Рішення

від 02.10.2007 по справі 20-2/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2007 р. справа № 20-2/381

За позовомвідкритого акціонерного товариства „Енергетичної компанії „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до відповідачаСевастопольського міського театру для дітей і молоді(99502, м. Севастополь, пр. Гагаріна, 16)

простягнення 491,46 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –    Філатова Л.Б., довіреність № 210/0/2-07 від 04.01.2007;

відповідача –Жуков С.В., довіреність б/н від 10.01.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулось у господарський суд з позовом до Севастопольського міського театру для дітей і молоді з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 491 грн. 46 коп., з яких: заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 388 грн. 44 коп., яка утворилась за період з 14.01.2004 по 18.10.2006; за перевищення у березні місяці 2006 року договірної величини споживання електроенергії у сумі 38 грн. 42 коп.; 3% річних у сумі 14 грн. 91 коп.; збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 49 грн. 69 коп.           

Позовні вимоги з урахуванням внесених у порядку статті  22 Господарського процесуального кодексу України змін з посиланням на норми статті 275 Господарського кодексу України, статей 526, 624, 625 Цивільного кодексу України ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” обґрунтовує тим, що відповідачем  порушені  умови договорів №203 від 01.01.1999 і  від 15.09.2004 та Правила користування електричною енергією (т. 1 арк. с. 2-5, т. 2 арк. с. 2-3).

Клопотання позивача від 27.03.2007 про збільшення позовних вимог судом залишене без задоволення як необґрунтоване, що не позбавляє позивача в майбутньому при необхідності звернутись до суду з окремим позовом (т. 2 арк. с. 22).

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем (т. 1 арк. с. 102-104, т. 2 арк. с. 23-24).

Суд неодноразово за клопотанням сторін у передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України відкладав розгляд справи та оголошував перерви у судових засіданнях для звірення розрахунків за спожиту електроенергію. Однак, у зв'язку з неточностями у зазначенні призначення платежу, допущеними відповідачем при оформленні платіжних документів по оплаті спожитої електроенергії, дані бухгалтерського обліку позивача та відповідача мають розбіжності.

За клопотанням відповідача ухвалою від 14.05.2007 по справ була призначена судова бухгалтерська експертиза з покладенням витрат по її оплаті на обидві сторони порівну (т. 2 арк. с. 30, 121-122 ).

Проте, у зв'язку з незадоволенням клопотання експерта про попередню оплату за проведення експертизи експертиза була знята з провадження, а матеріали справи повернуті до господарського суду (т. 2 арк. с. 130).

За таких обставин суд з урахуванням норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України  вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002  № 475 із змінами і доповненнями та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005  № 910.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії   можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Державною акціонерною енергопостачальною компанією “Севастопольміськенерго” та Севастопольським міським театром для дітей і молоді 01.01.1999 був укладений договір № 203 на забезпечення електричною енергією (далі –Договір від 01.01.1999) (т. 2 арк. с. 4-8).

Відповідно до пункту 1.2.1 цього договору Севастопольський міський театр для дітей і молоді (далі –Театр) зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту електричну енергію, остаточний розрахунок  21 числа поточного місяця.

Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (далі –ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) згідно до його Статуту утворене в результаті реорганізації (перетворення) Державною акціонерною енергопостачальною компанією “Севастопольміськенерго” і, відповідно, є правонаступником останнього (т.1 арк. с. 97).

ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” і театром 15.09.2004 укладений новий договір № 203 на поставку електричної енергії, у зв'язку з чим Договір від 01.01.1999 припинив свою дію (т. 1 арк. с. 9-16,  т. 2 арк. с. 9-10).

Договір № 203 від 15.09.2004 вступає в силу із дня його підписання і діє до 31.12.2004.

Відповідно до пункту 10.4 цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору.

Цей договір не був розірваний. Натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало Театр електроенергією, а Театр користувалося нею і частково оплачував спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а Театр  користувався електроенергією на підставі Договору № 203 від 15.09.2004 (далі –Договір від 15.09.2004).

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.

Відповідач згідно умов пункту 8.4 Договору від 15.09.2004 та Додаткової угоди № 1 до нього від 15.11.2005 здійснює оплату спожитої електроенергії, строк остаточного розрахунку  17 числа календарного місяця,  наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 Договору, яким з урахуванням Додаткової угоди від 15.09.2005 до Договору встановлений порядок визначення договірної величини споживання електричної енергії.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - Правила) встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими  тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов'язків  сторін.

Відповідно до звітів про використання електричної енергії, які надавались щомісячно відповідачем (т. 1 арк. с. 17-48), позивач здійснював нарахування електричної енергії за період з 14.01.2004 по 18.10.2006 та виставляв відповідні рахунки. Рахунки виставлялися своєчасно та належним чином.

У зв'язку з тим, що відповідачем при внесенні платежів за цей період за спожиту електроенергію у платіжних дорученнях призначення платежу вказувалось неточно (вказувався договір від 01.01.1999, а рахунок (рахунки ), які направлялись на виконання Договору від 15.09.2004; без зазначення рахунків; в одному платіжному дорученні вказувались різні призначення платежу без розподілу суми платежу по призначенню).

Окрім того, при укладенні нового Договору від 15.09.2004 сторонами не був здійснений розрахунок по Договору від 01.01.1999 і не були звірені розрахунки по цьому договору та не була визначена сума заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи виставлені позивачем для оплати рахунки за позовний період відповідачем оплачені не повністю, в результаті чого за період з 14.01.2004 по 18.10.2006 утворилася заборгованість по оплаті за активну електричну енергію по договорах від 01.01.1999 та від 15.09.2004 перед позивачем у розмірі 388 грн. 44 коп.

Відповідачем зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконані, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за активну енергію у розмірі 388 грн. 44 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.          

Позивачем з посиланням на пункт умови договорів за неналежне виконання договірних зобов'язань по оплаті спожитої електроенергії  нараховані пеня у розмірі 292,14 грн., збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції на суму 338,02 грн. і 3% річних 53,87 грн.

Нормою пункту 2 статт1 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань по договорах нараховані  3% річних у сумі 14 грн. 91 коп. і збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 49 грн. 69 коп.          

Розрахунки здійснені з урахуванням вищезазначених норм, перевірені судом, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Додатком № 1 до Договору від 15.09.2004 сторонами  узгоджений об'єм відпуску електричної енергії  по майданчиках споживача на 2006 рік (т. 1 арк. с. 14).

Відповідно до звіту Театру про витрати електроенергії ним був перевищений об'єм фактичного споживання електроенергії над договірною величиною у березні 2006 року по площадці РП-10 ТБМ  Гагаріна - на 130 кВт/год., вартість якого становить 38 грн. 42 коп.

Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Обов'язок споживача по оплаті енергопостачальнику у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період двохкратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини передбачений і пунктом 5.2 Договору від 15.09.2004 в редакції додаткової угоди від 15.09.2005.

Відповідачем рахунки на оплату електроенергії понад договірні величини на день прийняття рішення не оплачені, заборгованість відповідача перед позивачем за перевищення договірних величин споживання електричної енергії складає 38 грн. 42 коп.

Посилання відповідача на те, за календарний місяць березень 2006 року ним не було допущене перевищення договірної величини споживання електроенергії, є необґрунтованим, оскільки ним ототожнюються поняття “календарний місяць березень” і “розрахунковий місяць березень”. Відповідно до умов пункту 8.1 Договору від 15.09.2004 березень місяць 2006 року - це період з 12 числа лютого по 12 число березня 2006 року, що вважається поточним місяцем березень 2006 року.

Відповідачем зобов'язання за договором № 203 від 15.09.2004 належним чином не виконані, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги ВАТ ЕК “Севастопольенерго” обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Севастопольського міського театру для дітей і молоді (99502, м.Севастополь, пр. Гагаріна, 16, код  ЄДРПОУ 20725024, відомий п/р 26009301690 в УСБ  м.Севастополя, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання №2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку 4548, МФО 384027) заборгованість у сумі за спожиту активну електричну енергію у сумі 388 грн. 44коп. (триста вісімдесят вісім грн. 44 коп.), за перевищення договірної величини споживання електроенергії у сумі 38 грн. 42 коп. (тридцять вісім грн. 42 коп.).

3. Стягнути з Севастопольського міського театру для дітей і молоді (99502, м.Севастополь, пр. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 20725024, відомий п/р 26009301690 в УСБ  м.Севастополя, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м.Києва, МФО 300506) 3% річних у сумі 14 грн. 91 коп. (чотирнадцять грн. 91 коп.); збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 49 грн. 69 коп. (сорок дев'ять грн. 69 коп.); витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                 Шевчук Н.Г.

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 08.10.2007.