Рішення

від 01.11.2022 по справі 758/15256/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15256/21

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Савіцької Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 103795 грн. 27 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.12.2019 ОСОБА_1 - водієм автомобіля «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності, було пошкоджено в`їзні ворота за адресою: АДРЕСА_1 . На момент аварії ОСОБА_1 був водієм ТОВ «Фелікс Люкс», а автомобіль «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 , - здавався в оренду ТОВ «Фелікс Люкс». Водій, в порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху, не переконався, що рух буде безпечним, передчасно почав рух і пошкодив ворота ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч». Водій повинен був переконатися, що це буде безпечним і лише потім починати рух, але водій цього не зробив, що і стало причиною пошкодження воріт. Внаслідок наїзду автомобілем ворота були пошкоджені, позивач здійснив ремонт воріт на загальну суму 52000 грн. Окрім цього, внаслідок пошкодження воріт, позивач поніс збитки на загальну суму 103795 грн. 27 коп. Позивач надає послуги контрольно-пропускного режиму ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, згідно договору контрольно-пропускного режиму № 3 від 30.12.2016. За умовами вказаного договору позивач повинен забезпечувати, в тому числі технічно справний стан та обслуговування воріт за адресою: АДРЕСА_1 . Надання послуг контрольно-пропускного режиму та безпосередній догляд за воротами здійснюють чергові. До позивача звернулося ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» з претензією щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, що належить ОСОБА_2 на праві власності у розмірі 49 874 грн. 27 коп. та судових витрат в розмірі 1921 грн., оскільки постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2020 у справі № 359/1599/19 за позовом ОСОБА_2 з ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» стягнуто матеріальних збиток за пошкодження автомобіля. При цьому позивач не був учасником цієї справи та не міг надати свої заперечення та пояснення. В претензії ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» зазначає, що оскільки позивач надавав послуги контрольно-пропускного режиму силами своїх працівників, то саме позивач і повинен відшкодувати завдану шкоду. Також цією ж претензією ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» повідомило позивача про свої наміри розірвати договір про надання послуг з контрольно - пропускного режиму № 3 від 30.12.2016. Розірвання вказаного договору спричинить для позивача збитки у розмірі 51795 грн. 27 коп. У зв`язку з викладеним позивач вимушений був звернутись до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2021 року, головуючим суддею у справі визначено Головчака М.М.

15 листопада 2021 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

23 грудня 2021 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» у судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, про що надав письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ТОВ «Фелікс Люкс» в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

В судовому засіданні досліджено копію постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 359/1599/19, згідно якої судом апеляційної інстанції встановлено:

«…В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 .

27 грудня 2018 року автомобіль «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з промислової території, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, отримав пошкодження кабіни та фургону.

З приводу виявлення пошкодження автомобіля «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 того ж дня звернувся до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, згідно висновку якого вбачається, що в ході перевірки звернення ОСОБА_2 встановлено, що 27.12.2018 близько 12 год. 10 хв. в м. Бориспіль по вул. Завокзальна, 5 внаслідок того, що охоронець не притримав ворота, вони зачинились, в результаті чого автомобіль заявника «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме - пошкодження частини кабіни автомобіля з правої сторони. У своєму поясненні власник повідомив, що під час даної події охоронець не скористався фіксатором на воротах, що призвело до даної події. Після чого він звернувся в поліцію з метою фіксації.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2019 вбачається, що за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» є власником нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

30.12.2016 між ТОВ «Лавіа Компані» (виконавець) та ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (замовник) було укладено договір про надання послуг з контрольно-пропускного режиму № 3, відповідно до п. 2.1 якого виконавець за умовами цього договору зобов`язується надати послуги щодо здійснення контрольно-пропускного режиму та забезпечення встановленого режиму на території товариства замовника (в т.ч. реєстрації відвідувачів), а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги згідно умов цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору № 3 від 30.12.2016, об`єктом контрольно-пропускного режиму та його місцезнаходження є комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Надання послуг з контрольно-пропускного режиму на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювали чергові ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ».

З копії пояснювальної записки чергового ОСОБА_3 вбачається, що 27.12.2018 він знаходився на своєму робочому місці. До воріт під`їхав автомобіль «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 . Він вийшов, щоб відкрити ворота. Ворота складаються із двох половинок. Він відкрив одну половинку воріт та пішов відкривати іншу. В момент відкриття другої половинки воріт машина рушила. За кермом був водій ОСОБА_1 , який перед виїздом транспортного засобу, не переконавшись, що стулки воріт зафіксовані та не дочекавшись його команди щодо безпеки руху, почав здійснювати рух, що спричинило пошкодження воріт та транспортного засобу.

Частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст. 77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем в суді першої інстанції, що ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» є власником об`єкту нерухомого майна (комплексу) за адресою: АДРЕСА_1 .

Порядок входу (виходу) осіб, в`їзду (виїзду) транспортних засобів, внесення (винесення), ввезення (вивезення) матеріальних цінностей на територію ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» здійснюється через контрольно-пропускний режим, шляхом встановлення воріт.

Отже, в`їзні (виїзні) ворота на загальну територію об`єкта перебувають у підпорядкуванні власника ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», який в силу ст. 322 ЦК України повинен забезпечувати їх технічно справний стан та обслуговування. Надання послуг контрольно-пропускного режиму та безпосередній догляд здійснюють чергові (охорона) ТОВ «Лавіа Компані».

Відповідно до висновку ДОП Бориспільського ВП ГУНП в Київській області від 04.01.2019, в ході перевірки звернення ОСОБА_2 встановлено, що 27.12.2018 близько 12.10 год. в м. Бориспіль по вул. Завокзальна, 5 внаслідок того, що охоронець не притримав ворота, вони зачинились, в результаті чого автомобіль заявника «Форд Транзит», отримав механічні ушкодження, а саме - пошкодження частини кабіни автомобіля з правої сторони.

З матеріалів справи, зокрема з фотографій з місця події, вбачається, що одна половина воріт контрольно-пропускного режиму на територію ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» відкрита всередину, тобто в сторону території товариства, та зафіксована цеглиною, друга половина воріт зачепила кабіну автомобіля з правої сторони, вказана частина воріт застрягла між кабіною та фургоном, пошкодивши задню частину кабіни. При цьому відсутність пошкоджень на передній частині кабіни автомобіля та на дзеркалі, розташованому ззовні кабіни, свідчить про неспроможність пояснень третьої особи про те, що водій автомобіля рушив до того, як ворота були відчинені.

З викладеного вбачається, що на воротах відповідача були відсутні пристрої, які б надійно фіксували їх у відкритому положенні. При цьому надійність та запобігання раптовому закриттю воріт власником не забезпечена. Доказів та доводів, які б спростували вказані обставини, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні у відзиві на апеляційну скаргу зазначено та надано не було.

Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09.07.2012 № 964 затверджено Правила охорони праці на автомобільному транспорті, вимоги яких поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи на автомобільному транспорті.

Згідно з п. 7.3 ч.3 Правил охорони праці на автомобільному транспорті, стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відкриватися назовні, а для в`їзду на територію підприємства і виїзду з неї - усередину. Ворота повинні бути обладнані пристроями, що виключають їх самовільне закриття або відкриття.

Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 № 67, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.02.2012 за № 226/20539 затверджені загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, сфера застосування яких поширюється на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності і видів діяльності.

Пунктом 3.1 цього Наказу встановлені додаткові вимоги до робочих зон на відкритому повітрі, зокрема, робочі місця, переходи, устаткування, розміщене на відкритому повітрі, які використовуються працівниками під час роботи або до яких вони повинні мати доступ, мають бути так устатковані, щоб вхід і в`їзд, а також вихід і виїзд до них були безпечними.

Отже, встановленим є факт пошкодження автомобіля, що належить позивачу, внаслідок удару металевих воріт при виїзді із території, власником якої є ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», який зобов`язаний забезпечити надійні засоби фіксації воріт у відкритому положенні, однак цей обов`язок належним чином не виконав, внаслідок чого одна половина воріт вдарила у праву частину кабіни автомобіля позивача.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції на вище зазначені вимоги закону на наявні в матеріалах справи докази уваги не звернув, не врахував, що на воротах відповідача був відсутній фіксуючий пристрій, передбачений п. 7.3 Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій від 09 липня 2012 року № 964 «Про затвердження Правил охорони праці на автомобільному транспорті», тоді як обов`язок власника нерухомого майна ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» утримувати належне йому майно у стані безпечному для його експлуатації.

Оскільки автомобіль позивача був пошкоджений з вини ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», враховуючи те, що доказів відсутності вини або доказів, які б звільняли його від відповідальності за завдану шкоду, відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 …».

Вказана постанова Київського апеляційного суду набрала законної сили.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що вина відповідачів у спричиненні майнової шкоди позивачу відсутня.

Натомість, судом встановлено, що спричинення шкоди відбулося внаслідок неналежного утримання власником ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», якому саме позивач надає послуги контрольно-пропускного режиму, належного йому нерухомого майна, тобто воріт, на яких був відсутній фіксуючий пристрій, у стані безпечному для його експлуатації.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини 2 статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За змістом статті 1066 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачами не встановлений, як не встановлено і факту їх протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК України).

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини сторін, позивачем не надано належних та достатніх доказів наявності спричиненої майнової шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягає стягненню з відповідачів сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.

Сторони по справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 40984674, юридична адреса: вул. Вадима Гетьмана, буд. 6, м. Київ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», код ЄДРПОУ 22956207, юридична адреса: пр. правди, буд. 62, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2022 року.

Суддя М. М. Головчак