Постанова

від 17.01.2023 по справі 916/2465/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2465/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В;

Представники сторін:

Від прокуратури - Ейсмонт С.О.;

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022

по справі №916/2465/22

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар-2020"

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Нікітенко С.В., дата та місце прийняття ухвали: 26.09.2022, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 відмовлено Заступнику керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-823/22 від 23.09.2022) у справі № 916/2465/22.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апелянт вказує, що жодних обґрунтувань відмови у задоволенні заяви про збезпечення позову суд не навів. Зауваження суду єпершої інстанції є декларативним і необґрунтованим.

На переконання прокурора, інститут забезпечення передусім направлений саме на попередження настання негативних наслідків, які можуть статися, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заявник апеляційної скарги вказує, що припущення прокурора про можливість відчуження об`єкта нерухомості, який належить відповідачу є цілком обґрунтованим та будується на незаконній поведінці ТОВ «Дар-2020» у минулому.

Крім того, судом першої інстанції, на думку апелянта, не прийнято до уваги, що тимчасове накладення арешту на майно відповідача є співрозмірним обмеженням прав ТОВ «Дар-2020» у порівнянні з неможливістю виконати рішення суду, у разі відчуження спірного майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 залишено без руху.

24.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 2481 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22; призначено розгляд справи №916/2465/22 на: 28.11.2022 року об 11-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №5; витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали по справі №916/2465/22.

04.11.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали по справі №916/2465/22.

28.11.2022 судове засідання по справі №916/2465/22 не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 призначено розгляд справи №916/2465/22 за апеляційною скаргою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 на іншу дату, розгляд справи призначено на: 17.01.2023 року о 12-45 год.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до приписів чинного Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання з`явився прокурор, інші представники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а також те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників, які не з`явились, за наявними в ній матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар-2020», в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Одеської області від 09.06.2020, індексний номер рішення: 52570275, яким видалено опис площі об`єкта 287,6 м2 та додано наступний опис: літ. "А" - будівля загальною площею 276,3 м2, літ "Б" - прибудова загальною площею 126,8 м2;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дар-2020" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом проведення відповідної перебудови об`єкту та приведення його у стан, який передував реконструкції та відображений у технічному паспорті від 23.12.2018, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт партнер";

- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172;код класифікації доходів бюджету 22030101.

Разом з позовною заявою Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов наступним шляхом накладення арешту на об`єкт нежитлової нерухомості, під літ. "А" будівля загальною площею 246,3 м2, літ "Б" прибудова, загальною площею 126,8 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Бульвар десантний, буд.1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1966113251101).

В обґрунтування вказаної заяви прокурор посилається на ті обставини, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Також, прокурор зазначає, що підставою для звернення прокурора з позовом до суду і заявою про його забезпечення є самовільне будівництво нежитлової будівлі та неправомірне оформлення права власності на нього відповідача.

Як вказує прокурор, згідно з інформацією, отриманою від компетентних органів, ТОВ "Дар-2020" самочинно, без будь-яких дозвільних документів, та у порушення обмежень стосовно використання земельної ділянки, проведено реконструкцію нежитлової будівлі, за результатами якої її площа збільшилась на 115,5 м2. Крім того, державна реєстрація зміни площі будівлі з 287,6 м2 до 403,1 м2 відбулась за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також на підставі технічного паспорту від 17.05.2020, виданого ТОВ «Експерт Партнер», акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2019 (без номеру), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дар-2020», довідки від 17.05.2020 №02-17, виданої ТОВ "Експерт Партнер", тобто в порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Застосування судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача не призведе до перешкоджання господарській діяльності ТОВ "Дар-2020", а з іншої сторони - зможе забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви.

Прокурор вказав, що необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Також прокурором було зазначено, що в даному випадку застосування зустрічного забезпечення позову не потрібно.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 відмовлено Заступнику керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-823/22 від 23.09.2022) у справі № 916/2465/22.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що заява прокурора про забезпечення позову не містить доказів, які б дійсно свідчили про ґрунтовне підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на неможливість або утруднення виконання рішення в цій справі у разі задоволення позову.

Здійснивши оцінку доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд вказав, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які прокурор просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. При цьому, припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд зазначив, що прокурором в заяві не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про про відмову в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову по справі №916/2465/22, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Судова колегія зазначає, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Натомість, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вказує, що до заяви про забезпечення позову прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що подана прокурором заява про забезпечення позову мотивована лише припущенням про ймовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Також не приймаються до уваги посилання прокурора на порушення відповідачем в минулому установлених законодавством процедур, як на ту обставину, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки зазначене припущеннями, не підтвердженими належними доказами.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18, від 02.04.2019 у справі №918/702/18, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 10.10.2019 у справі №904/1478/19.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернення до суду з аналогічною заявою у випадку наявності підстав для забезпечення позову відповідно до норм ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 по справі №916/2465/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2023 року

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький