пантазіївське») щодо його земельної ділянки площею 6,4712 га, № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3522285400:02:000:0339.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 6,4712 га, № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3522285400:02:000:0339, розташованої в селі Петрове Знам`янської міської громади Кропивницького району Кіровоградської області. Зазначена земельна ділянка не перебуває в оренді, він є одноосібником, платить за неї земельний податок. У 2014 році Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») було встановлено в натурі межі цієї земельної ділянки та встановлено межові знаки тривалого зберігання в кількості 5 штук у погодженні із суміжними землевласниками та землекористувачами, земельні ділянки яких, як раніше і його, перебувають в оренді у ТОВ «Пантазіївське». Представник ТОВ «Пантазіївське» погодився з розмірами ділянки в натурі, поставивши підпис та печатку. Весною 2020 року його земельна ділянка готувалася під засівання сільськогосподарської культури - соняшника. Підготовку до засівання повинен був проводити ОСОБА_2 . У березні 2021 року під час проведення повторної процедури встановлення межових знаків на земельній ділянці взамін раніше знищених ОСОБА_2 виявив, що вся площа поля ще з осені 2019 року зорана технікою ТОВ «Пантазіївське». В подальшому його земельна ділянка й надалі продовжувала оброблятися технікою ТОВ «Пантазіївське», а саме були внесені глибинною культивацією мінеральні добрива з метою подальшого засівання сільськогосподарською культурою. Вказана культивація знову була здійснена рівномірно на всій площі поля, включаючи його земельну ділянку. З метою припинення подальших незаконних дій зі сторони ТОВ «Пантазіївське» на його земельній ділянці 17 квітня 2020 року він направив заяву до Знам`янського відділу поліції. У відповіді на заяву вказано, що ознак кримінального правопорушення не виявлено, рекомендовано звернутися до суду для вирішення спору. Лише після офіційного звернення до органів поліції сільськогосподарські роботи на його земельній ділянці зі сторони ТОВ «Пантазіївське» були зупинені, що дало йому змогу в повному обсязі користуватися своєю приватною власністю в подальшому. Обробляючи його земельну ділянку у 2019-2020 роках, ТОВ «Пантазіївське» перешкоджало йому користуватися своєю власністю.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року (повний текст якої складено 02 грудня 2022 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2022 року - без змін.

05 січня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання протиправними дій відповідача щодо земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантазіївське» про визнання протиправними дій щодо земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко