Постанова

від 20.06.2023 по справі 758/15256/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/15256/21

провадження № 22-ц/824/6211/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Борисової О. В., Рейнарт І. М.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» - адвоката Буші Андрія Володимировича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року в складі судді Головчака М. М.,

встановив:

29.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» (далі - ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс» (далі - ТОВ «Фелікс Люкс»), ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивований тим, що 27.12.2019 ОСОБА_1 - водієм автомобіля «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 та перебував в оренді ТОВ «Фелікс Люкс», було пошкоджено в`їзні ворота ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5.

Водій ОСОБА_1 не переконався, що це буде безпечним, і лише потім починати руху, передчасно почав рух і пошкодив ворота ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч».

ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» надавало послуги контрольно-пропускного режиму ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч».

ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» здійснило ремонт воріт на загальну суму 52 000 грн.

ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» звернулось до ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» з претензією щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 49 874 грн 27 коп. та судових витрат в розмірі 1 921 грн на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі №359/1599/19 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» про стягнення матеріального збитку.

Цією ж претензією ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» повідомило позивача про намір розірвати договір про надання послуг з контрольно-пропускного режиму №3 від 30.12.2016.

Оскільки шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, позивач просив стягнути солідарно з ТОВ «Фелікс Люкс» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» матеріальну шкоду в розмірі 103 795,27 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року вказаний позов залишено без задоволення.

06.02.2023 представник ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» - адвокат Буша А. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що суд першої інстанції не міг вважати обставини, встановлені судовим рішенням у справі №359/1599/19 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» про стягнення матеріального збитку такими, що не підлягали доказуванню при розгляді даної справи, оскільки в даній справі беруть участь інші сторони, а предметом спору були інші правовідносини.

Суд першої інстанції не з`ясував обставин справи, не дослідив надані позивачем докази, не дав їм оцінки та дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 грудня 2016 року між ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» (виконавець) та ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (замовник) укладено договір про надання послуг з контрольно-пропускного режиму №3.

За умовами вказаного договору виконавець зобов`язується надати послуги щодо здійснення контрольно-пропускного режиму та забезпечення встановленого режиму на території замовника ( в т.ч. реєстрація відвідувачів), а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги згідно умов цього договору.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» посилалось на ті підстави, що 27 грудня 2019 року з вини водія ТОВ «Фелікс Люкс» - ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Fort Transit, д.н. НОМЕР_1 , було пошкоджено в`їзні ворота, що належать ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч».

ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» забезпечувало технічно справний стан та обслуговування вищевказаних воріт. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року (справа №359/1599/19) з ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» на користь власника пошкодженого автомобіля було стягнуто на відшкодування завданої матеріальної шкоди 49 874 грн 27 коп. та судові витрати в розмірі 1921 грн. ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» у червні 2021 року звернулось до ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» з претензією про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля. ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» понесла витрати на ремонт пошкоджених воріт в сумі 52 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідачів у завданні матеріальної шкоди позивачу відсутня, що також встановлено постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року (справа №359/1599/19) в справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля.

Колегія суддів не може повністю погодитись з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З огляду на те, що водій ОСОБА_1 , за твердженням позивача, на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фелікс Люкс», останній не є відповідальною особою за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених цим Законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

В даному випадку позовних вимог до страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, або у визначених законом випадках - МТСБУ, по справі заявлено не було.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На підтвердження заподіяння майнової шкоди, завданої ТОВ «ЛАВІА КОМПАНІ» внаслідок здійснення ремонту вказаних воріт, позивачем надано рахунок-фактуру №СФ-0000243 від 12.08.2021 ТОВ «Будівельна компанія «Славутич-2005» на суму 52 000 грн, дійсний до сплати до 21.08.2021.

Доказів понесення вказаних витрат матеріали справи не містять.

На підтвердження позовних вимог про відшкодування завданої шкоди в сумі 51 795,27 грн, позивачем надано інформацію про виконавче провадження 64061908, відкрите на підставі виконавчого листа від 29 грудня 2020 року №359/1599/19 про стягнення з ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 49 874, 27 грн та судових витрат в розмірі 1 921 грн, а також копію претензії ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» від 21 червня 2021 року №18/1 про відшкодування 51 795 грн 27 коп.

З огляду на те, що відповідальною особою за пошкодження транспортного засобу визнано судовим рішенням, що набрало законної сили, саме ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», лише претензія останнього про відшкодування такої шкоди позивачем не є належним та достатнім доказом на підтвердження її завдання вказаній особі.

Отже, враховуючи те, що позивач не довів факт завдання йому шкоди внаслідок пошкодження належних ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» воріт та внаслідок ухвалення судового рішення про стягнення з ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» на користь власника пошкодженого транспортного засобу Fort Transit, д.н. НОМЕР_1 , суми завданої майнової шкоди, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, частини першої статті 1166 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову, проте помилково послався на інші мотиви. Тому оскаржене судове рішення належить змінити в мотивувальній частині.

За умов недоведеності завдання позивачу майнової шкоди, колегія суддів вважає недоцільним оцінювати надані докази в частині доведеності вини володільця джерела підвищеної небезпеки у вчиненні даної ДТП.

З огляду на те, що дане судове рішення не впливає на права та обов`язки ОСОБА_3 , як учасника ДТП, клопотання останнього про залучення його до справи в якості третьої особи та виклик в судове засідання свідка підлягають відхиленню.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції частково ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАВІА КОМПАНІ» - адвоката Буші Андрія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: О. В. Борисова

І. М. Рейнарт