Постанова

від 11.01.2023 по справі 273/1549/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 273/1549/20

провадження № 61-8748св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка», Приватне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування Приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка, Дубрівська сільська рада Баранівського району Житомирської області, Управління архітектури, інфраструктури з питань оборонної роботи та цивільного захисту Баранівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Люлевич Анатолій Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» (далі - ТОВ «Біріт імені Шевченка»), Приватне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка (далі - ПСП ім. Шевченка) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування ПСП ім. Шевченка, Дубрівська сільська рада Баранівського району Житомирської області, Управління архітектури, інфраструктури з питань оборонної роботи та цивільного захисту Баранівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Люлевич А. І., про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства, скасування державної реєстрації речового права, витребування майна.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Біріт імені Шевченка» є співвласником майнового паю колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, правонаступником якого є ПСП ім. Шевченка, що підтверджується свідоцтвами про право власності на майновий пай.

У червні 2020 року їм стало відомо, що 03 жовтня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на комплекс нежитлових будівель, що належало співвласникам майнових паїв колишнього КСП ім. Шевченка, а саме: на зерносховище, площею 555,3 кв. м, телятник, площею 815,46 кв. м, сушарку ОБВ, площею 128,93 кв. м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площею 2 657,13 кв. м, зерносховище, площею 904,17 кв. м, комору, площею 295,04 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

У подальшому, ОСОБА_2 відчужив вказане нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2018 року.

Зазначали, що реєстрація права власності на спірне пайове майно за ОСОБА_2 була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, поза волею власників цього майна, та на підставі документів, що мають ознаки підробки.

Позивачі вказали, що виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників, яке при вирішенні питання про виділення ОСОБА_2 майнового паю в натурі, не приймалось.

Крім того, всупереч пункту 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії НОМЕР_1, виданого 14 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 , зазначено лише перелік майна й не зазначено якою посадовою особою здійснено такий напис та відсутній підпис керівника підприємства, також на свідоцтві проставлено печатку підприємства старого зразка, яка є недійсною.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПСП ім. Шевченка просили суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , видане Дубрівською сільською радою на ім`я ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 жовтня 2017 року № 37411203;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 № 22665929 та № 28324534;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь співвласників майнових паїв колишнього КСП, правонаступником якого є ПСП ім. Шевченка нерухоме майно: зерносховище, площею 555,30 кв. м, телятник, площею 815,46 кв. м, сушарку ОБВ, площею 128,93 кв. м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площею 2 657,13 кв. м, зерносховище, площею 904,17 кв. м, комору, площею 295,04 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року позов ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПСП ім. Шевченка задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , виданий 14 червня 2016 року Дубрівською сільською радою Баранівського району на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано рішення державного реєстратора Управління архітектури, інфраструктури з питань оборонної роботи та цивільного захисту Баранівської районної державної адміністрації Бабюк О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 жовтня 2017 року № 37411203.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державну реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , номери запису про право власності № 22665929, № 28324534, припинивши право власності.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь співвласників майнових паїв колишнього КСП, правонаступником якого є ПСП імені Шевченка, нерухоме майно: зерносховище, площею 555,30 кв. м, телятник, площею 815,46 кв. м, сушарку ОБВ, площею 128,93 кв. м, корівник 2-х рядний, корівник 4-х рядний, площею 2 657,13 кв. м, зерносховище, площею 904,17 кв. м, комору, площею 295,04 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що співвласники розпайованого майна КСП мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначених рішенням зборів співвласників паїв або у порядку виділу своєї частки зі спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності. Оскільки належних та допустимих доказів згідно зі статтями 77-78 ЦПК України щодо прийняття загальними зборами членів співвласників майнових паїв рішення про виділення ОСОБА_2 у натурі майна не надано, то виділення йому в натурі спірного майна здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки майно вибуло не з волі власників, з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про витребування майна підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту спливу строків позовної давності, про що ОСОБА_1 було заявлено у судовому засіданні, оскільки позивачами зазначено, що про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майно за відповідачами вони дізналися лише у червні 2020 року, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки, а у липні 2020 року вони вже звернулися до суду із зазначеним позовом.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПСП ім. Шевченка відмовити.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПСП ім. Шевченка відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги, які є ідентичними за змістом, мотивовані тим, що ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПСП ім. Шевченка є неналежними позивачами у справі, оскільки не довели, що вони є володільцями (користувачами) спірного майна, а відтак, вважають, що вони обрали неправильний спосіб захисту своїх прав.

Вказує, що судами не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо пред`явлення віндикаційного позову, а саме те, що з таким позовом до суду може звернутися виключно власник.

Вказують, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, надали неправильну оцінку доказам у справі, зокрема, безпідставно взяли до уваги висновок почеркознавчої експертизи, яка була проведена під час досудового розслідування у рамках кримінального провадження.

Також, вважають, що хоча позов є необґрунтованим, проте позивачами у будь-якому разі пропущено строк позовної давності, оскільки вони повинні були довідатися про, нібито, порушення своїх прав 26 листопада 2015 року, коли було підписано акт приймання-передачі майнового пая ОСОБА_2 , який був підписаний директором ПСП ім. Шевченка ОСОБА_6.

Крім зазначеного, касаційна скарга ОСОБА_1 містить доводи про те, що ним у суді першої інстанції було заявлено обґрунтований відвід судді Сташків Т. Б., проте у його задоволенні було безпідставно відмовлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У листопаді 2022 року ТОВ «Біріт імені Шевченка» подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому вказує, що їхні доводи є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність ухвалених судових рішень, тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

08 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі статтею 5 Статуту ПСП ім. Шевченка, зареєстрованого Баранівською районною державною адміністрацією 07 березня 2001 року, підприємство є правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованого сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка.

ТОВ «Біріт імені Шевченка» є власником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства ПСП ім. Шевченка, що підтверджується свідоцтвами про право власності від 09 вересня 2016 року серії ЖИ-6 № 355951 та серії ЖИ-6 № 355948.

Відповідно до протоколу № 1/13/01/2016/1 зборів засновків ПСП ім. Шевченка ЄДРПОУ 05267110 від 13 січня 2016 року вирішено припинити повноваження і звільнити з посади директора ПСП ім. Шевченка - ОСОБА_6. з 13 січня 2016 року та призначити на посаду директора ПСП ім. Шевченка - ОСОБА_4 , а також зобов`язати ОСОБА_5 передати новому директору підприємства документи, печатки та штампи підприємства.

Згідно з наказом ПСП ім. Шевченка від 14 січня 2016 року № 1-к ОСОБА_4 з 14 січня 2016 року приступив до роботи та обов`язків директора ПСП ім. Шевченка, з повноваженнями згідно зі Статутом підприємства, у тому числі, з правом першого підпису документів.

Відповідно до довідки ПСП ім. Шевченка від 06 липня 2020 року у період з 14 січня 2016 року керівником ПСП ім. Шевченка - ОСОБА_4 , виділення пайового майна, яке перебувало у користуванні ПСП не проводилось. Напис на свідоцтві про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 , виданому 14 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 , не здійснювався. Будь-яких інших примірників актів приймання-передачі вказаного майна від ПСП ім. Шевченка до ОСОБА_2 , що датовані 12 січня 2016 року на обліку у підприємстві не значиться і з 14 січня 2016 року керівником підприємства - ОСОБА_4 , не підписувався. Печатка ПСП ім. Шевченка колишнім директором підприємства - ОСОБА_6. після звільнення, підприємству не поверталась, внаслідок чого була виготовлена нова печатка ПСП ім. Шевченка.

Згідно з актом приймання-передачі майна пайового фонду від 26 листопада 2015 року директор ПСП ім. Шевченка ОСОБА_6. передав, а ОСОБА_2 прийняв у замін наявних в нього свідоцтв про право власності на майновий пай (майнових сертифікатів) нерухоме майно ПСП ім. Шевченка на загальну суму 373 277 грн.(том 1, а. с. 177).

З огляду на оспорюване свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, видане 14 червня 2016 року Дубрівською сільською радою, ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПСП ім. Шевченка, частка майнового паю якого становить 358 574 грн. На звороті свідоцтва зазначено майно, яке передається ОСОБА_2 в натурі, а саме нежитлові будівлі на АДРЕСА_1 : корівник чотирьохрядний, 1991 року; корівник двохрядний, 1972 року; зерносховище (будівля комори), 1991 року; зерносховище (будівля комори); будівля комори 1965 року; сушарка ОБВ_110, 1989 року; телятник, 1994 року. На звороті свідоцтва проставлено відтиск печатки ПСП ім. Шевченка, однак відсутній підпис керівника підприємства (том 3, а. с. 195).

На підставі зазначеного свідоцтва відомості про право власності ОСОБА_2 на вказане майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продав спірне майно ОСОБА_1 .

Того ж дня відомості про право власності ОСОБА_1 на спірне майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 березня 2021 року рукописні записи на зворотному боці свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, виданого Дубрівською сільською радою, виконані не керівником ПСП ім. Шевченка - Приймаком А. І., а іншою особою.

Відповідно до судової технічної експертизи документів від 17 березня 2021 року відбиток круглої печатки ПСП ім. Шевченка, розташований на зворотному боці свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий пай) серії НОМЕР_1, виданого Дубрівською сільською радою, нанесений не печаткою ПСП ім. Шевченка, експериментальні та вільні зразки відбитків якої надані на дослідження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 466/8649/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та постанові Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 683/1505/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 466/8649/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає про порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Згідно із частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно із положенням статей 1, 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Статтею 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Аналогічні по суті положення містилися й у пунктах 13, 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок № 62), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253.

Порядком № 62 (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Отже, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власнику майнових паїв члена колективного сільськогосподарського підприємства необхідно надати свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передачі нерухомого майна.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши усі надані сторонами докази на предмет належності та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП відсутня відмітка підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою, то воно видане видане з порушенням вимог пункту 51 Порядку № 1127, що є підставою для визнання його недійсним. Оскільки рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , а згодом і за ОСОБА_1 у Державному реєстрі здійснено на підставі свідоцтва про право власності, яке судом визнано недійсним, то вказані рішення про державну реєстрацію права власності підлягають скасуванню.

Крім того, суди дійшли правильного висновку про те, що ПСП ім. Шевченка, як правонаступник сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка, вправі заявляти вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки майно вибуло з володіння не з його волі.

Доводи касаційних скарг про те, що ТОВ «Біріт імені Шевченка» та ПСП ім. Шевченка є неналежними позивачами у справі, є безпідставними та належно спростовані судом апеляційної інстанції, так як безспірно доведено, що товариство є співвласником майнового паю колишнього КСП ім. Шевченка, правонаступником якого є ПСП ім. Шевченка. Крім того, подібний спір за позовом ТОВ «Біріт імені Шевченка» розглянуто Верховним Судом у справі № 273/1321/20 (провадження № 61-15399св21).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи заявників є суперечливими, оскільки, заявляючи про те, що ПСП ім. Шевченка не є правонаступником сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка, при цьому надали судам свідоцтво про право власності на майновий пай, видане на ім`я ОСОБА_2 саме ПСП ім. Шевченка.

Доводи касаційних скарг, які є аналогічними з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що ПСП ім. Шевченка доказів про те, що дане підприємство є титульним володільцем (користувачем) спірного нерухомого майна суду не надано, а тому відсутні підстави для витребування на його користь майна, є безпідставними, оскільки загальні збори ПСП ім. Шевченка є розпорядниками майнових паїв членів реформованого КСП, й, відповідно, незаконне вибуття майна, як виділення майнового паю в натурі, з такого підприємства надає право останньому на його витребування.

Посилання заявників на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги висновок почеркознавчої експертизи, яка була проведена під час досудового розслідування у рамках кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки судами були взяті до уваги усі надані сторонами докази, у тому числі й вказаний висновок, та їм була надана правова оцінку в сукупності.

Доводи касаційних скарг з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, про те, що сам віндикаційний позов є ефективним способом захисту прав власника (титульного володільця) майна і не потребує визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай, виданий органом місцевого самоврядування колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

На відміну від справи № 359/3373/16-ц, на яку посилаються заявники, в цій справі рішення органу місцевого самоврядування чи будь-якого іншого органу не слугувало підставою для видачі оспорюваного свідоцтва, тому висновок судів, що в цьому випадку вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП є належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку є обґрунтованими.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справа № 273/1321/20 (провадження № 61-15399св21), в якій позивачем було також ТОВ «Біріт імені Шевченка».

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

З огляду на викладене висновки щодо застосування норм права, що містяться у вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, на які послався заявник на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційних скарг про пропуск строку позовної давності позивачами. Судом апеляційної інстанції правильно вказано, що, як зазначено позивачами, про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майно за відповідачами вони дізналися лише у червні 2020 року, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки, а у липні 2020 року вони вже звернулися до суду з зазначеним позовом. Доводи заявників про те, що для ПСП ім. Шевченка перебіг позовної давності розпочався з 15 червня 2016 року, оскільки Дубрівською сільською радою Баранівського району було видано свідоцтво 14 червня 2016 року, є безпідставними, оскільки встановлено, що відбиток круглої печатки, розташований на зворотному боці свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 нанесений не печаткою ПСП ім. Шевченка, а рукописні записи на зворотному боці свідоцтва виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою. Збори колишніх членів КСП про виділення майна ОСОБА_2 не проводилися, заяви від нього до Комісії по розпаюванню не надходило, напис про перелік майна, що виділяється, керівником ПСП ім. Шевченка з 14 червня 2016 року не вчинявся. Тому доводи позивачів про те, що про зміст свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 їм стало відомо лише при отриманні його копії від нотаріуса - у червні 2020 року, відповідачами не спростовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що у суді першої інстанції було заявлено обґрунтований відвід судді Сташків Т. Б., проте у його задоволенні було безпідставно відмовлено, є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив аналогічні доводи його апеляційної скарги та обґрунтовано їх відхилив, вказавши, що зазначені заявником обставини, а саме те, що слідчим суддею Сташківим Т. Б., який є чоловіком судді Сташків Т. Г., було надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів цивільної справи № 273/1549/20 з можливістю вилучення оригіналу свідоцтва про право власності на майновий пай №ЖИ-6 № 355940, виданого 14 червня 2016 року Дубрівською сільською радою Баранівського району Житомирської області ОСОБА_2 , для проведення відповідного експертного дослідження, не вказують на наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності судді та, відповідно, не можуть трактуватися як обставини, що викликали б сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючої судді Сташків Т. Г. при розгляді справи.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець