Ухвала

від 19.01.2023 по справі 320/857/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 січня 2023 року № 320/857/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" до Міністерства інфраструктури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (далі - позивач) з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 9 та 15 наказу Міністерства інфраструктури України №647 від 30.11.2021р. "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів".

Разом з тим, представником позивача до суду подано заяву про забезпечення наведеного позову, згідно якої він просить суд зупинити дію пунктів 9 та 15 оскаржуваного наказу Міністерства інфраструктури України в частині, що стосується ТОВ "Марторгсервіс".

Необхідність вжиття запропонованого представником позивача заходу забезпечення позову мотивовано безумовною протиправністю спірного наказу у частині пунктів 9 і 15, а також заподієнням матеріальних збитків як ТОВ "Марторгсервіс", так і третім особам, які звернулись до товариства за наданням їм послуг у сфері залізничних перевезень та надання в оренду залізничних вагонів, що є основним видом економічної діяльності товариства.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у порядку письмового провадження подане клопотання, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

Як встановлено судом, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії спірного наказу в частині пунктів 9 та 15, обґрунтовано очевидною протиправністю такого наказу у цій частині та заподієнням позивачу матеріальних збитків дією оскаржуваного наказу у відповідній частині, так як товариство позбавлене можливості провадити діяльність у сфері залізничних перевезень та надавання в оренду залізничних вагонів, що є основним видом економічної діяльності позивача.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка законності спірного наказу в частині пунктів 9 і 15 на час розгляду заяви про забезпечення позову є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Враховуючи те, що представник позивача у поданій заяві вказує на окрему самостійну підставу для забезпечення позову, що визначено у п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, яка безпосередньо вказує на наявність саме ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, відповідно застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить представник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) майнових прав, свобод та інтересів товариства після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття запитуваних заходів забезпечення позову, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності наказу відповідача.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р., згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені представником позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав незаконності спірного наказу.

Виходячи з викладених представником позивача обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" про забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) заявнику.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Марич Є.В.