Ухвала

від 12.12.2022 по справі 932/5631/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А Справа № 932/5631/22

ІменемУкраїни Провадження № 1-кс/932/3562/22

12 грудня 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі клопотання слідчого по кримінальному провадженню № 12022041030002056 від 03.11.2022 року про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2022 року слідчий СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, підтриманим прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна, а саме об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2288752912101, що належить ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що Слідчим відділом Дніпровського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030002056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали, щодо невстановленої групи осіб, яка шляхом підробки та надання завідомо фіктивних офіційних документів заволоділи об`єктами нерухомості в м. Дніпро.

Додатково встановлено, що 08.02.2021 року державний реєстратор Підгородненської міської ради ОСОБА_6 , здійснила реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна, квартира (РНОНМ 2288752912101), загальною площею 21,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 . Реєстрація права власності відбулася на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.03.1997 виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядження № 2/622-97, яке має явні ознаки фіктивності.

Вжитими заходами 21.11.2022 року з Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради отримано інформацію та завірені належним чином документи, що за даними приватизаційних справ департаменту, передача у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_3 не здійснювалася. Таким чином квартира перебуває у комунальній власності Дніпропетровської міської територіальної громади, в особі Дніпропетровської міської ради. За розпорядженням органу приватизації № 2/622-97 від 10.02.1997 року значаться відомості щодо приватизації іншого нерухомого майна в інтересах інших осіб, а саме передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ..

Згідно аналізу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що в подальшому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 1000 від 20.08.2021 року продав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.10.2021 року ОСОБА_10 в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу № 1674 від 27.10.2021 року продав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.01.2022 року ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу № 92 від 27.01.2022 року продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час проведення досудового розслідування, відповідно до постанови слідчого від 14.09.2022, згідно ст. 98 КПК України, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022041030002056.

Таким чином,у зазначеномукримінальному провадженнііснує наявнанеобхідність варешті вищезазначеногонерухомого майна,яке визнаноречовим доказом,з метоюзапобігання йогопошкодження,знищення,перетворення,відчуження на користь третіх осіб.

Слідчий у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Власники майна, яке тимчасово вилученим не є, у судове засідання у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України не викликався, з метою забезпечення арешту майна та з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про можливість продовження протиправної діяльності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, вважаю можливим розгляд клопотання про арешт майна у відсутність слідчого.

Розглянувши клопотання, дослідивши долучені до нього додатки, приходжу до висновку про його часткове задоволення з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що слідчим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022041030002056 від 03.11.2022 року, яке відкрито за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого від 03.12.2022 року квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022041030002056.

Оскільки квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом кримінально протиправних дій, погоджуюсь із висновком слідчого про її відповідність ознакам речових доказів, що визначені у ст. 98 КПК України.

Через те, що квартира є речовим доказом по кримінальному провадженню, а також є предметом злочинного посягання, вона може бути неодноразово відчужена на користь третіх осіб, а тому клопотання слідчого в частині накладення арешту на неї у вигляді заборони на відчуження та розпорядження підлягає задоволенню. Однак, оскільки квартира є житловими приміщеннями, підстав для накладення на неї арешту у вигляді заборони на користування не вбачаю.

Так, внаслідок того, що досудове слідство тільки розпочато, необхідні слідчі дії ще не проведенні, існують ризики у вигляді можливого приховування, втрати, знищення, перетворення майна його власником, на що вказують попередньо вчиненні дії.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За вказаних вище підстав, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12022041030002056 від 03.11.2022 року задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2288752912101, що належить ОСОБА_5 , шляхом заборони на її відчуження та розпорядження.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її винесення.

Слідчий суддя ОСОБА_1