Постанова

від 18.01.2023 по справі 918/739/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Справа № 918/739/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. у справі № 918/739/22 (суддя Качур А.М.)

за заявою Приватного підприємства "Пересувна механізована колона № 19" про забезпечення позову

за позовом Приватного підприємства "Пересувна механізована колона № 19"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД"

про стягнення 982 624, 50 грн

за участю представників сторін:

позивача - Хомич О.В.;

відповідача - Павлюк М.Т.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Пересувна механізована колона № 19" (далі - позивач, заявник, ПП "Пересувна механізована колона № 19") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (далі - відповідач, ТОВ "ДБК БУД") про стягнення (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 153990 грн вартості поставленого товару неналежної якості, 289 305 грн вартості непоставленого товару, 79 329, 50 грн штрафу та 300 000 грн упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару від 30.07.2021 р. № 27/30/07/21 в частині поставки товару.

ПП "Пересувна механізована колона № 19" звернулося до суду першої інстанції із заявою, в якій просило вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі заявлених позовних вимог.

Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки від 30.07.2021 р. № 27/30/07/21, зобов`язання за яким відповідачем було порушено. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. у справі № 918/739/22 заяву ПП "Пересувна механізована колона № 19" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ДБК БУД" в межах 522 624, 50 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку в АТ "Укрексімбанк".

Суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги законодавства, прийнявши до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06.10.2022 р. у справі № 905/446/22, від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 522 624, 50 грн (в межах ціни позову за виключенням вимог про стягнення упущеної вигоди та повернення попередньої оплати) відповідає критерію розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки позивач просить накласти арешт на кошти, які були сплачені ним в якості попередньої оплати відповідачу. Накладення арешту на кошти, які сплачені позивачем на рахунок відповідача свідчить про наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема такий захід забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Водночас в даному випадку відсутнє порушення, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "ДБК БУД" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції необґрунтовано, за відсутності будь-яких доказів, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог заявника про забезпечення позову, чим порушив положення ст. ст. 136, 137 ГПК України;

- у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обставин на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду;

- відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором поставки товару №27/30/07/21 від 30.07.2021 р., а навпаки вживає активні дії щодо врегулювання спору із позивачем, оскільки ним повернено позивачу невикористану суму передоплати в розмірі 160 000 грн (платіжне доручення № 1696 від 17.10.2022 р.), що не було враховано судом першої інстанції;

- обґрунтування судом підстав для вжиття заходів забезпечення позову із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.10.2022 р. у справі № 905/446/22, є помилковим, оскільки обставини справ різні;

- необґрунтоване накладення арешту на значну суму грошових коштів в умовах воєнного стану в Україні вкрай негативно впливає на фінансово-економічну діяльність ТОВ "ДБК БУД" та не лише блокує роботу та виробничу діяльність підприємства, але й робить неможливим виплату заробітної плати працівникам та сплати інших обов`язкових зборів.

Листом від 22.11.2022 р. Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи № 918/739/22 з Господарського суду Рівненської області.

02.12.2022 р. до суду надійшли матеріали оскарження ухвали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 р. відкрито провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.12.2022 р. об 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 р. розгляд скарги відкладено на 18.01.2023 р. об 12:00 год. Витребувано в Господарського суду Рівненської області копію позовної заяви ПП "Пересувна механізована колона № 19" до ТОВ "ДБК БУД" про стягнення 982 624, 50 грн з додатками та копію заяви ПП "Пересувна механізована колона № 19" про забезпечення позову від 17.10.2022 р. у справі № 918/739/22.

ПП "Пересувна механізована колона № 19" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ТОВ "ДБК БУД", порушуючи вимоги ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених договором поставки, вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "ДБК БУД" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Позивач звертає увагу суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.10.2022 р. у справі № 905/446/22, від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21, від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21.

Позивач вказує, що подана ним заява відповідає критерію розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки позивач фактично просив накласти арешт на кошти, які є коштами позивача, штрафними санкціями та збитками, які нараховані у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору. Про саме неналежне виконання умов договору відповідач зазначає у своєму відзиві, так як визнає наявність підстав для повернення коштів сплачених в якості передоплати, при цьому не здійснює такого повернення.

З огляду на викладене, позивач просить суд апеляційну скаргу ТОВ "ДБК БУД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. у справі № 918/739/22 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Господарським судом Рівненської області надіслано до апеляційного господарського суду копії позовної заяви ПП "Пересувна механізована колона № 19" до ТОВ "ДБК БУД" про стягнення 982 624, 50 грн з додатками та копію заяви ПП "Пересувна механізована колона № 19" про забезпечення позову від 17.10.2022 р. у даній справі.

В судових засіданнях 22.12.2022 р. та 18.01.2023 р. представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача в судових засіданнях 22.12.2022 р. та 18.01.2023 р. заперечила доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Також представник заявила про понесенні позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, докази чого будуть подані до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Окрім того, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановлений ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 р. у справі № 902/48318, від 12.05.2020 р. у справі № 910/14149/19.

В силу наведених норм процесуального закону та висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, вжиття заходів забезпечення позову не здійснюється автоматично, а пов`язується з наявністю наведених заявником доказів, які вказують на вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення в майбутньому.

Під час вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, процесуальний закон імперативно покладає на заявника необхідність доведення вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 р. у справі № 910/7511/19, від 23.12.2020 р. у справі № 911/949/20.

Як вбачається із поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якості підстав для забезпечення позову заявник посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язку із поставки товару на підставі договору від 30.07.2021 р. № 27/30/07/21.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 914/970/18.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість посилань заявника, в якості підстав для вжиття заходу забезпечення позову у даній справі, на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 30.07.2021 р. № 27/30/07/21, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, так як вказане є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Також колегія суддів зазначає, що для застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, позивач повинен довести належними та допустимими доказами (ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України), на підставі чого судом має бути встановлено наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Позивач має вказати на обставини, які переконливо свідчать про те, що майно (у даному випадку грошові кошти), які належать відповідачу на момент пред`явлення позову у даній справі, може: зникнути або зменшитися за кількістю настільки (такою мірою), що це могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 909/86/22, від 14.06.2022 р. у справі № 909/87/22, від 24.05.2022 р. у справі № 911/2719/21.

Однак, позивачем не наведено та не доведено суду жодними доказами, як на час звернення до суду із відповідною заявою так і в процесі перегляду справи в суді апеляційної інстанції того, що відповідачем вчинялися (вчиняються) дії із метою приховання майна (грошових коштів), що могло б свідчити про те, що грошові кошти, які належать відповідачу, на момент пред`явлення позову у даній справі, можуть зникнути або зменшитися за кількістю настільки (такою мірою), що це могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову не міститься жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, а доводи заявника зводяться лише до потенційної можливості розпорядження відповідачем грошовими коштами. Наведені позивачем обставини у заяві про забезпечення позову, як на підстава накладення арешту на грошові кошти відповідача, є лише припущеннями позивача без належного документального обґрунтування.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 136, 137 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів (як на час звернення до суду із відповідною заявою так і в процесі перегляду справи в суді апеляційної інстанції), на підставі яких суд встановив би наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що відповідач, вже після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідно до платіжного доручення № 1696 від 17.10.2022 р. здійснив повернення позивачу суми невикористаної передплати в розмірі 160 000 грн, тобто відповідач вживав заходів щодо врегулювання спору із позивачем, що додатково вказує на те, що такі дії, спрямовані не на ухилення від виконання судового рішення в майбутньому.

Також суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.10.2022 р. по справі № 905/446/22, зазначивши, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Однак, у справі № 905/446/22 Верховний Суд вказав на загальновідому обставину - факт проведення активних бойових дій на території, де знаходиться відповідач (Донецька область, Волноваський район, смт. Володимирівна), відповідно погодився із доводами позивача щодо того, що такі обставини можуть спричинити тимчасову або повну затримку господарської діяльності відповідача, що, в свою чергу, може вплинути на його фінансовий стан та платоспроможність.

З огляду на проведення активних бойових дій у місцезнаходженні відповідача існує реальна загроза знищення/розкрадання майна, що належить відповідачу на праві власності, а також існує ймовірність зменшення його грошових активів. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 3 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що майно відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення на підставі загальновідомої обставини проведення активних бойових дій на території, де знаходиться відповідач (його майно).

Тому, у справі № 905/446/22 суди попередніх інстанцій встановили наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози знищення/розкрадання майна відповідача та/або зменшення його грошових активів та те, що такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в господарській діяльності відповідача, та дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В свою чергу, у справі № 918/739/22 жодних обставин щодо існування реальної загрози щодо зникнення чи зменшення грошових коштів відповідача, наявності перешкод у господарській діяльності відповідача не встановлено. Відтак, застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у справі № 905/446/22 при вирішенні питання щодо вжиття заході забезпечення позову у справі № 918/739/22 є безпідставним.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі та накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в сумі 300 000 грн, а також повернення попередньої оплати в розмірі 160 000 грн, оскільки таке забезпечення не відповідає критерію розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Водночас суд звертає увагу на те, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із заявою про забезпечення позову у справі за наявності додаткових обґрунтувань, підстав, тверджень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору у справі № 918/739/22 не впливають на наявність чи відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 3 - 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. у справі № 918/739/22 в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ДБК БУД" в межах 522 624, 50 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку в АТ "Укрексімбанк" слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення відповідного арешту.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на ПП "Пересувна механізована колона № 19" у відповідності до ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" - задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. у справі № 918/739/22 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ДБК БУД" в межах 522 624, 50 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку в АТ "Укрексімбанк".

Постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення відповідного арешту.

3. В решті ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. у справі №918/739/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Пересувна механізована колона № 19" (43020, м.Луцьк, вул. Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 03582994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (35600, м. Дубно, пров. Мирогощанський, 15 а, код ЄДРПОУ 38171038) 2 481 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Рівненської області.

6. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.11.2022 р. та копії матеріалів справи № 918/739/22 повернути до суду першої інстанції.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20 січня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.