Рішення

від 20.01.2023 по справі 260/5040/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/5040/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дубівської селищної ради до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дубівської селищної ради (далі позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Свалявської міської ради щодо ненарахування та невиплати дитині позбавленій батьківського піклування з числа випускників навчальних закладів міста Свалява - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у 2021 році закінчила Свалявський заклад загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», зобов`язавши Свалявську міську раду нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14370 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області вивчено стан дотримання прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа випускників закладів освіти. За результатами вивчення встановлено факт неналежного виконання керівництвом Свалявської міської ради вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яке виразилося у ненарахуванні та невиплаті у 2021 році одноразової грошової допомоги одноразової грошової допомоги дітині позбавленій батьківського піклування з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів міста, у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Так, згідно з інформацією Служби у справах дітей Дубівської селищної ради від 04.10.2022 за №02-35/240, у 2021 році базову середню освіту здобула одна дитина, позбавлена батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , яка у 2021 році закінчила Свалявський заклад загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради. Також, згідно вказаної інформації у провадженні Гячівського районного суду перебувала справа за позовом органу опіки та піклування Тячівської райдкержадміністрації про припинення опіки над неповнолітньою ОСОБА_1 . Тимчасово ОСОБА_1 було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей з 23.03.2021 по 31.08.2021. ОСОБА_1 була відрахована з Дубівського опорного закладу загальної середньої освіти 1-ІІІ ст. з 26.04.2021 та зарахована до Свалявського закладу загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради. Крім того, Службою надано документи на підтвердження наявності статусу дитини, позбавленої батьківського піклування у ОСОБА_1 (копія розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області №877 від 29.11.2010). Однак, після закінчення навчального закладу у 2021 році ОСОБА_1 Свалявською міською радою не здійснено виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону, що суперечить положенням чинних нормативно-правових актів. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем до суду не подано відзиву, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано Свалявській міській раді Закарпатської області в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 21.11.2022 року. Стаття 159 КАС України визначає, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області вивчено стан дотримання прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа випускників закладів освіти Тячівського району, відповідність діяльності відповідальних установ, органів та служб вимогам ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № №2342-ІV далі - Закон) щодо майнового і соціального захисту таких дітей.

У відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від служби у справах дітей Дубівської селищної ради (далі - Служба) отримано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа випускників навчальних закладів, які перебували на обліку у служби, виплати належної їм грошової допомоги.

За результатами вивчення встановлено факт неналежного виконання керівництвом Свалявської міської ради вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яке виразилося у ненарахуванні та невиплаті у 2021 році одноразової грошової допомоги одноразової грошової допомоги дітині позбавленій батьківського піклування з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів міста, у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Так, згідно з інформацією Служби у справах дітей Дубівської селищної ради від 04.10.2022 за №02-35/240, у 2021 році базову середню освіту здобула одна дитина, позбавлена батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , яка у 2021 році закінчила Свалявський заклад загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради.

Також, згідно вказаної інформації у провадженні Гячівського районного суду перебувала справа за позовом органу опіки та піклування Тячівської райдкержадміністрації про припинення опіки над неповнолітньою ОСОБА_1 . Тимчасово ОСОБА_1 було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей з 23.03.2021 по 31.08.2021. ОСОБА_1 була відрахована з Дубівського опорного закладу загальної середньої освіти 1-ІІІ ст. з 26.04.2021 та зарахована до Свалявського закладу загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради.

Крім того, Службою надано документи на підтвердження наявності статусу дитини, позбавленої батьківського піклування у ОСОБА_1 (копія розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області №877 від 29.11.2010).

Однак, після закінчення навчального закладу у 2021 році ОСОБА_1 Свалявською міською радою не здійснено виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону, що суперечить положенням чинних нормативно-правових актів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

У відповідності до п. 1 ст. З Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 (далі- Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. З Конвенції, держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно- правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973, визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. ст. 2, 10 Пакту декларують визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно Із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-111 (Преамбула Закону).

У відповідності до ст. ст. 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Згідно зі ст.25 цього Закону, діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Статтями 52, 53 Конституції України передбачено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних І комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 р.

Згідно з визначеннями, наведеними в ст. 1 Закону, статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що статус дитини- сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на отримання передбачених законодавством пільг.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист. Право на соціальний захист - це передбачені законодавством, гарантовані державою певні можливості людини отримати від держави, а також інших суб`єктів, які діють за уповноваженням або дозволом держави, на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, а також договором, матеріальне забезпечення, матеріальну підтримку та соціальні послуги у разі настання соціальних ризиків.

Право на соціальний захист забезпечене певними юридичними обов`язками, які покладено на чітко визначених суб`єктів - відповідні державні органи праці та соціального захисту, соціальні фонди, соціальні служби тощо. Невиконання або неналежне виконання юридичного обов`язку тягне за собою заходи державного примусу. Право на соціальний захист може бути захищене в суді.

Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно з ст. 3 Закону, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально- правових гарантій.

Відповідно до ст.4 Закону, заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Згідно з ч.ч.1-3, 9 ст.8 Закону, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти- сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа незалежно від форми їх влаштування та утримання.

Частиною 7 статті 8 Закону передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Зазначеною нормою Закону врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу не залежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання дитиною, а також незалежно від того, чи перебувала дитина на повному державному утриманні у навчальному закладі.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону, інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону,

Правилами ч. 3 ст.4 Закону державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Оскільки Закон не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, то, за змістом наведеної норми, право на отримання грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (в т.ч. не інтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Крім того, відповідно до чинного законодавства України дитиною є особа до 18 років (повноліття).

Такий підхід для визначення віку, до досягнення якого особа має статус дитини, закріплено у Законах України «Про громадянство України», «Про охорону дитинства», «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», а також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки за змістом статті 8 Закону грошова допомога виплачується лише випускникам навчальних закладів і лише з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи до 18 років), і її виплата не передбачена для осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи віком від 18 до 23 років), то право на виплату спірної допомоги триває лише до досягнення особою 18-річного віку.

Свалявський заклад загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради, відповідно п.п.4, 5 ч.І ст.1, ст.4 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ є закладом загальної середньої освіти, який забезпечує здобування повної загальної середньої освіти за такими освітніми рівнями: початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, здобувається протягом чотирьох років; базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, здобувається протягом п`яти років; профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, здобувається протягом трьох років.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про повну загальну середню освіту», на кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб. Освітній процес організовується за такими циклами: перший цикл початкової освіти - адаптаційно-ігровий (1-2 роки навчання); другий цикл початкової освіти - основний (3-4 роки навчання); перший цикл базової середньої освіти - адаптаційний (5-6 роки навчання); другий цикл базової середньої освіти - базове предметне навчання (7-9 роки навчання); перший цикл профільної середньої освіти - профільно-адаптаційний (10 рік навчання); другий цикл профільної середньої освіти - профільний (11-12 роки навчання).

Судом встановлено, що що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у червні 2021 року закінчила 9 клас Свалявського закладу загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради, отримавши базову загальну середню освіту, у зв`язку з чим набула статус випускника закладу освіти.

Вказана випускниця на момент закінчення навчального закладу не досягла повноліття, у зв`язку з чим остання мала та має право на отримання передбаченої ч.7 ст.8 Закону одноразової грошової допомоги, виплату якої здійснює відповідач як орган, наділений бюджетними повноваженнями щодо розпорядження коштами.

Наведене положення підтвердженні постановою Верховного суду України від 05.06.2019у справі № 158/1684/16а.

Відповідно до Положення про відділ освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Мукачівського району Закарпатської області, затвердженого рішенням Свалявської міської ради Мукачівського району Закарпатської області №110 від 29 січня 2021 р., відділ освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Мукачівського району Закарпатської області є структурним підрозділом виконавчого комітету Свалявської міської ради, що утворюється рішенням сесії прийнятих на її пленарних засіданнях. Відділ є підзвітним і підконтрольним Свалявській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади підконтрольний відповідним органам виконавчої влади (далі- Відділ). Відділ немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів бюджету Свалявської міської ради, які виділені на його утримання.

Завданнями відділу є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної, різнорівневої дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, забезпечення доступності, безоплатності та обов`язковості освіти для всіх, хто її потребує, формування якісного інформаційно-освітнього простору, надання населенню якісних послуг в сфері фізичної культури і спорту шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм, через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів територіальної громади;

Згідно з приписами вказаного Положення (п.п.2.2.43, 2.2.44), Відділ виносить пропозиції щодо фінансування навчальних закладів та установ освіти, культури, закладів спортивного спрямування, бере безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі Свалявської міської ради. Відділ є органом управління закладів освіти та культури, та здійснює свої повноваження відповідно до законодавства.

Виходячи з наведеного відділ не є самостійним розпорядником бюджетних коштів та фінансується за рахунок коштів бюджету Свалявської міської ради, які виділені на його утримання.

Разом з тим, згідно інформації відділу освіти, спорту та культури Свалявської міської ради від 14.10.2022 №231, отриманої на запит окружної прокуратури, розпорядником бюджетних коштів Свалявського закладу загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради є Свалявська міська рада.

Отже, обов`язок щодо виплати одноразової грошової допомоги випускнику навчального закладу з числа дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_1 покладено на Свалявську міську раду як розпорядника бюджетних коштів, яка виступає відповідачем у даних спірних правовідносинах.

Крім того, обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги є безумовним та не залежить від наявності звернень про виплату грошової допомоги.

Оскільки одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні у межах, визначених законом, повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом надання одноразової грошової допомоги.

З огляду на вищезазначене, подання вищезазначеного позову має на меті захист «інтересів держави».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №822/3692/17, від 15.10.2019у справі ті0/3894/17 та від 05.11.2019 у справі №804/4585/18.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років (з 1 січня 2021 року) у розмірі 2395 грн.

Виходячи з вищенаведеної норми, дітині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_1 мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку, тобто у сумі не менше 14370 грн. кожному.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного Суду України від 27.10.2010 №К-16968/10, постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 №554/18319/14-а, ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 №205/7268/16-а та інших.

У той же час, неналежне виконання Свалявською міською радою делегованих державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Бездіяльність відповідача полягає у не нарахуванні та невиплаті випускнику Свалявського закладу загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради, а саме дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом Україну «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч.З-5 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рн/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України).

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява №42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Згідно зі ст. З Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Визначивши людину як найвищу соціальну цінність Конституція України приєдналася до європейського і світового бачення цього питання, закріпила його загальнолюдське вирішення як обов`язкове для держави і для всіх інших учасників суспільних відносин.

Закріплені ст. З Конституції права і свободи людини, та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави.

Отже, державний інтерес, окрім іншого, полягає у забезпеченні прав і свобод людини.

Принцип відповідальності держави за свою діяльність перед людиною, закріплений у формі загального положення, конкретизується в інших нормах Конституції України.

Зокрема, статтею 51 Конституції визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законом України «Про охорону дитинства» охорону дитинства в Україні визначено як стратегічний загальнонаціональний пріоритет.

Окрім того, захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей указаної категорії беззаперечно становить суспільний інтерес, оскільки підриває авторитет держави у сфері соціального захисту, охорони дитинства щодо захисту прав дітей вказаної категорії, якою гарантовано захист прав дитини з боку держави, та вимагає судового захисту з метою дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, та як наслідок реалізації державних гарантій у сфері охорони дитинства.

Таким чином, у даному випадку позовна заява спрямовується саме на захист державного інтересу, який полягає у захисті незахищеної категорії громадян - дітей-сиріт.

Відповідно до ч.З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз положень ст.53 КАС України, у взаємозв`язку зі змістом ч.З ст.23 Закону України "Про прокуратуру", дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямований на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади,

Згідно з ч. 1 ст. І Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 №20/95-ВР, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних, адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Відповідно до ст. 12 Закону, ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та п.З «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.09.2008 №866, на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів, зокрема стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа. У разі необхідності служба має право представляти інтереси дітей в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Судом встановлено, що на території Дубівської територіальної громади вказані повноваження здійснює Служба у справах дітей Дубівської селищної ради.

Відповідно до Положення про службу у справах дітей Дубівської селищної ради, затвердженого рішенням Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 05.11.2021 №37, Служба у справах дітей Дубівської селищнох ради Закарпатської області є структурним підрозділом та виконавчим органом Дубівської селищної ради.

Згідно з розділом 2 даного Положення, основними завданнями Служби є: з реалізація на території Дубівської селищної ради державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; координація зусиль структурних підрозділів Дубівської селищної ради, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності; здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм влвсності; ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з п.2.2. даного Положення, Служба відповідно до покладених на неї завдань: організовує розроблення і здійснення на території Дубівської селищної ради заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей; подає пропозиції до проектів програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей;

Разом з тим, Тячівською окружною прокуратурою встановлено, що службою у справах дітей Дубівської селищної ради повноваження щодо захисту інтересів дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_1 здійснюються неналежним чином. Як наслідок, будь-які заходи, в тому числі в судовому порядку, в інтересах дитини позбавленої батьківського піклування про нарахування та виплату коштів одноразової допомога не вживались, що в свою чергу вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушених прав дитини.

Так, до моменту та після отримання Службою інформації про порушення прав згаданої дитини на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону, вказаним органом державної влади заходи щодо захисту її прав, у т.ч. в судовому порядку не вживались, що свідчить про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, а також неналежний захист цих інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Суд зазаначає, що обов`язок Служби щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги.

Отже, орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах є служба у справах дітей Дубівської селищної ради.

Зазначена позиція щодо підставності позовних вимог прокурора та наявність бездіяльності уповноваженого органу узгоджується із рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 справа №200/11907/18 та від 21.02.2019 справа №200/11924/18, та Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 справа № 620/1668/19, від 01.08.2019 справа №620/1153/19.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 (справа №903/129/18) зазначено, що сам факт не звернення, до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд.27, м. Тячів, Закарпатська область,90500, код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дубівської селищної ради (вул. Подольського Д, буд.46, смт Дубове, Тячівський район, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 44271509) до Свалявської міської ради Закарпатської області (пл. Головна, буд. 1,м. Свалява,Свалявський район, Закарпатська область,89300, код ЄДРПОУ 04053884) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Свалявської міської ради щодо ненарахування та невиплати дитині позбавленій батьківського піклування з числа випускників навчальних закладів міста Свалява - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у 2021 році закінчила Свалявський заклад загальної середньої освіти №3 Свалявської міської ради, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобов`язати Свалявську міську раду Закарпатської області (пл. Головна, буд. 1,м. Свалява,Свалявський район, Закарпатська область,89300, код ЄДРПОУ 04053884) нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошові кошти в сумі 14370, 00 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят гривень 00 коп) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору