Рішення

від 20.05.2008 по справі 20-2/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"20" травня 2008 р.

справа № 20-2/381

За позовом товариства з

обмеженою відповідальністю „Фирма ПВ”

                                (м.

Севастополь, пр. Героїв Сталінграда, 52)

до відповідача суб'єкта

підприємницької діяльності  ОСОБА_1

                                (АДРЕСА_1)                        

про визнання договору недійсним.

Суддя  Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача

-   Мельниченко Т.С., довіреність №1 від

30.08.2006;

відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фирма ПВ” звернулось до

господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору про дольову участь

у будівництві торгового павільйону на ринку „Сталінградський”

(далі-Договір).                     

Позивач з посиланням на норми статей 29, 44, 48 Цивільного кодексу

України ( у редакції 1963 року) вважає, що Договір слід визнати недійсним, оскільки

на момент його укладення товариство з обмеженою відповідальністю „Фирма ПВ”

(далі -ТОВ „Фирма ПВ”) не мало права на укладання такого Договору, а сам

Договір від імені ТОВ „Фирма ПВ” підписаний не тією особою, яка у ньому

вказана.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав з мотивів,

викладених у ньому, основні з яких полягають у тому, що відповідач зобов'язання

за Договором виконав у повному обсязі, а посилання позивача на незнання про

існування спірного Договору є надуманим.

Ухвалою суду від 21.02.2008 по справі призначено почеркознавчу

експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського

науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф.

М.С.Бокаріуса.          

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши

пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

      За твердженням позивача під час

розгляду у судовому порядку іншого господарського спору йому стало відомо про

існування  Договору про дольову

участь у будівництві торгового павільйону на ринку „Сталінградський” у місті

Севастополі, укладеного 20.12.2003 між ТОВ „Фирма ПВ” та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1(т.1 арк.с. 50-51).

Згідно пункту 1 вказаного Договору землекористувач -ТОВ „Фирма ПВ” на

підставі державного акту на право постійного користування на земельну ділянку №

23 від 06.05.1998, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією,

та приватний підприємець ОСОБА_1. дійшли до згоди та домовились про сумісне

дольове будівництво на Сталінградському ринку за рахунок фінансових вкладень

Замовника -інвестора (відповідача) з наступним розподілом та отриманням

сторонами своїх часток у вигляді павільйону для розміщення ігрових автоматів та

дитячих комп'ютерних ігор площею 55 кв.м., майданчику для його обслуговування

на умовах та у строки, передбачені сторонами.

       Спірний Договір підписаний з боку ТОВ

„Фирма ПВ” його директором ОСОБА_2. та з іншого боку безпосередньо ОСОБА_1., та

скріплений печатками сторін. Однак, за твердженням позивача цей Договір

директором ТОВ „Фирма ПВ” ОСОБА_2. не підписувався.

Згідно Висновку судово-почеркознавчої експертизи № 191 за справою №

20-2/381, складеного 15.04.2008 підпис від імені директора ТОВ „Фирма ПВ”

ОСОБА_2. на спірному Договорі виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (т.2

арк.с.2-3).

       Згідно

Договору № 213 від 23.04.1998 про право користування землею на умовах оренди

Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням № 465-р від

25.03.1998 передала у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею

1,1420 га, розташовану у районі проспекту Героїв Сталінграду, згідно плану

землекористування -ТОВ „Фирма ПВ” (т.1 арк.с.7-9).

      Земельна ділянка надана на умовах оренди

строком до 01.01.2003 для реконструкції та обслуговування тимчасового

ринку.

       Вказаний

Договір у встановленому порядку пролонгований не був та закінчив свою дію

01.01.2003.

25.08.2004 між Севастопольською міською Радою та ТОВ „Фирма ПВ”

на підставі рішення Севастопольської міської Ради №1455 від 25.08.2003

укладений Договір про оренду земельної ділянки, згідно якого ТОВ „Фирма ПВ”

приймає у строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції та

обслуговування тимчасового ринку без права капітального будівництва, яка

знаходиться у м. Севастополь, проспект Героїв Сталінграду (т.1 арк.с.16-20).

        Згідно пункту 14.1 вказаний Договір

вступає у силу після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

       Згідно Акту приймання -передавання

земельної ділянки від 28.08.2004 Севастопольська міська Рада передала, а ТОВ

„Фирма ПВ” прийняло земельну ділянку загальною площею 0,142 га, розташовану по

проспекту Героїв Сталінграду (т.1 арк.с 21).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України

«Про оренду землі» (далі-Закон) орендарі набувають права оренди земельної

ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,

Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими

законами України і договором оренди землі.

       Відповідно статті 13 Закону договір

оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати

орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а

орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору

та вимог земельного законодавства.

       Згідно пункту

2 частини другої статті 25 Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі,

передбаченому законом або договором оренди землі.

      Відповідно пункту 1 частини першої статті

31 Закону договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який

його було укладено. 

         Згідно статті

124 передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній

власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої

влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди

земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян

і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної

ділянки і орендарем.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із

зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється

за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього

Кодексу.

      Як вбачається з матеріалів справи та

встановлено судом, на момент укладення Договору між ТОВ „Фирма ПВ” та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1позивач не був належним орендарем земельної

ділянки на якій на підставі спірного Договору передбачалось дольове спільне

будівництво павільйону.

Строк дії Договору № 213 від 23.04.1998 про право користування землею на

умовах оренди закінчився 01.01.2003. Новий Договір №1455 від 25.08.2003 про

оренду земельної ділянки вступив у силу після його підписання сторонами та його

державної реєстрації, а саме 27.10.2004.

      Крім цього, вказаними вище Договорами не

передбачено право ТОВ „Фирма ПВ” на будівництво на орендованій ділянці об'єктів

нерухомості.

       Таким чином, позивач у період з

01.01.2003 по 27.10.2004 не володів правом оренди земельної ділянки, на якій

передбачалось будівництво за спірним договором, і, як наслідок, не мав права на

укладання будь-яких угод, пов'язаних з ії використанням, тим паче договорів про

будівництво на земельній ділянці об'єктів нерухомості.

       Згідно пункту 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

      Пунктом 9 цих Положень встановлено, що до

договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після

набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього

кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів

окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які

встановлені  частинами першою -третьою,

п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

       Такими вимогами є:

1.          Зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також 

моральним засадам суспільства.

2.          Особа, яка вчиняє правочин, повинна

мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.          Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.          Правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.          Правочин, що вчиняється  батьками (усиновителями), не може  суперечити правам та інтересам їхніх

малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 41 Цивільного кодексу

Української РСР, який діяв на момент укладення Договору про дольову участь у

будівництві торгового павільйону на ринку “Сталінградський”,  угодами визнаються дії громадян і

організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

або обов'язків.

На дату укладення оскаржуваного Договору ТОВ “Фирма “ПВ” будь-яких прав

на земельну ділянку, на якій по цьому Договору передбачалась дольова участь у

будівництві торгового павільйону, не мала, а тому і не мала права на вчинення

дій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав по

користуванню цією земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу угоди можуть укладатись

усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

      Згідно вимог частини другої статті 44

Кодексу письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.  

      Згідно висновку судової експертизи,

призначеної по справі, підпис від імені директора ТОВ „Фирма ПВ” ОСОБА_2. на

спірному Договорі виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.     

За таких обставин Договір про дольову участь у будівництві торгового

павільйону на ринку „Сталінградський” у місті Севастополі, укладений 20.12.2003

між ТОВ „Фирма ПВ” та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, не

відповідає вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України і є

таким, що підлягає визнанню недійсним.

        З урахуванням викладеного позовні

вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

       Відповідно до частини 1 статті 59

Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з

моменту її укладення.         

        Витрати позивача по сплаті державного

мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову

покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального

кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

:

          1.    Позов задовольнити повністю.          

2.  Визнати недійсним договір

від 20.12.2003 про дольову участь у будівництві торгового павільйону на

Сталінградському ринку, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю

„Фирма ПВ” та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1з моменту його

укладення.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність

розрахункових рахунків у банківських установах 

відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма

ПВ”  (99059, м. Севастополь, вул.

Героїв Сталінграду, 52,  код ЄДРПОУ

20722913, р/р 260083020530 у СФ АБ „Таврика”, м. Севастополь, МФО 324377)

витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00

коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі

118,00 грн. (сто вісімнадцять дві грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.         

          Суддя                                                                                                        

Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 

26.05.2008.