Ухвала

від 19.11.2024 по справі 932/5631/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2008/24 Справа № 932/5631/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора ТОВ Хмільникагротехсервіс ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню № 12022041030000803 від 02 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1939837705109, право власності зареєстровано за ТОВ «Хмільникагротехсервіс» код ЄДРПОУ 33625908 з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони користуванням, розпорядженням та відчуження даного майна.

Заборонено органам (Міністерству юстиції України, його територіальним органам) та всім суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київським, Севастопольським міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно), які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь - які реєстраційні дій (державна реєстрація прав та їх обтяжень, внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, змін до них та їх скасування, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав) відносно об`єкту нерухомого майна, розташованого за вищевказаною адресою.

Слідчий суддя встановив, що вказане нерухоме майно, визнане речовим доказом по даному кримінальному провадженні, може бути використане, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, може містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідає критеріям, встановленими ст. 98 КПК України.

В апеляції:

- директор ТОВ Хмільникагротехсервіс ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що група житлових приміщень 1202, площею 125.3 кв.м. на 12 поверсі, реєстраційний номер: 2081900512000, не має жодного відношення до майна, на яке ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2024 року було накладено арешт, а саме на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1939837705109.

Зазначає, що за весь час господарської діяльності ТОВ Хмільникагротехсервіс жодного разу не здійснювало банківських або будь-яких інших операцій щодо перерахунку коштів особам, які не є громадянами України.

Також зазначає, що ОСОБА_9 не є засновником та кінцевим бенефіціаром ТОВ Хмільникагротехсервіс та не має жодного відношення до підприємства.

Крім того вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ Хмільникагротехсервіс якимось чином передає матеріальні ресурси або здійснює господарську діяльність з державою-агресором.

Заслухавши представника власника майна, - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти апеляції, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 171 КПК України, передбачений перелік обставин, які прокурор, слідчий повинні зазначати в клопотанні про арешт майна. Зокрема, в такому клопотанні мають бути зазначені підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Так,зі змістуклопотання ідоданих донього витягуіз ЄРДРслідує,що ДРУПГУНП уДніпропетровській областіздійснюється досудоверозслідування кримінальногопровадження,відомості прояке внесені06червня 2022року доЄдиного реєструдосудових розслідуваньпровадження за№ 12022041030000803,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.111-1КК України.

Згідно витягу з ЄРДР, та викладеного у ньому короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, на території міста Дніпро та Дніпропетровської області розташовані та займаються фінансово-господарською діяльністю юридичні особи: LLC "'LUXOR", УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ТОВ ФІРМА "ЛУКСОР", ЕДРПОУ 24613753,1, ТОВ "ІНСТИТУТ АЗОВПРОЕКТ" ЛТД, ЄДРПОУ 00188328, ТОВ "СУРІ", ЄДРПОУ 00444576, ТОВ "ВЕДРУСІ", ЄДРПОУ 35510729, ТОВ "АГРОСЕРВІС І К" ЄДРПОУ 36575279, ТОВ "РЕНТ - ХАУЗ", ЄДРПОУ 37844509, ТОВ "АКВА САНА", ЄДРПОУ 38458033, ТОВ "ІНСТИТУТ АЗОВПРОЕКТ" ЛТД, ЄДРПОУ 00188328, ПАТ "УЛАНІВСЬКИЙ АГРОМАШ", ЄДРПОУ 00902240, ТОВ "ХМІЛЬНИКАГРОТЕХСЕРВІС", ЄДРПОУ 33625908, АТ "ЛЕНГІПРОМЕЗ" (РФ) кінцеві бенефіціари яких за інформацією, мають тісні зв`язки з іншими підприємцями та посадовцями держави агресора, що в свою чергу може свідчити про вчинення останніми кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Постановою слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 26 вересня 2022 року будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1939837705109, право власності зареєстровано за ТОВ «Хмільникагротехсервіс» код ЄДРПОУ 33625908, були визнані в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

05 жовтня 2022 року слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було накладено арешт на вказане вище нерухоме майно з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони користуванням, розпорядженням та відчуження даного майна.

Однак, із таким рішенням не можна погодитись, з огляду на таке.

Так, як встановлено вище, розглядуване кримінальне провадження здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, відповідальність за який настає за дії у вигляді передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території та (або) збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора. Також за цією частиною кваліфікуються дії з провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі з окупаційною адміністрацією держави-агресора.

В той же час, зі змісту поданого слідчим клопотання про арешт майна слідує, що останній просить накласти арешт на вказане вище майно на підставі ст. 98 КПК України, виключно з метою запобігання його пошкодження, знищення, перетворення, відчуження на користь третіх осіб.

При цьому, виходячи із фабули розслідуваного кримінального провадження, слідчий в клопотанні не наводить об`єктивних та встановлених фактів того, що вказане майно передавалося або готувалося до передачі незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора. Так само і не наведено фактів провадження господарської діяльності між ТОВ Хмільникагротехсервіс у взаємодії з державою-агресором, тощо.

Клопотання слідчого зовсім не містить посилання об`єктом яких саме кримінально протиправних дій та у який спосіб було використано це майно; знаряддям при вчиненні яких саме дій та у який спосіб воно було використано; які саме сліди воно на собі зберегло; які саме відомості та щодо яких обставин, які мають значення для справи, воно містить та як незастосування арешту щодо конкретних речей унеможливить використання їх як доказів у кримінальному провадженні.

У вказаному клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, при цьому, окрім посилання на ст. 98 КПК України та декларування ст. 170 КПК України, прокурор не доводить необхідності такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а також яким саме критеріям, згідно ст. 98 КПК України це майно відповідає.

Так, за вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, а ні в клопотанні слідчого, а ні в ухвалі слідчого судді не наведено, яким саме критеріям відповідає наведене майно, і на якому саме майні яких будівель і споруд містяться сліди кримінального правопорушення або об`єктом яких саме кримінально протиправних дій та у який спосіб було використано це майно.

Також звертається увага, що слідчий просить накласти арешт на будівлі та споруди з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1939837705109, однак не конкретизовано і слідчим суддею не з`ясовано, на які саме об`єкти, виходячи з того, що відповідно до договору про припинення спільної власності на будівлі від 18 липня 2019 року, будівлі та споруди по АДРЕСА_2 належать ТОВ Хмільникагротехсервіс та 51/100 належить ТОВ Будівельний ринок, яке не є фігурантом у даному кримінальному провадженні, однак при цьому також мають єдиний спільний номер об`єкта нерухомого майна: 1939837705109.

З огляду на наведені вище обставини, а також мету накладення арешту, зі змісту клопотання, як і зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді, неможливо встановити зв`язок між необхідністю накладення арешту на будівлі і споруди та в якій частині, які належать та якими користується різні товариства.

В клопотанні та в оскаржуваній ухвалі слідчого судді також не наведено належного обґрунтування виправданості арешту будівель і споруд, які використовується суб`єктами господарювання у своїй діяльності, що унеможливлює визначити розумність і співмірність обмеження прав їхніх власників і в яких частинах.

Окрім цього, слід зазначити, що з часу внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме з 02 червня 2022 року, а це більше двох років, жодній особі не було повідомлено про підозру, і на даний момент відсутні підтвердження що арештоване майно передано чи є дійсні такі наміри його передачі незаконним формуванням держави-агресора чи ТОВ Хмільникаагротехсервіс у взаємодії з державою-агресором проводить господарську діяльність чи має такі наміри що також підтвердив і прокурор в судовому засідання в суді апеляційної інстанції, що додатково також свідчить про відсутність необхідності арешту майна і його дієвості.

Відповідно довимог п.п.5,6ч.2ст.173КПК України,при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадженнята наслідкиарешту длямайна третіхосіб.

При цьому також враховується, що частиною 4 ст. 173 КПК України також передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Наведених вище вимог при вирішенні клопотання слідчого в повній мірі враховано не було, оскільки накладення арешту на будівлі та споруди ТОВ «Хмільникагротехсервіс» шляхом, в тому числі заборони користування, суттєво обмежило юридичну особу здійснювати господарську діяльність, в тому числі такі обмеження суттєво позначаються на інтересах інших осіб, які не є фігурантами у даному кримінальному провадженні.

Надана прокурором в судовому засіданні копії документів укладених між ТОВ Луксор та ТОВ Хмільникагротехсервіс, а також між ТОВ Луксор та фізичною особою ОСОБА_9 , в даному випадку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані документи були укладені у 2019 та 2020 роках, тобто до повномасштабного вторгнення рф на територію України, а тому на даний момент вони не є такими суттєвими, що мають відношення до розглядуваного періоду даного кримінального провадження.

За статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Таким чином, висновок про необхідність накладення арешту на будівлі та споруди ТОВ «Хмільникагротехсервіс», не відповідає фактичним обставинам справи, а тому така ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а клопотання слідчого про арешт майна не підлягає задоволенню за недоведеністю необхідності такого арешту майна і недоведеності наявності ризиків.

На підставі викладеного, апеляційна скарга директора ТОВ Хмільникагротехсервіс ОСОБА_5 підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу директора ТОВ Хмільникагротехсервіс ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню № 12022041030000803 від 02 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженню № 12022041030000803 від 02 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме: будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1939837705109, право власності зареєстровано за ТОВ "Хмільникагротехсервіс" код ЄДРПОУ 33625908 з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони користуванням, розпорядженням та відчуження даного майна, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4