Рішення

від 11.01.2023 по справі 200/9427/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/9427/19

Провадження №2/932/3520/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Дубовик К.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивачів: ОСОБА_2 ,

представника відповідача ТОВ «Мета Імпекс»: Афоніна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судув м.Дніпро цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 доТовариства зобмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета» про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

позивачі звернулися до суду із позовом у якому просять стягнути солідарно із відповідачів заробітну плату у розмірі еквівалентному 52532,20 доларів США та 116247,83 грн. моральної шкоди на кожного позивача.

Ухвалою від 26.06.2019 було відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 17.11.2020 справу прийнято до провадження головуючим суддею Цитульським В.І. в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 23.11.2021 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтуванняпозову позивачі зазначають, що вони працювали, спочатку в ТОВ «Мета-Імпекс», а потім у ТОВ «Мета». З 04.10.2017 по 03.09.2018 (214 днів), а також із 01.11.2018 по 27.04.2019 (180 днів) позивачі перебували у відрядженні в Федеративній Республіці Нігерія. Заробітна плата позивачів мала становити 4 тис. доларів США в місяць, відтак за весь час їм мали виплатити по 52532,40 доларів США. Вони були звільнені з 02.05.2019. Проте грошових коштів їм не заплатили.

Невиплатою заробітної плати позивачам завдано моральної шкоди, а саме вони змушені були докладати зусиль до відновлення свої прав, змінити спосіб свого життя, були пригнічені, погіршився психоемоційний стан. В Нігерії вони хворіли малярією та тифом, при цьому фінансової підтримки від роботодавця не було.

Згідно відзиву представника обох відповідачів, останні визнають факт працевлаштування позивачів, а також факт їхнього відрядження до Нігерії. Проте відповідачі вказують, що позивачам виплачувалася заробітна плата згідно штатного розкладу. Позивачі були у відрядження на Natwest energy LTD, яке зобов`язалося забезпечувати витрати оренди житла, електроенергії, інтернету, трансфери, добові в сумі 20 доларів США. Надане позивачами запрошення на роботу ТОВ Nibox Payment System не стосується відповідачів.

Позивач ОСОБА_4 та представник обох позивачів ОСОБА_2 вимоги позову підтримали, навели пояснення, аналогічні фабулі позову.

Представник відповідача ТОВ «Мета-Імпекс» вимоги позову заперечив, навів доводи, аналогічні відзиву.

ТОВ «Мета», явку представника в судове засідання не забезпечило.

Обставини, встановлені судом.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він 01.09.2017 був прийнятий на роботу до ТОВ «Мета-Імпекс», а 04.10.2018 переведений до ТОВ «Мета». Звільнений 02.05.2019 за власним бажанням.

Аналогічні записи містяться і в трудовій книжці ОСОБА_3 .

Згідно наказами про прийняття на роботу позивачів прийнято до відповідачів позивачам визначено заробітну плату, згідно із штатним розкладом.

Позивачами долучено запит ТОВ Concise Solutions щодо в`їзних віз для позивачів до Нігерії від 07.08.2017 строком на 30 днів.

Також надано запит позивачам від цієї ж фірми від 31.10.2018.

Із копій паспортів позивачів для виїзду за кордон вбачається факт із виїзду з України в Нігерію, а також наявність відповідних віз.

Позивачем долучено копії договір страхування подорожуючих та договори медичного страхування подорожуючих, які укладені відповідачами щодо позивачів. У таких договорах визначено країною перебування Нігерію.

Також долучено запрошення на роботу в Нігерії від ТОВ Nibox Payment System (NIPC), адресоване Набівачу Є. від 26.09.2018, строком на 36 місяців. У такому запрошенні вказано розмір заробітної плати чотири тисячі доларів ($ 1.250,00), який має бути виплачений в Нігерійській найрі.

Щодо не співпадіння сум заробітної плати представник позивача нічого не пояснила. Оригінал вказаного договору позивачами не надано. Достовірність такого доказу відповідачами заперечується.

Окрім того позивачами долучено копії залізничних та авіа квитків.

Позивачі зверталися до відповідачів із заявами про надання відпустки та звільнення, заяви датовані 02.05.2019.

Також долучено довідки про виплачену відповідачами заробітну плату позивачам, відповідні платіжні відомості із підписами позивачів про отримання заробітної плати, та довідки щодо позивачів від Пенсійного фонду України.

Обставини працевлаштування позивачів у відповідачів та виплати їм заробітної плати в сумі, вказаній у довідках та Пенсійним фондом України сторонами визнається.

Згідно медичної довідки від 28.05.2019 у ОСОБА_1 виявлено малярію.

Позивачем також долучено інші документи на іноземній мові, які судом не беруться до уваги у зв`язку із відсутністю їх перекладу.

Відповідачами долучено накази про відрядження позивачів до Нігерії на Natwest energy LTD, а також долучено копії договорів із вказаною фірмою.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_1 вказав, що керівник відповідачів обіцяв їм, під час відрядження, заробітну плату у 4 тис. доларів США, проте не виплатив. Вказану у платіжних відомостях заробітну плату позивачі отримували.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ст.95 КЗпП України, мінімальна заробітнаплата -це встановленийзаконом мінімальнийрозмір оплатипраці завиконану працівникоммісячну (годинну)норму праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до ст.97 КЗпП України, конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

За приписами ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За приписами ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У відповідності до ст.121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4).

Вказані норми кореспондуються із приписами ст.81 ЦПК України.

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.2 вказаної статті, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновки суду.

1. Обставини працевлаштування позивачів у відповідачів та відрядження позивачів до Нігерії підтверджується наданими доказами та визнається сторонами.

2. Із наказів про прийняття позивачів на роботу вбачається, що їм мала виплачуватися заробітна плата в розмірі, згідно посадового укладу. Проте відповідачами не надано посадового укладу.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується та це не заперечується позивачами, що протягом усього часу роботи їм виплачувалася заробітна плата із дотриманням гарантії про мінімальну заробітну плату.

Позивачі не мають претензій щодо розміру отриманої в Україні заробітної плати та строків її виплати.

3. Зважаючи на межі судового розгляду, підлягають перевірці доводи позивача про обов`язок відповідачів виплачувати заробітну плату у зв`язку із відрядженням до Нігерії в розмірі 4 тис. доларів США, а в разі наявності такого обов`язку чи було його належно виконано.

4. На підтвердження описаного обов`язку позивачами надано лист NIPC, адресований ОСОБА_5 від 26.09.2018.

Судом такий доказ до уваги не береться з наступних підстав: у позивачів відсутній оригінал такого доказу; автором листа є іноземна юридична особа, а лист взагалі не містить вказівки на відповідачів; лист містить суперечності щодо розміру заробітної плати.

5. Також, допитаний у якості свідка, позивач вказав, що керівник відповідачів обіцяв їм заробітну плату в розмірі 4 тис. доларів США на місяць.

Проте суд критично оцінює такі доводи, оскільки позивач безпосередньо зацікавлений у розгляді справи, а його доводи не відповідають іншим матеріалам справи. Також доводи позивача викликають сумніви в тому, що не отримуючи обіцяну заробітну плату позивачі працювали в Нігерії 214 днів, та знову повернулися туди ще на 184 дні.

6. У даній справі відсутні підстави для витребування доказів з ініціативи суду, а позивачами не доведено позовних вимог, а саме не надано доказів погодження заробітної плати в сумі 4 тис. доларів США. Відтак позов про стягнення такої заробітної плати не може бути задоволеним.

7. Враховуючи межі розгляду, судом не досліджуються факти виконання інших зобов`язань відповідачами щодо забезпечення відрядження позивачів, а саме забезпечення позивачів проживанням, харчуванням, оплатою добових та інші.

8. Враховуючи, що стягнення моральної шкоди є похідною вимогою у її задоволенні також слід відмовити. Крім того позивачами не доведено факт завдання ним моральної шкоди. Доводи про хвороби не свідчать про заподіяння позивачам моральної шкоди з вини відповідача, тим більше, що останніми укладено договори медичного страхування щодо позивачів.

8. Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору, тому їх аналіз суд не здійснює.

9. Враховуючи відмову у позові, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню. Підстави для стягнення судового збору із позивачів відсутні. Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета» про стягнення заробітної плати відмовити.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено, підписано та проголошено 20.01.2023.

Суддя: В.І. Цитульський