Рішення

від 12.01.2023 по справі 916/2465/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2023 р. Справа № 916/2465/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар-2020 (65069, м. Одеса, Десантний бульвар, 1; код ЄДРПОУ 43346447),

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

За участю представників сторін:

від прокуратури - прокурор Ейсмонт С.О.;

від позивача - Танасійчук Г.М., самопредставництво;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи.

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар-2020, в якій просить:

- Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Одеської області від 09.06.2020, індексний номер рішення: 52570275, яким видалено опис площі об`єкта 287,6 м2 та додано наступний опис: літ. "А" - будівля загальною площею 276,3 м2, літ "Б" - прибудова загальною площею 126,8 м2;

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дар-2020" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом проведення відповідної перебудови об`єкту та приведення його у стан, який передував реконструкції та відображений у технічному паспорті від 23.12.2018, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт партнер";

- Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172;код класифікації доходів бюджету 22030101.

Разом з позовною заявою Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов наступним шляхом:

- Накласти арешт об`єкт нежитлової нерухомості, під літ. "А" будівля загальною площею 246,3 м2, літ "Б" прибудова, загальною площею 126,8 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Бульвар десантний, буд.1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1966113251101).

Ухвалою суду від 26.09.2022 відмовлено Заступнику керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-823/22 від 23.09.2022) у справі № 916/2465/22.

Ухвалою суду від 27.09.2022 прийнято позовну заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2465/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "25" жовтня 2022 р. об 11:00 год.

25 жовтня 2022 року у підготовчому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11:20 год. 17.11.2022.

17 листопада 2022 року підготовче засідання у справі не відбулось через відсутність електроенергії в Господарському суді Одеської області, що підтверджується відповідною довідкою суду.

Ухвалою суду від 17.11.2022 призначено підготовче засідання у справі на 08.12.2022 об 11:20 год.

Ухвалою від 08.12.2022 року суд вирішив здійснити розгляд справи по суті впродовж розумного строку, закрито підготовче провадження у справі № 916/2465/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2023 о 14:10 год.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 12.01.2023 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 12.01.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "за закінченням терміну зберігання".

Станом на 12.01.2023 від відповідача у справі відзив на позовну заяву не надходив.

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом, також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, відсутність протягом тривалого часу електроенергії в приміщенні Господарського суду Одеської області, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

У судовому засіданні 12.01.2023 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено присутніх представників сторін про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Суворовською окружною прокуратурою м. Одеси в межах компетенції вивчено дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства під час реконструкції об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 1 та встановлено наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу від 06.06.2002 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 будівлю, загальною площею 287,6 м2 , що знаходиться під АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) та складається з однієї будівлі, загальною площею 287,6м2, в тому числі основною площею 245,8м2.

Надалі між ФОП Доля Л.В. та Одеською міською радою 14.09.2011 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ФОП Доля Л.В. прийняла у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0516 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Бульвар Десантний, 1, для експлуатації та обслуговування будівлі магазину. Згідно з п. 8.1 цього договору на земельну ділянку встановлено обмеження стосовно заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки і будівництво об`єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В подальшому протоколом №1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-2020" (надалі - ТОВ "Дар-2020", Товариство, Відповідач) від 12.11.2019, ОСОБА_1 вирішила створити ТОВ "Дар-2020". Статутним капіталом Товариства є будівля, загальною площею 287,6 м2, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_1 на підставі права власності.

Надалі 20.11.2019 державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бураном А.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49777480 про реєстрацію права власності на будівлю, загальною площею 287,6 м2, що розташовується за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 1 за ТОВ "Дар-2020". Підставою для державної реєстрації були: акт приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2019 (без номеру), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Дар-2020", довідка від 17.05.2020 №02-17, видана ТОВ "Експерт Партнер".

Надалі державним реєстратором Зеленогірської селищної ради Одеської області Галіборщ Г.М. 09.06.20220 прийнято рішення № 52570248 про реєстрацію змін розділу, яким видалено опис площі об`єкта 287,6 м2 та додано наступний опис: літ. "А" - будівля загальною площею 276,3 м2, літ "Б" - прибудова загальною площею 126,8м2. Підставою для внесення змін були: технічний паспорт від 17.05.2020, виданий ТОВ "Експерт Партнер", акт приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2019 (без номеру), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Дар-2020", довідка від 17.05.2020 №02-17, видана ТОВ "Експерт Партнер".

Прокурор вказує, що відповідно до інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 03.08.2022, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 1 не видавались.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 26.08.2022 у Реєстрі будівельної діяльності наявна інформація стосовно реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) від 12.02.2020 №ОД061200430790, замовник - ТОВ «ДАР-2020», найменування об`єкта - "Капітальний ремонт покрівлі літ. "Б" - навіс, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані", за адресою: м. Одеса, бульвар Десантний, 1. Будь-які інші документи управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не надавались та не реєструвались.

Відтак, за твердженням прокурора, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у своєму листі від 16.08.2022 повідомив, що рішенням про припинення договору оренди з ФОП Долею Л.В та передачі земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, бульвар Десантний, 1, ТОВ «ДАР-2020», Одеською міською радою не приймалось.

Прокурор вважає, що ТОВ "Дар-2020" самочинно, без належних дозвільних документів, та в порушення обмежень стосовно використання земельної ділянки, проведено реконструкцію нежитлової будівлі, за результатами якої її площа збільшилась на 115,5 м2.

Відтак, оскільки збільшилась загальна площа будівлі за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 1, з 287,6 м2 до 403,1 м2, тобто змінились геометричні розміри приміщення, вказане збільшення площі є реконструкцією.

Як вказує прокурор, державна реєстрація зміни загальної площі будівлі по Десантному бульвару, 1, у м. Одеса, відбулась за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Відповідно до технічного паспорту на спірну будівлю від 23.12.2018, виготовленого ТОВ "Експерт партнер" основна площа будівлі становила 245,8 м2, а допоміжна - 41,8 м2.

Натомість у технічному паспорті від 17.05.2020 основна площа будівлі під літ. "А" становить 245,8 м2, допоміжна - 30,5 м2.

Отже, в результаті незаконної реконструкції, допоміжна площа будівлі під літ. "А" зменшилась на 11,3 м2. Водночас, з`явилась нова будівля під літ. "Б", площа якої становить 126,8 м2.

Таким чином, ТОВ "ДАР-2020" з метою узаконення самочинних прибудов загальною площею 115,5 м2, шляхом реєстрації права власності на збільшення в площі будівлі по Десантному бульвару, 1, в м. Одесі, звернулось до державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Одеської області Галіборщ Г.М., яка в свою чергу, не перевіривши документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, здійснила реєстрацію таких змін.

Також прокурор вказує, що державна реєстрація зміни площі будівлі з 287,6 м2 до 403,1 м2 відбулась за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також на підставі технічного паспорту від 17.05.2020, виданого ТОВ "Експерт Партнер, акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2019 (без номеру), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Дар-2020, довідки від 17.05.2020 №02-17, виданої ТОВ "Експерт Партнер, тобто в порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Прокурора вважає, що рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Одеської області Галіборщ Г.М. від 09.06.2020, індексний номер: 52570248 - підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Одеси, як власник спірної земельної ділянки, делегує Одеській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Положеннями ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки, з іншого - органу державної влади або місцевого самоврядування як власника землі у формі прийняття рішення про її передачу, а тому відсутність такої волі з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного законодавства.

В ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вказано, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що прийняття державними реєстраторами вказаних рішень про реєстрацію права власності на належну територіальній громаді земельну ділянку здійснено з порушенням положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Положеннями ч. 4 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

При цьому особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 р. (надалі - Порядок).

Згідно п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Згідно з п. п. 1, 7, 8, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 53 Порядку зазначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації). Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися містобудівні умови і обмеження під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Матеріали справи свідчать, що містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки не надавались, крім того у договорі оренди землі від 14.09.2011 є чіткі обмеження щодо користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Таким чином, вбачається, що самочинна реконструкція будівлі за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, 1, проведена за рахунок земельної ділянки комунальної власності, дозвіл на який Одеською міською радою, як власником земельної ділянки, не надавався.

Отже, оскільки будівля по Десантному бульвару, 1, в м. Одеса була відповідачем самочинно реконструйована, розташована на земельній ділянці комунальної власності, яка не відведена для цієї мети, та уповноважений орган не надавав дозвіл на реконструкцію будівлі, тому зазначена земельна ділянка підлягає звільненню, шляхом проведення відповідної перебудови об`єкту та приведення його у стан, який передував реконструкції та відображений у технічному паспорті від 23.12.2018.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушенного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній з 16.01.2020 р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні зазначених положень Закону способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Слід зазначити, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, незважаючи на участь у ньому державного реєстратора. Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16 і від 23.01.2019 р. у справі №911/1681/18.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Одеської області від 09.06.2020, індексний номер рішення: 52570248, яким видалено опис площі об`єкта 287,6 м2 та додано наступний опис: літ. "А" - будівля загальною площею 276,3 м2, літ "Б" - прибудова загальною площею 126,8м2.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дар-2020" (65069, м. Одеса, Десантний бульвар, 1, код ЄДРПОУ 43346447) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом проведення відповідної перебудови об`єкту та приведення його у стан, який передував реконструкції та відображений у технічному паспорті від 23.12.2018, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт партнер".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дар-2020" (65069, м. Одеса, Десантний бульвар, 1, код ЄДРПОУ 43346447) на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4962,00 грн, на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172;код класифікації доходів бюджету 22030101.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 лютого 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.