Ухвала

від 10.01.2023 по справі 757/30637/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року,

за участі: прокурора представника власника майна представника третьої особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102060000082 від 08 червня 2021 року.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, та накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , та на майно, вилучене в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 .

Прокурор вважає вказану ухвалу незаконною і необґрунтованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Вважає, що слідчим суддею не враховано мети арешту майна - забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна.

Зазначає, що ОСОБА_7 , ОСОБА_10 повідомлено про підозру у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Корисливі мотиви вчинення злочину, зокрема, підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також вказує, що вилучені в ході обшуків грошові кошти визнано речовими доказами, оскільки, на думку слідства, зазначені матеріальні об`єкти зберегли на собі ознаки вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення подібних, інших кримінальних правопорушень, які, в тому числі, на даний час перевіряються в ході проведення досудового розслідування.

На думку прокурора, надані стороною захисту документи щодо належності майна не підозрюваній, а іншим особам, а саме її батьку, які не посвідчені жодною іншою особою, не засвідчені нотаріусом та не відповідають загальним нормам спілкування і відносин між батьком-донькою є нічим іншим як нікчемним договором, спрямованим на уникнення арешту вилучених грошових коштів та подальшої їх можливої конфіскації.

Вважає, що слідчим суддею не враховано, що такий арешт майна забезпечить можливу конфіскацію майна у разі призначення такого покарання за результатами проведення судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, пояснення власника майна та його представника, представника третьої особи, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з матеріалами судового провадження, Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 червня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021102060000082 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, щодо встановлення Департаментом міграційної поліції Національної поліції України в ході перевірки оперативної інформації функціонування на території міста Києва злочинної групи, учасники якої вчиняють злочини у сфері нелегальної міграції, а саме переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон України та в подальшому до країн Євросоюзу, зокрема Республіки Польща. До складу цієї злочинної групи входять учасники, що сприяють незаконному переправленню осіб через державний кордон України з території Російської Федерації до України, забезпечують перебування нелегалів на території Печерського району міста Києва та в подальшому організовують незаконне переправлення до країн Західної Європи з території Закарпатської області. Крім того, встановлено, що особи організовують незаконне переправлення через державний кордон України осіб, які підлягають мобілізації та не мають законних підстав на виїзд шляхом фіктивного оформлення осіб як волонтерів та подальшого внесення відомостей про них до інформаційної бази «Шлях».

29 жовтня 2022 року проведено обшуки в автомобілі марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 73 000 гривень, 3000 доларів США, 4440 доларів США, 400 Євро, та у квартирі АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

03 листопада 2022 року старший слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно у зв`язку з недоведеністю необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другом ч. 1 ст. 170 КПК України. При цьому, слідчим суддею встановлено факт законного набуття та володіння грошовими коштами.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як убачається з матеріалів справи, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Санкція згаданого кримінального правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як убачається з матеріалів провадження, зазначені у клопотанні слідчого обставини підозри ОСОБА_7 та ОСОБА_10 могли мати місце і підтверджуються достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуків в автомобілі марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 та у квартирі АДРЕСА_1 , є передчасними, оскільки слідчим та прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити їм покарання у виді конфіскації майна, на підставі чого у даному випадку є правомірним застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням вказаних обставин, та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, запобігання можливості приховування майна у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на вищевказане майно.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102060000082 від 08 червня 2021 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку в автомобілі марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: грошові кошти в сумі 73 000 гривень, 3000 доларів США, 4440 доларів США, 400 Євро; майно, вилучене в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/30637/22-к Справа №11-сс/824/457/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1